Німцеві загрожує в'язниця строком до шести місяців за рінгтон мобільного телефону, у якості якого був вибраний уривок з промови Адольфа Гітлера. У ній, зокрема, фюрер закликає знищити євреїв, якщо Німеччина буде "втягнута" у війну.

На 54-річного власника Nokia з провокаційним рингтоном поскаржилися пасажири поїзда в Гамбурзі, обурені тим, що за час поїздки були змушені неодноразово слухати гітлерівську "пропаганду". У результаті на одній зі станцій чоловіка схопила поліція, пише The Daily Mail.
Джерело - Newsland

Богдан Харахаш Кожен, хто цікавиться проблемами етносоціального розвитку людства (а серед наших читачів таких, без сумніву, є абсолютна більшість), знає, що закінчення ери колоніалізму (принаймні, у його відвертих формах) та комуністичного тоталітаризму принесло свободу і незалежність багатьом народам, які доти їх вибороти не могли. Проте зазвичай, говорячи про поневолені народи, ми асоціюємо це поняття із Азією чи Росією і забуваємо про існування такого явища, як колоніалізм та імперіалізм внутрієвропейський. У політології під терміном “імперія” прийнято розуміти такий державно-політичний організм, що поєднує в собі гетерогенні у соціальному, культурному, економічному, етнонаціональному відношеннях регіони на основі жорсткого, репресивного їх підпорядкування метрополії, яка інкорпорувала їх до складу держави насильницьким шляхом. Принципового значення при цьому не має ні форма правління, ні суспільний лад, ні рівень суспільного розвитку колоній, ні факт збагачення метрополії за їхній рахунок (Англія зуміла збагатитися визиском колоній, Росія – ні. З цього, однак, не випливає, що остання не є імперією). Виходячи з такого розуміння імперії, ми неминуче приходимо до необхідності визнати імперіями деякі західноукраїнські держави, що їх ми за звичкою, вірніш, за аналогією з переважною більшістю їхніх сусідок, відносимо до держав національних. Імперіями (чи радше – мікро – або квазіімперіями) належить вважати Британію, що утримує у своєму складі Шотландію, Уельс і Ольстер, та Еспанію, що має на терені, охоплюваному її суверенітетом, такі країни, як Галісія. Каталонія та Еускаді, яку дещо загадково називають у словниках та довідниках Країною Басків. Хто ж вони такі, баски? Звідкіля походить їхній рід? Наука ще не дала і навряд чи вже дасть остаточну відповідь на це питання. Еускеро – мова басків – не має прямої спорідненості із жодною з європейських мов. Ба більше – етнологи та етнолінгвісти взагалі виносять еускеро поза ряд індоєвропейських мов. Існують теорії, за якими баски є народом, спорідненим із грузинами, фінно-уграми, індіанцями. Але ці версії є дуже і дуже відносними і базуються на більш, ніж сумнівних аргументах. Відомо, що 778 року в ущелині Ронсеваль в Західних Піренеях баски, які стали союзниками одних загарбників – арабів, щоби знайти підтримку в боротьбі проти інших завойовників – франків, розгромили арєргард франкського імператора Карла Великого, яким командував граф Хруодланд, який згодом увійшов до французького епосу під ім’ям Роланда. Баски ніколи не мали своєї власної держави, і тому їх відносили до народів “неісторичних” і приречених на поступову асиміляцію панівним на Піренейському півострові кастільським (еспанським) етносом. (Нагадаємо, що Еспанія утворилася в результаті об’єднання різних піренейських країв під берлом кастільського короля. Лише Португалія змогла устояти перед тиском значно потужнішого сусіда). Проте хвиля національних відроджень, що прокотилася по Европі у XIX ст., захопила і басків. Вони починають усвідомлювати себе окремим народом, який нічим не відрізняється від інших, “державних”, народів і має такі самі, як і ці останні, права на свободу і вільний розвиток власної культури. Засновниками і творцями ідеології національного визволення басків є брати Арана. Саме вони