За п’ять років на посаді Президента Петро Порошенко зміг забезпечити стабільне й спокійне життя в Україні, витіснивши війну на лінію розмежування на Донбасі. У цьому переконаний відомий письменник та есеїст Андрій Любка.

«Цікаво, якби й нині існувала небезпека, що вночі буде авіаналіт російської армії, яка бомбитиме нашу столицю, чи голосували б українці за проросійського політика? А знаєте, хто винен у тому, що український народ настільки розслабився й забув про війну? Винен у цьому Президент України Петро Олексійович Порошенко. Просто через те, що за п’ять років на посаді він зміг забезпечити стабільне й спокійне життя в Україні, витіснивши війну на лінію розмежування на Донбасі, а захист країни доручивши створеній майже з нуля професійній армії.

Це Порошенко збудував й утримав міжнародну коаліцію на захист України, пролобіював санкції, тому Путін на танках і бомбардувальниках далі не пішов.

Це Порошенко в умовах війни забезпечив стабільний курс національної валюти, поступове зростання економіки й повноцінне демократичне функціонування влади та місцевого самоврядування.

Це Порошенко довів до кінця історію з наданням Україні безвізу, хоча чимало експертів твердили, що у воєнний час Європа навпаки буде закриватися від можливих потоків біженців з України. Більше того, навіть українці не вірили, що за таких умов ми отримаємо безвіз.

Згадайте 2014 рік, коли на стінах будинків українських міст малювали вказівники до бомбосховищ, гривня стрибала подеколи до позначки в 40 за долар, а на фронт захищати державу йшли добровольці без досвіду, форми й сучасної зброї.

Хто би що не казав, а доведеться визнати: Президент Порошенко забезпечив відчуття безпеки всій країні; йому це вдалося настільки добре, що український народ просто забув про реальну війну. Тому й розважається, як заслинена дитина, що задля цікавості витягує чеку з гранати», - додав Андрій Любка.

«Володимир Зеленський протягом усіх років війни без проблем вів бізнес у Росії і навіть отримував фінансування на фільми своєї студії з російського бюджету. Усі добре пам’ятають, як «Квартал 95» жартував з української мови, україномовних людей у своїх програмах виставляв недолугими селянами, а саму Україну порівнював з акторкою німецького порнофільму, яка готова «приймати з усіх боків».

Деякі публічні особи – на кшталт Зеленського – не гидують заробляти в Росії, знаючи, що йде війна, щодня гинуть українські військові, а в російських в’язницях сидять десятки наших військовополонених і заручників. Їхня позиція доволі хитра: мовляв, ми патріоти, але тишком-нишком не проти заробити пару російських рублів. Коли ж їх спіймати за руку – починають усе заперечувати і, як Зеленський, переписувати бізнес на своїх друзів. А вся річ у тім, що вони просто не помічають війни, наче живуть у паралельному всесвіті», - наголосив Андрій Любка.

«Показовою є готовність телевізійної аудиторії та мільйонів виборців таких політиків підтримувати, голосувати, ба навіть захоплюватися ними. Більшість українського народу чхати хотіла на війну, їм байдуже приниження України та жарти в порно-стилі. Це відверте глузування з держави, що п’ятий рік захищається від збройної агресії Росії, сягає свого апогею в саркастичній репліці «а що, бо Путін введе війська»? Ця фраза вже стала інтернет-мемом – саме нею прихильники Зеленського реагують на аргументи про те, що Президентом має бути досвідчена й мудра людина. Навіть без повномасштабного наступу ми щодня маємо вбитих і поранених військових на Донбасі, але інфантильним українцям це байдуже, бо для них війни просто не існує", - підсумував письменник.

Общественность все требует конкретики: какая будет политика по отношению к России, НАТО, ЕС. Кто будет на ключевых постах в ЗСУ, СБУ и т.д. Но конкретики, скорее всего,не будет.
Он создал образ, который каждый из нас может населить собственными проекциями.

Это как выходить замуж, зная про жениха что "он хороший и обещал, что мы будем жить счастливо!". Только для Маши счастливо - это много путешествовать и тратить деньги на активный спорт, для Наташи - родить 3-4 ребёночка и растить их дома, а муж будет обеспечивать, для Насти - строить карьеру с поддержкой (в том числе бытовой) супруга. А конкретный Коля вообще считает счастливыми полиаморные отношения. Но чтобы это выяснить, нужно это все обсудить: кто в семье будет работать, а кто - сидеть с детьми? Как будем распределять семейный бюджет? Сколько детей хотим? Брак открытый или закрытый? В общем, скукотища, никакой романтики. Гораздо интереснее фантазировать о принце и счастливой жизни с ним после того, как он тебя лайкнул на ФБ.

И вот Зеленский так же. То, что нет никакой конкретики - его преимущество. 
Это позволяет предпринимателям фантазировать про низкие налоги, дерегуляцию и открытые рынки. 
А инфантилам - про пособия, низкие тарифы, субсидии и прочее "на тебе денежку, ты же хочешь". Хотя никто никому ничего не обещал.

Это позволяет патриотам полагать, что курс на поддержку украинского языка, кино, музыки и тд сохранится. А совкомечтателям - что они вернуться в объятья россиюшки, к любимым сериалам и киркоровым. 
Хотя никто никому ничего не обещал.

Уставшие от войны диванные воины убеждены, что война, конечно же, сразу прекратится 22 апреля. 
А реальные воины - что они наконец дожмут и истребят последнего бурята. 
Хотя, опять же, ну вы поняли.

Получается, что образ Зеленского, как пирожок, каждый наполнил собственной начинкой. Буквально вскормил своими мечтами. И попытки призвать к разуму - воспринимаются, как попытки растоптать мечту. Ещё ничего хорошего он не сделал из нафантазированного, но оно уже присвоено.
Это как намечтать любовь, троих детишек и свадьбу мечты, а принц взял и слился после второго свидания. Очень больно и обидно.

Именно поэтому реальные фейлы типа поддельных анализов воспринимаются как "зачем ты мне это говоришь, он хороший, я верю в любовь!" - когда подружка напоминает, что принц твой уже три раза у тебя денег занимал и не возвращал, его мама тебя ненавидит, а ещё он напивается до свинского состояния при общих друзьях.

Как психолог - я рукоплещу создателям идеального контейнера для проекций.

Как человек и патриот - не вылезаю из фейспалма. 
Думайте.

АПД: Кстати, именно поэтому я не испытываю неприязни и не допускаю для себя возможным считать сторонников Зеленского "быдлом", "придурками" и тд. Все мы когда-то мечтали о чем-то. А уметь отделить фантазии от реальности - далеко не так легко. Особенно, когда играешь против профи.
Я даже сочувствую - не высокомерно, а по-человечески, потому что крах фантазий это всегда очень больно.