Усний іспит - це коли ти викладачу розказуєш його лекції в перекладі Гобліна (с)

Невимовно, страшно, дивно, сумно, сильно... Незважаючи, що ці твори розділяють віки, для мене вони нероздільні, тому слухаю читаючи чи то читаю слухаючи                          БетховенЯ забуду про все. І ридання, що глибоко сховане Під покровом мовчань, і тривога, і труби грози Проростуть із іржавого серця глухого Бетховена. Але очі сухі. Ні сльози. Тільки так. Ні сльози. Ніч над серцем музики. І блискавки мідноязикі Розтинають чорнотою сповнений повені плин. Березневий приплин. І...

Читати далі...

Люблю осінь. Ранню - за дбайливу помірну теплоту і бурштинові грона винограду, пізню - за пишну щедрість садів і задумливу пору злив. За перше вересня, бабусині шерстяні шкарпетки, глінтвейн, міріади пташиних зграй у вже холодному небі, очікування снігу... Та і просто люблю. А ще восени так гарно читаються вірші про любов, людяність і про осінь)Моя антологія осінньої поезії від улюбленої на всі пори року Ліни Костенкопо-дитячому щиро... Вже брами літа замикає...

Читати далі...

Тези запису виступу Ліни Костенко перед студентами НТУ ім. Драгоманова:"Я вдячна за честь бути почесним професором цього університету.Я вчилась тут, тільки тоді він називався Педінститут. Тоді не йшлося про те, що я стану професором. Я просто тікала з лекцій. Тікала в Ботанічний садок, збирала осіннє листячко.З вікон аудиторії було видно Володимирський собор. Я слухала дзвони Володимирського собору. Мені ще тоді викладач з марксизму-ленінізму поставив "трійку". Це була моя єдина...

Читати далі...

                                           x x x Ландыш, ландыш белоснежный, Розан аленький! Каждый говорил ей нежно: «Моя маленькая!» — Ликом — чистая иконка, Пеньем — пеночка… — И качал ее тихонько На коленочках. Ходит вправо, ходит влево Божий маятник. И кончалось всё припевом: «Моя маленькая!» Божьи думы нерушимы, Путь — указанный. Маленьким не быть большими, Вольным — связанными. И предстал — в кого не целят Девки — пальчиком: Божий ангел встал с постели — Вслед ...

Читати далі...

Цариця Савська плакала вночі. А вранці встала в блиску свої слави, вся в діамантах, золоті, парчі. Усі царі гінців до неї слали. Вона їх брала вродою в полон. Ніхто при ній розумним не здавався. Аж навіть сам премудрий Соломон на всі віки від неї здивувався. Красуня, казка, магія, міраж. В садах любові царственна троянда. Вино очей, чаклунство магарадж. Хвилююче мовчання фоліанта. Жагучий сон, мінливий Орієнт. Такий вже імідж у цариці склався. Коштовний камінь в перстені...

Читати далі...

Спади мені дощем на груди, Пустелю-душу ороси — Я стану жить. Я мріять буду, Як мріють ранками ліси, Коли салютами-громами Гуркоче небо навесні. Ти тільки спокою ні грама Не дай воскреслому мені. Якщо ж ти хмара, а без грому, Якщо ти буря без води — Пливи у далеч невідому, А душу збоку обійди...                                                                Василь Симоненко

На жаль, не знайшла українського перекладу, а оригіналом не володію, але вже дуже-дуже сподобалося...Я люблю твои брови, твои волосы, я сражаюсь за тебя в ослепительно белых коридорах, где плещут фонтаны света, я оспариваю тебя у любого имени, осторожно счищаю его с тебя, как корку со шрама, я осыпаю твои волосы пеплом от молний и лентами, спящими в дожде. Я не хочу, чтобы ты имела какую-нибудь форму, была именно тем,что нечинается после твоей руки, подумай о воде, или о львах, что...

Читати далі...

Хом'ячки - вкрай небезпечні звірі, їх тримають в клітках з колесом, тому що якщо їх випустити - вони розкрутять Землю (С)

Сьогодні знайшла нарешті у книгарні роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Правда, купила не для себе, а в подарунок для мами. Сподіваюсь, дасть мені почитати;) а хто вже читав? поділіться враженнями!