Не вбивай мене поглядом синім, Не шукай знов моєї провини. Не твоя й не одна, ти це знаєш, То ж навіщо усе повертаєш? Ти кричав, що пропАду без тебе, Та, як бачиш, живу і цвіту. Знову квіти, і зоряне небо… Ти ж не вірив, що я це знайду. То ж прошУ, ти не край моє серце, Бо і так вже частинку його ти украв. Більш ніколи ім‘я в нім твоє не озветься, Бо давно ти для мене чужим уже став.

Я с тебя пылинки все сдуваю, В тебе свою отраду нахожу. С тобою я о грусти забываю, Тебе стихотворения пишу. Тобою непрестанно восхищаюсь, Ведь знаю, у меня ты лучше всех. В тебе порою просто растворяюсь, С тобою разделяю улыбку и успех. Ты для меня сверкаешь серебром, Под цвет искрящихся снежинок. Не разлучит меня никто с тобой, Ведь ты – моя любимая машина.

Когда смотрю в твои глаза , Тону в них, обо всём на свете забывая, И, словно птица, в небо улетая, Я улетаю в мир, где всё только для нас. Где ярче звёзд глаза наши сверкают, И жарче солнца теплота твоя. И ничего на свете нет прекрасней, Чем этот мир, где только ты и я. И мне так трудно возвращаться, И я прошу не отпускай меня! Я так хочу в глазах этих остаться, Слезинкой быть твоей, любовь нашу храня.

Нежности волной тебя укрою, И в любви пучину уведу. Я мечте навстречу дверь открою, В ней себя опять по-новому найду. Стон истомы, как души томление, Таю, словно воск в твоих руках. Сладостны твои прикосновения, И небесный привкус на губах. От тревог в тебе нашла забвение, Растворилась в пламени свечей. Сквозь потери и неразумения Вновь из сердца льётся нежности ручей.

Уже настав той вирішальний час, Залежить все від кожного із нас. Чи світлою дорогою вперед іти, А чи залишитись назавжди у пітьмі. Багато зараз дуже вміють нарікати, Але чомусь не хочуть того знати, Що наша влада і усе, що навкруги,- Це відображення того, чим є вони самі. І не потрібно зовсім голосно кричати, Від цього світ не зможе кращим стати. А докорінно все навколишнє життя міняти Потрібно кожному із себе починати. І хай там що говорять, та я знаю, ...

Читати далі...

Твоя щира посмішка завжди зігріє, Таємничий блиск в твоїх очах. Терпеливо слухаєш про мої мрії, Й полюбляєш смак ванілі на вустах. Коли сумніви у душу проникали, Ти лиш тихо шепотів:”Усе мине”. Усі інші подарунки дарували, Ти ж один подарував мені мене.

Женщина-Весы, как лёд и пламя. В ней и легкомыслие и страсть. Каждый миг цвета свои меняет, Равновесие пытаясь сохранять. Может быть и ласковою кошкой, И тигрицей властной может стать. Не нужна любовь ей понемножку, Лучше в страсти океане утопать. Мир её фантазией наполнен, Её сердце – сладкая загадка. Но уж если для кого его откроет, То сумеет растворится без остатка. Она милая и светлая, как фея, А в душе её цветочный хоровод. Ну а если её гордость кто...

Читати далі...

Тебе я з серця відпускаю… Тільки тепер уже назавжди. Холодним снігом огортають Терпкі слова гіркої правди. Я світ тобі новий відкрила, Із кольорових снів таємних. Я йшла до цілі й розуміла, Що ти лиш іграшка для мене. І що ж тепер? Мене осудять? Хто ж має право це робити? Та все-одно, що скажуть люди, Ти знаєш, що не їм про це судити. Ти знаєш все…Тільки для себе Тебе також я іншого відкрила. Я дарувала тобі зорі й небо, І все ж я не тебе в тобі любила...

Читати далі...

Ще мить… І ти підеш. Розтанеш у світанку. Медовий присмак мрій залишиш на вустах. А може віднайдеш ти в срібному серпанку Розбуджені надії й іскринки у очах. Твого кохання жар невпинно огортає, Нестримно кличе знов в омріяну блакить. Кавовим ароматом він в серце проникає. Вже день давно зійшов… Залишся ще на мить.

Чому мовчиш?Ти відповідь шукаєш? Чи не такого погляду чекав? Я не змінилася,і ти це знаєш, Лиш тільки ти чужим для мене став. До моїх рук ти не торкайся, Бо не зігріють вже тебе вони. Прошу,іди,й назад не обертайся. Ти не шукай мене і не дзвони. З тобою йдемо різними шляхами, Збираючи уламки мрій і снів. Мостів давно немає вже між нами, Але ж ти сам колись цього хотів. Більш в моє серце не проникне Твоїх очей блакитний лід. Навіть якщо з нього не...

Читати далі...