Зависокі сходиНепід"ємні ношіДень за днем проходитьВсі загальні схожіСправ дурних і впертихЗабуття безпереІ нудні відвертоКлаптики паперуНаче клітка в клітціПлин "на автоматі"Все чергові східціБеззмістовні ґрати

Чари у числах,Чари у літер...Сенс це є стислийВсього у світі.Темрява вічноБути не може -День йде за ніччю,Суть переможе.

Зима пройшла, вже проліски розквітли,Блакитне небо ясне, світле-світле.Весняний вітер, серед міста тиша - Щось невловиме і найважливіше.Почнеться дощ, погане змиє все,Зимову втому геть вже віднесе.Давай бродити підем по калюжам!І що подумають усі - байдуже.

На вулицях холодна пустота,А в голові сумбурний брєд,Навколо марна суєта,Вже скоро Новий Рік прийде.

Надворі сніг і холод лютий –Не заморозить хай він відчуття,Людиною завжди щоб бутиІ не звернути – правильний бо шлях.І все одно, хай хоч на протязі століттяЯ відчуватиму завждиБезмежне щастя, чи нестерпний біль – Не дай же Боже серцю зачерствіти.

Забагато цинізму, забагато неправди,Черстві люди у світі, нема душ – лише тіло,І людські почуття тут нічого не варті,Нікому ні до кого немає тут діла,І проходять всі мимо, і плюють тобі в душу,Тут одна лише міра – це користь і гроші.Краще жити в своєму вигаданому світі,Краще жити у снах – тепле море і вітер.

Свободі всього поступово - баста, Хоч декому вже гроші ніде класти. Сумнівний рух, хоча й прогрес контактів - На світ поволі насуває ACTA.

Утекти - сьогоденність-ловець, Вільним буть, щоби слово сказать, Щоби час повернути назад, Аби просто піти навпростець.

Блукаю осінню з дощами Між незнайомих і нещадних; Не потривожу, як не треба, Душа хоч рветься – лиш до тебе.

Занадто довгі ночі й дні, Коли не поруч ти, мені Всі пори року – лиш зима, Невтомна туга незламна, І втома неможливості пробачити. Піду на схід, де сонце літ, Бо вже нестерпний холод й лід, Піду за край фантазій й снів, В безодню мрій, в безодню слів, Щоб лиш тебе хоч здалеку побачити.