В четверг правительство "с целью обеспечения национальной безопасности Украины" приняло распоряжение, которым приостановило подготовку к подписанию Соглашения об ассоциации с ЕС.
Это решение стало логическим продолжением обещания, данного Николаем Азаровым своему российскому коллеге Дмитрию Медведеву, что Украина в любом случае "дальше берега Финского залива не уйдет".
Но это шло вразрез всей официальной риторике Партии регионов.
За последних три месяца страна вдоволь наслушалась обещаний подписать в ноябре Соглашение об ассоциации. С конца августа политики и чиновники без устали обсуждали "евроинтеграцию", "цивилизационный выбор", "непоколебимое стремление" и "твердую уверенность".
Конечно, в рядах регионалов всегда были депутаты пророссийской ориентации. Но в течение всего сентября их голос тонул среди голосов коллег по партии, у которых неожиданно пробудилась тяга к европейским ценностям.
В октябре, когда из-за российского давления проблемы в экономике становились все более очевидными, противники евроинтеграции стали чуть активнее.
Первый большой прорыв случился после встреч Виктора Януковича с Владимиром Путиным 24 октября в Минске и 27 октября в Сочи.
Наконец, резкий крен на восток почувствовался сразу же после разговора тет-а-тет украинского и российского президентов 9 ноября.
Где он состоялся украинская сторона так и не раскрыла, СМИ соседнего государства писали, что где-то под Москвой.
INSIDER проследил, как менялись заявления спикеров Партии регионов за последние месяцы в зависимости от поездок в Россию.
ПЕРИОД РАДУЖНЫХ ПЕРСПЕКТИВ
24 августа, День Независимости
Виктор Янукович, президент: "Для Украины ассоциация с Европейским Союзом должна стать важным стимулом для дальнейшего формирования современного европейского государства".
27 августа
Алексей Плотников, член политсовета Партии регионов: "Скорее всего Россия не ожидала, что дело дойдет до подписания Соглашения об ассоциации (…) Сейчас фактически признано, что подписание состоится, что соседнее государство этого не ожидало и сейчас в авральном плане происходят те действия, которые происходят, - это и определенные угрозы относительно единого таможенного тарифа, это и другие вещи, которые не являются нормальными для экономических отношений".
28 августа
Николай Азаров, премьер-министр: "То, что за один год на наших границах появилось новое образование – Таможенный союз России, Беларуси и Казахстана, мы воспринимаем как реальность, в которой надо работать (…) И то, что после подписания Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом Украина образует зону свободной торговли с ЕС, так же следует воспринимать как реальность".
28 августа
Михаил Чечетов, первый зампредседателя парламентской фракции Партии регионов: "У нас есть стратегическая цель – евроинтеграция, которая должна сплотить все политические силы. И весь украинский политикум должен объединиться во имя реализации данной цели, это должно сплотить нацию, политиков, чтобы мы не потеряли темп".
29 августа
Григорий Смитюх, член парламентской фракции Партии регионов: "Именно благодаря Партии регионов, правительству и президенту мы сегодня говорим о реальных шансах подписания Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Ведь реальные действия по евроинтеграции произошли именно за последние три года. И мы последовательно идем в этом направлении".
29 августа
Виктор Янукович, президент: "Курс Украины на евроинтеграцию неоспорим и никаким сомнениям не подлежит (…) На сегодня я не вижу никаких препятствий для подписания этого документа. Те условия, которые были нам выдвинуты со стороны Европейской Комиссии, они будут выполнены".
3 сентября
Виктор Янукович, президент: "Ассоциация с ЕС нужна не власти или оппозиции. Ассоциация нужна украинцам. Это, в первую очередь, – стимул к дальнейшему реформированию, ускоренной модернизации, повышению социальных стандартов".
3 сентября
Лозунги акции Общественной организации "Молодые регионы" возле Верховной Рады: "Молодежь за Европу", "Евроинтеграция – поездки без виз", "Поддержим курс президента на евроинтеграцию".
5 сентября
Алексей Азаров, член парламентской фракции Партии регионов: "Позиция Партии регионов однозначна – мы за евроинтеграцию".
