Мантри в тумані: влада вперто виставляє себе на посміховисько

Відмова Януковича летіти до Вроцлава на зустріч із польськими та німецькими колегами буцімто через страх перед туманом стала лише хрестоматійним прикладом «ведмежої грації» тих, хто відповідає за прикриття негожих дій керівництва.

Випадок такий рельєфний, що наштовхує відразу  на кілька доволі серйозних тем. По-перше, про «ведмежу грацію». Іноді складається враження, що  відповідальні за гарний імідж президента мислять себе в часах «залізної  завіси», коли монополія на істину належить лояльним до влади ЗМІ, а  інших просто немає. Таке сприйняття вельми схоже на те, що відбувається у відомій сусідній  державі; цілком можливо, зараження цим вірусом вітчизняних владних  іміджмейкерів пов’язане з роботою «радників» із тієї країни. Радник голови Адміністрації президента Ігор Шувалов, наприклад, цілком може задавати тон в ігноруванні реальності й удаванні, що громадяни чутимуть тільки те, що скаже керівництво. Але  нині часи інші. Тож не встигла ще благопристойна версія про жахливий туман над полем у Вроцлаві розійтися інформаційним простором, як її витіснила новина про те, що, крім Віктора Федоровича, туману більше ніхто не  злякався. А розтиражована новинними агенціями реакція німецького  президента Крістіана Фульфа на нерішучість українського колеги: «Ми  зустрінемося з Януковичем, коли спаде туман, і думаю, що з України спаде туман» – практично не залишила сумніву у справжніх причинах туманофобії нашого гаранта. Довелося все-таки летіти і вислуховувати від європейців про  необхідність звільнити  політичних в’язнів... Як висловився один із  політологів, для нинішньої влади характерна суміш зарозумілості з некомпетентністю. Тут маємо другу тему. Ті, хто готує керівництву держави відповіді на  гострі запитання, і саме керівництво, якщо воно з ними погоджується й озвучує їх, певно, вважають аудиторію в Україні та за її межами  позбавленою можливості адекватно сприймати дійсність. Знову і знову  читається мантра про «незалежний суд». Однак влада не переконала ані Захід, ані українців загалом, ані своїх прихильників. За даними  соціологічної служби «Рейтинг», позбавлення Тимошенко волі підтримують  лише 24% опитаних загалом в Україні, менш як половина мешканців Донбасу (45%) та прихильників Партії регіонів (48%). Отже, «посадка» екс-прем’єрки не принесла навіть електоральних дивідендів. Від неї, як і від репресій узагалі, тільки шкода. Нині під загрозою не лише ратифікація, а й саме підписання угоди з Євросоюзом, про що вже заговорили в кулуарах  європейські дипломати. Влада в Україні марно намагається скинути з себе  відповідальність за зрив цілком реального шансу запустити механізм інтеграції до ЄС, використовуючи ще одну стару мантру: «А Європа не дає  нам перспективи членства». На етапі Угоди про асоціацію згадані  перспективи окремо не прописуються. Власне, укладення самої Угоди про асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі і є тією «перспективою  членства», якої нібито прагнуть можновладці. І тут важливий третій  момент. Деякі дії (чи радше не дії) влади на зовнішній арені упродовж останнього року (зокрема, завершення підготовки угоди з ЄС, спускання на гальмах більшості російських інтеграційних планів у різних галузях  енергетики та промисловості тощо) породили  подівання, що вона спроможна адекватно оцінити національний інтерес принаймні крізь призму власного  економічного інтересу, перспектив для підприємств, які їй належні чи  підконтрольні. Але відмова чути і наполегливі попередження Європи, і позицію власного суспільства на користь потурання своїм ірраціональним бажанням та страхам позбавляє будь-яких ілюзій. Влада – в тумані самонавіювань і самозаспокоювань. Вона йде своїм  курсом перетворення країни на вотчину вузького кола людей. Решта – лише  мантри. І те, що в них практично ніхто не вірить, турбує керівництво  держави дедалі менше.

Говард Дін:"Захід втрачає віру в демократичні процеси в Україні"

Член ради директорів Національного Демократичного Інституту Міжнародних Відносин (НДІ), що займається моніторингом виборчого процессу в Україні, колишній кандидат у президенти США про небезпеки законопроекту про парламентські вибори, помилки української опозиції та євроінтеграційні перспективи України

УТ: Розкажіть, будь-ласка, про зустрічі, які Ви мали з представниками Адміністрації  президента. Які ваші враження від цих зустрічей, яким є їх результати?