виробили національну символіку, кодифікували національні свята тощо. Один з них, Сабіно Арана (1865-1903), вперше чітко і лаконічно сформулював вимогу утворення Баскської держави і заявив, що “Кастілія, а потім Еспанія насильницьким шляхом завоювали і колонізували Країну Басків. Тому Еспанія є одвічним ворогом басків, незалежно від характеру правлячого в ній режиму”. Наприкінці ХІХ ст. брати Арана створили легально діючу Баскську Націоналістичну Партію, яка домагалася національної автономії і згодом незалежності, а також висувала вимоги культурно-мовного характеру (освіта баскською мовою тощо). За часів Республіки (квітень 1931-березень 1939) Еспанія відходить від політики жорсткого придушення національних рухів і значно лібералізує своє поводження з етнічними меншинами. 1936р. Еускаді отримує статус автономного району з власним урядом і парламентом. На чолі автономії стає БНП. Але у результаті тривалої громадянської війни (липень 1936-травень 1939) до влади в Еспанії прийшов генерал Ф.Франко, що висунув гасло “Еспанія – один народ, одна вітчизна, одна держава, один каудільйо” і затято взявся до його переведення в життя. Для басків, зокрема, це вилилося у закриття всіх баскомовних шкіл, видавництв, журналів, газет тощо, скасування автономії і всебічну здискримінованість (зокрема, у плані просування кар’єрними щаблями на державній та військовій службі). Стара генерація баскських націоналістів, звикла до діяльності за умов порівняно м’якого монархічного та зовсім лагідного республіканського режимів, впадає в анемічний стан, розписавшись у своїй безпорадності і нездатності протистояти поневолювачам. Проте, як завжди у таких випадках, за умов жорстокого гноблення виростає нове, радикальне покоління баскських націоналістів, готових боротися з окупантом засобами окупанта, а не плакатися про порушення прав людини. На початку 60-х рр. кращі представники цього покоління створюють підпільну Асоціацію борців за свободу Країни Басків (баскомовна абревіатура, яка розшифровується як “Еускаді та Аскаталуна”, тобто “Країна Басків та Свобода”, під якою ця організація і стала відомою у цілому світі -ЕТА). Своєю метою вони декларують створення незалежної держави шляхом збройної боротьби. У містах ЕТА розгортає кампанію систематичного терору проти еспанської влади: вбивства чи викрадення політичних діячів та чиновників, диверсії на дорогах, вибухи на промислових об’єктах. Від самого початку своєї діяльності ЕТА користувалася масовою підтримкою серед баскського населення. Крім причин національно-політичного характеру, вагомою була й економічна мотивація схвалення і сприяння будь-яким методам боротьби проти еспанців: Еускаді була одним з найбільш розвинених регіонів Еспанії. Прибуток на душу населення тут удвічі перевищував середній у загальнодержавних масштабах. Це спричинило, зокрема, стихійну міграцію “трудових ресурсів” з глибинної Еспанії до Країни Басків. Наплив мігрантів чомусь не викликав бурхливого захвату в басків. Давній стереотип “працьовитий баск-ледачий еспанець” став актуальним, як ніколи. Крім того, ЕТА як організація, що боролася проти режиму Франко, користувалася значною підтримкою опозиційно налаштованих до каудільйо еспанців і навіть деякою підтримкою “світової громадськості”. Бойовики ЕТА мали право політичного притулку у Франції, що полегшувалося просто повальною симпатією до організації басків, що замешкують прилеглі до еспанського кордону області Франції на схід від Піренейських гір. По смерті Франко репресії проти нееспанських народів Еспанії припиняються. Баски пожинають деякі плоди своєї боротьби. 