Президент Украины Виктор Янукович разделяет обеспокоенность европейских экспертов и политиков по поводу соблюдения в Украине принципов права, в том числе при рассмотрении обвинений в адрес экс-премьер-министра Юлии Тимошенко. «Этот вопрос для нас также болезненный, и мы разделяем с вами эту боль, мы довольны, что это вас беспокоит не меньше, чем нас», — сказал он, отвечая на вопрос на 8-й Ялтинской ежегодной встрече «Украина и мир: общие вызовы, общее будущее».

В.Янукович отметил, что в Украине ценят высказываемые европейскими политиками советы. В то же время он напомнил, что газовое дело Тимошенко — это история 2009 года, которую начал третий президент Украины (2005-2010) Виктор Ющенко. «Это история подписания контрактов субъектами хозяйствования, которые не имели на это права. Они превысили свои полномочия и нарушили международные договоры. Этому оценку дал президент Ющенко, когда подписал указ СНБО еще в 2009 году, и правоохранительные органы начали расследование, почему были нарушены национальные интересы Украины и международные договоры», – пояснил глава государства. Он напомнил, что после расследования дела правоохранительные органы передали его в суд. «Суд, как в Европе, вынесет свой вердикт», — отметил глава государства. Он признал, что украинское уголовно-процессуальное законодательство требует модернизации и в настоящее время проект нового уголовно-процессуального кодекса, который, в частности, уравновесит стороны обвинения и защиты, находится на экспертизе в Венецианской комиссии. «Надеюсь, что уже в этом году получим этот закон вместе с выводами (Венецианской комиссии – ИФ) и будем его принимать», — сказал В.Янукович.

http://news.zn.ua/articles/87928

Фото: www.president.gov.ua

Главным персонажем официального визита президента Украины Виктора Януковича в Ашхабад стал ахалтекинский скакун, подаренный ему туркменским коллегой после посещения Мавзолея первого туркменского президента Сапармурата Ниязова и возложения цветов к памятнику Тарасу Шевченко.

Когда Ниязов был жив, к скакуну прилагался еще и газ. Но теперь украинскому гостю проще доскакать до Киева на породистой лошадке, чем получить сырье из Туркмении.

Сама идея поездки в Туркменистан меня не удивляет: украинские руководители постоянно посещают эту страну, еще недавно считавшуюся основным поставщиком газа в Украину. Именно в Туркмении начинались сногсшибательные карьеры Дмитрия Фирташа и Юрия Бойко. Именно туркменский газ позволил обогатиться многим нашим олигархам, сделавшим состояния на разнице цены поставок в Украину и Европу. Поэтому украинские руководители всегда смотрят на Туркмению с надеждой - свободного газа у нее предостаточно, «Газпром» не выкупает объемы, обусловленные российско-туркменскими договоренностями, газ дешевле. Но есть одно обстоятельство, делающее все эти надежды призрачными - Россия.

Туркменский газ никогда не поставлялся в Украину сам по себе - речь шла о схеме, по которой Россия закупала необходимое количество объемов туркменского газа и взамен поставляла нам такое же количество своего по обусловленной цене. Конечно, мы можем думать, что получали «настоящий» туркменский газ. Но газ ведь не вино, никакого смысла гнать его по российской трубе до Украины нет. Да и не только по российской - для попадания в Украину туркменский газ должен пройти еще по территории Казахстана и Узбекистана. У этих стран тоже есть свой газ для экспорта - пусть и не в таких значительных количествах, как у Туркмении. Но и они заинтересованы в его продаже - неважно кому. Когда существовала схема с «РосУкрЭнерго» - продавали Украине, а по сути, той же самой России.

Фото: energobelarus.by

Когда в Москве решили отказаться от услуг Дмитрия Фирташа на энергетическом рынке - стали, как и Туркмения, просто продавать газ России - ведь для поставок в Украину все равно нужно согласие российской стороны. Да, и еще немаловажная подробность - и у Казахстана, и у Узбекистана весьма сложные отношения с Туркменией: они были откровенно враждебными при покойном Ниязове, но и при его преемнике не так уж сильно улучшились. Так что в «воспитании Ашхабада» в равной степени заинтересованы и в Москве, и в Астане, и в Ташкенте. И этот процесс для Нурсултана Назарбаева и Ислама Каримова куда важнее, чем договоренности с далекой Украиной.

Когда туркменский газ шел по российским трубам в украинскую сторону, его поставки были частью сложной системы корпоративных расчетов, главной целью которых было обогащение конкретных лиц. Схема начала ломаться уже после победы Виктора Ющенко на президентских выборах 2004 года и была сохранена и даже упрочена благодаря наметившемуся взаимопониманию Дмитрия Фирташа с окружением бывшего президента. Однако расхождение между Фирташем и «Газпромом» - трейдер набрал слишком много веса в России решили понизить его статус до простого агента влияния российской энергетической монополии на украинском рынке - привело к краху схемы и подписанию известных договоренностей, за которые сейчас судят Юлию Тимошенко. Центральноазиатский газ из этой схемы был изъят и это логично: в отсутствие посредника «Газпрому» выгоднее продавать нам свой газ, чем прикрываться туркменским. А туркменский он может просто не пропустить по российским трубам - и чем мы ему ответим? Непропуском российского газа в Европу?

Фото: www.profi-forex.org

Не менее наивными выглядят попытки «приструнить» Россию, напомнив ей, что раз она не выполняет договоренностей с Туркменией о закупках оговоренных объемов газа - и не платит никаких штрафов - то и мы можем не закупать оговоренные объемы сырья - и ничего нам за это не будет. Теоретически все хорошо выглядит. А практически? Туркмения не может никак повлиять на Россию, если та не закупает у нее газ - ну разве что в международный суд подаст. Россия может повлиять на Украину в случае отказа платить оговоренные в контракте деньги очень просто - отказаться от поставок газа. И, опять-таки, а чем мы ответим «Газпрому» - непропуском российского газа в Европу? Поразительно, что информация о подобной схеме тиражируется в СМИ с подачи неких источников в президентской администрации - что в очередной раз позволяет представить уровень компетентности людей, окружающих Виктора Януковича. Впрочем, о туркменской схеме Юрий Бойко говорил в эфире моей программы «Правда» на телеканале TBi еще до того, как вернулся в министерское кресло. Упрекать его в непрофессионализме я не стану, конечно же. Но могу упрекнуть в недальновидности - будущий министр совершенно не представлял себе, что отношения России и Украины могут стать настолько враждебными - и именно по газовому вопросу. А любой серьезный наблюдатель и в Москве, и в Киеве мог бы без лишних усилий объяснить и Януковичу, и Бойко, что любой новый украинский президент просто обречен на конфронтацию с Москвой. Это объективная закономерность, обусловленная совершенно различными деловыми интересами олигархических группировок в обеих странах.