Ми дуже стурбовані новим законодавством про вибори. Перш за все я хочу сказати, я не думаю, що хтось ззовні має  розповідати, як Україні проводити вибори. Але проблема полягає в тому, що євроатлантична спільнота не буде інвестувати в Україну, якщо не віритиме, що Україна є демократією. Тому для Заходу дуже важливо мати впевненість у законі про вибори. Ми мали досить непогані зустрічі з представниками Адміністрації президента, нам сподобались їхні відповіді. Що буде далі, побачимо; все залежатиме не від того, що вони говорять, а від того, що вони робитимуть.

УТ: Якою є нинішня місія НДІ в Україні?

Ця місія – зробити виборчий процес прозорим і чесним. Ми стурбовані тим, що ви обрали змішану систему партійних списків та регіональних кандидатів. Нас хвилюють механізми виборів: є певні речі, які усувають змагальність. Наприклад, якщо буде високий прохідний бар’єр, регіональні мандати та заборона брати участь у виборах блокам політичних сил, це буде на користь правлячої партії.  Друга проблема – це процес. Наприклад, виборчі комісії мають право виключати зі свого складу своїх представників. У такому разі, якщо за комісію відповідатиме конкретна партія, вона зможе прибрати певну людину з комісії. Це суперечить демократичній практиці. Кандидата можна буде зняти з реєстрації. Це також суперечить демократичним принципам. У той же час лідери опозиції знаходяться в тюрмі. І через це Захід втрачає віру в демократичні процеси в Україні. Тому завданням НДІ є не розповідати Україні, що вона має робити. Наше завдання – допомогти Україні інтегруватись до євроатлантичної спільноти. Україна має величезний потенціал. Але, я боюсь, що тут не розуміють серйозності проблеми. Українські високопосадовці кажуть: вони (Європа – Ред.) потребують нас більше. Якщо це справді їхній спосіб мислення, їм ніколи не простягнуть руки. Ми б хотіли бачити Україну членом євроатлантичної спільноти, але чи бути цьому, залежатиме від України. До євроатлантичної спільноти ніколи не приймуть недемократичну країну.

Україна має величезний потенціал. У вас є великі ресурси та розумні, освічені люди. І я сподіваюсь, українці розуміють, що демократія краща за її альтернативу. Я казав представникам українського уряду: ви можете піти шляхом Лукашенка, а можете піти шляхом демократичної Польщі чи Словаччини. І я пояснив, що станеться, якщо Україна захоче йти шляхом Білорусі: чиновники не зможуть отримати візи західноєвропейських країн.

УТ: Ви погоджуєтесь із позицією Венеціанської комісії, що мажоритарна система не підходить для України?

Так, я погоджуюсь з Венеціанською комісією. Ми знаємо, що і нинішня виборча система недосконала. Але попередні парламентські вибори були чесними. Те, що нам зараз треба від України - щоб міжнародні спостерігачі за виборами сказали, що вибори пройшли чесно. І в такому випадку не матиме значення, хто їх виграє, бо цих людей обере український народ.

УТ: Українські високопсадовці прислухаються до ваших порад чи лише роблять вигляд?

Побачимо. Після останніх зустрічей у нас було відчуття, що наші поради  навіть проігнорували. Але ми відкриті до співпраці. Ми будемо робити висновки після того, як виборчий закон буде схвалено парламентом. І ми будемо робити висновки після того, як пройдуть вибори, чи були вони чесними, чи ні. Останні парламентські й президентські вибори були визнані чесними, а місцеві вибори минулого року – ні.

Іноземні компанії не будуть інвестувати в Україну, якщо бачитимуть, що країна не демократична. Деякі звісно інвестуватимуть, але це не те, що вам потрібно. Тому ми завжди раді, коли в Адміністрації президента кажуть: ми хочемо працювати разом. І ми готові до співпраці.

УТ: У березні експерти НДІ залишили робочу групу з підготовки закону про вибори. Чому? Що тоді сталося?

Тоді ми відчували, що Адміністрація президента не зацікавлена в НДІ, так само, як і у рекомендаціях Венеціанської комісії. Тепер ми повернулися, оскільки в АП стверджують, що зацікавлені в нас. Як буде далі, побачимо. Будемо оцінювати результати, коли їх отримаємо. Але ми переконані, що завжди маємо працювати з людьми, які зацікавлені в цьому.

УТ: Можете порівняти якість роботи групи на початку року і зараз?

Наразі ні. Адже робота ще не почалася, ми тільки провели зустрічі з представниками Адміністрації президента.

УТ: Що ви думаєте про рішення Верховної Ради сформувати нову комісію з розробки виборчого законодавства, до якої увійшли як представники парламентської більшості, так і опозиції. Чи планує НДІ співпрацювати з цією комісією?

