Твої очі зливалися з небом, Такі чисті, безмежні й прекрасні. Всі волошки на землі з’єднати треба, Щоби описати колір щастя. Скільки раз в тій блакитній ніжності Я себе, як у морі, топила. Захлинаючись хвилями пристрасті, Щораз глибше тонути хотіла. Одурманені запахом квітів, В небі синьому ми розчинились. Поза межами цілого світу Наші сни кольорові здійснились. Чи це мрія? Чи, може, реальність? Тут між ними кордону немає. Лиш за все це безмежна вдячність...
Читати далі...