Кастинг ПР могут пройти только воры, мошенники и оморозки


 

Каждый раз приезжая в Стаханов Луганской области я задавался вопросом, почему там такая разруха. Почему там украли даже трамвайные рельсы и скорые помощи, подаренные немецким фондом?

Теперь я понял. Оказывается, в городской организации Партии регионов существует специальный кастинг, спройти который могут только заслуженные мошенники, воры и отморозки. При этом особенно котируется судимость. С ней - прямая дорога в городской совет.

В городском совете Стаханова из 30 депутатов от Партии регионов судимости есть как минимум у двух. Депутаты-регионалы Валерий Безбородов и Владимир Фатеев были осуждены соответственно за финансовые махинации и хулиганство, кроме того, оба имеют поддельные дипломы о высшем образовании. Портреты героев можно найти здесь

Безбородов В.А. - руководитель Стахановмежрайгаза, депутат Стахановского городского совета от Партии регионов. В 2007 году он бы осужден на пять лет условно за мошеннические действия. Однако это не помешало ему в 2010 году пройти в Стахановский горсовет от партии власти. Дабы избежать напраслины, давайте просто прочитаем выдержки из приговора

 

 

 

Думаю, размещать весь текст здесь нет смысла, хотя он у меня имеется. Перейдем к последней странице.

 

 

Никого в Партии регионов не смутило прошлое Безбородова, когда его выдвигали кандидатом в 2010 году на местных выборах. Более того, в нынешнем году Валерия Безбородова номинировали на почетного гражданина города Стаханова. Это прекрасно, я считаю. Хочешь быт почетным гражданином - кидай лохов, получай судимости за мошенничество. Это Донбасс, пацаны!

А это ответ из ВУЗа, где Безбородов якобы получал диплом. Вот незадача. И диплом тоже оказался лажей. Ай-ай-ай!

 

Другой депутат городского совета Стаханова Владимир Ильич Фатеев - личность куда более известная. Возможно, он знаком вам по этому прекрасному ролику, снятому в 2010 году. Тогда Владимир Ильич попал в милицию за то, что бросался краской в рекламные бигборды кандидата в президенты Юлии Тимошенко.

 

 

С тех пор судьбы Фатеева и Тимошенко сложились похожим образом. ЮВТ попала в тюрьму на семь лет, а Владимир Фатеев - всего на год. Правда не за то, что портил бигборды, а за то, что избил человека в одном из кафе города Ирмино. Чтобы отменить приговор Фатеев подавал апелляцию, но ее суд откронил, оставив приговор в силе.

 

 

 

 

Не понимаю, почему некоторые граждане возмущаются, когда я называю Партию регионов - партией бандитов, мошенников и воров. Я же ничего не придумываю. Все правда. Даже наш гуманный суд это подтверждает.

 

Денис КАЗАНСКИЙ frankensstein

Янукович скрывался от шпионажа толи под Киевом с азербайджанцем,

 толи на аэродроме в Катыни

 

В головах украинцев яйца и Янукович связаны в единое неразрывное целое. Потому, когда в воскресенье сообщили, что кто-то прибил себе яйца на Красной площади гвоздем к брусчатке, многим наверняка сразу вспомнилось сообщение пресс-службы главы украинского государства о том, что он летит в Москву.

Было сказано, что стороны обсудят вопросы торгово-экономических отношений Украины и России накануне саммита «Восточного партнерства», который состоится в конце ноября в Вильнюсе». Первая мысль после новости о яйцах могла проскочить: «А вдруг!».

А вдруг самый влиятельный человек мира (по версии журнала «Форбс») выдал какой-нибудь очередной каприз против братского украинского народа. И не выдержала нежная душа нашего Виктора Федоровича. И отправился он под стены Кремля с протестовать таким решительным образом.

Но потом оказалось, что это какой-то художник протестовал, правда, непонятно против чего. Видимо, пожертвовал яйцами против всего плохого за все хорошее.

Блюстители здравого смысле скажут, что фантазии, конечно, странные у нас. Но мы с ними не согласимся. Наши фантазии выглядят невинным школьным сочинением рядом с тем, что на самом деле происходит. Ну, вот президент страны полетел в столицу другого государства, и вроде как не долетел.

Голос Кремля телеведущий Дмитрий Киселев сообщил, что его в белокаменной нет. Вся сознательная общественность Украины встревожилась: хоть какой никакой, а все-таки глава державы испарился. Вдруг по дороге на Москву его решили на Смоленском аэродроме посадить?

Затем некоторые наши СМИ надумали успокоить общественность. Сообщили, что он никуда не полетел, а сидит себе под Киевом в окружении олигархов, Ющенко, да еще какого-то старого азербайджанца и решает, что делать соглашением об ассоциации с ЕС.

Почему азербайджанца? Какого азербайджанца? Может, это новый мудрец вместо знаменитого старца Зосимы, который проклял Януковича из-за его европейских потуг? Как бы там ни было, но после этой новости у общественности от сердца отлегло.

Не успел украинский народ успокоиться, как оказалось, что с Путиным Янукович все-таки встретился. Близкий к Банковой политолог Константин Бондаренко сообщил, что встреча прошла не в Москве. А пресс-секретарь российского президента Дмитрий Песков заявил, что таки да, в Москве встречались. Вроде ерунда, а голова кругом идет. После таких информационных кульбитов тревоги народ возрастают значительно.

