Комодские вараны, одни из крупнейших ящеров на земле, в народе прозваны драконами. Первые 10 десятиядерные APU (процессоры с интегрированой графикой) от AMD выход которых планируется в следующем году, тоже носит кодовое имя Комодо, а с учитывая не особо радужные прогнозы компании относительно новых CPU серии FX, похоже, что AMD делает ставку именно на APU. Несмотря на совместимость с нынешней системной логикой (A75), для них предназначен новый разъем FM2, что делает совместимость с нынешними материнскими платами маловероятной. В любом случае Intel неочем беспокоиться, но она решила не почивать на лаврах, а атаковать врага на его поле, заявив, что ее интегрированное видео в 2013 году будет поддерживать dx11.1 (хотя к тому моменту это будет уже не новость). Меж тем, AMD и дальше стремится удержать свое технологическое превосходство на рынке графических ускорителей и планирует выпустить 28нм HD7xxx уже в этом году.
В общем IV квартал сего года будет перенасыщен событиями. Будем ждать.

Як завжди сонце око мружить,
Та всеж, та річ мені, он, мулить -
Чужинський прапор майорить.

Це їх поля і їх хати,
Це їх заводи і ліси.
А наше лиш блакитне небо
(Бо нам нічого більш не треба).

А от Прем'єр і Президент...
На злам останню тягнуть шпалу
(Бо ми все інше вже продали)

Так от чого ми всі чекали?
За це мільйони помирали?
І ворогу б не побажав,
Щоб так історію кінчав.

Та щоб пітьму ту побороти,
Вмикаю лампу я дарма,
Бо світло вимкнули - нема!

Хотілося б води попити,
Чи руки в ній хоча б помити.
Її, на диво, теж нема,
Чого ж ми платимо дарма?

Це ж треба, стільки пережить,
Щоб до такого от дожить -
Свічок нема за що купить!

Ото вже диво, прямо сміх,
Сидиш без світла, благ усіх.
Ото б заглянути в майбутнє,
Що за дива є там присутні.

І от до чого тут Матуся
Із грізним лозунгом:
"А ТИ... !"
(Туди, де я, іди і ти)

Цього й народ не зрозумів, тож диктатуру й повалив.
Тут демократія прийшла,
Нові проблеми принесла.

Пізнали дивнеє правління,
Де влада у руках у всіх.
Отак ввішли ми в новий вік.

Невже нам щастя всім судилось?
Нарешті все для нас стерпілось.
А за віком уже пітьма
І ще одного дня нема.

Так от, революційна сила,
Уже монархію звалила -
В країні править пролетар.

Той комунізм - то дивна штука:
Хто все життя байдикував,
Той сам по собі паном став
І кожен істину пізнав.

Нас королі, мовляв, дурили,
А люд тепер лиш зрозумів, як обирать собі вождів:

"Агов, відважний Ченгачгук,
Що замінив наганом лук,
Ти хто - гурон, чи ти каманч?
Ти краще грався би у квач."

І знову треба бунтувать,
Пани ж бо землю забирають
Та вільно жить не дозволяють.

А от колись бував той час,
Коли з землі ми лиш збирали,
А діти крали і саджали,
І спробуй взнай, що й де подів.

Хоча сідниці їх страждали,
Але місяці минали,
А наслідки їх дії зростали.

І ми тоді лиш зрозуміли,
Що то за диво є - земля,
І та любов до садівництва
У нас і досі ще жива.

Та не зміг він довго так,
Хто там друг, а хто не так,
Тут порадить лиш козак.

То була, либонь, не зрада.
То була "Козацька рада"
(Чи "Столична" то була)
То вона нас підвела.

Глянув, з п'яну, він на вуса:
Що це, брате, я кручуся -
Мовив він до москаля.

Так цар-батюшка прийшов -
Нарід щастя не знайшов.
Той й з поляком поділився,
Бач - не жадібним вродився.

Але з'явився найсильніший
Хто всіх і все перемагав,
І свою владу насаджав

Арешті вже прийшов володар,
Що врятує від нещасть.
Та невтрималась країна
І лишилась нас, лиш часть

Та не вмерла ще свобода
В серці нашого народа -
Він піднявсь на ворогів.

Бо прийшов Богдан Хмельницький -
Славний гетьман український.
Він призвав народ до бою,
За Вкраїну і за волю.

Колись каміння ми жбурляли
Із нього зброю виробляли
Отак себе й обороняли.

Та довелося, раз, вражину,
Нам заганяти у щелину.
Вони, попадавши туди,
Жбурнули в нас шматок руди.

Хтось відштовхнув його кудись.
Хтож знав що буде таке щастя -
Потрапив той шматок в багаття.

Отак ото ми і навчились
Метали різні оброблять
Із них же зброю вироблять -
Себе від ворога збавлять.

Тоді люд, майже, був німим
Та всеж, хтось закричав усім:
"Рятуйтесь братці -ми горим!"

Так ми балакати навчились
І за підпал, йому простилось,
А наш, той зляканий герой,
Став над усіми головой.

Тепер давай всі розмовлять,
Свої хатини будувать
Собі старійшину шукать

Отак, чи плем'я, чи общини
Ми всі почали гуртувать,
Відтак, щоб довести, хто кращий,
Ми враз почали воювать.