1977р. прийнято спеціальний закон, що отримав назву “Статут Герніки”. За ним визнається “рівноправність баскської та еспанської мов” (доволі облудне, проте все ж прогресивне за даних умов формулювання), поновлюється баскська автономія, повноваження якої навіть дещо розширюються. За басками знову визнається право мати власний парламент та уряд, національну систему освіти, охорони здоров’я, соціяльного забезпечення, самостійно вирішувати питання культури, туризму, спорту тощо. 1979р. мадрідська влада видає декрет про обов’язкове викладання еускеро на території Еускаді; 1980р. вона дає згоду на створення баскської поліції і на податкову автономію. Ці здобутки викликали деяку ейфорію у баскському суспільстві. 1979р. на референдумі баски висловилися за достатність цих повноважень для своєї автономії. Підсумки референдуму обурили непохитних борців з ЕТА. Користуючись зміною суспільно-політичних умов і можливістю ведення легальної роботи, ЕТА розпочинає пропагандистську кампанію за повне визволення басків від еспанського імперіялізму, за утворення незалежної держави, до складу якої увійшли б усі баскські етнічні землі, у тому числі й ті, що входять тепер до складу Франції. На політичному фронті створюється т.зв. “Комплекс ЕТА”- блок баскських політичних партій і громадських рухів, що підтримували цілі цієї організації. 1978р. створюється, а 1986 – легалізується політичне крило ЕТА – партія “Ері Батасуна” (”Народна єдність”). Кампанія призвела до зростання націоналістичних і сепаратистських настроїв серед басків. До цього спричинилася і нова хвиля відродження і націостановлення. Еспанофобія по кількох десятиріччях особливо жорстокої національної дискримінації вирвалася назовні. Баскський націоналізм сповідує не лише ЕТА, яка є, так би мовити, найрадикальнішим, бойовим його загоном, а й усі інші баскські політичні організації включно з комуністами та анархістами. (До речі, у середовищі ЕТА теж є поширеними комуністичні ідеї). Відтак викладання історії та географії у школах має виразно націоналістичний характер – під “Еускаді” тепер твердо розуміють, не лише баскську автономію в Еспанії, а й “французьку”, запіренейську частину Країни Басків, а 20 відсотків баскських дітей взагалі не вивчають еспанської мови, причому ця частка постійно збільшується. Стимулюється баскський сепаратизм і політичними проблемами, пов’язаними з юридичною недосконалістю Статуту Герніки: Мадрід і баскські керівники по-різному трактують деякі його положення. У середині 80-х рр. протистояння між Мадрідом та Еускаді загострилося. ЕТА поновлює терористичну акцію, підриваючи залізниці, газопроводи, чинячи замахи на найбільш одіозних еспанських політиків. На виборах 1986р. доля виборців, які віддали свої голоси за баскських націоналістів, суттєво зросла, причому 17 відсотків проголосували тільки за “Ері Батасуна”. Зі свого боку, еспанська влада провела кампанію арештів та судів над членами ЕТА. На кожен вирок ЕТА відповідає новими ударами. ЕТА часто звинувачують у підриві економічної системи Еспанії загалом і Країни Басків зокрема. Мовляв, баскський тероризм провокує відтік зарубіжних інвестицій і гальмує економічний розвиток країни. Проте чи не краще було б переадресувати ці закиди еспанській владі? Чи не вона самим фактом свого існування на баскських землях спричиняє цей тероризм? Чи не вона намагається постійно обмежити автономію басків, необачно “подаровану” їм на хвилі постфранкістського піднесення? І чи не тому підтримка націоналістичних організацій серед басків є майже стовідсотковою? Інша річ, що значна частина басків покладається на здобуття свободи “мирним шляхом” у межах “єдиної Европи”. Що ж, залишається побажати їм чимшвидше позбутися цих ілюзій і слідом за ЕТА зрозуміти, що свобода не буває “в межах чогось”, як не буває вона дарованою. Єдина Европа сама по собі не принесе баскам повної свободи і повної суб’єктности в усіх сферах суспільного, культурного, економічного життя так само, як не принесла їм цього єдина Еспанія. Статья: http://ntz.org.ua/?p=1893