Фото: Макс Левин

Без восстановления не просто взаимопонимания с Россией, но и той атмосферы двусторонних отношений, которая позволяла нам заключать корпоративные соглашения с до сих пор неизвестными подробностями, все поездки в Туркмению теряют какой бы то ни было смысл. Конечно, можно говорить о стратегическом смысле, о 2015 годе, когда туркменский газ может как будто бы пойти к нам в обход России. Но к этому моменту должен быть завершен газопровод до побережья Каспия - и для доставки газа в Украину понадобятся дополнительные усилия - подводный газопровод (о цене такого проекта я умолчу), доставка танкерами при условии наличия соответствующего порта. Словом, за цену такого товара никто не поручится. Но дело не только в цене. Дело еще и в том, что Украина не будет единственным клиентом Ашхабада - и не будет транзитной страной для туркменского газа. Туркменистану будет куда проще шантажировать нас, чем России - уж он-то точно не зависим от нашей трубы!

В целом в диверсификации поставок ничего плохого, конечно же, нет - более того, это часть энергетической стратегии Европейского Союза. Но диверсификация включает в себя и готовность платить адекватную цену за сырье, нередко даже большую, чем деньги, которые ты платишь основному поставщику. Украинская проблема в том, что мы все время ищем, где газ дешевле - в то время, как нам просто необходимо выйти на нескольких поставщиков газа. Только тогда мы обеспечим себе политическую и экономическую независимость от «Газпрома» - но для такого подхода нужен совершенно новый, неолигархический, некриминализированный взгляд на задачи государства. Взгляд, которого мы от действующей власти не дождемся.