Так, співпрацювати будемо. Але дещо нас непокоїть. Це дуже незвична практика для Заходу, коли правляча партія вибирає представників відопозиції для участі в роботі таких комісій. Ми зазвичай даємо право обирати членів таких комісій опозиції. Але я не думаю, що через це ми маємо відмовлятися від кооперації з українським урядом.

УТ: Як ви оцінюєте ефективність роботи української опозиції? Що б ви порадили нашим опозиційним лідерам?

Я не хочу критикувати опозицію, оскільки український досвід демократії налічує 25 років, навіть менше (уперше вільними вибори в Україні визнали 2006 року). А США має більш як двохсотрічний досвід демократії. І ми теж робимо помилки. У нас також є проблеми з опозицією в Америці: опозиція має робити щось більше, ніж просто жалітися. Саме тому я не хочу критикувати опозицію в Україні. Але думаю, українські опозиціонери мають вчитися працювати разом. Є ще одне правило. Я одного разу теж був кандидатом. Виборча кампанія була дуже брудною; я її не виграв і був через це дуже засмучений. Тоді Альберт Гор нагадав мені: спочатку  - інтереси країни, потім -  інтереси особи. Думаю, цього правила мають дотримуватися й ті, хто у владі, й ті, хто в опозиції. Якщо у вас будуть політики, які більше турбуватимуться по країну, а не про себе, країна стане дуже сильною. Отже, моя порада опозиційним лідерам – думайте в першу чергу про країну і виграєте президентські вибори. Ми зустрічалися з опозиційними політиками і казали їм, що опозиція має бути краще організованою. Партія регіонів була дуже добре організованою і вона виграла парламентські. А потім і президентські вибори. УТ: Як Ви ставитесь до ідеї опозиції внести зміни до Кримінально-прецесуального кодексу, які допоможуь звільнити Юлію Тимошенко та інших опозиційних політиків, що опонились за гратами?

Ми не обговорювали справи Тимошенко ні з представниками уряду, ні з опозицією. Хоча опозиція дуже хотіла обговорити це питання. Єдине, що ми сказали й українській владі, й опозиції, це те, що на Заході намагаються робити все, щоб політичні опоненти не потрапляли за грати. Навіть тоді, коли вони заслуговують на це. Тому, що такі дії завжди виглядатимуть як бажання кинути у в’язницю конкурента. А це вже ознака диктатури.

Якщо залишити ситуацію з Тимошенко й те, як до неї ставляться в Україні, я не впевнений що уряд розуміє, що ув’язнення політичних опонентів – це хибний шлях. Ми не намагаємось змусити українську владу звільнити Тимошенко чи посадити її до в’язниці. Але ми кажемо, якщо Тимошенко залишатиметься за гратами, захід не віритиме, що Україна є демократією.

УТ: Отже, Україна не має шансів на укладання з ЄС угоди про асоціацію?

Я  думаю, зараз Україна має хорошу можливість довести, що вона все-таки демократична, якщо чергові парламентські вибори будуть чесними. А поки шанси на угоду про асоціацію мінімальні. Треба також брати до уваги, що ЕС не має особливого бажання розширюватись. В ЄС зараз криза. ЄС уже мав проблеми, коли прийняв до себе Румунію і Болгарію, і там не хочуть повторення тих самих помилок. До того ж, ніхто в ЄС не збирається змінювати правила, боячись, що Україна вступатиме в альянси з Росією.Україна сама має боятись поглиблення інтеграції з РФ.

МВФ наголошує, що Україні необхідні відповідальні керівники

Програма співпраці  України і Міжнародного валютного фонду stand by, відкрита в 2008 році, була короткостроковою позитивною дією. Про це йдеться у звіті,  оприлюдненому Фондом в п'ятницю.

Експерти МВФ вважають, що "жодного великого зсуву у виробленні  стратегії не сталося: вона продовжує керуватися політико-економічними  міркуваннями". "Ключовий висновок після аналізу - важливість відповідального  керівництва, але немає чіткої відповіді, як цього досягти в Україні", -  йдеться у звіті. Серед успiхiв програми МВФ вiдзначає стабiлiзацiю банкiвської системи,  корекцiю поточного рахунку платiжного балансу, а також недопущення  соцiальних заборгованостей i суверенного дефолту, що в цiлому привело до поступового вiдновлення економiки iз середини 2009 року. Водночас зусилля щодо подолання основних структурних та  iнституцiональних недолiкiв зайшли у безвихiдь, наголошують експерти  фонду. Вони зазначають, що проблеми банкiвського сектора не було повнiстю  вирiшено, режим валютного курсу повернувся до докризової практики,  енергетичний сектор залишається значною мiрою недореформованим, збiльшуючи квазiбюджетний дефiцит. Крiм того, адмiнiстративна та судова реформи не досягли мети.