Но все точки над «і» расставила известная регионалка Еелена Бондаренко. «Я думаю, — сказала она в телепрограмме «Свобода слова, — что это как раз те меры безопасности, которые предпринимают политики двух стран в отношении того, чтобы за ними не шпионили».

Понятно, что с такими мерами конспирации всех шпионов Путину с Януковичем удалось вокруг пальца обвести. Нипочем они не узнают, о чем разговор был. А вместе со шпионами и мы с вами ни о чем знать не будем. Потому как такие договоренности — не нашего ума дело.

А в подельник известный регионовский златоуст Михаил Чечетов вдруг проявил невиданную самостоятельность и, вопреки неоднократно декларируемому мнению президента, заявил, что Украина ничего не потеряет, если не подпишет соглашение с ЕС.

Подозреваю, что деятели ЕС созерцают все это и чешут себе затылки. Дескать, и зачем мы все это затеяли? Ну, подпишем соглашение. А потом Янукович с командой весь этот дурдом в Европу перенесут.

А вдруг такое сумасшествие заразно? Это пострашнее кризиса может оказаться. Всех заразят. И никакой Евросоюз такой эпидемии безумия не выдержит. 



Читать полностью на http://blogs.eizvestia.com/full/epidemiya-bezumiya

 

Юрий ЛУКАНОВ

Из «красно-октябрьских» лозунгов КПУ:

Товарищ, помни - покупая «Мерседес», ты кормишь ветеранов «вермахта»!!!

Одна подія-випадок,дві є збігом обставин,а три ...ч.ІІ

Початок: http://blog.i.ua/community/3034/1306186/

Продовжимо далі наші конспірологічні побудови...

Частина 2. Темне минуле Віктора Ющенка

Перш ніж розглядати причини, чому Юлію Тимошенко хотіли переслідувати майже одразу після закінчення Помаранчевої Революції, і хто так шалено опирався її призначенню на пост прем'єр-міністра, слід розглянути, що ж саме змушувало Ющенка підкорятись цій волі, і чому він зрештою підписав угоду із своїми власними ворогами - Партією Регіонів.

Майже десять років тому в українській політичній еліті склалась негласна угода "don't tell - don't ask" про походження першого мільйона кожного з її фігурантів. Зрозуміло, що в каламутній водичці початку 90-х років просто неможливо було зробити "чистий" капітал вже в силу того, що законодавство змінювалось по кілька разів на місяць, та й взагалі не було зрозуміло, який закон працює, а який - ні. Якщо розбирати події тих часів, то ніяких тюрем не вистачить - сядуть всі, починаючи від олігарха, і закінчуючи дрібними службовцями і працівниками, які від хронічного безгрошів'я тягли все, що погано лежить.

Однак "справою ЕЕСУ" проти Тимошенко Партія Регіонів цей негласний пакт порушила. Виявилось, що події 90-х років не для всіх є "забороненою темою". Що ж, в такому разі, ми теж можемо розконсервувати архіви тих далеких часів, і поглянемо, можливо, там знайдеться причина такої дивної поведінки самопроголошеного лідера Майдану.

Згідно офіційної біографії Ющенко завжди був демократом, лібералом і навіть ярим українофілом. Настільки, що в 1999 році до Ющенка приходили Вячеслав Чорновіл та Віктор Пинзеник із пропозицією... стати президентом [1]. І дійсно. Образ такого собі мудрого сільського пасічника, який він для себе обрав, настільки захопив більшу частину нашого населення, що вони побачили в ньому реалізацію своєї мрії про справді українського лідера. Однак великий подив викликає посилання на Вячеслава Чорновола як "політичного батька" Ющенка. Адже ще так недавно демократичний рух "Україна без Кучми" той-таки Ющенко називав "фашистами"[2]. На таке не міг погодитись "політичний учень" Вячеслава Чорновола, навіть під страшенним тиском Кучми. Потім, щоб "відбілити" заплямований образ головного демократа країни, довелось підключати Литвина [3] і списати все на "дописку". Однак особисто мені це видається недолугою відмазкою, спробою перекласти з хворої голови на здорову. Тому що в 2009 році Ющенко повторив свій епічний подвиг, порівнявши Юлію Тимошенко із Гітлером [4], на цей раз публічно, перед ошелешеними мешканцями міста Жовква Львівської області, і не знайшлося вірного Литвина, який міг би взяти на себе всю вину.

Націоналісту, політичному учневі Вячеслава Чорновола, такого просто не прийшло б в голову. Зате такі порівняння регулярно приходять в голову... Вітренко [5]. Хто ж ви насправді, пане Ющенко?

Знову приглянемось до найближчого післямайданного періоду. І тут знову починаються якісь чудеса. Страшне самоубивство Кравченка, яке сколихнуло Україну 4 березня 2005 року [6] змусило Ющенка публічно відхреститись від нього [7]. Однак рукописи не горять, і можна легко знайти, що саме думав Ющенко про Кравченка раніше. Він вважав його принциповою і чесною людиною [8]. А вже зараз нам відомо, що Юрій Кравченко володів якоюсь убивчою інформацією про смерть Вячеслава Чорновола [9]. Звісно, не можна покладатись на слова Тараса Чорновола, який часто озвучував відверту брехню, вигідну своїм нинішнім патронам. Однак куди в такому разі приліпити інші свідчення, що Ющенко міг знати про майбутнє "самовбивство" Кравченка, і просто нічого не зробив [10]. О ні, я не звинувачую Віктора Ющенка в організації убивства Кравченка. Я просто зауважую, що якусь вигоду в тому він мав... хоча б ту, що зміг остаточно поховати ту частину свого життя, в якому Кравченко був "принциповим і надійним", а Кучма був його "батьком" [11].