Виталий Портников

главный редактор и телеведущий канала TBi

 Последние время жизнь в Украине очень напоминает советские времена, и чем дольше «регионалы» находятся у власти, тем больше этот советский режим  приближается к  сталинизму. С голубых экранов всех национальных телеканалов дикторы ровным голосом рассказывают о достижениях страны. О том, как страна семимильными шагами  идет вперед,  как подымается экономика, как развивается промышленность,  как улучшается благосостояние граждан, как мы догоняем и перегоняем развитые страны и  идем вперед…. только теперь не к победе коммунизма, а вот куда и к чему идем, власть еще не определилась. Но то, что куда-то идем, это она точно знает. Поскольку жизнь налаживается,  по крайней мере, у представителей правящей партии. Естественно, почему бы и не радоваться регионалам  таким ходом событий. Политолог и журналист Виталий Портников, в отношении происходящего на  телешоу Савика Шустера, сказал: «Все происходящее напоминает мне пленум Центрального комитета компартии. Ефремов  докладывает о достижениях, и прекрасно знает, что ни один закон не может быть воплощенным в жизнь при тотальной коррупционной системе», - сказал Портников. «И он может себя прекрасно чувствовать, поскольку все новости об Александре Сергеевиче радуют его, о том, как он руководит фракцией  и о том, как близкие к его семье  фирмы выигрывают тендеры в Луганской области. Естественно этот человек доволен жизнью, и это можно понять. Политическая карьера  неплохая и капитал растет», - отметил Портников. И таки да, растет, и очень быстро приумножается, а все за счет коррупции, с которой Партия регионов якобы очень активно борется и, по словам «регионалов» сажает всех без разбора  и своих и чужих. А на самом же деле она разъела правящую партию уже до основания, и преследует ее лидеров многие десятилетия. Так, у бизнеса главы парламентской фракции Партии регионов Александра Сергеевича Ефремова  довольно «темное» прошлое. Согласно данным одного из Луганских Интернет-сайтов (top.lg.ua), после развала СССР Ефремов основывает ЗАО «Фонд» и ЗАО «Луганский энергетический альянс», которые продавали российский газ. Побочным продуктом этого бизнеса стали активы луганских предприятий, которые «ЗАО получали почти задаром — продавая фабрикам и заводам газ по запредельной цене и доводя их до банкротства с последующей скупкой активов», - утверждает в своей статье «Александр Ефремов приторговывает киевскими квартирками» Олег Югов. По словам автора, в 2001 году имущество Луганского эмалировочного завода за долги поступило в собственность «Луганского энергетического альянса», а затем  завод прекратил выпуск продукции ( в 2000 году Комитет Верховной Рады по борьбе с коррупцией и организованной преступностью сообщал, что губернатор Александр Ефремов с 1997-го по 1999 год официально входил в состав акционеров ЗАО «Фонд», аффилированного с «Луганским энергетическим альянсом», и владел пакетом акций этой компании). В статье также утверждается, что Ефремов обанкротил не одну шахту, в том числе, «Краснодонуголь». В 1999 году Луганский облсовет вошел в состав основателей коммерческого банка «Украинский коммунальный банк» и доверил этому банку бюджетные средства. Ефремов имеет свой коммерческий интерес в этом банке: он даже был  председателем его правления в 1996 — 1997 годах. Ефремов, будучи директором ООО «Мега ЛТД», объединил усилия и денежные средства с ГП «Лугансктепловоз». Деньги, выделяемые сторонами на помощь бедному банку, перетекали на счет «Меги» — сообщает Интернет-издание «Украина криминальная». По данным издания, не прошла мимо рук Ефремова и скандально известная приватизация «Лугансктепловоз», который был продан россиянам за 58 миллионов долларов. Как утверждает автор статьи – это цена всего лишь шести тепловозов, в то время, как одного металлолома на заводе – на несколько сотен миллионов долларов. По данным издания, в Киеве Ефремов удачно занимался торговлей недвижимостью – квартирами на так называемых «Оболонских Липках», которые были оформлены на отца политика и его друзей. Сам Александр  Ефремов принадлежит к так называемой группе Виктора Януковича. Один из спикеров фракции Партии регионов, претендующего на роль погибшего Евгения Кушнарева. Дружен с Виктором Тихоновым, который в свое время возглавлял Луганский облсовет и, согласно данным СМИ, также был причастен к приватизации «Лугансктепловоза». Судя по всему, у него есть свои противоречия с «донецкими» бизнесменами, в частности с Ринатом Ахметовым. Еще в 2003 году губернатор Ефремов препятствовал продаже контрольного пакета Краснолучского машзавода группе донецких компаний «АРС», «ИСД» и System Capital Management, закрепив на несколько лет акции в госсобственности. В то же время, 33% акций в 2004 году акций Краснолучского машзавода перекочевали к двум луганским фирмам (ООО «ДС-8» и ООО «Индекспром»), хранителем которых стал близкий к г-ну Ефремову Украинский коммунальный банк. (Основным учредителем ООО «ДС-8» является сын Александра Ефремова - Игорь). Фамилия Ефремова упоминается в уголовных делах. По данным Луганского сайта, - дело № 37/05/9175 открыла 3 августа 2005 года прокуратура Луганской области по признакам злоупотребления властью. Судя по материалам дела, в 2002— 2003 годах Ефремов неоднократно давал указания подчиненным ему госхолдингам «Ровенькиантрацит», «Краснодонвугілля» и «Свердловськвугілля» перечислять средства (всего 1,8 млн. грн.) на счета благотворительного фонда «Підтримка і розвиток футболу», который в свою очередь финансировал футбольный клуб «Заря», один из основателей которого — сын губернатора Игорь. Еще два уголовных дела (№ 39/05/100, № 37/04/9118) возбуждены по факту мошенничества: обладминистрация по указанию Ефремова выделяла миллионы гривен на реализацию бизнес-планов частных предприятий, которые сразу после получения денег исчезали. После «оранжевой» революции и смены руководства Генпрокуратуры все дела были закрыты. Совсем недавно,  в сентябре этого года, фирмы главы фракции Партии регионов в парламенте Александра Ефремова выиграли тендеры на 4,5 миллиона гривен. Об этом сообщается в «Вестнике государственных закупок». ГП «Луганскуголь» по результатам тендера 1 сентября заключило соглашение с ООО «Портекс» на приобретение калориферных секций и электрокотлов на 4,56 млн грн. За 4,18 млн грн. приобретено 48 оцинкованных калориферных секций типа КВС-12БП и 76 типа КВС-11БП. Восемь электрокотлов типа «Кулон-100» приобретен за 0,38 млн грн. Если бы эти приборы покупались по рыночным ценам, то калориферные секции стоили бы 1,47 млн грн., а котлы - 0,11 млн грн., то есть втрое дешевле цены, достигнутой на открытых торгах «Луганскуголь». Кроме компании-победителя в тендере участвовали еще две фирмы. ЧАО «Кременской завод «Ритм» предлагал калориферы за 1,42 млн грн., что соответствует рыночным ценам. Однако его предложение не было учтено из-за того, что компания не предложила  электрокотлы по второму лоту. По обоим лотам заявки подали только «Портекс» и ООО «Индекспром», поэтому выбор осуществляли только между их предложениями. Раньше, в апреле  2011 года ГП «Луганскуголь» по результатам тендера заключила ряд соглашений с ООО «Индекспром» на сумму 248 миллионов гривен.Об этом сообщает сайт «Наші гроші» со ссылкой на «Вестник государственных закупок». «Фирма «Индекспром», которая принадлежит семье главы парламентской фракции Партии регионов Александра Ефремова, поставит госкомпании оборудование для добывающей промышленности и электрическую аппаратуру», - говорится в публикации. «С учетом этой закупки в 2011 году две семейные фирмы Ефремова «Индекспром» и «ДС-8» выиграли тендеры на сумму 751,02 миллиона гривен. В 2005-2010 годах эти фирмы получили государственные контракты на сумму 1,02 миллиарда гривен», - отмечает издание. Как уже отмечалось, Александр Ефремов ранее возглавлял Луганскую облгосадминистрацию. Известно его мнение, что кражи бюджетных средств допустимы в размере 10%. «Когда я возглавил администрацию Луганской области, собрал коллег и сказал: «Если будете воровать 10 процентов, а 90 будет работать на государство, я вас пойму. Государства, в которых уровень коррупции 10 процентов, – наиболее развитые в мире», – рассказывал Ефремов, комментируя принятие антикоррупционных законов. В то же время регионал отметил необходимость борьбы с коррупцией. «Должны быть созданы специальные институты, которые бы занимались этим и понимали, как это делать», – считает Ефремов. О присутствии в рейтинге самых богатых украинцев 16 депутатов от Партии регионов Ефремов сказал, что это свидетельствует о положительном развитии экономики Украины. Об этом он заявил, комментируя рейтинг 200 самых богатых украинцев по версии журнала «Фокус». Он напомнил, что при формировании рейтинга учитываются не реальные суммы денег, которые есть у людей, а их активы. «Как правило, те суммы, которые указываются, - это не деньги, которые есть у людей, а их собственность, и если эта собственность проиндексирована на эту сумму, то это положительно говорит об экономике нашего государства», - отметил регионал. «И меня это радует», - подчеркнул Ефремов. На последнем телешоу Савика Шустера, Ефремов сказал следующее: «Нас (ПР) не надо жалеть.  Я никогда не ходил с охраной, я смело выхожу  на свою территорию, где я живу, - немного подумав, добавил, - где я родился и живу, - еще подумав, добавил, -  и работаю», - окончил фразу Ефремов. «Я без проблем хожу по Киеву. И когда я выхожу в Киеве, ко мне подходят люди с разными вопросами. И прятаться я от этих людей не буду. И таких депутатов в нашей  партии регионов процентов 90 точно». Да, никто и не сомневается, что в Партии регионов таких воров и коррупционеров как Ефремов процентов 90, в этом с ним можно согласиться. И жалеть их не за что, да и никто не собирается этого делать. И на своей территории регионалы не боятся ходить, но только что они считают своей территорией?

