Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого. Ліна Костенко
Здавалось би: що може бути вище для жінки, ніж свобода в любові? Але ж уся вона тримається на залежності, знов повертаючи тебе до рабства, щоправда, добровільного, солодкого, та однаково ж рабства, а в рабстві не може бути величі.
П. Загребельний "Роксолана"
"Сьогодні Ліна Костенко не приїде до Острога" - перша усвідомлена думка, яка з'явилась у мене phfyre. Після тривалого очікування, розгортання шпіоської інформаційно-комунікаційної мережі з полювання на запрошення, чуток навколо "інсинуацій", нарешті зрозуміла - вона таки не приїде.
І, як не дивно, не відчуваю жодної гіркоти чи розчарування, адже головне у мене є - її книга з закладкою, що швидко рухається до останньої сторінки. Зрештою, автор - завжди поєнання двох складових - людини і текстів. Чи точніше автор - це людина, що творить текст, й іноді перетворюється на символ. Хоча ні, ми самі творимо для себе цих символів, а потім вимагаємо від них такої ж символічної поведінки, а люди залишаються людьми, якими би величними не були.
Брехт колись написав, що "нещасна та країна, що потребує героїв", а нам мабуть просто потрібна Ліна Костенко - в текстах, на зустрічах, в чутках - байдуже де.
ну і ще посилання за темою: У мережі виклали повне відео з вечора Ліни Костенко у Харкові http://life.pravda.com.ua/culture/2011/02/15/72990/
«Дхаммапада», давньоіндійськалітературна пам'ятка
Марк Твен
Коли мене критикують, як можу себе захистити, але від похвал я безсильний.
Зігмунд Фройд
Як мало ми можемо сказати про жінок, коли щасливі...І як багато, коли нещасні.
Еріх Марія Ремарк