МВФ зазначає, що намагався зробити програму максимально ефективною: з українського боку пiд нею стояли чотири пiдписи (президента, прем'єра,мiнiстра фiнансiв та голови НБУ), програма мала багато попереднiх умов i здiйснювалася в тiснiй спiвпрацi з фондом (зокрема у планi значної технiчної допомоги), проте це дало лише частковий успiх. МВФ допускає, що видiлення меншого обсягу коштiв на початку програми могло б послужити бiльшим стимулом для її реалiзацiї, проте в той кризовий момент iснувала необхiднiсть вiдновити упевненiсть шляхом видiлення значного обсягу допомоги.  Експерти фонду вважають, що з урахуванням досягнення головних короткострокових цiлей кризового управлiння важко сперечатися з таким рiшенням, навiть враховуючи те, що стратегiю було слабо реалiзовано, а структурнi вразливостi залишилися невирiшеними. Нагадаємо, місія МВФ вирішила зробити перерву в переговорах з Україною щодо виділення чергового траншу.

Як пояснив прем’єр Микола Азаров, пауза у запозиченнях виникла через вимоги МВФ підвищити тарифи на житлово-комунальні тарифи для населення. Постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр прогнозує поновлення переговорів своєї місії з Україною після завершення переговорів України й Росії за поставками газу.

У Раді Європи замислилися над санкціями проти України

На засіданні Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи, що відбулося 17 листопада в Парижі, йшлося про можливі  застережні заходи проти української влади.У розмові із кореспондентом Тижня один з  працівників секретаріату ПАРЄ зазначив, що «виглядає так, ніби українське керівництво навмисне провокує європейські політичні кола».

«Зобов’язання як не виконувалися, так і не виконуються роками. Обіцяли вдосконалити Кримінальний кодекс і не зробили. Не пустили  доповідачів відвідати в СІЗО Тимошенко та Луценка. Обговорення нового виборчого закону зайшло у глухий кут. Така поведінка гарантовано веде до погіршення відносин», - вважає він. Не лише депутатів з Моніторингового комітету, але й керівництво Ради Європи неприємно здивував той факт, що президент Янукович, вперше за всі роки членства України в міжнародній організації, не побажав зустрітися з доповідачками Маріеттою де Пурбе-Лундін та Майліс Репс. У свою чергу міністр юстиції Олександр Лавринович, якого запрошували на засідання Моніторингового комітету, до Парижа не приїхав.

«Українські лідери копіюють російський стиль, - припустив один з членів французької делегації. - Там також не люблять зустрічатися з  доповідачами. Свідомо це робиться чи автоматично, не так і важливо. Але наслідки для Києва такі: його все більше й більше знову будуть  асоціювати з Москвою». Якщо Україна далі нехтуватиме що власними зобов’язаннями перед Радою  Європи, що принципами верховенства права та поваги до свободи слова,  комітет, можливо, запропонує символічні санкції проти Києва. 

Це можуть бути і позбавлення української делегації права голосу на пленарних засіданнях ПАРЄ, і можливе призупинення членства, й зміна статусу з повноправного члена органіазції на спостерігача.  «Україна сьогодні стала однією з найбільших проблем ПАРЄ, - зазначив один з французьких депутатів. - Не те щоб у Росії або в Азербайджані ситуація принципово краща, але у цих країнах вона стабільно недобра. В Україні ж негативні тенденції прогресують дуже швидко».  На засіданні Моніторингового комітету було вирішено, що на початку січня доповідачки знову відвідають Україну й спробують поспілкуватися із керівництвом держави. 15 грудня комітет ще раз збереться в Парижі. На цей час проміжний звіт по Україні буде практично готовий. Його заплановано до обговорення на січневій сесії ПАРЄ 23-27 січня.

От новой инициативы Бойко бюджет потеряет, как от восьми «Ливел»

Инициатива Министерства энергетики и угольной промышленности по наделению НАК «Нафтогаз Украины» функциями безналогового импортера нефти и в дальнейшем продавца нефтепродуктов без налогов на законодательном уровне закрепит схему, схожую с принципами работы печально известной фирмы «Ливела». К такому выводу пришли эксперты «Консалтинговой группы А-95» после изучения законопроекта о внесении изменений в Налоговый кодекс Украины, который 16 ноября 2011 г. был презентован министром энергетики Юрием Бойко. По предварительным оценкам, убыток госбюджета от озвученной инициативы может составить минимум 25 млрд грн. При расчете эксперты исходили из объема поставки нефти около 20 млн т по цене $100/барр. В «А-95» основываются на том, что сфера поставок нефти и нефтепродуктов будет полностью монополизирована, так как конкурировать с обладателем таких налоговых льгот не будет никакой возможности. По аналогии с работой фирмы «Ливела» за короткий промежуток времени все потоки нефти и впоследствии нефтепродуктов будут переориентированы через «Нафтогаз Украины».