Катерина РИЗАНЧУК

http://uainfo.censor.net.ua/news/5671-oboroten-aleksandr-efremov-nas-takih-v-partii-regionov-90-procentov.html

Київ – Українська судова система деградує, в багатьох аспектах повертаючись до радянських стандартів судочинства. Про це свідчить перебіг справ проти представників опозиції, заявили в середу адвокати Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших колишніх урядовців. Між тим, представники провладної парламентської більшості вказують на те, що в проблемах судової системи винна передусім попередня влада, яка відмовлялася реформувати цю сферу. Тим часом, провідні політики Європейського Союзу говорять, що саме недосконалість судової системи в Україні може стати головною перешкодою для асоціації з ЄС та приєднання до зони вільної торгівлі.
 Українські адвокати не мають рівних можливостей зі стороною обвинувачення, суд обмежує їм можливості знайомитися зі справами та збирати докази. Інколи їх не допускають до клієнта і навіть б’ють, заявили в середу на спільній прес-конференції адвокати Юлії Тимошенко та інших колишніх урядовців, проти яких нині тривають судові процеси.
 
 Ще одною ознакою деградації судочинства адвокати називають те, що опозиціонерів кидають за ґрати на беззаконних підставах і не звільняють у випадках, коли це передбачає закон.
 
 Таку ситуацію пояснює адвокат, який захищає опозиційних політиків, зокрема екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, Ігор Фомін. «Більше року судова система використовується для досягнення цілей, які не мають нічого спільного із правосуддям. Можливість використовувати закон стороною захисту зведений до мінімуму. Окрім того, закон як інститут уже нічого не важить у суді. Після того, як суд у 2004 році не пустив команду Януковича до влади, були зроблені висновки. Створена система впливу влади на суддів – через можливість їхнього призначення, звільнення тощо. І відбуваються неймовірні речі: як-от моє право ознайомитися зі справою стає підставою для арешту мого підзахисного», – так адвокат прокоментував ситуацію, коли суд узяв під варту Юрія Луценка, за те, що сторона захисту, на думку судді, зловживала своїм правом знайомитися зі справою.
 
 Ще однією ознакою деградації судової системи адвокати називають неможливість захистити право підсудних на здоров’я та медичну допомогу, зокрема колишнього керівника Мінборони Валерія Іващенка, екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та голови уряду Юлії Тимошенко, здоров’я яких, за словами захисників, зараз погіршилося.
 
 У вадах судочинства винна колишня влада – Олійник
 
 Українська судова система не досконала і має безліч проблем, це визнає і депутат-регіонал, член комітету з питань правосуддя у Верховній Раді Володимир Олійник. Але, за його словами, до такої ситуації спричинилася саме бездіяльність попередньої владної команди, багато з представників якої нині самі перебувають під судом.
 
 «Ми повинні звернутися і до нинішньої влади, і до попередньої. Чому будували й передавали найкращі приміщення податковій та іншим установам, а суди, як гілка влади  залишилися в найгірших умовах?! Поки не дійшло до обвинувачення колишнього Прем’єр-міністра, ніхто проблеми не підіймав. У нас у законодавстві все було гаразд! Там, де я був, я завжди вимагав: проводьте реформи! Я підтримував усі команди, які проводили реформи судової системи», – переконує депутат-регіонал.
 
 Водночас Володимир Олійник наголошує, що суддя Родіон Кірєєв, який розглядає справу Тимошенко, діє в межах закону та своїх повноважень.
 
Європейських політиків занепокоїли негативні тенденції українського суду
 
 Проблеми в українському судочинстві нині відчули на собі й провідні європейські політики. Зокрема президент найвпливовішої в ЄС Європейської народної партії Вілфред Мартенс, який хотів у середу зустрітися з Юлією Тимошенко в Лук’янівському СІЗО. Суддя Родіон Кірєєв відмовив йому нібито через те, що той недостатньо аргументував своє прохання. Після цього інциденту Вілфред Мартенс зустрівся з Президентом України Віктором Януковичем, і головною темою зустрічі був перебіг справ Тимошенко та інших опозиційних політиків.
 
 Інший європейський політик, депутат Європарламенту від групи «Європейські консерватори і реформісти» Рішард Легутко у середу під час виступу в Брюсселі наголосив, що угода про асоціацію буде підписана, якщо Україна зважить на рекомендації ЄС і забезпечить подолання негативних тенденцій в українському судочинстві. Занепокоєність такими тенденціями, які виявляються в судових процесах над представниками опозиції, висловив цього дня і президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Петрос Ефтіміу. Він говорив про це під час зустрічі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином у Києві.

Справи Тимошенко й Луценка як удар по асоціації з ЄС

 Чи не найбільшою загрозою переговорам про асоціацію є те, що Україна недостатньо дослухається до таких порад Євросоюзу, вважає колишній посол та заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий. Фатальною помилкою він вважає і той факт, що лідера найвпливовішої європейської партії не пустили до Тимошенко.

 «Ми програли битву за вплив на європейську політичну еліту. Вони не розглядають уже сьогодні будь-яке рішення у справі Тимошенко і Луценка легітимним. У результаті в нас є серйозна загроза, що в грудні ми завершимо судовий процес і парафуємо угоду про асоціацію», – наголосив Чалий.

 Черговий раунд переговорів про асоціацію і зону вільної торгівлі має розпочатися наступного тижня. Низка депутатів Європарламенту висловили думку, що перебіг справи Юлії Тимошенко може негативно вплинути на ці перемови.

Євген Солонина
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24328667.html

То, что эта тема вызовет споры, мы были уверены, но мы не ожидали, что исчезнут десятки подписей.
И, тем не менее, это случилось. 12 сентября, в понедельник вечером, из текста воззвания, призывающего к освобождению Юлии Тимошенко, напечатанного в Il Legno Storto, исчезли три абзаца, но самое печальное заключается в том, что пропали подписи читателей из самых разных социальных слоев и живущих в различных странах, вплоть до США и Израиля. Эта привело к тому, что мы в течение нескольких часов должны были лихорадочно восстанавливать потери.

В лучшем случае все это связано с технической ошибкой блога, хотя наши техники не подтвердили эту гипотезу. Но когда думаешь о худшем, иногда приходишь к догадке. Самое вероятное, что речь идет об информационном саботаже, потому что пострадала только финальная часть текста, содержащая подписи.

С другой стороны, Il Legno Storto уже подвергался в прошлом атакам информационных агентств постсоветского стиля, а если поспорить о том, кто является чемпионом взлома, то и на Украине, и в России есть много претендентов на получение первой премии.