Однак стривайте, іще в 1999 році Ющенку пропонував стати президентом сам Чорновіл. Як же тоді в 2001-му він міг вважати Кучму "батьком"?..

Цілком можливо, що ці слова - легенда, чиї корені ростуть із емоційної фрази дружини Чорновола Атени Пашко, сказаної нею в далекому 2001 році [12]. Адже насправді великий дисидент був близьким не з Ющенком, а з Вадимом Гетьманом [13], його патроном та учителем. А Гетьман теж уже на тому світі, і небагато розкаже про те, які насправді відносини були між Вячеславом Максимовичем та Віктором Андрійовичем...

Дивина, правда? Люди, які могли б пролити світло на те, ким був Ющенко до свого "демократичного" теперішнього, уже давно нічого не можуть розповісти. Що ж такого криється в минулому Ющенка, що він так мляво реагував на убивство своїх найближчих друзів - Чорновола, Гетьмана, Кравченка, і їх таємничі смерті досі не розслідувані? Не міг нічого зробити? Чи міг, але не наважувався, бо боявся, що на світло випливе оте саме минуле, яке він все життя намагався поглибше поховати, щоб не плямувати світлий образ Першого Демократичного Президента? І цей страх майстерно використовував хтось, у кого в сейфі лежить папочка із документами, які могли безповоротно знищити ореол Лідера Майдана, і зробити його тим, ким він був весь час - звичайним пострадянським президентом, який міцно висить на кремлівському гачку, але за певні "поступки" йому дозволено грати роль "европейця".

Про поступки ми поговоримо трохи далі, а зараз давайте копнемо глибше, повернувшись до початку української незалежності. Юлія Тимошенко тільки робила перші кроки в бізнесі, коли Віктор Андрійович Ющенко керував комерційним банком "Україна". Його банкрутство уже настільки затаскана річ, що іноді здається - це банкрутство для того і було потрібно, щоб приховати щось значно більш масштабне і дуже-дуже некрасиве.

В 1994 році відбулась спроба відколоти від України Крим, використовуючи абхазький варіант, із таким собі Юрієм Мєшковим - "першим президентом Криму" [14]. Протримався цей самопроголошений президент доволі довго - з лютого 1994 року по березень 1995 р. На такий довгий термін необхідні були гроші, і немаленькі. Прийнято вважати, що їх виділили російській спецслужби, по тій же схемі, що й в Абхазії.

І тут знову починаються дивні збіги. Була тоді така фірма, "Імпекс 55", про яку нині пам'ятають хіба що лічені люди. Дивна була фірма. Серед її клієнтів були Юрій Мешков, тоді ще простий народний депутат, В. Кличников, лідер так званого "Русского Движения Крыма" та Є. Жагорніков, керівник кримського ДАЇ [15]. Дивний збіг, правда? Всі ці люди потім зіграли чільну роль в перевороті 1994 року.

Однак мало кому відомо, що саме фірмі "Імпекс 55" комерційний банк "Україна" виділив 804 мільйона рублів на практично безвідсоткову позику (8%, якщо точно). Причому назад в банк ці гроші так і не повернулись [15]. Чи не було це отим самим "уставним капіталом" для майбутнього перевороту?

Можна, звісно, зауважити, що Ющенко міг нічого не знати, і виділив кредит просто з комерційних міркувань... Однак ця версія не витримує критики. Ющенко прекрасно знав цю фірму, адже проводив семінари саме на її рахунок в далекому 1991 році [15]. Знав він і про те, куди йдуть гроші, що він виділяє - адже всі платежі "Імпекс 55" проводила через "Україну". А це були... "политические консультации и организация контактов с Верховным Советом и правительством России" [16].

Взагалі, співробітництво між "Імпекс 55" та Ющенком було досить плідним. Шляхи їх розійшлись тільки після безпосереднього перевороту, коли, очевидно, Віктор Андрійович второпав нарешті, в що саме вляпався по саму свою маківку, і пошвидше состряпав крах банка "Україна", щоб все приховати. І потім все життя він страшно і панічно боявся, що хтось дізнається про його причетність до фінансування однієї із найбільших (і майже вдалою) спроб дестабілізувати Україну з боку Кремля. І цей страх було кому використати.

Адже це не дитячі іграшки, типу там офшорних розрахунків, чи копійчаних хабарів, які, до того ж, були просто вигадкою прокуратури. Це пряма участь в політичних іграх Кремля, спрямованих на розкол України. В нашому суспільстві, де один тільки, сяк-так фактажний, натяк на співпрацю з Кремлем, нищить репутацію політика, для Ющенка така інформація була б гарантованою політичною смертю. Особливо в часи після Майдану, коли люди раділи, що змогли перебороти інфернальний подих диктатури, який насувався на них зі Сходу.

Тому він і підписав угоду того вечора у Кучми. Тому він і виконував слухняно все, що необхідно, аби прем'єр-міністром не стала Юлія Тимошенко. Тому він, зрештою, і привів до влади людину, яка не робила таємниці з того, що є кандидатом від Кремля - Віктора Януковича.

Далі буде...

Примітка: посилання [15] та [16] - це різні редакції однієї і тієї ж статті. Просто в останній є скани деяких платіжок.

