Я візьму у осені яскраві фарби,

Й розмалюю ними все своє життя,

Світ навколо стане різнобарвним,

І не буду більше сумувати я.

                                       Намалюю я веселку в небі,

                                       Щоб з"єднала чиїсь руки і серця,

                                       Щоб була надією для мене і для тебе,

                                       Казкою,в якій нема ні краю,ні кінця.

Я візьму у осені мелодію,

Напишу до неї я слова,

Хай вселяє у серця гармонію,

Хай печаль і смуток розвіва.

                                          І красою чарівною заворожена,

                                          Я вдихну п"янкий жоржинний аромат,

                                          Подарую я усмішку осені,

                                          А вона її поверне у сто крат.                                    

Він говорив"Кохаю",не кохаючи,

Вона ж тремтіла вся від ніжних почуттів.

Він цілував палкі вуста,назавжди покидаючи.

Вона ж повірила в реальність своїх снів.

                                       Він не повернеться...Іще вона не знала.

                                       У болі і чеканні день за днем минав.

                                       Та у душі надія тихо помирала,

                                       А він вже іншій поцілунки дарував.

Вона ніколи більше не кохатиме,

Бо серце скам"яніло й навіть не болить.

Прошу вас-не кажіть"кохаю",не кохаючи.

Йдучи назавжди,краще промовчіть. 

Вновь пишу я о любви,а в конце три точки...

Моё сердце ты разбил на мелкие кусочки,

Я устала плакать,я устала страдать,

Я устала тебя бесконечно ждать.

                                          Но как жить без тебя,я даже не знаю,

                                          Я по тебе безумно скучаю,

                                          Я без тебя до боли тоскую,

                                          Ну кто мне придумал жизнь вот такую?

И опять ты прийдёшь-моё сердце растает,

И в бездонных глазах я опять потеряюсь,

А потом снова скажешь,что будешь скучать,

Ну а я улыбнусь...И опять буду ждать...

Моя любовь,как вольная птица,

В синем небе опять свободно кружится,

Почему улетаешь?Я кричу тебе вновь,

Ну зачем я тебя отпускаю,моя белая птица-любовь?

Грустный сон мне опять приснится,

Что она никогда больше не возвратится,

Я хочу любви,я о ней мечтаю,

И я в синее небо за ней улетаю...

Скорый поезд уносит меня от тебя,

Только сердце о нас вспоминает,

По щеке моей тихо катится слеза,

Я уже по тебе скучаю.

                                   Может быть,это был только красочный сон?

                                   Глоток воздуха средь серых будней.

                                   Только отпуск прошёл,и закончился он,

                                   А когда продолжение будет?

Ну а завтра-рутина,работа,друзья,

Каруселью жизнь снова закружит,

Но хочу,чтоб ты знал,что люблю я тебя,

И поверь,ты мне очень нужен.

                                          Вспоминаю я вновь эти ночи и дни,

                                          Мне тебя так не хватает...

                                          Но я верю,что вновь скоро встретимся мы,

                                          И любовь наша нас обвенчает!  

Ты ушёл...Я одна...

Я гляжу в темноту...

Ты забрал мою жизнь,

Ты разрушил мечту...

Я сижу у окна,

А вокруг-тишина...

Лишь на небе зловеще

Смеётся луна...

Без тебя не живу...

Без тебя меня нет...

Моё сердце-как лёд,

И в душе гаснет свет...

Отчего-то вдруг сильно

Сдавило в груди...

Сквозь туман словно слышу

Шаги у двери...

Еле силы нашла,

Чтоб к тебе подойти...

"Ты вернулся,любимый..."

"Родная,прости..."

Я без тебе не зможу життя це прожити,

Найдорожча у світі усмішка твоя,

Я не можу тебе не любити,

Хочу бути твоєю я.

Хочу в очі твої дивитись,

Цілувати твої вуста,

Ти-моє неземне кохання,

Ти-найближча людина моя.

Я для тебе-промінчик сонця,

І віддам всю свою теплоту,

І розвію я темряву ночі,

Заспокою я душу твою.

Полонив моє серце твій голос,

І твоя загадкова краса,

Я щаслива,що є ти у мене,

І я вдячна за це небесам! 

Мені без тебе так важко жити

У цьому холодному,дивному світі,

Лиш думка про тебе мене зігріває,

Кохання твоє кожну мить відчуваю.

Віддала тобі найдорожче,що є-

Це вірність і ласку,й кохання своє.

Тобі лише серце я хочу відкрити,

І тільки з тобою життя все прожити.

Подумати навіть важко,

Що ми б могли не зустрітись,

Я вдячна тобі,мій єдиний

За те,що ти є на світі!

Я спорила с любовью вечерами,

Она твердила,что всегда права,

Что чувства нет прекраснее на свете,

Чем быть любимой и любить всегда.

Да,это всё прекрасно,я согласна,

Но есть другие стороны любви,

Влюбиться все по-своему сумеют,

А вот забыть-вот тут уж ты прости.

Какую боль любовь нам причиняет,

Когда уходят те,кем дорожили мы,

Как сердце плачет безутешно,

Как пережить обиды,горечи любви?

Как встать с колен,когда весь мир разрушен,

И вдребезги разбиты все мечты?

И как принять потерю,боль разлуки,

Когда все сожжены мосты?

Я не могу найти ответа,

Не утихает моя боль.

Лишь только страждущее сердце

Наверное,поймёт любовь.

Ще недавно були незнайомі,

І по різних дорогах ішли.

Скільки ж наші серця відстраждали,

Доки спільну стежинку знайшли

                                    Хоч про тебе нічого не знала,

                                   Та чекала на тебе завжди,

                                   Бо душа моя відчувала,

                                   Що у всесвіті десь є ти.

Я ніколи тебе не покину,

Буду поруч з тобою завжди,

Так хотіла б сказати,що я відчуваю,

Та,на жаль,на землі слів таких не знайти...