Помимо всего прочего, все, что касается нашей страны, фигуры Юлии Тимошенко, а в целом все, связанное с Центральной и Восточной Европой, считается политически некорректным. Эти темы постсоветская Вульгата, преобладающая в средствах массовой информации и во многих партиях, пытается положить под сукно, если не дискредитировать.

Подпишем и распространим воззвание

Естественно, у нас нет доказательств всему сказанному, нет и возможностей для их получения: но косвенные улики и предшествующий ход событий достаточны ясны... Итак, Il Legno Storto продолжает свою борьбу за демократию на Украине и за освобождение Юлии Тимошенко, которая, согласно хронике событий, именно сейчас добилась перерыва в судебном процессе на две недели, по мнению многих, благодаря  международному давлению на украинские власти, а также благодаря ряду воззваний, подобных нашему.

В свете всего происшедшего мы настойчиво и убежденно предлагаем всем поддержать нашу борьбу за цивилизованное развитие событий, предлагая читателям подписаться под воззванием и распространять его.

Мы не устанем повторять, что Киев гораздо более близок к Европе, чем обычно принято считать, и в особенности, что без свободной, демократической, справедливой и европейской Украины весь Евросоюз, все более нуждающийся в газе и страшащийся возрождающегося российского империализма никогда не сможет быть стабильным, цивилизованным и процветающим.

Маттео Каццулани (Matteo Cazzulani)
http://www.legnostorto.com/index.php?option=com_content&task=view&id=32812&Itemid=28

Тривале ув’язнення колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко виглядає неминучим. Але тюремні ґрати не зможуть її заглушити, як не замовкнуть і голоси борців за демократію та свободу в Україні. Це тепер доходить і до авторитарного Президента Віктора Януковича.
 
 Можливо, Віктор Янукович «помилує» Юлію Тимошенко, для того, щоб  заспокоїти Європейський Союз на тлі погіршення відносин між офіційним Києвом та Росією. Але обвинувачення все ще може перешкодити Юлії Тимошенко брати участь у майбутніх виборах.
 
 «Помилування» не змінить того факту, що держави, які поважають верховенство права, не відкривають карні справи за політичні рішення. Юлію Тимошенко звинувачують у перевищенні владних повноважень та нанесенні збитків державі при підписанні газових контрактів із Росією взимку 2009 року.
 
 Угода, підписана у січні 2009 року, поклала край 17-денному протистоянню, коли жителі ЄС тремтіли від холоду через перебої із поставками газу. У той час Тимошенко отримала вдячні слова за розв’язання суперечки та усунення з газового ринку непрозорої посередницької компанії RosUkrEnergo, а Україна отримала європейську ринкову ціну з 20-відсотковою знижкою.
 
 Отже, немає нічого дивного у тому, що суд розцінюють як політично заангажований, його широко критикує міжнародне співтовариство. Процес над Юлією Тимошенко, можливо, став тією критичною лінією, яка здатна поховати надії України на підписання Договору про зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Таким був настрій американських, західних та східноєвропейських учасників міжнародного економічного форуму у Криниці 7 – 9 вересня.
 
 Настрої на Форумі та в Євросоюзі у цілому – «заморозити» угоду у процесі її ратифікації, аж доки українські політичні в’язні не будуть звільнені. У Криниці судовий процес над Тимошенко деякі учасники дискусій назвали «варварським».
 
 Жоден американський або європейський уряд не визнає засудження  переможеного суперника на президентських виборах за ухвалення «неправильного» політичного рішення. Якби політичних лідерів засуджували за неправильні рішення, то можна було б очікувати на велику кількість судів за звинуваченнями (політиків) в усьому – від вторгнення в Ірак без чіткого мандату ООН до світової фінансової кризи 2008 року.
 
Проти нього всі
 
 Відсутність складу злочину в очах Заходу  підтверджена низкою правників, ба більше, навіть деякими найбільш критично налаштованими опонентами екс-Прем’єр-міністра, не змінила політику Адміністрації Президента Януковича, що, як виглядає, має подвійну мотивацію.
 
 По-перше, ідеться про помсту за особисту образу в час Помаранчевої революції 2004 року та за усунення «дійної корови» під назвою «RosUkrEnergo», яка приносила користь олігархам, наближеним до нинішнього Президента. Тимошенко, на відміну від деяких інших лідерів української опозиції, ніколи не хотіла грати за їхніми правилами, тож її усунення з політики має підготувати Україну до «керованої демократії», коли правлячій Партії регіонів протистоятиме «кишенькова» опозиція.
 
 По-друге, судовий процес над Юлією Тимошенко з подальшим її ув’язненням унеможливлює її участь у парламентських виборах наступного року і в президентській кампанії 2015 року. «Помилування» або ж умовний термін означають, що Тимошенко вийшла б із в’язниці, але кампанію могла б проводити, хіба що агітуючи за соратників. З боку ЄС уже пролунала заява, що виборча кампанія без лідерів опозиції унеможливить проведення чесних виборів 2012 року в Україні, згідно з демократичними стандартами.
 
 Тож нині Віктор Янукович опинився поміж двох вогнів дилеми, яку створив власноруч.
 
 Ув’язнення лідера найбільшої опозиційної сили України може поставити під удар переговори з приводу угоди про асоціацію між Україною та ЄС та ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі. Депутати німецького Бундестагу уже дали знати, що можуть не ратифікувати угоду з Україною. Ґернот Ерлер, відомий член Соціал-демократичної партії Німеччини, зробив суворе попередження: «У місцях, де переможені на виборах політики опиняються у тюрмі через політичні причини, європейський шлях закінчується».
 
 Донині група соціалістів у Європейському парламенті була менш критичною стосовно демократичного регресу в Україні, ніж Європейська народна партія. Але тепер ситуація змінилась, що лишає Європарламент змоги ратифікувати угоду про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС за умов, коли в Україні кількість політв’язнів досягла 40 осіб – це удвічі більше, ніж у Білорусі.
 
 У той час, коли акції України у Брюсселі різко падають, Президент Віктор  Янукович має дуже погані відносини з Росією. У цьому році вимальовується чергова газова криза, вже третя від 2006 року. Американські дипломатичні депеші, оприлюднені через Wikileaks, засвідчують, що прем’єр-міністр Росії Володимир Путін ніколи не був гарної думки про Віктора Януковича. А оскільки існує велика ймовірність, що саме Путін знову повернеться на президентську посаду на виборах у березні 2012 року, то політика Москви може стати ще твердішою.
 
