Випадок такий рельєфний, що наштовхує відразу  на кілька доволі серйозних тем. По-перше, про «ведмежу грацію». Іноді складається враження, що  відповідальні за гарний імідж президента мислять себе в часах «залізної  завіси», коли монополія на істину належить лояльним до влади ЗМІ, а  інших просто немає. Таке сприйняття вельми схоже на те, що відбувається у відомій сусідній  державі; цілком можливо, зараження цим вірусом вітчизняних владних  іміджмейкерів пов’язане з роботою «радників» із тієї країни. Радник голови Адміністрації президента Ігор Шувалов, наприклад, цілком може задавати тон в ігноруванні реальності й удаванні, що громадяни чутимуть тільки те, що скаже керівництво. Але  нині часи інші. Тож не встигла ще благопристойна версія про жахливий туман над полем у Вроцлаві розійтися інформаційним простором, як її витіснила новина про те, що, крім Віктора Федоровича, туману більше ніхто не  злякався. А розтиражована новинними агенціями реакція німецького  президента Крістіана Фульфа на нерішучість українського колеги: «Ми  зустрінемося з Януковичем, коли спаде туман, і думаю, що з України спаде туман» – практично не залишила сумніву у справжніх причинах туманофобії нашого гаранта. Довелося все-таки летіти і вислуховувати від європейців про  необхідність звільнити  політичних в’язнів... Як висловився один із  політологів, для нинішньої влади характерна суміш зарозумілості з некомпетентністю. Тут маємо другу тему. Ті, хто готує керівництву держави відповіді на  гострі запитання, і саме керівництво, якщо воно з ними погоджується й озвучує їх, певно, вважають аудиторію в Україні та за її межами  позбавленою можливості адекватно сприймати дійсність. Знову і знову  читається мантра про «незалежний суд». Однак влада не переконала ані Захід, ані українців загалом, ані своїх прихильників. За даними  соціологічної служби «Рейтинг», позбавлення Тимошенко волі підтримують  лише 24% опитаних загалом в Україні, менш як половина мешканців Донбасу (45%) та прихильників Партії регіонів (48%). Отже, «посадка» екс-прем’єрки не принесла навіть електоральних дивідендів. Від неї, як і від репресій узагалі, тільки шкода. Нині під загрозою не лише ратифікація, а й саме підписання угоди з Євросоюзом, про що вже заговорили в кулуарах  європейські дипломати. Влада в Україні марно намагається скинути з себе  відповідальність за зрив цілком реального шансу запустити механізм інтеграції до ЄС, використовуючи ще одну стару мантру: «А Європа не дає  нам перспективи членства». На етапі Угоди про асоціацію згадані  перспективи окремо не прописуються. Власне, укладення самої Угоди про асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі і є тією «перспективою  членства», якої нібито прагнуть можновладці. І тут важливий третій  момент. Деякі дії (чи радше не дії) влади на зовнішній арені упродовж останнього року (зокрема, завершення підготовки угоди з ЄС, спускання на гальмах більшості російських інтеграційних планів у різних галузях  енергетики та промисловості тощо) породили  подівання, що вона спроможна адекватно оцінити національний інтерес принаймні крізь призму власного  економічного інтересу, перспектив для підприємств, які їй належні чи  підконтрольні. Але відмова чути і наполегливі попередження Європи, і позицію власного суспільства на користь потурання своїм ірраціональним бажанням та страхам позбавляє будь-яких ілюзій. Влада – в тумані самонавіювань і самозаспокоювань. Вона йде своїм  курсом перетворення країни на вотчину вузького кола людей. Решта – лише  мантри. І те, що в них практично ніхто не вірить, турбує керівництво  держави дедалі менше.

Инициатива Министерства энергетики и угольной промышленности по наделению НАК «Нафтогаз Украины» функциями безналогового импортера нефти и в дальнейшем продавца нефтепродуктов без налогов на законодательном уровне закрепит схему, схожую с принципами работы печально известной фирмы «Ливела». К такому выводу пришли эксперты «Консалтинговой группы А-95» после изучения законопроекта о внесении изменений в Налоговый кодекс Украины, который 16 ноября 2011 г. был презентован министром энергетики Юрием Бойко. По предварительным оценкам, убыток госбюджета от озвученной инициативы может составить минимум 25 млрд грн. При расчете эксперты исходили из объема поставки нефти около 20 млн т по цене $100/барр. В «А-95» основываются на том, что сфера поставок нефти и нефтепродуктов будет полностью монополизирована, так как конкурировать с обладателем таких налоговых льгот не будет никакой возможности. По аналогии с работой фирмы «Ливела» за короткий промежуток времени все потоки нефти и впоследствии нефтепродуктов будут переориентированы через «Нафтогаз Украины».

„Тайстра“ в 2004-м, 2007-м и 2010 гг. Ее главный результат — колоссальные потери бюджета и полное разрушение рынка при одинаково высоких ценах на топливо для потребителей», — говорит директор «Консалтинговой группы А-95» Сергей Куюн.