Суд американського штату Флорида скасував заборону на усиновлення дітей одностатевими парами.
Статья:
http://www.reactor.org.ua/news/4011-5.html

Шановний Валерію Івановичу!
Нам стало відомо, що на території України, Службу Безпеки якої Ви очолюєте, почастішали випадки вшановування, шляхом встановлення пам’ятників, відкриття музеїв, наіменування вулиць, населених пунктів, навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств, проведення тематичних вечорів, урочистих концертів, мітингів та інших масових заходів, шляхом вивчення творів та розповсюдження портретів (в тому числі й через друк на банкнотах національної валюти), колишнього державного злочинця, націоналіста і ксенофоба, Шевченка Тараса Григоровича.
Так звана творчість вищеозначеного Тараса Григоровича – це суцільний потік ксенофобії, агресивного націоналізму, анархічного мілітарізму та прямих закликів до фізичного знищення українцями представників інших національностей без розбору. При цьому пан Шевченко культивує, а скоріш за все – явно пропагує, використання різних типів холодної зброї. В якості прикладу можемо навести фрагмент одного із його текстів:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали…
І шаблями скородили.
Особливо небезпечними, на наш погляд, є твори, в яких автор занадто реалістично і правдиво описує стан сучасної України. Ось один із уривків вірша “Розрита Могила”, в якому цей писака, фарбомаз, цей кар’єрист, вискочка, колишній кріпак, який хитрощами та інтригами потрапив у вищі кола столичної еліти, принижує громадян України зневажливим звертанням “нерозумний сину”:
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю…
…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
Як бачимо, автор ніяк не може утриматися ні від ксенофобської риторики, ні від образ на адресу людей, які не словом, а ділом сприяють побудові нової країни на теренах колишньої – архаїчної і безпорадної – України!
Особливу увагу просимо звернути на писання Тараса Григоровича, в яких він, на власному прикладі, не лише заохочує до протиправних дій, спрямованих на революційні зміни в державі та встановлення соціальної справедливості:
Ой виострю товариша,
Засуну в халяву
Та піду шукати правди
І тієї слави…
…Та спитаю в жидовина,
В багатого пана,
У шляхтича поганого
В поганім жупані
І у ченця, як трапиться,
Нехай не гуляє,
А Святе Письмо читає,
Людей поучає,
Щоб брат брата не різали
Та не окрадали,
Та в москалі вдовиченка
Щоб не оддавали.
але й викладає план розгортання цих масових протиправних дій, вказує на основні джерела соціальної напруги й нестабільності та відверто називає імена зачинщиків:
Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! Погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров’ю підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині…
З метою возвеличення націоналістичних ідей та героїзації державних злочинців, підданих анафемі ще за велінням відомого гуманіста і просветителя Петра Першого, добродій Шевченко Т.Г. звертається зі своїми “батьківськими повчаннями”, написаними в дусі кращих зразків гебельсівської пропаганди, до всіх псевдопатріотів України. При цьому тексти явно спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та людиноненависницьких настроїв, так як під виглядом “патріотичних закликів”, ховають у собі пропаганду і вихваляння націоналізму, колабораціонізму та ксенофобії:
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
…Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Просимо також звернути увагу на блюзнірське заперечення паном Шевченком, цим німецьким наймитом, таким собі козачком – натирачем енгельгардтівських чобіт, найновіших тверджень сучасної української історичної науки. Більше того, “вельмишановний” Тарас Григорович ще й безпідствно ображає усіх тих, хто ці історичні твердження проголошує, і погрожує цим чесним людям розправою:
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории…»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Викладені вище тексти зневажають пам’ять числених жертв, які здійснювали злочини проти українського народу впродовж всієї історії його існування.
Враховуючи все, викладене вище, просимо Вас хоча б забезпечити виконання Конституції України.
З повагою, громадянин України Положинський О.Є. та, сподіваюсь. безліч інших громадян.
Статья:
http://sashko.com.ua/2010/09/vidkryte-zvernennya-do-holovy-sluzhby-bezpeky-ukrajiny-horoshkovskoho-v-i/

В последнее время владельцам доменов в зоне .ru начали приходить спам-сообщения, рассылка которых осуществляется с использованием зараженных компьютеров. Текст электронных писем варьируется, но основой их является шантаж и вымогательство. Чаще всего отправитель представляется главным регистратором доменных имен на Украине, по совместительству генеральным директором крупнейшего портала украинских криминальных новостей, а также почетным членом арбитражной комиссии электронной платежной системы WebMoney. Далее в своем электронном послании он сообщает адресатам, что располагает компрометирующими материалами относительно их деятельности в сети Интернет. Мошенник требует перевести деньги на счет своего электронного кошелька или отправить SMS-сообщение на номер его мобильного телефона. За невыполнение условий вымогатель угрожает оттоком клиентов и даже блокированием ресурса, прилагая к письму ссылки своих «прошлых работ». Регистратор доменных имен и информационный портал Украины, сотрудником которых представляется злоумышленник, официально заявили, что не имеют отношения ни к автору писем, ни к их рассылке. О факте мошенничества проинформированы правоохранительные органы Украины. Управление «К» предупреждает - эти сообщения содержат заведомо ложную информацию, их единственной целью является незаконное получение денежных средств.
Источник http://www.mvd.ru/news/47933/