Поскольку законопроект отраслевого министерства предусматривает освобождение от НДС первой продажи нефтепродуктов, произведенных из безналоговой нефти, то следующим шагом авторов этой идеи станет аренда «Нафтогазом» автозаправочных станций для реализации на них данной продукции без налогов. «Полностью очевидно, что цена этого топлива будет максимально приближена к той стоимости нефтепродуктов, в которую в полной мере включен акциз и НДС»,- пишут эксперты. Вопиющими считают эксперты и методы работы Минэнергоугля, где, похоже, уже отказались не только от консультаций с участниками рынка и экспертным сообществом, но и от предварительных обсуждений своих инициатив с другими органами власти. Эксперты обращают внимание на то, что в текущем году это уже третья попытка Минэнерго в том или ином виде «протащить» норму о нулевом НДС для поставок нефти через Кабмин и Администрацию президента. «Последняя модификация законопроекта является не чем иным, как законодательной легализацией схемы, работу которой мы видели в исполнении фирмы „Ливела“ и других компаний группы

„Тайстра“ в 2004-м, 2007-м и 2010 гг. Ее главный результат — колоссальные потери бюджета и полное разрушение рынка при одинаково высоких ценах на топливо для потребителей», — говорит директор «Консалтинговой группы А-95» Сергей Куюн.

Ранее ZN.UA сообщало, что министерство энергетики и угольной промышленности Украины предлагает в следующем, 2012 году освободить от уплаты НДС всю нефть, которую будет импортировать в Украину государственная НАК «НафтогазУкраины», а также операции по дальнейшей реализации нефтепродуктов, произведенных из этой нефти.

Рада не захотіла відзначати ювілеї Сліпого, Мазепи і Голодомору

Лідер фракції комуністів Петро Симоненко під час розгляду 15 листопада у Верховній раді України Проекту Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2012 році наголосив, що фракція Компартії не буде голосувати за нього, виходячи з того, що практично «цей проект викидає з нашої історії радянську добу». Найбільшу критику в комуністів викликали постаті Митрополита Йосифа (Сліпого) та гетьмана України Івана Мазепи. «Те що запропонували, зайвий раз свідчить, що нав’язується іншапсихологія і ідеологія святкування. І коли знову ж таки піднімається на щит переможців ті імена, які були зрадниками українського народу, чи той же Мазепа, чи той же Сліпий, який очолюючи Греко-Католицьку Церкву, освячував фашистські злочини на території України. Це якраз свідчить про ту так звану відповідальність тих, хто сьогодні не бачить справжньої історії українського народу, і те, що було зроблено за радянські часи», – прокоментував проект постанови про відзначення пам’ятних дат головний комуніст України. Проект Постанови про відзначення у 2012 році (реєстр. № 8769), внесений народними депутатами України В.Карпуком та В.Яворівським,визначає перелік найважливіших подій у суспільно-політичному житті України та ювілеїв видатних осіб, які у 2012 році повинні відзначатися на загальнодержавному рівні, створює належні правові підстави для організаційної підготовки до їх відзначення. Такі висновки Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, який на своєму засіданні 7 вересня 2011 року розглянув цей проект і рекомендував ВР України прийняти у першому читанні за основу. Згідно з цим проектом, серед інших дат пропонується в наступному році 17 лютого відзначити 120 років від дня народження Сліпого (Коберницького) Йосипа Івановича (1892-1984) – Предстоятеля Української

Греко-Католицької Церкви, політичного, релігійного та наукового діяча. Також пропонується 25 липня відзначити 325 років з часу обрання  гетьманом України Івана Степановича Мазепи. У Проекті Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2012  році є й інші важливі дати, пов’язані з релігійно-суспільним життям України. Так, пропонується відзначати у 2012 році 150 років від початку проектування та будівництва Володимирського кафедрального собору(архітектори: І. Шторм, П.Спарро, О.Беретті)(1862); 80 років (1932) вшанування пам’яті жертв Голодомору.

За результатами вчорашнього голосування у ВР України, Проект Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2012 році не прийнятий і знятий з розгляду.

ВІдкритий лист інтернет-руху «Ми – європейці» до ЄП (???)

