Серед житейських буревіїв,
У світі фальші і обману
Так важко зберегти надію,
Світло знайти серед туману.
Коли руйнується довіра,
А замість друзів лиш примари,
Весь світ здається чорно-білим,
На серці біль і сірі хмари.
Коли втрачає розум сили
У пошуках земної правди,
Слабішають душевні крила,
Та й чи були вони насправді?..
Коли зневіра душу точить,
Розчаруванням огортає,
А відчай застилає очі
І в серці спокою немає,
Марно шукати розуміння
Там,де корисливість панує.
Людина-це хитке творіння,
Летить туди,де вітер дує.
І лиш одне-єдине Серце
Не осквернить і не осудить,
Від болю й сліз не відвернеться
І не з розсудливості любить.
Лише одні-єдині Очі
Повні Любові і терпіння.
Чи вдень,чи навіть серед ночі
Можна знайти в них розуміння.
Лише одне-єдине Слово
У серце поверне надію,
Рани від слів людських загоїть,
Замерзлу душу обігріє.
Лиш тільки Бог вітри житейські
Уміє умиротворяти.
І лиш Йому свою довіру
Навіки можна дарувати.