6 сентября
Владислав Лукьянов, член парламентской фракции Партии регионов: "Мы за Евросоюз, и не потому, что перед ним у власти есть обязательства, а потому, что это – выбор граждан Украины".
13 сентября
Виктор Янукович, президент: "Украина достигла тех критериев, которые соответствуют тому Соглашению об ассоциации, которое готовится к подписанию в ноябре этого года в Вильнюсе".
23 сентября
Михаил Опанащенко, член парламентской фракции Партии регионов: "Евроинтеграционные устремления объединили все украинское общество".
27 сентября
Леонид Кожара, министр иностранных дел: "Украина ожидает, что саммит в Вильнюсе станет саммитом результатов".
СМУТНОЕ ВРЕМЯ
5 октября
Николай Азаров, премьер-министр: "Есть статья в соглашении, и это официально подтвердил ЕС, которая не мешает нам присоединяться, заключать договоры и о зонах свободной торговли, и о таможенных союзах. Это наше суверенное право".
10 октября
Николай Азаров, премьер-министр: "Не только нам нужна Европа, но и мы нужны Европейскому Союзу. У нас взаимный интерес, и поэтому тот исторический шанс, который выпадает и Европейскому Союзу, и Украине, в Вильнюсе 28 ноября необходимо использовать".
10 октября
Владимир Олейник, член парламентской фракции Партии регионов: "Кажется, что они (оппозиционные депутаты) исповедуют принцип политических неудачников – сами не сделали, и другим не дают. А цель, которую они этим преследуют, одна-единственная – заблокировать евроинтеграционный процесс".
14 октября
Виктор Янукович, президент: "Европейская интеграция – это, прежде всего, наше домашнее задание. Мы Европу должны строить в Украине для себя".
18 октября
Олег Зарубинский, член парламентской фракции Партии регионов: "Я считаю, что должна произойти перезагрузка (в отношениях с РФ). И определенные сигналы уже поступили. Их ретранслировал Премьер-министр Николай Азаров. Я думаю, что это положительный тренд на фоне той сложной ситуации в восприятии украинского развития со стороны Кремля".
24 октября
Анна Герман, член парламентской фракции Партии регионов: "Первое и главное – я прошу многочисленных лидеров украинской оппозиции не искать потенциальных виновных в провале евроинтеграции. Провала евроинтеграции в Украине не будет".
Акция ПР под парламентом в поддержку ЕС. фото с сайта Партии регионов |
25 октября
Виктор Янукович, президент: "У нас есть тревога совместная относительно режима торговли с Украиной после создания нами зоны свободной торговли с ЕС. Поэтому мы предложили сформировать постоянно действующий консультативный формат Украина - ЕС - Таможенный союз".
31 октября
Михаил Чечетов, первый зампредседателя парламентской фракции Партии регионов: "Мы в свое время приняли закон, где четко задекларировали безальтернативность курса на евроинтеграцию. И мы его выполняем, четко идя по намеченному курсу (…) Мы доведем корабль "Украина" в гавань Европейского Союза. Мы ведем нашу страну в большой европейский дом".
4 ноября
Владимир Олейник, член парламентской фракции Партии регионов: "С нашей стороны было бы очень странно отпустить Юлию Тимошенко к ее незаконно приобретенному и скрытому за рубежом состоянию (…) Люди нас не поймут, если мы ее отпустим к ее средствам. Тогда мы точно не увидим ни ее, ни ее средств".
РЕЗКИЙ ПОВОРОТ НАЗАД
7 ноября
Александр Ефремов, председатель парламентской фракции Партии регионов: "В результате давления граница со стороны России перекрыта и введены новые условия поставок в рамках Таможенного союза. Доходит до того, что российские предприятия порой отказываются от тех контрактов, которые были заключены ранее. Это жизненно важные вопросы для людей, которые проживают на востоке и юге Украины, ведь это практически половина страны (…) Любое другое европейское государство уже кричало бы о гуманитарной катастрофе".
9 ноября
Николай Азаров, премьер-министр: "Если кто-то, это, прежде всего, касается европейских политиков, возьмет смелость поставить на весы судьбу страны и очень сомнительное требование по Юлии Тимошенко, то он возьмет на себя большую ответственность".