Україна стає «другою Білоруссю»?
 
 За іронією долі Віктор Янукович примудрився об’єднати 13 опозиційних партій довкола однієї цілі. Можливо, їх мотивує інстинкт самозбереження: якщо сьогодні арештовують Тимошенко, то завтра це можуть зробити з іншими опозиціонерами, але цю мотивацію затьмарює справжнє почуття свавілля.
 
 Арсеній Яценюк, якого важко зарахувати до прихильників Юлії Тимошенко, звернувся до урядів Заходу з пропозицією запровадити візові санкції стосовно провідних представників адміністрації Віктора Януковича, а колег із опозиційного табору закликав бойкотувати парламентські вибори 2012 року – в разі, якщо Тимошенко до виборів не допустять. Януковичу не вдасться переконати Захід у поступі своїх реформ, якщо водночас він протидіє західно-центральній частині України, де опозиційні сили вельми потужні.
 
 Незважаючи на загрозу тривалого тюремного строку, проблема Юлії Тимошенко навряд чи зникне. Можна уявити, що скандуватимуть «Ю-ля! Ю-ля!» на футбольних стадіонах України під час проведення Євро-2012, а також проведення інших акції громадянської непокори. Політизація футбольних уболівальників – це вже проблема після того, як антипрезидентські скандування пролунали під час матчу «Динамо» Київ – «Карпати» Львів і їх потім поширили через Youtube.
 
 Як зауважив колишній посол США в Україні Вільям Тейлор, «божевілля» судового процесу над Тимошенко у тому, що це переслідування за політичними мотивами встановлює небезпечний для майбутнього прецедент. Врешті-решт, його може бути використано безпосередньо проти самого Януковича, коли він покине президентський кабінет.
 
 Це, звісно, коли припускати, що він це зробить. Найнебезпечніший аспект вибіркового використання правосуддя в Україні – це те, що таким чином посилається сигнал про наміри команди Януковича піти шляхом Путіна.
 
 Режим, котрий сподівається залишатися при владі назавжди,  зовсім не той, котрий здатен гарантувати вільні вибори або мирну передачу влади. Із авторитаризмом, який усе дедалі чіткіше вимальовується на обрії, Україна постала перед небезпекою перетворитися на «другу Білорусь» на східному кордоні ЄС.
 
(Коментар Тараса Кузя вперше був опублікований англійською мовою на сайті Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода)
Тарас Кузьо – дослідник Австрійського фонду плану Маршалла, який працює в Центрі трансатлантичних відносин Школи передових політичних досліджень Університету імені Джонза Гопкінса у США

1922—1934 рр. Хвиля насильства проти неповторного і яскравого явища української та світової культури — кобзарства. Українські національні музичні інструменти — кобзу, бандуру та ліру — оголошуютьнаціоналістичними і знищують. Одним з небачених по своїй жорстокості й божевіллю стала розправа над українськими кобзарями й лірниками. Ці оспівані ще Тарасом Шевченко сліпі старці століттями втілювали в собі сам дух, саму квінтесенцію України. Поводирі водили їх по селах, де вони тихо співали народні пісні, не даючи забути українцям про їх славне козацьке минуле, про великі повстання, великі битви, великих перемогах над ворогами, - свого роду подорожуючі вчителі української історії. Унікальність кобзарів полягало в тім, що майже всі пісні, які вони співали, більше ніде не були записані. У грудні 1934 року під прикриттям «культурного з'їзду», російські чекісти зібрали
в Харкові 300 цих сліпих кобзарів і лірників, де всіх їх розстріляли. Улітку 1936 року в Полтаві, під прикриттям «концерту», росіяни зібрали й розстріляли кобзарів, що залишилися в Україні. Кобзарів оголошують жебраками і жорстоко переслідують Так знищувалася душа українського народу.
Натомість в Україну завозять десятки тисячпримітивних (“общепонятних”) балалайок і гармошок... Щоб спотворити пам’ять іроль кобзарства, комуністи створюють капели бандуристів, які виконують пісні на замовлення та під контролем НКВС, а керівництво ними передається в руки чужинців. Так, Київську капелу очолюють спочатку росіянин Михайлов, а згодом Аронський та Берман, штатні агенти НКВС.

Тиждень нового політичного сезону прогнозовано розпочався форсованим прийняттям пенсійної реформиу зручній для урядових реформаторів версії: плюс десять років для мінімального пенсійного стажу, плюс п'ять років до пенсійного віку для жінок та загальний мінус для майбутніх пенсіонерів. Пенсійна реформа робилася поспіхом. Про це свідчить те, що депутати-пенсіонери забули про себе - в разі переобрання до сьомої каденції пенсія парламентським пенсіонерам буде виплачуватися так, як всім простим смертним. Незручна поправка Арсенія Яценюка, що передбачала індексацію пенсій для більш ніж 10 мільйонів українських громадян, була відкинута. Документ проголосували в цілому, і його тут же підписав президент.  Якщо прийняття "пенсійного" законопроекту було очікуваним, то внесення на розгляд парламенту з голосу регіоналом Валерієм Бондиком законопроекту  "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стало неприємним сюрпризом. Цей документ повністю дублював скандальний законопроект з майже аналогічною назвою під номером 7562, відхилений депутатами перед відпусткою. Артпідготовку почав віце-прем'єр Сергій Тігіпко. Він заявив, що задоволення поточних позовів у судах щодо гарантованих законом виплат інвалідам-чорнобильцям призведе до втрати більше 9 мільярдів бюджетних гривень. Усі соціальні обіцянки цього і попередніх урядів нині сягають 160 мільярдів гривень. На думку Тігіпка, це велика соціальна несправедливість, тож влада буде оскаржувати невигідні їй судові рішення, щоб не платити. Отаке розуміння соціальної справедливості від віце-прем'єра, без п'яти хвилин нового фаворита Партії регіонів. Як виявилося пізніше, прес-конференція віце-прем'єра була оголошенням війни соціально-захищеним верствам населення, і основні бойові дії почалися у п'ятницю. Зненацька внесений законопроект про гарантії держави щодо виконання судових рішень за своїм цинізмом і трагічними наслідками для рядових українців можна поставити на один щабель з пенсійною реформою. Закон складається лише з семи статей, якими регулюються особливості виконання судових рішень щодо окремих відповідачів. Однак особливу увагу привертає другий розділ - "Прикінцеві та перехідні положення", який асфальтним катком  пройшовся по 17-ти законодавчих актах та добробуту третини громадян держави. Під "роздачу" потрапили не тільки пільгові категорії малозабезпечених верств населення, але й пожежники, працівники культури, міліції та прокуратури, яким переглянуть 50-відсоткову знижку з оплати житла та комунальних послуг.

