Україно, я твій син!

Ви знаєте, як я чекав її:
Мою святу, любов мою величну.
Весну так не чекають солов"ї,
І жайворонки так весну не кличуть.
Від пагорбів Манявського Скита,
Од гір Карпат вершин високих синіх,
Я виглядав її як небеса,
Коли вже буде воля Україні!
Найперше синьо-жовте знамено,-
Тремтіли руки, підгинались ноги,-
Я окриляв; світилось полотно
Промінням сподівання і тривоги.
Хто знати міг, що владні сидуни,-
Все переконані, все дуже вірні,-
Так знищать Україну без війни,
Як безневинну жертву люті звірі.
Хто знати міг, що по чужих світах,
Хто міг таке подумати, хоч потай;
На Українських зігнутих хребтах
Розсядеться Америка й Європа.
Пішла поневірятисякраса
Змоєї України по чужбинах...
І ген цькують на неї злого пса,
І ген беруть беззахисну на кпинни.
Україно, нене, я твій син,
Клянусь перед тобою в мить урочу;
Тебе підняти маю я з колін,
Бо так як зараз жити я не хочу.

Білусяк Р.В. с.Манява

Рулік

Україно, я твій син!

Коментарі