Греко-Католицької Церкви, політичного, релігійного та наукового діяча. Також пропонується 25 липня відзначити 325 років з часу обрання  гетьманом України Івана Степановича Мазепи. У Проекті Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2012  році є й інші важливі дати, пов’язані з релігійно-суспільним життям України. Так, пропонується відзначати у 2012 році 150 років від початку проектування та будівництва Володимирського кафедрального собору(архітектори: І. Шторм, П.Спарро, О.Беретті)(1862); 80 років (1932) вшанування пам’яті жертв Голодомору.

США не могут дать юридические обязывающие гарантии о ненаправленности системы ПРО против России. Об этом сообщила новый заместитель госсекретаря США по политическим вопросам Уэнди Шерман.

«Я понимаю ситуацию так: и российские, и американские  переговорщики хотят продолжить диалог. В подобных переговорах всегда  бывают трудные моменты. Сейчас мы находимся именно в такой сложной точке. Но так как это важно для обеих сторон, то я уверена, что мы  найдем выход из ситуации. Нам потребуется время и находчивость, но мы  продолжим работать над этим», — отметила высокопоставленный американский дипломат.

Служба у Білорусі - це одна з найменш відомих сторінок біографії Романа Шухевича. Він був командиром українського підрозділу “Нахтіґаль” при німецькій армії. Однак після цього почалися конфлікти українських націоналістів з німецьким окупаційним режимом і арешти. Тоді “Нахтіґаль” було знято з фронту як потенційно небезпечний для німців. Його відправили на так зване “донавчання”. В кінці 1941 року переформатували у батальйон “Шуцманшафт” і відправили на територію Білорусі. Перебували там до кінця 1942 року.

Участь українців і “Нахтіґалю” у пацифікації білоруських сіл і в антиєврейських погромах 1941 року - вигадки. Невідоме завжди породжує можливості для інформаційних спекуляцій. Конкретних документів про діяльність батальйону “Шуцманшафт” досі не знайшли. Хоча є багато бажаючих їх відшукати. Дехто запевняв, що такі матеріали покажуть звірства українців у Білорусі. Єдина наявна інформація - це спогади самих членів батальйону. Зокрема, спогади Мирослава Кальби у кількох його книгах. Крім галасливої інформації, яка не опирається на жодні архівні документи, не зустрічав публікацій, які б розкривали цю сторінку життя Романа Шухевича.

Спекуляції вигідні людям, які бояться відновлення української національної пам'яті і віддання належної шани героям. Потужна інформаційна кампанія проти Романа Шухевича була розгорнута  2007 року після присвоєння йому посмертно звання Героя України. В першу чергу мова йде про ЗМІ, які працюють на російську владу і намагаються утвердити образ Шухевича-колаборанта. Таким чином хочуть кинути тінь на весь український визвольний рух. У цій кампанії використовували старі “кгбістські” заготовки кінця 50-х років, що стосувалися “Нахтіґалю”. У кампанію було втягнуто навіть таку поважну інституцію як ізраїльський меморіальний комплекс “Яд Вашем”. Він виступив із заявою про наявність у них досьє, які нібито компрометують Шухевича як учасника антиєврейських погромів. Після нашого візиту у “Яд Вашем” виявилось, що нічого такого немає.

Відбувалися сутички підрозділу Шухевича з білоруськими радянськими партизанами. Вони розгорнули свою діяльність на цій території 1942 року. Це  радянські диверсійні загони, завданням яких були антинімецькі акції.  Вони загострювали німецьку окупаційну політику, підставляючи мирне населення. Діяли за принципом, чим жорсткіша окупаційна система, тим  краще. Провокували партизани її своїми діями, розплату за які несли  місцеві. Говорити про частоту таких сутичок не можна, бо немає відповідних підтверджень. Проте не бачив жодних матеріалів, які б  говорили про боротьбу українського підрозділу з білоруськими  національними партизанами.

Нагороди Романа Шухевича: Герой України (орден Держави), Золотий Хрест Заслуги першого класу, Хрест Бойової Заслуги

Герой - людина, яка присвятила своє життя боротьбі за національні інтереси народу. Роман Шухевич без сумнівів заслуговує на це звання. Заради здобуття  незалежності України він пожертвував найціннішим, що має людина, -  власним життям. Робив усе заради загального добра і створення  Української держави. Це найкращий приклад того, кого можна назвати  національним героєм. Саме за такими критеріями визначаються національні  герої інших націй. У цьому українці не унікальні.

Частину України досі годують стереотипами і міфами, які не мають нічого спільного з життям і діяльністю Романа Шухевича. Стикався з людьми старшого покоління, які стояли під червоними  прапорами і кричали про те, що УПА - фашисти. Вони навіть не намагалися  вникнути у те, чим була УПА. Однак це лише питання часу. Покоління, виховане на радянській пропаганді, поступово відходить. Нове буде готове самостійно перевіряти інформацію. Молодь сама вирішить, кому належить  право називатись національним героєм. Переконаний, що Роман Шухевич буде серед тих людей.

Володимир В'ятрович, екс-директор архіву СБУ, голова Вченої ради у Центрі Досліджень Визвольного Руху, член Наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького”