Банда уже ділить урядові портфелі

«Общак» другого туру президентських виборів потягнув у них аж на 50 мільйонів доларів США, – наголошують інформатори.

Таємна олігархічна змова дає можливість кандидату Зеленському в ході проведення президентської кампанії різко наростити свій медіа-ресурс. Зокрема, до телеканалу «1+1» долучається впливовий «Інтер». У те саме передвиборне корито зливатимуться інформаційні помиї з каналів Пінчука та інших попутників. Маніпулятивний тиск на електоральне поле зростатиме.

Достатньо поінформований феесбешний телеграм-канал «Нєзєгарь», наводить дані про погоджений олігархами розподіл владних посад:
Зеленський – президент України;
Льовочкін – глава адміністрації Президента;
Хорошковський – прем’єр-міністр України; 
Фірташ – отримає назад активи, відібрані оточенням Порошенко та Тимошенко, і розраховує на державний захист в Україні від американського правового переслідування;
Медведчук – голова Верховної Ради України із правом провести конституційну реформу перетворення держави у парламентську республіку;
Бойко – міністр енергетики або очільник Нафтогазу;
Аваков (або його представник) – залишається міністром МВС;
Портнов – генеральний прокурор України. 
Одночасно, Коломойський отримує бонус одноосібного контролю за новопредставленим президентом Зеленським, йому також повертають націоналізовані активи Приватбанку.

Звичайно, у цьому флаконі зібрано несумісні «хімічні елементи», і вони в будь-який момент можуть перетворитися у «коктейль молотова», що здатен спалити усіх дотла. Але це буде завтра, а поки-що ця суміш служить лише одному завданню: усунути від влади Порошенка. Усім їм потрібна перемога, і за ціною вони, як співають наші сусіди, не постоять.

Із тіні за усім цим пацючим вовтуженням із вереском і скреготінням зубовним уважно спостерігає кремлівський монстр. Він задоволено облизує язиком спраглі уста, вичікуючи слушного моменту, щоб кинутись на дезорієнтовану жертву і остаточно її убити. Саме він дав відмашку на підтримку «сіоністського кандидата» Зеленського феесбешною (антисемітською) клієнтелою в Україні. Занадто заманлива складається ситуація для реалізації стратегічних завдань з поневолення України, згодом такої може і не бути. Як кажуть теоретики гібридної війни, якщо в даний час не можеш цілком управляти процесом, то сій хаос. Згодом твій щасливий момент наступить. От і сіють сьогодні, сподіваючись, що завтра будуть пожинати плоди.

Є дві суб’єктивні передумови, що дозволяють реалізуватися цим деструктивним планам: перша, дезорієнтованість великої маси українського виборця, і, друга, пасивність патріотичного сегменту соціуму, що традиційно переживає за справу «на печі». Якщо різнопартійні патріоти за ці три тижні не злізуть з неї, не об’єднаються проти загрози, не зуміють переконати решту суспільства зробити інший вибір (навіть через силу), то змушені будуть усе те саме робити, але в набагато гіршій ситуації «повзучої» зовнішньої окупації.