10 ноября
Николай Азаров, премьер-министр: "Мы не ожидали и не связываем наше желание подписать соглашение об ассоциации (…) с необходимостью кредитования и получения каких-то кредитов. Мы прекрасно понимаем, что никаких кредитов мы не получим и на это не сориентированы".
11 ноября
Александр Ефремов, председатель парламентской фракции Партии регионов: "Никто не сказал, что в случае выполнения требований Евросоюз обязательно подпишет соглашение. При этом у нас есть колоссальные проблемы, о которых почему-то не принято говорить. Из-за осложнений в отношениях с Россией мы сегодня теряем десятки тысяч рабочих мест на юге, востоке и в центре страны. Европейскую сторону это не интересует. Что происходит? Если это в интересах и Украины, и ЕС, то Евросоюз должен считаться с проблемами нашего государства, а не тянуть Украину к себе любой ценой".
13 ноября
Николай Азаров, премьер-министр: "В результате последних переговоров (с Россией) достигнуто взаимопонимание, что сложившаяся ситуация не соответствует долгосрочным интересам и Украины, и России. Есть договоренность об урегулировании целого ряда проблем".
15 ноября
Григорий Смитюх, член парламентской фракции Партии регионов: "Депутатам навязывают, что эти евроинтеграционные законы нужно быстро принимать. Даже нет возможности их изучить, внести свои поправки. Это свидетельствует о том, что мы куда-то спешим. Позиция, связанная с принятием законопроектов, всегда должна быть взвешенной".
18 ноября
Олег Царев, член парламентской фракции Партии регионов: "Сегодня большая ответственность лежит на Президенте, на Кабинете Министров. Это ответственность за людей, за страну, за рабочие места, за то, чтобы не было принято неправильное решение. Очень большие риски. И я приветствую то, что перед тем, как принять это решение (подписание Соглашения об ассоциации), надо очень хорошо взвесить все положительные и отрицательные моменты".
19 ноября
Михаил Чечетов, первый зампредседателя парламентской фракции Партии регионов: "На сегодня потеря рынков при отсутствии компенсации с той стороны (ЕС) – это чревато серьезными последствиями для страны. Так что пока мы не договоримся с Европой о компенсаторах, я думаю, нужно сделать паузу".
ФИНИШ
21 ноября
Официальное заявление фракции Партии регионов: "Сразу же предостерегаем наших политических оппонентов от ожидаемых проявлений популистской истерии. 28 ноября – не конец света по "календарю майя", жизнь не заканчивается после Вильнюсского саммита".
Кабінет Міністрів України на засіданні 21 листопада 2013 р. прийняв розпорядження «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони», згідно з яким в інтересах національної безпеки України процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС призупинено.
Розпорядження прийнято з метою більш детального вивчення та опрацювання комплексу заходів, які Україна має виконати для відтворення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією та іншими державами - членами СНД, формування належного рівня внутрішнього ринку, який забезпечував би паритетні відносини між Україною та країнами - членами ЄС, що є базовим принципом міжнародного права і основою економічної безпеки країни.
Згідно з розпорядженням, МЗС разом з Мінекономрозвитку та Мінпромполітики доручено запропонувати Європейському Союзу та Російській Федерації утворити комісію на тристоронній основі для опрацювання комплексу питань, спрямованих на відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямків торговельно-економічних відносин, розширення та сприяння міжнародній торгівлі, подальшу лібералізацію ринків, узгодження регуляторної бази для покращення умов впровадження підприємницької діяльності.
Зазначеним міністерствам також доручено відновити активний діалог з Російською Федерацією та іншими країнами Митного союзу і державами-членами СНД щодо пожвавлення торговельно-економічних зв'язків з метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави.
Мінекономрозвитку, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Міненерговугілля, Мінінфраструктури доручено внести зміни до державних цільових, галузевих та регіональних програм, спрямованих на розвиток торгівлі, виробничої кооперації та обмін технологіями з державами -членами СНД з метою збереження робочих місць та вирішення інших соціальних питань на основі підвищення економічної стійкості держави.
Чому
вони не збираються вирішувати питання звільнення Тимошенко в будь-якому
форматі? Тому що розуміють, що їхня влада тримається лише на страху. На
страху, який існує лише в примітивних системах, де все побудовано по
принципу харчового ланцюжка: хто сильніший та більший, той і правий.
