За два роки мені 40, і я може даже як Горовий напишу книжку «40 ілі як дівчонки тусують». А тоді ще «50 і егегей йоппоюмать».

Так от, дєвішніки… Шо я вам скажу, дєвішніки в 20 і в 40 отлічаються тільки качеством закуски. Уявіть собі компанію дівчонок «около сорока» і нагальна потреба влаштувати оцей от дєвішнік.

Запомніть, якшо для дєвішніка в 20 треба три бутилки водки, батон і пачка майонезу, то в 40, ви купите два вида віскі, три вида шампанського, червоне, біле і рожеве на всякій случай. Звичайно ви приготуєте дефлопе, якусь страшно ізискану штуку, але будьте готові шо в результаті, всі вишукані дівчоночки, ікони ЗОЖа жертимуть ісключітєльно солоні огірки і салат «Бєлочка» - це той шо сирок, часник, яйця і смертельна доза майонезу.

На дєвішніках «40+-« всім уже похуй якої красоти ваш кавалєр, яка зарплата і скільки стоять твої черевики. Бо всі вже пару раз сходили заміж за видатних красавців і за народних артістів, тричі построїли і розваляли свою кар’єру, влізли в один пожизнєнний крєдіт, і з загадочним ліцом уміють купувати Зару в секонд-хенді. Главне на цих дєвішніках не піднімать тєму вєса. Вєс – це болюча тєма для дівчаток усіх возрастов.
- Ой, Наташа, яка ти красіва.
- Дєвочки скинула, 8 кілограм!
- Сучка.
- Вєдьма якась.

Першою темою обично іде сводка новостєй. Хто кого де бачив, с ким і якой унилості було ліцо у бивших. В процесі може оказаться шо один і той же бивший може буть у половини женского колєктіва. І тоді вспливають самі інтересні собитія.

- Помню я того Сірьогу… такоє…
- Ніхєра сє «такоє»… 27 сантіметров!
- Ой чим ти міряла? я каліброваной лінєйкой, 28 почті з половиной.
- Боже, це ж орудіє убійства.
- Я ж кажу… такоє.

Потім можна ще згадать бивших своїх бивших. Позвонить по скайпу бившой общого бившого Марині, яка на іншому краю світу і саме на важному совєщанії. Потім виникає срочна потреба в колективній консультації гінеколога, косметолога…
- Дєвочки, а давайте ще кардіологу подзвоним.
- Нє, кардіологу не нада. Це вже старость.
- Давайте вип’єм за молодость!
- Боже, мені ж завтра пічоночні проби здавать.

Так от, про випивку. Якщо на початку дєвішніка, всі істінні лєді, пють тільки односолодовий віскі, красне для давлєнія, біле от давлєнія, то під кінець, з незмінним смаком ітиме навіть мамин первак для розтирань і протів артріта.

Незмінна тема – теперішні і їх мами. Не бійтесь. Дєвочки під сорок обично уже навчились розбиратися в чоловіках, і теперішні у них прекрасні і доблесні мужчини. З їх мамами окрема історія. Коливання емоційних історій може бути від «Святая женщіна Галіна Сімьоновна», до «А моя на юбілєй дорогий подарок зробила, духи красна москва, і екологіческі капронки виробництва чулочной фабрики «Красна зірка», з трьома стрєлками, почті не ношені». Тут ще може оказаться, шо у пари дамочок з колективу була одна і та ж свекруха. 

Тоді можуть бути зачотні історії, бо окажеться шо Оксану, яка 5 років була сучкой криворукой, ще 5 років потім ставили в приклад Лєні, як женщіну неймовірно хазяйновиту.
І от найголовніша тема, про вотето вот всьо ето…
- Свєта, я от і досі не можу понять, це в тебе грудь, чи ліфчик такий.
- Ой дєвочки, все сразу.
- Повезло тобі, грудь є.

Ага, а ти пробувала по стадіону бігать коли поперед тебе шостий з половиною.
- Дєтка, запомни. Ти собі бюстгалтер в любом переході за 20 гривень купиш, а моє творєніє парашутного спорта, стоїть як резина на Мерседес, і продається лиш в одному магазіні на все місто.
- Та да, або от коли у тебе упругий молодий любовнік і він отак одкидає одіяло в пориві страсті, а в тебе одна думка – «Боже, де мої сіськи?»
- Я во врємя вотетого вот етого, локтями так поджимаю, і всьо, Саманта Фокс.

- Налівай.
- Нє, дєвочки. Я так більше не можу. Як же мене задовбали оці «одінокі волчари». Знайомишся, а він такий, «Прасті крошка, я адінокій волк, я нє хачу тобі портить жизнь, тому давай будем вотето вот всьо ето без вотетого всього етого…». І шо? І ти така, «Мій бєдний адінокій волчара». Мені кажеться у жінки є якийсь вроджений інстинкт спробувать приручить хоч одного одінокого волка за всю жизнь. Тіки у мене цей інстінкт поламався і це вже десятий одінокій, мать би його так, волчара. Но на самом же дєлі, обично оказуєцця, шо той вовк ніхера не одінок, і його вже давно приручили. Отак от я внєзапно у фейсбуці знакомой своєй знакомой бачу фотку, а там той одінокій волчара в образі домашнього котіка наряжає йолочку со своєй кошечкой, і така пастораль, шо аж очі вилазять. Пишу йому «шо за хуйня», а він отвіча – «Я ж говорив тобі шо со мной тяжело, а без мене невозможно».
- Казьол.
- Наливай.
- А я ж чесна женщіна, я три місяці без сексу.
- Ужас.
- Може тобі едуарда завести?
- Єсть едуард. Хароший едуард…
- Як в Сірьоги?
- Ага, 5 скоростєй, подогрєв, музика і подсвєтка «Лас Вегас».
- І шо?
- І нічого… я з нього батарейки достала шоб в тонометр поставить.

Возраст дєвочки всігда бере своє… Давлєніє, зуби, лічний гінеколог, лічний кардіолог, тренер лічностного роста, помідори на дачі, базилік на підвіконні, козяча екологічна шерсть почті даром для світера коханому, сотня звязаних шкарпеток для хлопчиків на передку, тисяча штук пряників для тих же хлопчиків, але поміж цього всього лишається завжди отой запал в сраці, через який «била мне мати березовим прутом». Є ще багато сил кохати і закохувати навіть попри сто раз розбите серце. Лишається місце новим пісням, новим віршам, червоній помаді, сміливим вчинкам, неймовірним танцям... і мить щоб посеред дєвішніка подзвонити коханому і сказати «Нічого не сталось, все добре, я просто хотіла сказати, що дуже тебе люблю».

(С)....оригинал

хороших выходных!)