Проте найбільших втрат зазнали чорнобильці усіх категорій. Так, санаторно-курортне лікування залишилося безоплатним, але втратило статус щорічного та прив'язку до середньої вартості путівки в Україні. Загалом, закон не позбавляє людей пільг і не скорочує їх перелік, а віддає уряду повноваження щодо визначення порядку, критеріїв, умов їх надання та конкретну грошову суму пільги чи допомоги. Крім чорнобильців, утиску зазнають ветерани та інваліди війни, ветерани праці, учасники бойових дій, діти війни,  малозабезпечені, навіть такі екзотичні пільговики як спеціалісти із захисту рослин у сільській місцевості. Одним словом - усі. Окрім внесення змін до "соціальних" законів, передбачені новели і для юросіб у сфері паливно-енергетичного комплексу та державних холдингових компаній. Так, відтепер на підприємствах паливно-енергетичного комплексу під час виконання судових рішень не захищаються законом питання виплат зарплати, відшкодування матеріальної шкоди, завданої каліцтвом, смертю та стягнення аліментів. Держава повністю відмовляється від відповідальності за зобов'язаннями державної холдингової компанії, крім випадків, передбачених законом. Більше того, в законі про Кабінет міністрів до основних повноважень уряду додано повноваження забороняти примусову реалізацію майна юридичних осіб. Потенційно, цей пункт може остаточно паралізувати виконавчу систему в Україні. Залишилася у законопроекті й одіозна норма, яка передбачає внесення змін у закон про трубопровідний транспорт. На думку народного депутата Анатолія Гриценка, вона відкриває можливість для продажу газотранспортної системи. Слід відзначити, що невиконання соціальних зобов'язань державою почалося ще за часів прем'єрства Юлії Тимошенко. Варто пригадати постанову №530 від 28 травня 2008 року, яка "унормовувала" соціальні виплати, та зміни бюджет 2007-2008 років. Всі ці ініціативи заблокував Конституційний суд. Важко повірити, але колись він демонстрував незалежність. Біло-блакитні, прийшовши до влади просто продовжили тренд попереднього уряду і перевели соціальні виплати у зручний ручний режим. Яким саме буде регулювання Кабміном соціальних виплат, можна сказати вже зараз. У липні 2011 року світ побачила постанова уряду "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Цим актом дітям війни замість 30-відсоткової надбавки від прожиткового мінімуму - 240 гривень - з 1 грудня 2012 року до пенсії встановлюється доплата 49,8 гривні. Уряд банально втомився програвати суди і виконувати українські закони. Численні діти війни - 4,4 мільйона осіб - і чорнобильці - 47,5 тисячі осіб - перетворилися на тягар для бюджету. А це ще не всі категорії. "Реформована" конституція, адмінресурс та новий закон про вибори дозволять владі ігнорувати соціальні загравання з народом і економити державні кошти. Оскільки "пенсійного майдану" не було, не буде і "соціального". Таким чином, влада відкрила собі прямий шлях для прийняття трудового і житлового кодексів. На тлі "газової війни" з Росією уряд фактично відкриває другий фронт - внутрішній. Зберегти владу у таких умовах можливо тільки за рахунок залізобетонних гарантій успіху на наступних виборах. Єдині можливі вектори урядової стратегії - форсована європейська інтеграція або диктатура. Схоже, влада погано вчила праці Володимира Леніна: владу мало захопити - її ще треба утримати. В середу, 21 вересня, парламентарі на парламентських слуханнях поспівчувають українським сім'ям, а вже наступного дня приймуть в цілому розглянутий вище закон, який назавжди відкине велику кількість громадян на узбіччя соціального добробуту. Більшого подарунка для опозиції годі й чекати.