Янукович розуміє, що його влада існує доти, доки існують політичні
репресії, доки Тимошенко продовжує знаходитись у в'язниці.
В
той же час, коли до Вільнюського саміту залишається менше тижня,
маховик судових маразмів продовжує розкручуватись та шокувати світ
своїми невіглаством, цинізмом та неосяжним дебілізмом.
Система,
побудована Януковичем і Ко, дійшла до того, що не лише позбавляє
депутатів мандатів через свої суди, а й через ті самі замовні суди
приймає рішення, які обмежують депутатську діяльність.
Зокрема,
декілька днів тому Апеляційний суд Київської області судовою трійкою у
складі: Іванової, Сліпченка та Олійника (характерне прізвище для ПР, яке
знищує будь-який здоровий глузд в судовій системі) на «прохання» Тетяни Засухи заборонив депутату нашої фракції Костянтину Бондарєву виконувати свої депутатські функції.
Історія
гідна пера сатирика. Або трагіка... У 2012 році Костянтин Бондарєв
направив депутатське звернення стосовно загибелі людини на цукровому
заводі, який належить сумнозвісній Тетяні Засусі.
В
зверненні на прохання своїх виборців депутат хотів з'ясувати: чому не
розслідується загибель людини, чому винні в цьому не покарані, чому не
виплачується компенсація та заминається справа.
І
от, депутат Бондарєв виконав свій депутатський обов'язок. Надіслав
звернення, щоб з'ясувати обставини загибелі людини і роль Тетяни Засухи у
всій цій справі. І що він отримав? Відповідь? Так! Але яку!
Засусі звернення не сподобалось, і вона звернулася до суду.
Суд
не збентежило, що написання звернень - це Конституційний обов'язок
депутата. Більше того, суд не збентежила навіть наявність рішення
Конституційного суду про те, що в діяльність народних депутатів не має
права ніхто втручатись. І... звичайний Апеляційний суд визнав, що
діяльність народного депутата порочить честь та гідність Засухи... Та
зобов'язав Бондарєва ВІДКЛИКАТИ своє звернення і сплатити три тисячі
гривень моральної компенсації Засусі!
Про
який європейський вибір після цього можна говорити? Мабуть не тільки в
європейській, але і в жодній азійській країні подібних нонсенсів у
рішеннях ще не було. Суд НЕ МОЖЕ підміняти народного депутата і
позбавляти його права, на вимогу виборців, звертатись до будь-яких
органів за будь-яким роз'ясненням!.. Це ази парламентаризму.
Але
напередодні Вільнюського саміту свій вибір чинна влада вже зробила. І в
цьому виборів немає слів: демократія, парламентаризм та права людини.
Коли у 1939 р. у Західну Україну прийшла радянська влада, то вона арештувала частину активістів, які допомагали українцям під час Глодомору 1932-33 р. Теодор Данилів із Бучацького повіту Тернопільського воєводства у своїх спогадах згадував, що коли його у 1939 році викликали у міліцію на допит, то основним звинуваченням була антирадянська пропаганда у 1933 р. Коли у концтаборах він розповідав наддніпрянцям про допомогу із Західної України - вони навіть не знали, що робились такі спроби їх порятувати.
Про це під час презентації у Львові книги "Людяність у нелюдяний час" розповів кандидат історичних наук, автор монографії "Західна Україна і Голодомор 1932-1933 рр." Ярослав Папуга.
На початку 1930-х років із Західної України ще можна було пересилати посилки з продуктами для наддніпрянців. Але під час Голодомору політика радянської влади змінилась – вона вирішила заробити на людському горі. Ярослав Папуга розповів, що для того, щоб переслати посилку потрібно було доплатити ще велику суму грошей. Пересилали і кошти, – американські долари чи польські злоті, – за які у спеціальних магазинах за завищеними цінами можна було купити продукти.
Історик зазначив, що у липні 1933 р. у Західній Україні було створено спеціальний громадський комітет для допомоги голодуючим. "До кінця року він збирав кошти. Частина з них була витрачена на міжнародну діяльність, щоб донести інформацію про Голодомор до світу. Більшу частину переслали голодуючим. Подібні комітети були створені практично всюди, де була українська діаспора – у Франції, Великобританії, Бельгії та ін. Координатором їхньої діяльності був саме львівський комітет", – розповів Ярослав Папуга.
