Валерій Гнатюк
Хвалилася якось одна
Синиця,
Що може випити цілісіньку
криницю,
І так зухвало переконливо
співала,
Що вірити чомусь усі їй
стали.
На плечі піднесли і, як
годиться,
З піснями-маршами
принесли до криниці,
Та поставали, кліпають,
моргають:
Криничне дно побачити
бажають.
На край завзято
примостилась диво-птиця
І почала хлебтать сиру
водицю.
Пила-смоктала,
жлуктила-ковтала,
Але води від того менше
не ставало.
І врешті
поперхнулась-захлинулась,
Позеленіла, мало не
загнулась,
Закашляла, сердешна,
заплювала –
Колодязь весь знічев’я
заблювала.
Хоча й відра не подолала
вража птиця,
Зате усю спаскудила
криницю.
Ми віримо у різні небилиці,
Підносимо, мов стяг придурків ницих –
І маємо запльовані криниці
Та зграю пустобрехів у столиці.
Коментарі
анонім
19.02.12, 09:44
Класна байка!
І що цікаво, після всього знаходяться телепні, які продовжують вірити синиці. А тих, хто їй не вірить, називають зрадниками та "противсіхами". 
Гість: lkjmn
29.02.12, 09:52
дТОЛЯізХорола
39.02.12, 10:44Відповідь на 1 від анонім
Танк_
49.02.12, 12:56
Горянка
59.02.12, 14:33
Ну просто в яблучко

Саничок
69.02.12, 19:51
анонім
79.02.12, 22:42
претендент
89.02.12, 22:46Відповідь на 7 від анонім
претендент
99.02.12, 22:47Відповідь на 5 від Горянка
претендент
109.02.12, 22:47Відповідь на 4 від Танк_
Точно...