1. http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/13/3006123/
2. http://www.pravda.com.ua/news/2001/02/14/2981881/
3. http://vsenovosti.in.ua/news/0310146
4. http://ura-inform.com/ru/politics/2009/12/14/prezident
5. http://www.from-ua.com/politics/44408c8d0ae19/
6. http://www.pravda.com.ua/ukr/news/2005/03/4/3007655/
7. http://dt.ua/POLITICS/yuschenko_za_10_rokiv_povnistyu_zminiv_svoyu_dumku_pro_kravchenka.html
8. http://www.pravda.com.ua/news/2001/12/1/2985521/
9. http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?chornovil_kravchenko_pri_yushhenku_govoriv_pro_vbivstvo_batka&objectId=80115
10. http://dr-jfrost.livejournal.com/78548.html
11. http://www.pravda.com.ua/news/2001/09/11/2983783/
12. http://maidanua.org/arch/arch2001/1009366540.html
13. http://podrobnosti.ua/analytics/2005/04/08/202844.html
14. http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/10/38319/
15. http://www.compromat.ru/page_27069.htm
16. http://www.usinfo.ru/juschenko.htm

Тощие годы. Вести с таможенного союза

Удручающее будущее прогнозирует Министерство экономического развития Российской Федерации на ближайшие годы.

Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на телеканал Россия, чиновники прогнозируют снижение роста пенсий и зарплат, а соответственно уменьшение потребительского спроса. Инвестиции заметно поскромнеют, приток капитала в частный сектор сменится оттоком. Да и "двигать" экономику только за сырьевой счет уже не получится. Неразвитость транспортной инфраструктуры еще более осложнит ситуацию.


Одна подія-випадок, дві є збігом обставин,а три-уже тенденція


  • Необхідна передмова

    Я не люблю конспірологічні побудови. Перш за все тому, що вони пропонують прості відповіді, і таким чином є своєрідним морфіном, на який підсажується хворий, і після цього вже не може приймати адекватних рішень. Йому уже більше нічого не треба, тільки ще одна доза сурогатного щастя. А в даному випадку конспірологія пропонує людині відчути себе дотичним до Великої Політики, при цьому не полишаючи зручненького крісла і власної квартири. При цьому вона дарує ілюзію, що можливо самоусунутись від проблем, адже все вирішують люди в якихось Зоряних Палатах, і його особиста діяльність нічого не змінить. Чистий ідеал для пересічного українця, який ніколи не бажав політики, і завжди хотів тільки одного: щоб виконались всі його бажання, і для цього не треба було докласти особливих зусиль.

    Однак бувають такі моменти, коли мені доводиться теж братись за конспірологічні пасьянси, просто для того, щоб відстояти елементарну правду. Я досі поважаю Аллу Князеву, знаючи її особисто, але "Платон мне друг, но истина дороже". Останній її аналіз просто-таки кричуще протирічить відомим фактам і подає настільки спотворену картинку дійсності, що я уже просто не зміг промовчати. Мені доведеться дати відповідь, і заодно показати, як насправді робиться політичний аналіз. І починається все із того, про що ми давно забули, поховавши ці факти під ворохом навіяних нам політтехнологічних тез, або просто вважаючи їх несуттєвими.

    Вести аналіз я буду приблизно таким самим способом, як і завжди: спочатку твердження, потім голі факти, які можна перевірити по архіву новин, і скласти свій висновок. Я не буду використовувати будь-які інсайди принципово, натомість буду послуговуватись тим же методом, який використовують справжні розвідники і аналітики - аналіз відкритих джерел та відомих фактів. А іще загальновідомим правилом: одна подія - випадок, дві є збігом обставин, а три - уже тенденція.

    Частина 1: Коли почали переслідувати Юлію Тимошенко?

    Завдяки настирливому дудінню з усіх боків, що головною кремлівською шпигункою була Юлія Тимошенко, ця нехитра теза присутня практично у всіх теоріях. Російський вплив так чи інакше пов'язаний саме із нею. На доказ цієї теорії висувалось те, що, мовляв, вона була на гачку у російської прокуратури завдяки своїм "сірим" справам. Це працювало: люди починали копирсатись в тій справі, потім згадували подання в "Інтерпол" і дуже швидке закриття справ в Росії, і робили висновок - раз так швидко закрили, отже, там щось є.

    Сьогодні, завдяки зізнанню генерала Михайла Трепашкіна, нам відома причина такого швидкого закриття справи - виявляється, докази проти Тимошенко просто-напросто вибивали зі свідків [1]. Потім, за дивним збігом, рівно таким самим методом генпрокуратура України буде вибивати свідчення вже по новим справам Тимошенко, які стосуються ЕЕСУ та "убивства Щербаня" [2]. А потім Росія блискавично визнає "борг ЕЕСУ" в розмірі цілих 405 млн. дол. [3], хоча до цього ні разу, підкреслю, ні разу його не визнавала і не вимагала. Вже цей невеликий перелік подій вказує на головного замовника переслідування Тимошенко - РОСІЮ. Не американців, які прагнуть комусь щось показати чи довести, не европейців, які прагнуть отримати доступ до українського газу, а особисто Володимира Володимировича Путіна. Тільки по його команді російське відділення "Інтерполу" могло подати Тимошенко в розшук [4], і тільки за його особистим розпорядженням прокуратура могла вибивати свідчення, і визнавати неіснуючі борги. Більше ніхто не має такої влади над російським істеблішментом.