У Москві вбили 47-річного таксиста, який півроку тому жорстоко побив вагітну дівчину, в результаті чого у неї стався викидень. Тіло вірмена Соса Хачикяна знайшли в його квартирі на Костромській вулиці з простреленим черепом. Коли оперативники зайшли в квартиру, вони побачили, що всередині все забризкане кров'ю. Як пізніше встановили експерти, "смерть Соса Хачикяна наступила внаслідок вогнепального поранення голови". Відповідальність за вбивство вже взяло на себе неонацистське угрупування "Російський щит". Хоча причетність до злочину націоналістичних угруповань ще належить встановити слідству, у тому, що Хачикяну помстилися за побиту 26-річну жінку, не сумнівається майже ніхто. Трагедія, через яку дівчина – співробітниця салону "Євросєті" – втратила дитину, сталася 5 травня. Після кількох невдалих спроб виграти по квитку "Гослото" Сос Хачикян вирішив зупинитися і попросив у працівника салону покласти 30 рублів, які залишилися, на його телефонний рахунок. Оператор погодилася і почала оформляти замовлення. Однак раптово чоловік передумав і попросив повернути гроші. Дівчина забарилася, а клієнт у відповідь почав її ображати. Конфлікт спробувала залагодити старший продавець салону, 26-річна Олеся. Вона в цей момент оформляла цінники на телефони. Дівчина тактовно попросила чоловіка не лаятися і вислухати оператора. Але той схопив Олесю і завдав їй декілька ударів по голові, потім витягнув дівчину з-за стійки і почав бити по животу. Вже за кілька хвилин Олесю везли в кареті швидкої допомоги до лікарні. Дорогою у неї відкрилася кровотеча, а в клініці лікарі констатували, що від побоїв вона втратила дитину. Правоохоронні органи Москви почали розслідування інциденту, але Хачикяна відпустили. 15 вересня його знайшли мертвим. Слідчі всерйоз розглядають версію про причетність до вбивства вірмена неонацистів. Ще 18 вересня, тобто до появи повідомлень про вбивство в ЗМІ, на сайтах націоналістичної спрямованості було опубліковано заяву від імені організації "АГС Російський щит", яка взяла на себе відповідальність за розправу над Сосом Хачікяном. "Російськими націоналістами був страчений вбивця ненародженої російської дитини (травень 2010 року) - Сос Хачикян, який вільно розгулював на свободі", - сказано в заяві неонацистів. На місці вбивства Хачикян злочинці залишили листівки наступного змісту: "Це за дитину! БОРН (бойовий загін – "отряд" - російських націоналістів)". Додамо, що угрупування "Російський щит" в минулому вже зізнавалося через Інтернет в різних злочинах націоналістичної спрямованості.

Джерело - ТСН

http://anonym.to/?http://tsn.ua/chorna-hronika/rosiyski-nacionalisti-linchuvali-virmena-yakiy-pobiv-vagitnu-divchinu.html