Київ – Представники інтернет-руху «Ми – європейці» написали депутатам Європарламенту
відкритого листа, у якому просять сприяти підписанню угоди про асоціацію між Україною та ЄС. У такий спосіб громадські активісти хочуть звернути увагу на важливість цієї угоди для українців і висловлюють свою  стурбованість щодо ситуації, яка склалася навколо її підписання. У представництві Євросоюзу в Україні запевняють, що цей лист поза увагою  не залишать.

«Угода про асоціацію ЄС з Україною потрібна в першу чергу українському  народові, і я прошу Вас не відмовляти українцям в їхньому географічному, етичному та цивілізаційному виборі бути частиною Європи», – говориться  у відкритому листі учасників інтернет-спільноти «Ми – європейці» до  депутатів Європарламенту.
Звернення зібрало понад 700 підписів. У середу його офіційно передали до представництва ЄС в Україні під час акції «Україна – це Європа».  Голова представництва Жозе Мануел Пінту Тейшейра запевнив, що з листом обов’язково ознайомляться і передадуть його до відповідних владних установ у Брюсселі.
«Ми цінуємо спонтанні ініціативи громадянського суспільства, громадські  організації, котрі виражають думки співгромадян. І якщо ці люди мають  якісь ідеї для нашого представництва, буде правильно, якщо ми звернемо  на них належну увагу та отримаємо важливу інформацію», – зазначив голова представництва ЄС в Україні. За словами Жозе Мануела Пінту Тейшейри, будь-яка країна, особливо  європейська, яка хоче брати участь у євроінтеграційному процесі, має  демонструвати, що може впливати на його перебіг. Наразі важливо те, що  українці показують готовність поважати основні засади членства у ЄС,  наголошує він. 
 
Входження України до Європи дозволить збудувати Європу в Україні
 
Європейські культурні, політичні та економічні цінності близькі  українцям, зауважує співкоординатор інтернет-руху «Ми – європейці» Анатолій Велімовський. Інтернет-спільнота «Ми – європейці» заснована користувачами соціальної мережі Facebook у  жовтні нинішнього року саме задля сприяння євроінтеграційному процесові  України. Наразі, зазначає він, її учасниками є близько двох тисяч осіб,  які за допомогою подібних акцій хочуть звернути увагу міжнародної  спільноти та української влади на важливість підписання угоди про
асоціацію.  «Ми хочемо донести до українських парламентарів, що підписання угоди про асоціацію між Україною та Європою – це реальна можливість не просто  входження України до Європи, а побудови Європи в Україні», – зазначив  співкоординатор інтернет-руху. Анатолій Велімовський зауважує, що в середу подібна акція під назвою  «Дай п’ять Україні» відбувалася і у Варшаві. Він каже, що у такий спосіб польська молодь демонструє свою солідарність щодо євроінтеграції  України, і наголошує, що підтримку у цьому процесі демонструють і  депутати Європарламенту, зокрема, польський представник Павло  Залевський.
 
Політичні рішення залежать від громадської активності

 
На підписання угоди про асоціацію значною мірою впливає і громадська  активність самих українців, зауважує учасниця інтернет-руху «Ми –  європейці» Наталія Ляшенко. Вона наголошує, що державні рішення влада зазвичай приймає, керуючись реакцією суспільства.  «Наша влада дивиться на реакцію суспільства. Хочеться, щоб в нашій  країні закріпилися європейські цінності. Якщо суспільство їх прийме, то  автоматично прийме їх і влада», – зазначила активістка. 14 листопада комітет Європейського парламенту з питань міжнародної
торгівлі схвалив позицію щодо економічної частини угоди про асоціацію.  Чи рекомендувати європарламентарям підписувати цей  документ, вирішить комітет із закордонних справ ЄС 17 листопада.

Лист тут.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24393288.html

США не могут обещать России не нападать на нее

США не могут дать юридические обязывающие гарантии о ненаправленности системы ПРО против России. Об этом сообщила новый заместитель госсекретаря США по политическим вопросам Уэнди Шерман.
«Правда в том, что США сказали: мы не можем дать вам юридически обязывающие гарантии. Но мы можем предоставить политические гарантии, — отметила она в опубликованном сегодня интервью в газете “Коммерсант”. — При этом мы понимаем, что тревожит российскую сторону, и поэтому хотим, чтобы они сами приехали и убедились в том, что ничего в системе ПРО НАТО не угрожает силам /ядерного/ сдерживания РФ».  «Я просто считаю, что в данной ситуации это был бы неправильный шаг. Речь идет о защите НАТО, и касается это стран-членов НАТО», — уверена Шерман.  Комментируя ситуацию с участием российской стороны в испытаниях американской ПРО весной 2012 года, она подчеркнула, что представители РФ могут привезти с собой любое оборудование, которое они посчитают нужным, несмотря на то, что Конгресс США наложил запрет на предоставление Москве чувствительной информации по ПРО. «Российские эксперты приглашены на испытания и могут привезти с собой все свое оборудование», — сказала Шерман.