    Слід зауважити, що в 2005 році люди іще знали і розуміли, хто є хто. Навряд чи можна запідозрити в симпатіях до Тимошенко Львівську облраду зразка 2004 року. Саме вона одна із перших визнала Ющенка президентом [5]. А ось сюрприз. Зараз чомусь вважається, що Ющенко призначив Тимошенко прем'єр-міністром тому, що на нього тиснув Майдан. А виявляється, не тільки тому. По-перше, її рекомендувала та ж сама Львівська обласна рада [6]. По-друге, Верховна Рада (а тоді вона була яскраво демократичною) уже була готова голосувати її кандидатуру [7]. Тобто, Тимошенко була в буквальному сенсі цього слова не лише народною улюбленицею, а й реальним лідером українського демократичного політикума.

    І тут починаються якісь дивні збіги. Бо буквально в той же день (4 січня 2005 року), Ющенко з якихось віників вирішив включити в новий уряд... Миколу Яновича Азарова [8], а прем'єр-міністром - Петра Порошенка [9]. Нам тоді пощастило, Майдан був надзвичайно відкритою структурою, в якій кулуарні домовленості швидко ставали відомими всім, і це одразу випливло на поверхню, і саме тому Тимошенко була змушена відкрито оголосити про те, що на її користь уже виступила парламентська більшість. Трохи пізніше це визнав і Сергій Гавриш [10].

    В цій ситуації одразу впадають в око дві дуже дивні деталі. Якщо дійсно існувала угода між Ющенком і Тимошенко про розподіл посад (а вона існувала в тій чи іншій формі [11]), то чому практично одразу після початку Майдану Ющенко почав розглядати кандидатуру Порошенка? І чому Азарова планувалось вводити до складу уряду? Більше того, сам Микола Янович "спалив" Ющенка, сказавши, що у нього прекрасні відносини із лідером Майдану [12].

    Відповідь проста: хтось до такого ступеню боявся призначення Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, що вирішив тиснути на всі можливі важелі. І цей "хтось" був дуже могутнім.

    Існує один маловідомий факт, про який чомусь всі історичні хроніки Майдана вперто мовчать. 28 листопада 2004 року відбулась таємна зустріч Ющенка та Кучми [13]. Саме після цього все змінилось. Якщо до того чинна влада була готова послати на Майдан танки [14], то після цієї зустрічі він перетворився на веселе карнавальне шоу, присвячене вступу на посаду новообраного президента Ющенка.

    Ми знаємо, що тоді всі дзвінки сходились до Віктора Медведчука, і взагалі керівником кризового штабу Кучми і Януковича тоді був саме він. Отже, на цій зустрічі просто мав бути присутнім вже в силу своєї ролі. Чи не в цьому криється таємниця такого настирливого намагання "прив'язати" Віктора Медведчука до Юлії Тимошенко з боку Ющенка? Для того, щоб інформаційним шумом прикрити свої власні близькі стосунки із ним, і наявність якихось домовленостей, укладених саме із ним? І чи не тому тепер так панічно боїться його, вже давно політичного аутсайдера, Віктор Ющенко? Бо він має на нього убивчий компромат у вигляді того самого протокола чи договора?

    Все це приводить нас до одного простого висновка: призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра боявся саме Медведчук. А отже, цього боявся і сам Путін, який через Медведчука "диригував" подіями в Україні. Тільки це і могло бути предметом домовленостей 28 листопада 2004 року - "тихушне" скасування угоди між Ющенком і Тимошенко, і призначення більш прийнятної для Кремля персони. У якості кандидатів розглядались П. Порошенко та М. Азаров. На крайній момент пропонувався Анатолій Кінах, чию посаду лобіювали "донецькі" через підконтрольні їм підприємства [15].

    Ющенко угоду підписав. Саме цим пояснюється лобіювання Порошенка і поява Азарова в помаранчевому шарфику на сцені Майдана. І тільки рішучі дії Юлії Тимошенко, якій все стало відомо по своїм каналам [16], і вона дуже швидко зібрала коаліцію на свою підтримку, реалізація провалилась. Жаль, насправді виконання цього договору було просто відтерміновано...

    А далі почались дивні речі. Перший свій візит Ющенко планував... до Москви [17]. Віктор Пінчук оголошує про подібність своїх інтересів з Ющенком [18]. А The Washigton Times звідкілясь володіє інформацією, що Ющенко має намір почати переслідування Юлії Тимошенко [19]. А вже 14 січня 2005 року він розпускає Майдан [20], при цьому нащось... оголошує про готовність співпрацювати з усіма фракціями, включаючи (увага!) комуністів.

    Що це?! Окремі образи того, що відбуватиметься потім значно пізніше, коли виникне протиприродна коаліція "Нашої України", ПР та КПУ? І Юлію Тимошенко дійсно почнуть переслідувати? А до влади прийде проросійська коаліація, прем'єр-міністром якої стане Віктор Янукович, який в цей час відверто зізнавався, що місця собі в Україні Віктора Ющенка не бачить [21].

    Хто так панічно боїться Юлії Тимошенко на посаді прем'єр-міністра, що у безвиході вже тисне на всі можливі важелі, і змушує Віктора Ющенка фактично уже зараз зливати всі завоювання Помаранчевої Революції, навіть ціною небезпеки її повторення? Паніка така сильна, що буквально через пару днів після того, як відбувся Майдан, Ющенко дає директиви Піскуну розпочати переслідування Юлії Тимошенко [22], не рахуючись із будь-якими можливими електоральними втратами. Вірить в свою "богообраність", чи просто не може опиратись шаленому тиску "когось"?

    А головне, чому?

    Далі буде...