Були випадки, коли голодуючі із Наддніпрянщини вдавалось втекти у західну Україну через радянсько-польський кордон. Українці, які жили у цій прикордонній зоні, вимагали від польської влади, щоб вона дозволила наддніпрянцям залишитись. У більшості випадків польська влада лояльно до цього ставилась, хоча були випадки, що і перешкоджала українцям. Особливо, коли було заплановано на 29 жовтня 1933 р. День жалоби і протесту – у цей день по всьому світі українці виступали проти Голодомору. У деяких місцевостях були випадки, що за кілька днів до цього польська влада затримувала українських активістів, а після проведення заходу випускала їх на волю.
Допомога із Західної України під час Голодомору частині людей все ж таки допомогла. Ярослав Папуга розповідає, що у архівах зберігаються тогочасні листи, де наддніпрянці дякують своїм братам з правого берега р. Збруч за допомогу, яка дала їм можливість вижити. "Однак, це не можна порівнювати з героїзмом українців, які голодували самі і останнє віддавали своїм односельцям", – підкреслив історик.
Найбільше вірять у "природний" характер Голодомору жителі Півдня та Сходу України, виборці КПУ і Партії регіонів. На Заході і в Центрі впевнені у спланованій акції зі знищення української нації.
Більшість громадян України (64%) впевнені, що Голодомор 1932-1933 років став наслідком дій влади на чолі з Сталіним і був штучного походження, а 23% вважають, що його було викликано "природними обставинами". Про це свідчать дані соцопитування фонду "Демократичні ініціативи".
Оцінка причин Голодомору дуже відрізняється залежно від регіону України. Вважають його спланованою акцією влади 95% жителів Західного регіону, 72% Центрального, 57% Південного та 36% Східного.
Більшість респондентів (53%) згодні з припущенням, що метою Голодомору була боротьба з селянством і примус вступати до колгоспів (74% жителів на Заході, 55% - у Центрі, 56% на Півдні і 36% на Сході).
З тим, що метою Голодомору було цілеспрямоване знищення української нації, згодні 45% опитаних, не згодні - 26% (згодні - 70% на Заході, 69% - у Центрі, 25% на Півдні і 19% на Сході).
На Сході і Півдні значна частина жителів вважає, що Голодомор було обумовлено "природними обставинами" (29% на Сході і 33% і на Півдні), на відміну від мешканців Заходу і Центру, де так вважають відповідно 4% і 21%.
З тим, що Голодомор було викликано діями влади на чолі зі Сталіним, згодні прихильники всіх політичних сил: ВО "Батьківщина" (згодні - 87%, не згодні - 2%), партії "УДАР" (згодні - 79%, не згодні - 6%), ВО "Свобода" (згодні - 93%, не згодних немає), Партії регіонів (згодні - 52%, не згодні - 22%) і навіть Комуністичної партії (згодні - 64%, не згодні - 21%).
Проте значна частина виборців КПУ (48%) та Партії регіонів (37%) вважають, що Голодомор було обумовлено "природними обставинами". Серед прихильників інших політичних сил таку думку поділяють набагато менше людей: 15% серед виборців "Батьківщини", 20% - серед виборців "УДАРу" і 3% - серед прихильників партії "Свобода".
Соцопитування було проведено фондом "Демократичні ініціативи" спільно з соціологічною службою Ukrainian Sociology service з 5 по 16 жовтня 2013 року. Було опитано 2000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (старше 18 років) за такими показниками, як стать, вік, рівень освіти, тип і регіон проживання. Теоретична похибка вибірки - 2,3%. Дослідження проведено за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (США).За
останній тиждень слово «пауза» десятки, якщо не більше, разів зривалося
з вуст речників Партії регіонів та наближених до неї інтелектуалів.