«Я понимаю ситуацию так: и российские, и американские  переговорщики хотят продолжить диалог. В подобных переговорах всегда  бывают трудные моменты. Сейчас мы находимся именно в такой сложной точке. Но так как это важно для обеих сторон, то я уверена, что мы  найдем выход из ситуации. Нам потребуется время и находчивость, но мы  продолжим работать над этим», — отметила высокопоставленный американский дипломат.

Украина-ЕС:Януковичу деньги в обмен на реформы и демократию

Поступить с Украиной как с Беларусью предлагает депутат Европарламента. По его мнению, Украине надо поставить условие: помощь в  обмен на реформы Как Евросоюзу вести себя с Украиной? Страна становится все более  авторитарной, Германия и Франция сильнее всех противятся быстрому  сближению с ней. Об этом пишет постоянный автор немецкого издания Die Welt Герхард Гнаук. "ЕС расколот в вопросе о том, какой должна быть судьба Соглашения об  ассоциации с Украиной".  По его словам, подписание может быть сорвано из-за сомнений европейских столиц в надежности правовой государственности этой второй по величине  после России страны бывшего восточного блока.  Камнем преткновения стал, в первую очередь, приговор экс-главе украинского правительства Юлии Тимошенко. Федеральное правительство Германии считается чуть ли не основным  противником скорого сближения с Украиной - Берлин выступает даже против  такой формулировки в преамбуле к соглашению, как "европейская  идентичность". При этом Берлин обеими руками за либерализацию визового  режима и расширение культурных связей. Многие страны Евросоюза, продолжает Гнаук, опасаются любых спорных формулировок в связи с тем, что Украина может трактовать их как обещание полного членства в ЕС, а это может привести к более существенным  разногласиям. "На тормоза жмет и Франция". Сторонниками Киева  выступают, прежде всего, Польша, Румыния и Венгрия со Словакией - то  есть ближайшие соседи Украины. По мнению представителей польского внешнеполитического ведомства,  подписание соглашения - "это решающий инструмент, при помощи которого ЕС сможет повлиять на развитие ситуации на Украине". Как отмечает Павел  Залевский, депутат Европарламента от Польши, если соглашение будет подписано, соблюдение евростандартов станет одним из пунктов  избирательной кампании на Украине - "и тогда мы сможем влиять на  ситуацию в стране, хоть это будет и нелегко". Соглашение с Украиной является ядром программы "Восточное  партнерство". С 2009 года ЕС предлагает шести восточноевропейским странам сближение посредством соглашений об ассоциации и зоне свободной  торговли. В октябре Европа предложила Минску миллиардный кредитный  пакет, либерализацию визового режима и торговых отношений, в обмен  потребовав выполнить следующие условия: отпустить и реабилитировать  политических заключенных, провести переговоры с оппозицией и сделать  выборы свободными, говорится в статье. По мнению Залевского, с президентом Украины Виктором Януковичем надо вести конкретный диалог: "Президент Янукович понимает язык денег. Значит, надо поставить условие: помощь только в обмен на реформы и демократию".

http://www.welt.de/politik/ausland/article13718922/Geld-gibt-es-nur-gegen-Freiheit-und-Demokratie.html

Що робив Роман Шухевич у Білорусі?

Служба у Білорусі - це одна з найменш відомих сторінок біографії Романа Шухевича. Він був командиром українського підрозділу “Нахтіґаль” при німецькій армії. Однак після цього почалися конфлікти українських націоналістів з німецьким окупаційним режимом і арешти. Тоді “Нахтіґаль” було знято з фронту як потенційно небезпечний для німців. Його відправили на так зване “донавчання”. В кінці 1941 року переформатували у батальйон “Шуцманшафт” і відправили на територію Білорусі. Перебували там до кінця 1942 року.

Участь українців і “Нахтіґалю” у пацифікації білоруських сіл і в антиєврейських погромах 1941 року - вигадки. Невідоме завжди породжує можливості для інформаційних спекуляцій. Конкретних документів про діяльність батальйону “Шуцманшафт” досі не знайшли. Хоча є багато бажаючих їх відшукати. Дехто запевняв, що такі матеріали покажуть звірства українців у Білорусі. Єдина наявна інформація - це спогади самих членів батальйону. Зокрема, спогади Мирослава Кальби у кількох його книгах. Крім галасливої інформації, яка не опирається на жодні архівні документи, не зустрічав публікацій, які б розкривали цю сторінку життя Романа Шухевича.