    1. http://nbnews.com.ua/tema/18633/
    2. http://tvi.ua/new/2013/05/14/eksklyuzyvni
    3. http://ipress.ua/news/rosiya_vymagaie_vid_ukrainy_povernuty_milyardni_borgy_tymoshenko_7471.html
    4. http://lenta.ru/world/2004/12/07/timoshenko/
    5. http://ua.comments.ua/politics/11258-Lvivska_oblrada_viznala_YUshchenka.html
    6. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/3/3005934/
    7. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005953/
    8. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005950/
    9. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005937/
    10. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005968/
    11. http://www.pravda.com.ua/news/2004/07/2/3000888/
    12. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005954/
    13. http://www.pravda.com.ua/news/2004/11/29/3004804/
    14. http://www.pravda.com.ua/news/2004/11/28/3004769/
    15. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005973/
    16. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005960/
    17. http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/11/3006037/
    18. http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/12/3006075/
    19. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/12/3006077/
    20. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/14/3006133/
    21. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/11/3006043/
    22. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/15/3006169/
    23. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/15/3006164/

"Цивілізація" добралась і до Горловки. :)

Реклама - двигатель торговли: в Горловке "жрицы любви" оформили прайс-лист на свои услуги whosthat
Реклама - двигатель торговли: в Горловке "жрицы любви" оформили прайс-лист на свои услуги (ФОТОФАКТ)

Со вчерашнего дня на улице Интернациональной в районе, где по вечерам можно "снять" девушку на час, появился самодельный плакат, оформленный как прайс-лист. В частности, авторы настенной живописи сообщают, что "миньет. цена 120 грн. Секс 1 палка 150 грн., 1 час 250 грн.".

Помимо этого, здесь же, только  на столбе, при помощи скотча был привязан еще один плакат, рассчитанный на внимание проезжающих мимо водителей. В нем информация дополнялась: чтобы забрать девушку до утра, необходимо заплатить 1000 гривен.

Арендаторы близлежащих офисов в беседе с Gorlovka.ua признались, что после 16.00 ежедневно в этом районе появляются девушки, торгующие своим телом, возле которых останавливаются автомобили.

Их пахан поумнее нашего будет

vampirugi
 
С тихим ужасом можно наблюдать, как проявляет себя политическая оппозиция в Украине. Во вторник, 5 ноября, сессионный день был так насыщен, что политическая оппозиция в Украине рвалась в бой, проявляя изыски ума и совершенства. Какая была борьба за отмену пенсионной реформы! Казалось, парламент грудью за народ ляжет, а на практике вышло, что в ВР – только воздух испортили: вони много, толку – ноль.


Кто-то верит в искренность Симоненко, учитывая, что именно коммунист Мартынюк поставил пенсионную реформу на голосование и истинные коммунисты его поддержали? Да вот только Симоненко, как и большинство моральных уродов из ВР, уверены, что у людей – короткая память, и что народ не помнит, кто и за что голосовал. А народ, он – мстительный. Он наблюдает за происходящим и… делает выводы. Например, о том, что выходить на улицу за нашу оппозицию - то же самое, что облить себя бензином и сесть возле костра. Картинка эффектная, результат – плачевный.

А чего за нее рдеть? Вот регионалы опять их уговорили: вы голосуете за судей и закон о прокуратуре, а мы, в четверг, проголосуем за закон о вашей мерзкой Юльке. И что думаете: украинская политическая оппозиция, как малое дитя, опять поверила в искренность шулеров (а то ни Яценюк, ни Тягныбок, ни Кличко после того, как регионалы уже не единожды такие договоренности срывали, не знали, что такое повторится)? И только проголосовали то, что нужно псевдо большинству, как регионалы начали заявлять, что в четверг голосование по освобождению Тимошенко будет сорвано.

Ребята в бриони уже получили разнарядку: евроинтеграцию срывать, поскольку Янукович с Путиным что-то вымутили и теперь Янукович свято верит, что Путин ему денег даст.

Вообще-то, очень интересно наблюдать за тем, как кэгэбешник Путин расставляет силки для уголовника Януковича. Янукович все никак не может понять, что Путин хоть и пахан, но пахан с деньгами и мозгами. И его мозги работают только в сторону собственной выгоды (что для Путина, естественно, плюс). Но Янукович, что уже через 10 дней после срыва евроинтеграции сядет в лужу, все думает, что его шулерское прошлоепозволит объегорить прожженного кэгэбиста.

Последние сводки с экономических фронтов доказывают, что страна – банкрот, и только избранные в ней индивиды могут чувствовать себя хорошо. Все преференции, что позволяли строить бизнес империи, всегда основывались в Украине на воровстве, сером экспорте и перепродаже нефти и газа. И от этого удовольствия Янукович отказываться тоже не хочет: это выгоднее, чем воровать на дорогах. Хотя последние сплетни констатируют: семья Пшонки, того, что только в прокуратуре – каша, а в жизни свой финансовый интерес блюдет - узурпирует рынок МАФов. Так что если где-то можно брать откаты и воровать, но наши честные бравые воры всегда туда засунут свой нос. Кто же их накажет за незаконные действия, не Янукович же?

То, что Янукович решил сорвать евроинтеграцию, говорит о том, что окружение его заверило, что они смогутобмануть Путина. Оно же когда-то убедило Януковича, что европейцы - подонки и согласятся подписать соглашение, сняв требование выборочного правосудия. Тем не менее, европейцы оказались не такими подонками, как портновско-левочкиновская кодла, и от своих принципов не отступились. Осознав, что Европа и МВФ денег не даст, эти же гении великой мысли теперь считают, что обыграют Путина, поскольку в окружении российского тирана также большое количество мрази, работающей за откаты и договоренности, а значит, к ним можно будет найти подход.