Степан Чернишенко

http://www.epravda.com.ua/publications/2011/09/12/297847/

ГЕН БЕРКУТА ПРИВИТО ГОЛУБАМ

1. Ми неодноразово казали, що режим Януковича – випробувальний стенд на вошивість українського громадянського суспільства. 
Що ж саме ми бачимо за результатами випробування?
Те ж саме, що і завжди: уся вісь українського політичного життя обертається навколо питання про «справу Тимошенко». 
І не сьогодні-вчора – а на протязі більше, ніж десяти років.
2. У неї супротивники мінялися: спочатку Кучма, потім – Ющенко, тепер – Янукович. 
Але у цій довгій історії ми бачимо два етапи: до 8 вересня 2005 року – і після 8 вересня 2005 року. 
Звісно – 8 вересня 2005 року – це дата, коли президент Ющенко відправив прем’єра Тимошенко у відставку. 
Звичайно – цей злам у відношенні до неї з боку політикуму та суспільства стався раніше, ніж 8 вересня. Це почалося з того, коли Юлія Тимошенко оголосила про «процес реприватизації» та намагання «підтопити жирок» в українських олігархів, коли вони, пограбувавши здобутки економіки ГУЛАГу, щосили вдають з себе «ефективних власників». 
3. До цього часу до неї ставилися неоднозначно. Але ПІСЛЯ такої проголошеної мети українське суспільство та мудрагелі з близького та далекого зарубіжжя розкололися навпіл. 
Бо це не справа однієї Юлії Тимошенко. 
Адже ми маємо на сьогоднішній день дилему: або бандитський олігархічний капіталізм – або нормальний інноваційний капіталізм, який виростає за малого та середнього бізнесу.
4. На той час майже усі економісти-ринковики запідозрили ЮВТ у соціалізмі, навіть у більшови-змі – не помічаючи, що навіть американці після Другої Світової війни не гребували експропріаціями великої приватної власності нацистських злочинців чи японських мілітаристів… 
І ніхто не міг соратників Франкліна Рузвельта звинуватити у комунізмі… 
Особливо завзято проти справедливо переділу суспільного пирога виступали скоробагатьки в самій Україні (Порошенко, Мартиненко, особливо сам президент Ющенко) та у ближньому зарубіжжі – в Росії – особливо ті, хто зараховував та зараховує себе до лібералів та демократів – включаючи сюди навіть Валерію Новодворську чи Бориса Нємцова.
5. Долю лібералів в Росії сьогодні вкрай жалюгідна – причому заслужено. Так само – як і доля «українських патріотів-корупціонерів як Ющенко та його оточення. 
Населення України та Росії може бути вкрай невдоволене режимами Путіна та Януковича – але «лібералам» Росії та України від цього нічого «не обломилося». 
Теж заслужено. 
6. Але зовсім не так з Юлією Тимошенко: вона принципово не розуміє – як важливі реформи мусять бути обов’язково «непопулярними»? Це значить, що усі перетворення мусять проходити в інтересах купки олігархів та за рахунок решти населення – яка не має відношення до владного пирога? 
Адже «ліберали» там і там уявляють собі те,чого не може бути в природі: вони хочуть широкий демократичний рух задля здійснення їх ліберальних цілей – знаючи наперед, що переважній більшості від перемоги такої «демократії для небагатьох» нічого не перепаде? 
7. Адже народи Росії та України пережили величезну катастрофу Жовтневого перевороту 1917 року, після якого засвоїли – що між проголошенням цілі, та її виконанням – дистанція неосяжного розміру! До сих пір ліберали провину на масові злидні населення покладають на саме населення – бо ті «не вміють жити». 
8. У нас в Україні Юлія Тимошенко репрезентує ідею, що реформи можуть бути ефективними, якщо їх підтримає більшість населення. А підтримає їх лише тоді – коли бачитиме, що такі реформи – не за їх рахунок, а на їх користь!
Думка дуже проста і доступна для розуміння. 
Розумні думки завжди прості.
Саме тому вона заробила священну ненависть усіх моральних покидьків та приховавших власне почуття особистої неповноцінності. 
Проти неї створили два міфи, які можна прикласти як до відомих інших політиків та журналістів:
- вона краде
- вона бреше. 
Невдячна справа – розмовляти з опонентом у такій площині виправдовування. 
Як казав геніальний Карл Маркс «хто виправдовується, той визнає іншого господарем становища». 
Тобто, той, хто виправдовується – той автоматично визнає себе винним. Це – ази психології, як побутової, так і політичної. 
9. Насмілимося сказати: Україна останніх десяти років відрізняється від Росії та Білорусії саме тим, що цю відміну та зміну вкоренила Юлія Тимошенко. Саме ідея «соціальної ринкової економіки» вдалася Михайлові Саакашвілі і поки що не вдалася Юлії Тимошенко. Але позаду Михайла Саакашвілі – трагічний досвід президента Гамсахурдіа. 
Тут у Саакашвілі була дилема: або загинути, або перемогти. 
У нас – інше: Віктор Ющенко – остання «тушка» зі смітника Народного Руху України – який не так боровся зі спадщиною комунізму, як намагався її привласнити. Це стосується також самого В’ячеслава Чорновола. Але про це – іншим разом. 
10. Янукович зі своєю компашкою НЕ можуть закинути грошову корупцію Юлії Тимошенко – бо немає ні події, ні складу злочину. Але випустити на волю вони теж не можуть: вони собі в розпеченій уяві малюють картину – ЩО тепер чекає їх у разі приходу ЮВТ до влади!
Якщо вони не зможуть тримати її за гратами – вони намагатимуться її ВБИТИ – звичайно, випадково… Адже державні брудні завдання пострадянські керівники часто вирішують руками «приватних» бандитів. 
Саме тому завдання – не тільки визволити ЮВТ, але й зберегти їй життя, як тільки вона опиниться на волі. Іншого керівника руху опору у межах усієї країни у нас НЕМАЄ. 
11. Недостатня впливовість такої думки – навіть не через вади її діяльності (їх багато) – а через шалену піар-кампанію її опонентів. 
Яких надто великий діапазон: від Януковича та Ющенка – до сина Романа Шухевича. 
Місце та позицію кожного громадського діяча можна легко визначити по його ставленню до ЮВТ.
Що ж таки показало випробування «стенду»? Наше суспільство виявило свою загальну культурну та політичну незрілість. Якби вона від’їхала жити закордон взагалі – я б жалкував, але цілком би її зрозумів. Суспільство жодного разу не спромоглося її підтримати своєю критичною масою. 
Її по-справжньому оцінять лише у віддаленому майбутньому – без втіхи та користі для неї самої.

http://svetiteni.com.ua/6812-so-scho-pokazav-viprobuvalniy-stend-yulya-schodo-ukrayinskogo-susplstva.html

Фото: upg.org.ua

Творчество «Океана Эльзы» можно не любить. Личности Святослава Вакарчуканеобязательно симпатизировать. Но невозможно не уважать то, что он сделал 11.09.2011 в городе Луганске. Невозможно не уважать поступок человека, который не понаслышке и не из книжки знает, что такое чувство собственного достоинства.

В названии текста – перефраз заголовка, как-то встреченного на одном популярном российском сайте. Вот – оригинал: «Тысяча таких, как Навальный и завтра мы бы жили в другой стране». Непосредственно текст посвящался описанию трудов известного общественного деятеля, борца с коррупцией Алексея Навального. Лейтмотив – если б каждый, на своем месте, делал толику того, что делает Навальный, полноценное гражданское общество в России сформировалось бы куда быстрее. Благо, есть еще примеры – активисты Химкинского леса; «синие ведерки»; жители далекого поселка Сагра, вынужденные самостоятельно обороняться от наскоков бандитов потому, что родное государство их защитить не в состоянии.

Да, в России такие примеры есть. Тем не менее, адрес, по которому движется могучий Северный сосед известен – «Путинский тупик 20/12» (еще один каламбур от российских коллег).

А есть ли подобные примеры в Украине? После поступка Святослава Вакарчука, смело констатируем - есть. Слово «Поступок» можно было б даже вывести с заглавной буквы, однако это утяжелить суть случившегося излишним пафосом (столь приятной мишенью для оппонентов).