Ідеться не про паузу у міжкланових розбірках чи у пресингу щодо
опозиції, а про паузу у розвитку відносин України з Євросоюзом |
Чи не вперше це слово в означеному контексті прозвучало 12 листопада під час зустрічі Віктора Януковича з представниками Українського союзу промисловців та підприємців і Федерації профспілок України. Народний депутат Валентин Ландик під час цієї зустрічі заявив, що після підписання угоди з ЄС про асоціацію і зону вільної торгівлі українська продукція може стати неконкурентоспроможною. «Якщо це можна, давайте підписання на один рік поки перенесемо. Ще дайте нам можливість підготуватися, дайте можливість закупити обладнання. Це велике прохання не тільки моє, це велике прохання промисловців», - сказав Ландик.
Ну, а далі покотилося-понеслося. Про сакраментальну «паузу на рік» повели мову не тільки нардепи, а й політичні технологи та аналітики. Найбільш детально аргументував потребу такої паузи «прирегіоналений» інтелектуал зі стажем Кость Бондаренко: «Позиція України зводиться до наступного: ми не просто задекларували європейський вибір, а й протягом року прийняли ряд важливих законів, кримінально-процесуальний кодекс, підготували закон про прокуратуру та нове виборче законодавство. У нас відбулися серйозні зрушення у сфері свободи слова та засобів масової інформації, органи державної влади стали більш відкритими. Ми впроваджуємо європейські стандарти та готові до серйозних збитків для нашої економіки. Що ще потрібно? Хочете підписувати Угоду про асоціацію – підписуйте без додаткових умов. Ні – то ми нікуди не спішимо. М’яч на вашому полі… Такий лейтмотив останніх днів. Україну абсолютно влаштовує пауза у стосунках з ЄС. Це не означає кардинальний поворот. Це не означає розворот на 180° – вбік Митного союзу. Це означає лише паузу – приблизно на рік».
На підтвердження цієї тези – або робіть по-нашому, тобто схиліться перед всемогутністю Партії регіонів і її небажанням робити подальші кроки для інтеграції в Об’єднану Європу, або починаймо «паузу на рік» - негайно були здійснені практичні кроки. Попри те, що місія Кокса-Кваснєвського пішла назустріч українській стороні і продовжила термін своєї роботи до саміту у Вільнюсі, у відповідь було негайно пересунуло ухвалення євроінтеграційних законів. Мовляв, хто ви такі, Кокс і Кваснєвський, щоб ви від нас чогось вимагали? Як зауважив народний депутат Анатолій Гриценко, «Янукович з Рибаком буквально за останню добу викинули два євро-закони з порядку денного Ради на вівторок, 19 листопада. Подивіться «зкоригований» графік пленарних засідань на 19-22 листопада. Проекти зі списку Фюле 3541 (прокуратура) і 3396 (вибори) – на вівторок уже не плануються. Учора в плані вони ще були – сьогодні вже немає. Ловкость рук і нікакого мошеннічєства… А куди ж вони поділися, ті два проекти? Їх спланували на четвер, 21 листопада. Під номерами 56 і 57. Після дуже пріоритетних перед Вільнюсом інших 55 законів, зокрема про службу у військовому резерві, про побутові відходи, про мисливські господарства і полювання… Згідно з новим замислом Януковича-Рибака проекти із списку Фюле Рада має розглянути десь так під ранок п’ятниці, або під вечір суботи – і це за умови, якщо депутати працюватимуть цілодобово».
Інша демонстрація щодо «паузи на рік» була влаштована 15 листопада, коли під вигаданим приводом зірвали заздалегідь заплановану зустріч Юлії Тимошенко з Арсенієм Яценюком та Юрієм й Іриною Луценками, на якій мала обговорюватися тактика дій опозиції напередодні Вільнюського саміту. Була зірвана й запланована на той самий день зустріч Тимошенко з віце-президентом Європейської народної партії Яцеком Саріуш-Вольським. Знаючи чутливість європейських лідерів до «справи Тимошенко», влада наочно продемонструвала могутність тюремних «лікарі у цивільному» та їхню реальну роль у «європеїзованій» Україні…Ну, а далі в хід пішли очевидні фальшування. Як-от у коментарі нардепа Володимира Олійника до заяви польського президента Броніслава Коморовського. Не встиг останній сказати, що Європейський Союз може дозволити Україні виконати частину вимог уже після парафування Угоди про асоціацію, як Олійник прокоментував: «Ми не можемо не звертати уваги на негативні наслідки для економіки України, до яких призведе початок роботи зони вільної торгівлі з ЄС. По суті, це означатиме різке скорочення доходів митниці, а на тлі закриття кордонів з Росією негативний ефект цього рішення буде тільки зростати.