Німецький філософ Мартін Гайдеґґер, був одним з найвизначніших мислителів ХХ століття. Він навчався в єзуїтській семінарії, а потім в 1914 році здобув звання доктора наук в Університеті Фрайбурга, де став асистентом Едмунда Гусерля. Гайдеґґер був пов’язаний з Університетом Фрайбурга протягом всього часу своєї професійної діяльності за винятком короткого періоду, коли він був професором в Університеті Марбурга. Як ректор університету з 1933 по 1934 рік, він був активним прихильником Адольфа Гітлера та націонал-соціалізму, і лишався членом НСДАП до 1945 року. Саме за це, після Другої світової війни його намагались усунути з кафедри, але Гайдеґґерові вдалося зберегти свою викладацьку посаду. Основним зацікавленням Гайдеґґера була онтологія або наука про буття. Найважливіша його праця «Буття та час» поєднує два філософські підходи – екзистенціалізм Сорена К’єркегора та Фрідріха Ніцше, а також феноменологію Гусерля – дослідження буття, а конкретніше, людського буття. Попри те, що його розглядали як похмурого нігіліста за акцентування на стражданнях та смерті в «Бутті та часі», Гайдеґґер цікавився цими негативними аспектами людського існування, оскільки вони проливають світло на природу буття. Буття найбільш повно розкривається в досвіді, який показує прірву між буттям та небуттям. Найбільш глибоким випадком такого досвіду є відображення перспективи чийогось власного небуття, чим власне є смерть, оскільки ця «можливість неможливого» розкриває конечність людського буття, як також, водночас, обмеженість і спонуку до життя в світі. Насправді, перспектива смерті, функціонує як радикальна умова людського досвіду, надає автентичності людським істотам. Починаючи з середини 30-х років, ідеї Гайдеґґера змінюються в декількох важливих аспектах. Він покидає свій початковий намір написати другу частину онтологічного дослідження, початого твором «Буття та час». Хоча його останні роботи можуть розглядатись, як ця друга частина, оскільки в них Гайдеґґер переходить від поняття буття до більш знайомого поняття людського існування (екзистенції), розвертаючи напрям від «Буття та часу», в якому він здійснював рух від людського досвіду до природи буття. В своїх останніх роботах Гайдеґґер наголошував на занепаді сучасного світу, твердячи, що людство «випало з буття». Він відслідковує це падіння аж до античної грецької філософії. В ідеї досократиків, а саме Пармедіна, він знаходить єдине справжнє розуміння буття. В часи Аристотеля, це розуміння була втрачене через окреслення людських істот як раціональних створінь. Гайдеґґер робив особливий наголос на мові як на апараті, за допомогою якого людські істоти можуть віднайти буття, та на особливій ролі, яку відіграє поезія в розвитку та функціонуванні мови. Важливість, яку він приписує поезії можна помітити в його захопленні творами німецького поета Фрідріха Гельдерліна, та винайденні слів з декількома значеннями, які виводяться з їх етимологічних основ. Гайдеґґерове ідіосинкратичне використання мови та почасти квазімістичний стиль часто розглядаються як перешкода на шляху до розуміння його філософії. Незважаючи на це, багато концепцій введених Гайдеґґером стали загальновідомими, наприклад: потреба досягнення правдивого існування всупереч зменшенню спротиву безликого натовпу, важливість глибокого і достовірного розкиваючого досвіду, та невловимість основних рис людського існування. Роль теології у філософії Гайдеґґера невиразна, хоча його роботи були під сильним впливом таких тогочасних богословів як Пауль Тілліх. Сам Гайдеґґер, здається, іноді натякає, що Буття – предмет філософів, та Божественість – предмет поетів – в решті суть тим самим. Серед найважливіших робіт Мартіна Гайдеґґера можна назвати: «Буття та час» (1927), «Вступ до метафізики»(1935), «Питання про техніку» (1953), «Що таке – філософія?» (1956) та «На шляху до мови» (1959). Переклад з англійської – тов. О.Деснянський Джерело – http://www.oswaldmosley.com/martin-heidegger.htm Статья: http://ntz.org.ua/?p=1897

Особенно ксенофобской риторикой пропитаны тексты песен группы "Мертвий Півень". Текст песни "Узнай как это сделать!!!" приводится полностью, где каждая строчка свидетельствует об этом. А я гуляю по Москві, І бачу пам’ятник Бандері, Величний тризуб на Кремлі, І синьо-жовтий стяг в оселі. Величний пам’ятник Донцову, Петрівка вже стоїть без грат, Повсюди чути нашу мову, І люблять всі мій автомат. Повсюди гарні краєвиди, На дротах москалі висять, І я крокую без огиди, У ГЕТО, де жиди кричать. Нема вже в світі комуністів, Нема ляхів і москалів, Немає негрів шовіністів, І всяких Путінів – козлів. Нема вже в світі Мавзолею, Оздоби вже на Соловках, Спалили Леніна, тварюку, А Кучма з’їв його весь прах. Яскраво світить ясне сонце, І машінгвер мій у руці, Червоно-чорний у віконці,

І я щасливий у Москві.

по материалям доноса сб http://forum.reactor.org.ua/showthread.php?t=4629

"а кругом горят факелы, идет сбор всех погибших частей. И люди стрелявшие в Наших отцов, строят планы на Наших детей."

Борис Гребенщиков

http://www.youtube.com/watch?v=P1nAnLzcfrY