Вот только у Путина больше мозгов и возможностей, чем у Януковича со всем его АП вместе взятым. И как только он получит возможность, то, чтобы порадовать народ захваченной территории, отдаст Левочкина с Портновым на съедение своим гениальным судебным органам. Ну, а Януковичем Путин – пообедает. И только когда он его проглотит, ПРоститутки недоуменно разведут руками: кто бы подумал, что их пахан поумнее нашего будет…

Лина ТЫХА, 

«К и з»

Суббота. солнце склоняется. нам пора

  • 09.11.13, 00:01
Воланд: «…тот, кто еще недавно полагал, что он чем-то управляет, оказывается вдруг лежащим неподвижно в деревянном ящике, и окружающие, понимая, что толку от лежащего нет более никакого, сжигают его в печи».
(Булгаков, «Мастер и Маргарита»)
***************************************
Горстка бандюков, называющих себя депутатами ВР от ПР и КПУ, методично проваливает абсолютно все законы. Жалкая кучка недочеловеков – безграмотных, необразованных, жадных и беспринципных, методично и целенаправленно уничтожают целую страну и её население.

Достаточно включить канал Рада во время заседания и вглядеться в их бессмысленные морды, пустые глаза, расположенные на переносице, тупые ухмылки, раскормленные туши, чтобы понять, что это действительно представители ПР и КПУ – двух сомкнувшихся бандитских групп. Не думаю, что они читают хоть один закон, не думаю, что они умеют соображать, анализировать, предполагать. 

Палец чечетова – их путеводный знак. И самое страшное, что всю эту зарвавшуюся свору охраняют на правах сторожевых псов журнашлюхи, политологи, социологи, прославляющие их за миску помоев.
Они любят поржать над оппозицией, Украиной, народом, за чьи деньги они сладко едят, мягко спят и громко рыгают после обильного принятия пищи.

Особенный истерический смех у этих подонков вызывает Тимошенко. Но это смех особый – смех смертельно напуганных существ, смех особей с психическими отклонениями, вызванный пониманием того, чем им грозит само существование этой маленькой, но очень сильной и умной женщины, Политика с большой буквы. 
Не знаю, понимают ли они до конца, что в застенках Юлия Владимировна им опасна намного больше, чем на свободе. Скорее всего, их куцые извилины не позволяют проанализировать абсолютно патовую для них ситуацию. 

Слова «регионалы» и «коммунисты» во всём мире давно стали синонимами слов «мерзавцы», «бандиты» и «воры». НО … они должны помнить, и повторять перед сном как молитву: «…тот, кто еще недавно полагал, что он чем-то управляет, оказывается вдруг лежащим неподвижно в деревянном ящике, и окружающие, понимая, что толку от лежащего нет более никакого, сжигают его в печи».

Им не нужна Европа, им не нужна Россия. Глупо анализировать их поступки и действия. Само существование этих уродов – это бессмысленное «броуновское» движение. В реальности – они никто, микроскопические частицы, хаотично суетящиеся для того, чтобы ещё раз пожрать и напиться. Их предводитель мало отличается от них – разве что уровнем жадности и трусости, которые зашкаливают. Учёные будущего ещё долго будут изучать феномен того, как сколько-то там миллионов бессловесного стада уверенно поставили крестик против его фамилии, не отдавая себе отчёта, что уничтожили этим своих же детей и внуков. 

Зачем этим микрочастицам Евросоюз? Что будут там делать чечетовы, колесниченки, рыбаки, ефремовы, две бабы Яги (молодая и старая) – бондаренко и богословская, престарелая профурсетка герман?
Евросоюзу нужна Юлия Владимировна и свободная Украина, очистившаяся от гнили и плесени. Европе нужна Украина без бандитов и патологических воров, клептоманов, вытаскивающих последние копейки у нищих и инвалидов, пенсионеров и грудных младенцев. 

Вы скажете, зачем в тысячный раз писать о том, что понятно абсолютно каждому, кто ещё сохранил в этом Доме скорби под названием Украина, разум и мозги. Зачем в тысячный раз повторять совершенно простые истины – кроме нас с этой ордой не справится никто. Никакая Европа не сможет втащить нас в свой союз, если мы медленно превращаемся в аморфную глухую и безглазую массу. 

Я писала, пишу и буду это писать до тех пор, пока нас не наберётся критическая масса. Если после каждой моей статьи прозреет хоть один человек, если, прочитав это, кто-то расправит плечи, избавится от 
страха и равнодушия, отчаяния и неверия в себя и в свою страну – это уже будет маленькая, но победа. 

Суббота. Солнце склоняется. Нам пора …

Украина - ЕС: обсуждают уже не будущее страны

 обсуждают судьбу самого Януковича
Фото:

Переговоры Киева с Брюсселем и Москвой: демонстрация отсутствия образования и интеллекта.

 Президент Украины тянет с освобождением Тимошенко, рискуя сорвать договор об ассоциации с ЕС. «Донецкие» не хотят делиться властью и собственностью ни с кем. Иначе стоило ли выживать в 90-х, отправлять на покой конкурентов и запоминать хруст ломаемых костей?

 Украинская власть упорно не хочет принимать закон, позволяющий отпустить Юлию Тимошенко на лечение за границу — главное условие Евросоюза на пути подписания соглашения об Ассоциации с Украиной. Глава фракции Партии регионов Александр Ефремов заявил, что все четыре предложенных законопроекта противоречат юридической логике и провластные депутаты за них голосовать не будут.

 Европейские дипломаты второй день ведут переговоры с властями, дедлайн истекает во вторник. Но за закрытыми дверями кабинетов они обсуждают не будущее страны. Там обсуждают будущее Виктора Януковича.

 Для него не существует дилеммы между «европейской» и «таможенносоюзной» Украиной, для него не существует цивилизационного выбора. То, что сейчас происходит в Киеве — всего лишь метания украинских элит между двумя разными стратегиями сохранения власти.

 Одна стратегия связана с попыткой получить деньги для затыкания бюджетных дыр. Деньги можно получить в Москве или в Брюсселе. Вторая стратегия — это сохранение всех рычагов управления в руках украинских элит. Любая интеграция, с западом или востоком, означает передачу части полномочий на наднациональный уровень.

 А власть для «коллективного Януковича» может быть только абсолютной. Он не намерен ею делиться ни с Путиным, ни с ЕС, ни с Тимошенко. «Государство — это я», никаких компромиссов. Потому что компромисс — это рамки, рамки — это ограничения, ограничения — это несвобода. Несвобода быть самодуром. Сегодня ничто Виктора Януковича не ограничивает, и ради этого он вполне может заявить европейцам: «Знаете, ребята, идите-ка вы. Оставим все как есть. Никуда не пойдем. А будете счета арестовывать — вам же хуже, отдам Украину Путину. Мне лично денег и так хватит». И даже рискованное балансирование с точки зрения сохранения полноты власти в стране — это все равно оптимальный вариант.

 Украинские политики по большей части хорошие тактики и никудышные стратеги. Возможно, кто-то усмотрит в этом логичную проекцию многолетнего «промежуточного» положения страны, отыщет в ней корни «хатакрайности» и «казаччины». Скажет, что настоящий стратег отказался бы от синицы сегодня ради журавля завтра. Но есть нюанс, имя которому — недавнее прошлое нынешней украинской элиты.

 Чтобы понять природу украинской власти, нужно учитывать, откуда она появилась. «Коллективный янукович» — это люди, прошедшие естественный отбор в 90-е, они заплатили за свое право быть на вершине. Для этого им пришлось довольно последовательно нарушать все возможные заповеди. Для них нынешняя реальность — компенсация за полтора десятилетия жизни под угрозой внезапной и нередко болезненной смерти. Они зубами вырвали себе право быть там, где они сейчас. И, чтобы сместить их с вершины пирамиды, нужны усилия, сопоставимые с теми, что они сами потратили на собственное восхождение.

 Виктор Янукович такой, как он есть, потому что для него Украина — это ООО «Украина». Одна большая персональная автобаза. В этом, кстати, как мне кажется, его отличие от того же Путина. Потому что Путин при всех своих персональных особенностях вряд ли воспринимает Россию как эдакий исторический выкидыш, пришедший из неоткуда и имеющий шанс уйти в никуда. А для коллективного Януковича Украина — это нечто вроде курицы, которое может нести золотые яйца, но если обстоятельства заставят, то эту курицу вполне можно и прирезать. Или уморить голодом. Главное — успеть набрать лукошко с золотыми яйцами.

 При этом украинская власть — чрезвычайно персонифицирована. Это первое поколение баловней судьбы, они до сих пор не могут наесться. Персональный опыт крайне важен: не существует абстрактных матриц и универсальных типажей. Бизнес и политика всегда субъектны и персонифицированы. Одинаковое стремление к самоуважению заставляет одного покупать золотой унитаз, а другого — строить собственный университет. Одни и те же амбиции приводят к тому, что кто-то мечтает попасть в учебники истории, а кто-то — превратить страну в Межигорье. Поэтому «коллективный янукович» ведет себя не только по логике своего класса, но и по логике персонального опыта.

 Переговоры Киева с Москвой и Брюсселем — очередное доказательство того, насколько важны образование и интеллект. Именно они позволяют не переоценивать собственное значение, могущество и влияние. В конце концов, они помогают понять, что ты не являешься всеми востребованным центром вселенной. А если образования и интеллекта нет, то ты останешься в иллюзии, что ты — вишенка на торте этого мира. И что за тебя обязан бороться каждый, кому под силу кроить этот пирог по собственному разумению.

 Глупый человек плох тем, что не способен понять этих очевидных вещей. Опасен тем, что не способен оценить границ своей компетенции. И страшен тем, что достучаться до него со столь простой истиной практически невозможно. Украина для «коллективного януковича» — это что-то вроде приусадебного участка, с которого он собирает на стол. Можно поторговаться с соседями по поводу объединения огородов, постараться под этой маркой выпросить деньги на покраску сарая, занять на новые обои в кухню. Но ведь все эти операции не должны согласовываться с дождевыми червями, верно? Их задача — всего лишь делать почву плодородной, не более.

 А потому сторонникам европейского выбора Украины не стоит заламывать руки. Вы впустили «коллективного януковича» в дом в 2009 году. Позволили ему укрепить частокол на парламентских выборах 2011-го. Молчали, когда он заливал огород пестицидами новых налогов. Вы согласились, что он главный, а все остальные — биомасса. Так что теперь не жалуйтесь. Сегодня вам остается лишь надеяться на соседей. Возможно, они лучше вас понимают природу того, кто владеет приусадебным участком под названием «Украина».

 Павел КазаринРосбалт