Я радий, що президент Коморовський позитивно оцінив можливість «паузи» у європейській інтеграції, коли для цього з’являться більш сприятливі економічні передумови». І не має значення, що Коморовський говорив зовсім про інше – що треба «бути готовими, як Спільнота, до прийняття рішення: або їх виконання є достатнім, або частину з них можна реалізувати на наступному етапі, коли відбуватиметься ратифікація угоди, що вимагає згоди всіх країн – членів ЄС. Це також є моментом, коли можна ставити перед Україною вимоги». Тобто про жодну паузу не йшлося, навпаки – про поетапний і безперервний рух! Але, говорячи словами поета-одесита Багрицького, «но если он скажет: “Солги”, - солги. Но если он скажет: “Убей”, - убей». Чи треба пояснювати, хто такий у системі тоталітарних координат цей всемогутній «Він»?
Певен, за ці дні всі ми станемо свідками ще цілої низки заяв та дій з боку «партії влади», покликаних «нагнути» європейців і поставити на грань зриву парафування Угоди про асоціацію – з мотивацією, що нам потрібна тільки «пауза на рік», а якщо хтось зриває підписання, то це діячі ЄС, а не ми. А воно й справді подібними кроками можна довести лідерів країн Євросоюзу до відмови від Угоди …
Між тим твердження, що нічого особливого не відбувається і після «паузи» можна буде повернутися до Угоди про асоціації – це відверта велика брехня. Справа в тому, що наступного року мають відбутися зміни у керівництві виконавчих структур ЄС та буде обраний новий склад Європарламенту. А вслід за тим настане літо, коли в Україні Верховна Рада відпочиває, а вслід за тим осінь – початок президентської виборчої кампанії. Світова практика така, що під час подібних кампаній важливі угоди не підписуються, і це цілком логічно, бо хіба варто мати справу з «кульгавими качками», як звуться глави держав, які добувають свій строк? Якщо тема асоціації України з ЄС реально і постане знову, то не раніше 2016 року. Про це говорять і депутати чинного Європарламенту, і деякі українські політики та аналітики з числа тих, хто добре знає правила і традиції європейського політичного життя.
Що ж означатиме ця трирічна «пауза» для України? По-перше, різке погіршення відносин – як політичних, так й економічних – з країнами Євросоюзу. Адже Україна на офіційному рівні яскраво продемонструє свою нехіть до прийняття європейських правил гри та бажання демонстративно «нагинати» партнерів. По-друге, ускладнення у відносинах з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями. А це не лише дешеві кредити, але й рейтинги інвестиційної привабливості та довіра в економічних стосунках. По-третє, неминуче погіршення іміджу України у європейських та світових мас-медіа, зростання поширення негативної інформації (і дезінформації теж) про неї, падіння обсягів туризму тощо. І, нарешті, це означатиме майже повну свободу рук для «регіоналів» на президентських виборах 2015 року. Бо ж можна буде практично не зважати на європейську громадську думку та керівників країн ЄС, а робити все, що заманеться, щоб утримати владу.
Утім, можливо, в очах «регіоналів» останнє перевищує все попереднє, і саме задля реалізації такого сценарію і затіяна вся комедія з «паузою на рік»?
Але в такому разі «партія влади» мусить розуміти, що далеко не всіх лідерів держав Євросоюзу можна зарахувати до «лохів, яких не гріх кинути», відтак справою честі, ба, політичного виживання для цих діячів стане докласти всіх можливих зусиль для унеможливлення подальшого перебування Януковича і Ко при владі в Україні. Бо ж для Європи така владна команда у стратегічно важливій країні просто небезпечна. Ясна річ, ітиметься не про «примушення до дружби» за путінськими сценаріями, а про «м’яку силу» економічної та дипломатичної активності – з дуже неприємними особистими перспективами для ініціаторів і штатних оспівувачів сакраментальної «паузи на рік»…