Спекуляції вигідні людям, які бояться відновлення української національної пам'яті і віддання належної шани героям. Потужна інформаційна кампанія проти Романа Шухевича була розгорнута  2007 року після присвоєння йому посмертно звання Героя України. В першу чергу мова йде про ЗМІ, які працюють на російську владу і намагаються утвердити образ Шухевича-колаборанта. Таким чином хочуть кинути тінь на весь український визвольний рух. У цій кампанії використовували старі “кгбістські” заготовки кінця 50-х років, що стосувалися “Нахтіґалю”. У кампанію було втягнуто навіть таку поважну інституцію як ізраїльський меморіальний комплекс “Яд Вашем”. Він виступив із заявою про наявність у них досьє, які нібито компрометують Шухевича як учасника антиєврейських погромів. Після нашого візиту у “Яд Вашем” виявилось, що нічого такого немає.

Відбувалися сутички підрозділу Шухевича з білоруськими радянськими партизанами. Вони розгорнули свою діяльність на цій території 1942 року. Це  радянські диверсійні загони, завданням яких були антинімецькі акції.  Вони загострювали німецьку окупаційну політику, підставляючи мирне населення. Діяли за принципом, чим жорсткіша окупаційна система, тим  краще. Провокували партизани її своїми діями, розплату за які несли  місцеві. Говорити про частоту таких сутичок не можна, бо немає відповідних підтверджень. Проте не бачив жодних матеріалів, які б  говорили про боротьбу українського підрозділу з білоруськими  національними партизанами.

Нагороди Романа Шухевича: Герой України (орден Держави), Золотий Хрест Заслуги першого класу, Хрест Бойової Заслуги
Найвище військове звання, яке мав Роман Шухевич - це генерал-хорунжий УПА. Маємо черговий міф про те, що він нібито був нагороджений високим  військовим німецьким званням і залізним хрестом. Це було легко  перевірити. За кілька років жодних документів, які б це підтверджували,  не було. Інформація про нагороджених залізним хрестом є. Є і списки, у  яких відсутній Роман Шухевич. “Автором” цієї нагороди є історик Анатолій Чайковський. Він першим написав про це, а потім підхопили комуністи на чолі з Петром Симоненком. Це суто політична гра.  Українські націоналісти намагалися використати будь-які можливості для реалізаціїсвого головного завдання - здобуття Української держави. До моменту, поки їхні цілі не розходилися з цілями німців, вони співпрацювали. Це тривало до 30 червня 1941 року. Співпраця полягала у створенні військових підрозділів. Як тільки стала зрозуміла політика нацистів щодо українців, як тільки вони забажали розігнати уряд і відкликати проголошену незалежність, ця співпраця припинилась. Більше того, Шухевич згодом очолив антинацистський рух опору, який вилився в Українську повстанську армію. Цей приклад абсолютно характерний для історії, коли учасники визвольних рухів співпрацювали з іншими державами до моменту, поки їхні дороги не розходились. Не слід забувати, що з Третім Рейхом співпрацювали спочатку держави Заходу (Мюнхенська угода 1938 року). Її підписували керівники Франції, Великої Британії й Італії. Співпрацювало і керівництво Радянського Союзу.

Герой - людина, яка присвятила своє життя боротьбі за національні інтереси народу. Роман Шухевич без сумнівів заслуговує на це звання. Заради здобуття  незалежності України він пожертвував найціннішим, що має людина, -  власним життям. Робив усе заради загального добра і створення  Української держави. Це найкращий приклад того, кого можна назвати  національним героєм. Саме за такими критеріями визначаються національні  герої інших націй. У цьому українці не унікальні.

Частину України досі годують стереотипами і міфами, які не мають нічого спільного з життям і діяльністю Романа Шухевича. Стикався з людьми старшого покоління, які стояли під червоними  прапорами і кричали про те, що УПА - фашисти. Вони навіть не намагалися  вникнути у те, чим була УПА. Однак це лише питання часу. Покоління, виховане на радянській пропаганді, поступово відходить. Нове буде готове самостійно перевіряти інформацію. Молодь сама вирішить, кому належить  право називатись національним героєм. Переконаний, що Роман Шухевич буде серед тих людей.

Володимир В'ятрович, екс-директор архіву СБУ, голова Вченої ради у Центрі Досліджень Визвольного Руху, член Наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького”