Персони нон грата в Криму. Питань не виникає?

  • 27.03.14, 14:59

Самопроголошений Держрада республіки Крим опублікував список персон нон грата.

Як повідомляє "Інтерфакс-Україна", список включає 320 осіб. Серед них спікер Верховний Ради, в.о. президента України Олександр Турчинов, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, віце-прем'єр Віталій Ярема, глава РНБО Андрій Парубій, глава СБУ Валентин Наливайченко, глава МВС Арсен Аваков, депутат від "Свободи", а нині генпрокурор України Олег Махніцький, глава Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.

У списку нев'їзних числяться так само два колишніх міністра оборони України Олександр Кузьмук і Анатолій Гриценко та екс-глава МЗС Борис Тарасюк.

Персонами нон грата оголошено екс-спікер Ради Володимир Литвин, депутат Ради Олег Ляшко, депутат і олігарх Петро Порошенко.

Серед осіб, чиє перебування в Криму оголошено небажаним, знаходяться: депутат від Партії регіонів Ганна Герман, лідер партії "УДАР" Віталій Кличко, лідер "Свободи" Олег Тягнибок, один з лідерів Партії регіонів Сергій Тігіпко.

Повний список включає:

1. Абдуллін Олександр Рафкатович 2. Аваков Арсен Борисович 3. Аверченко Сергій Миколайович 4. Агафонова Наталія Володимирівна 5. Андрієвський Дмитро Йосипович 6. Апостол Михайло Володимирович 7. Ар'єв Володимир Ігорович 8. Атрошенко Владислав Анатолійович 9. Баграєв Микола Георгійович 10. Бадаєв Руслан Геннадійович 11. Балога Віктор Іванович 12. Балога Павло Іванович 13. Барвіненко Віталій Дмитрович 14. Бахтеєва Тетяна Дмитрівна 15. Безбах Яків Якович 16. Біловол Олександр Миколайович 17. Білий Олексій Петрович 18. Белькова Ольга Валентинівна 19. Бенюк Богдан Михайлович 20. Березкін Станіслав Семенович 21. Блавацький Михайло Васильович 22. Благодир Юрій Анатолійович 23. Бобов Геннадій Борисович 24. Богословська Інна Германівна 25. Бойко Володимир Богданович 26. Бондарєв Костянтин Анатолійович 27. Бондаренко Володимир Дмитрович 28. Бондарчук Олег Володимирович 29. Бондар Віктор Васильович 30. Бригинець Олександр Михайлович 31. Бриченко Ігор Віталійович 32. Бублик Юрій Васильович 33. Бурбак Максим Юрійович 34. Буряк Сергій Васильович 35. Батьківський Віктор Володимирович 36. Бушко Іван Іванович 37. Ванзуряк Роман Степанович 38. Васадзе Таріел Шакрович 39. Васюник Ігор Васильович 40. Ващук Катерина Тимофіївна 41. Вечерко Володимир Миколайович 42. Вітів Анатолій Миколайович 43. Власенко Сергій Володимирович 44. Вознюк Юрій Володимирович 45. Волков Олександр Анатолійович 46. Волков Олександр Михайлович 47. Гайдош Іштван Ференцович 48. Гелевей Олег Іванович 49. Геллер Євген Борисович 50. Геращенко Ірина Володимирівна 51. Герега Олександр Володимирович 52. Гержов Юрій Іванович 53. Герман Ганна Миколаївна 54. Гінка Ярослав Ярославович 55. Гіршфельд Анатолій Мойсейович 56. Гладій Василь Іванович 57. Глазунов Сергій Миколайович 58. Головко Валерій Анатолійович 59. Головко Михайло Йосифович 60. Горіна Ірина Анатоліївна 61. Гриневич Лілія Михайлівна 62. Гриценко Анатолій Степанович 63. Грушевський Віталій Анатолійович 64. Гузенко Костянтин Олександрович 65. Гурвіц Едуард Йосипович 66. Данілов Віталій Богданович 67. Даценко Леонід Миколайович 68. Демішкан Володимир Федорович 69. Денисова Людмила Леонтіївна 70. Деревляний Василь Тимофійович 71. Дерев'янко Юрій Богданович 72. Деркач Андрій Леонідович 73. Джига Микола Васильович 74. Дзензерський Денис Вікторович 75. Дмитрук Микола Ілліч 76. Долженков Олександр Валерійович 77. Домбровський Олександр Георгійович 78. Донець Тетяна Анатоліївна 79. Доній Олександр Сергійович 80. Дубіль Валерій Олександрович 81. Дубневич Ярослав Васильович 82. Дубовой Олександр Федорович 83. Дудка Олександр Іванович 84. Дудка Володимир Володимирович 85. Дирів Анатолій Борисович 86. Єгоров Олександр Миколайович 87. Єдін Олександр Йосипович 88. Ємець Леонід Олександрович 89. Єремєєв Ігор Миронович 90. Жванія Давид Важаєвич 91. Жеребнюк Віктор Миколайович 92. Жук Микола Васильович 93. Журавський Віталій Станіславович 94. Забзалюк Роман Омелянович 95. Заболотний Григорій Михайлович 96. Задорожний В'ячеслав Казимирович 97. Зарубінський Олег Олександрович 98. Зелик Руслан Богданович 99. Зубик Володимир Володимирович 100. Зубко Геннадій Григорович 101. Іванчук Андрій Володимирович 102. Івахів Степан Петрович 103. Ілик Роман Романович 104. Іллєнко Андрій Юрійович 105. Іллюк Артем Олександрович 106. Іонова Марія Миколаївна 107. Іщенко Валерій Олександрович 108. Кайда Олексій Петрович 109. Калєтнік Григорій Миколайович 110. Кальцев Сергій Федорович 111. Кальченко Валерій Михайлович 112. Каневец Олег Леонідович 113. Каплін Сергій Миколайович 114. Карпунцов Валерій Віталійович 115. Карташов Євген Григорович 116. Катеринчук Микола Дмитрович 117. Кацуба Володимир Михайлович 118. Кацуба Сергій Володимирович 119. Кінах Анатолій Кирилович 120. Кириленко В'ячеслав Анатолійович 121. Кириленко Іван Григорович 122. Кириленко Павло Веніамінович 123. Кіссе Антон Іванович 124. Клімов Леонід Михайлович 125. Кличко Віталій Володимирович 126. Клюєв Сергій Петрович 127. Княжицький Микола Леонідович 128. Князевич Руслан Петрович 129. Ковальчук Віталій Анатолійович 130. Ковач Василь Ілліч 131. Кожем'якін Андрій Анатолійович 132. Козуб Олександр Андрійович 133. Кондратюк Олена Констянтіновна 134. Корнійчук Олександр Олександрович 135. Королюк Валентин Анатолійович 136. Котеляк Лідія Леонідівна 137. Кошулинський Руслан Володимирович 138. Кравчук Василь Петрович 139. Кривецький Ігор Ігорович 140. Круглов Микола Петрович 141. Крук Юрій Борисович 142. Кужель Олександра Володимирівна 143. Кузьменко Сергій Анатолійович 144. Кузьмук Олександр Іванович 145. Кулинич Олег Іванович 146. Куніцин Сергій Володимирович 147. Кунченко Олексій Петрович 148. Купрейчик Ірина Валеріївна 149. Купчак Володимир Романович 150. Курінний Володимир Костянтинович 151. Куровський Іван Іванович 152. Курпіль Степан Володимирович 153. Кутовий В'ячеслав Григорович 154. Кутовий Тарас Вікторович 155. Кучерук Микола Герасимович 156. Лабазюк Сергій Петрович 157. Лабунська Анжеліка Вікторівна 158. Ланьо Михайло Іванович 159. Льовочкіна Юлія Володимирівна 160. Леонов Едуард Володимирович 161. Литвин Володимир Михайлович 162. Лукашук Олег Григорович 163. Лук'янчук Руслан Валерійович 164. Лунченко Валерій Валерійович 165. Любоненко Юрій Вікторович 166. Ляпіна Ксенія Михайлівна 167. Ляшко Олег Валерійович 168. Макеєнко Володимир Володимирович 169. Мартиненко Микола Володимирович 170. Мартинюк Леонтій Святославович 171. Мартиняк Сергій Васильович 172. Марцінків Руслан Романович 173. Матіос Марія Василівна 174. Махніцький Олег Ігорович 175. Махніцький Олег Ігорович 176. Медуниця Олег В'ячеславович 177. Мельник Євген Іванович 178. Мельник Станіслав Анатолійович 179. Мельниченко Володимир Володимирович 180. Мирний Олександр Борисович 181. Мирний Іван Миколайович 182. Мироненко Михайло Іванович 183. Мірошниченко Ігор Михайлович 184. Мисик Володимир Юрійович 185. Михальчишин Юрій Адріанович 186. Міщенко Андрій Миколайович 187. Міщенко Сергій Григорович 188. Молоток Ігор Федорович 189. Момот Олександр Іванович 190. Москаленко Ярослав Миколайович 191. Мочков Олександр Борисович 192. Мошак Сергій Миколайович 193. Мошенський Валерій Захарович 194. Мхітарян Нвер Мнацаканович 195. Наконечний Володимир Леонтійович 196. Наливайченко Валентин Олександрович 197. Негой Федір Федорович 198. Немилостивий Віталій Олександрович 199. Немиря Григорій Михайлович 200. Ничипоренко Валентин Миколайович 201. Новак Наталія Василівна 202. Новинський Вадим Владиславович 203. Одарченко Юрій Віталійович 204. Омельченко Валерій Павлович 205. Оробець Олеся Юріївна 206. Остапчук Віктор Миколайович 207. Осуховський Олег Іванович 208. Павелко Андрій Васильович 209. Павленко Ростислав Миколайович 210. Павлов Костянтин Юрійович 211. Павловський Андрій Михайлович 212. Пазиняк Василь Степанович 213. Паламарчук Микола Петрович 214. Палатний Артур Леонідович 215. Палиця Ігор Петрович 216. Панькевич Олег Ігорович 217. Парубій Андрій Володимирович 218. Пацкан Валерій Васильович 219. Пашинський Сергій Володимирович 220. Петьовка Василь Васильович 221. Петренко Павло Дмитрович 222. Пехов Володимир Анатолійович 223. Пилипенко Володимир Пилипович 224. Пилипишин Віктор Петрович 225. Пинзеник Віктор Михайлович 226. Побер Ігор Миколайович 227. Полочанінов Володимир Геннадійович 228. Поляков Василь Леонідович 229. Поляченко Юрій Володимирович 230. Попеску Іван Васильович 231. Поплавський Михайло Михайлович 232. Порошенко Петро Олексійович 233. Пресман Олександр Семенович 234. Пригодський Антон Вікентійович 235. Продан Оксана Петрівна 236. Пишний Андрій Григорович 237. Развадовський Віктор Йосипович 238. Раупов Рустам Бурханович 239. Різаненко Павло Олександрович 240. Розенко Павло Валерійович 241. Романюк Роман Сергійович 242. Рудьковський Микола Миколайович 243. Рибак Володимир Васильович 244. Рябікін Павло Борисович 245. Сабій Ігор Михайлович 246. Савчук Юрій Петрович 247. Сальдо Володимир Васильович 248. Самойленко Юрій Павлович 249. Семенюк Артем Олексійович 250. Сенченко Андрій Віленович 251. Сергієнко Леонід Григорович 252. Сех Ірина Ігорівна 253. Сігал Євген Якович 254. Сікора Ольга Мирославівна 255. Сиротюк Олег Мирославович 256. Сиротюк Юрій Миколайович 257. Скосарь Ігор Євгенович 258. Слюз Тетяна Ярославівна 259. Смітюх Григорій Євдокимович 260. Соболєв Сергій Володимирович 261. Сольвар Руслан Миколайович 262. Сорока Микола Петрович 263. Стаднійчук Роман Васильович 264. Стець Юрій Ярославович 265. Стойко Іван Михайлович 266. Стоян Олександр Миколайович 267. Сухий Ярослав Михайлович 268. Сушкевич Валерій Михайлович 269. Табалов Олександр Миколайович 270. Табалов Андрій Олександрович 271. Табачник Яків Піневич 272. Тарасюк Борис Іванович 273. Тедеєв Ельбрус Сосланович 274. Терьохін Сергій Анатолійович 275. Тігіпко Сергій Леонідович 276. Тимошенко Віктор Анатолійович 277. Ткачук Геннадій Віталійович 278. Томенко Микола Володимирович 279. Труханов Геннадій Леонідович 280. Турманов Віктор Іванович 281. Турчинов Олександр Валентинович 282. Тягнибок Андрій Ярославович 283. Тягнибок Олег Ярославович 284. Фабрикант Світлана Самуиловна 285. Фаєрмарк Сергій Олександрович 286. Фаріон Ірина Дмитрівна 287. Федорук Микола Трохимович 288. Федорчук Ярослав Петрович 289. Федоряк Геннадій Дмитрович 290. Фіщук Олександр Георгійович 291. Фурман Алексій Юрійович 292. Фурсін Іван Геннадійович 293. Ханенко Святослав Михалович 294. Хміль Михайло Михайлович 295. Хомутинник Віталій Юрійович 296. Циркін Ігор Маркович 297. Чернега Роман Тарасович 298. Чорноволенко Олександр Віленович 299. Черняков Валерій Вікторович 300. Чечетов Михайло Васильович 301. Чугунніков Віталій Семенович 302. Чудновський Віталій Олегович 303. Чумак Віктор Васильович 304. Шаблатович Олег Миколайович 305. Шаповалов Юрій Анатолійович 306. Шаров Ігор Федорович 307. Шатворян Вілен Григорович 308. Швець Віктор Дмитрович 309. Шевченко Олександр Аксентійович 310. Шевченко Андрій Віталійович 311. Шипко Андрій Федорович 312. Шкварилюк Володимир Васильович 313. Шлемко Дмитро Васильович 314. Шульга Володимир Петрович 315. Шуфрич Нестор Іванович 316. Щербань Артем Володимирович 317. Яворівський Володимир Олександрович 318. Янків Ігор Тарасович 319. Ярема Віталій Григорович 320. Яценко Антон Володимирович 321. Яценюк Арсеній Петрович

Раніше російські окупанти відмовилися пускати до Криму народного депутата, колишнього голови Меджлісу Мустафу Джемільова.

Історія епідемії "свинячого грипу"

Ця стаття - перша із задуманного мною циклу "Хроніки Тимошенко", спрямованого перш за все на відновлення політичної пам'яті у громадян України про події, в принципі не такі вже й далекі, але тим не менш, давно уже замінені політтехнологічною міфологією. Це взагалі цікавий феномен, коли у в принципі вменяємих людей, які не страждають на якісь психічні відхилення, начисто відбиває пам'ять і замість того, аби пригадати, як воно насправді було, вони повторюють... слогани політтехнологічних кампаній. 

На початку цикл повинен був бути хронологічним - починаючи з історії бартера. Однак, кілька днів тому відбулась дуже цікава бесіда в приваті, в якій піднялась проблема епідемії грипу в Україні в 2009 році. Тому я вирішив змінити концепцію, і статті будуть виходити в тому ж порядку, в якому мені "підкидатимуть" теми фейсбучні дискусії. Тому першу статтю я присвячую саме цьому випадку.

* * *

Аналізуючи аргументацію по випадку "епідемії свиного грипу 2009 року", я виокремив наступну групу аргументів:
- Тимошенко влаштувала масову "розводку" із свиним грипом, а насправді його не було;
- лікарям не давали можливості заявити, що ніякої особливої епідемії немає;
- інформація по епідемії давалась не спеціалістами в області статистики, а тільки чиновниками, і більш конкретно - тільки Тимошенко;
- Тимошенко мала долю в аптечному бізнесі і наварилась на продажу просроченого і шкідливого таміфлю;
- Тимошенко піарилась на хворобах простих людей;
- розводка була ретельно спланована ще навесні, а тому всі на неї повелись.

В основі всіх цих аргументів лежить одне-єдине неявне допущення - що епідемія грипу була ТІЛЬКИ в Україні, а закупки таміфлю теж були ТІЛЬКИ в Україні, а інформація поступала ТІЛЬКИ від Тимошенко. Тільки за цієї умови епідемію грипу можна оголосити "розводкою від Тимошенко". Фактично же ці аргументи повторюють в загальних рисах статтю С. Лямця ""Свинячий грип" в Україні: брехня лікарів, піар і відмивання 5,5 мільярдів", надруковану в "Українській Правді" 2 листопада 2009 року. Вона так і не була ніким фактажно спростована, адже на носу були вибори, а тому й стала одним із зручних джерел політтехнологічних міфів.

Давайте перевіримо, чи все це так.

Спочатку перевіримо, чи існує взагалі такий вірус, адже один із вищевикладених аргументів спекулює тим, що ніякої "особливої епідемії" не було. Насправді, є. Те, що ми помилково називаємо "свиним грипом", насправді є одним із штаммів віруса, який спричинив пандемію гриппа в 1918 році. Цей зв'язок зовсім не був виявлений в 2009 році. Вперше штамм грипу, яким одночасно хворіють і люді і свині, було зафіксовано в роботах 1930-х років. Це легко перевірити ось по цій книзі [1], яка вийшла в 2005 році, за 4 роки до пандемії A(H1N1). Або ось в цій науковій статті Кристофера Ольсена 2002 року [2]. Більше того, епідемія, котра виникла в 2009 році, була далеко не першою. Локальні епідемії були зафіксовані в 1976 році в Сполучених Штатах, в 1998 році там же, та в 2007 році на Філіппінах. Відрізнялись вони тільки незначними відмінностями, які можна пояснити різницею штаммів.

Отже, вірус існує. Тепер задамось іншим питанням: чи існувала сама епідемія, і чи існувала вона в Україні. Перше повідомлення про масове захворювання на "свиний грип" датується 24 квітня 2009 року [2]. Саме цим днем датовано перший прес-реліз Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, в якій зафіксовано перші сім захворювань на цей різновид грипу в Каліфорнії (США) та 12 потверджених випадків в Мексиці. 1 травня 2009 року в прес-релізі уже нараховується 331 випадок з 11 різних країн, при цьому було зафіксовано і потверджено 10 смертей саме від цієї інфекції [4]. Починаючи з цього дня інформація по поширенню свиного грипу стала щоденною, що означає, що поширення хвороби стало надзвичайно швидким - що і є основною ознакою епідемії. Вибірково: на 10 травня 2009 року зафіксовано 4379 випадки свиного грипу, 49 смертей. На 15 травня 7520 випадків, 65 смертей. На 25 травня 12 515 випадків, 91 смерть. 1 липня 17 410 випадків, 115 смертей. Бажаючі легко можуть побудувати графік, і самі пересвідчитись в тому, що поширювалась хвороба надзвичайно швидко. Саме тому, 1 липня 2009 року ВООЗ оголосила "пандемічну тривогу". На той момент захворіло 77201 чоловік, з них 332 померло [5]. В тому ж повідомленні було зазначено, що в Україні є потверджений хворий на "свиний грип". Перевірка по іншим релізам свідчить, що цей хворий з'явився 17 червня, а в статистиці за 5 червня (повідомлення про що наводить С. Лямець) Україна відсутня. Тому, датою появи в Україні "свиного грипу" є саме 17 червня, а не повідомлення В. Князевича від 30 жовтня [6]. Для довідки: епідемія завжди починається з "нульового пацієнта", тобто першої людини, яка заразилась цим штаммом хвороби. Слід зауважити, що це не лишилось непоміченим вітчизняними спецслужбами, і про це було вчасно попереджено перших осіб країни [46].

Повідомлення Князевича, втім, потверджене і розміщене як офіційний реліз на сайті ВООЗ [7]. Тобто, це не було вигадкою Князевича, яка ні на чому не базувалась, як заявляв Лямець, і як свідчить один із аргументів, винесених на початок статті. Епідемія була. І саме в Україні. Більше того, згідно того ж прес-релізу, в Україну була спрямована спеціальна група експертів, яка повинна була допомагати уряду впоратись із хворобою. До її функцій входили: а) лабораторні аналізи; б) епідеміологічні дослідження; в) координація заходів з охорони здоров'я. Особливо зверніть увагу на останню функцію експертної групи. Таким чином, робимо перші висновки:

- "свиний грип" існує і його епідемія дійсно мала місце в Україні восени і взимку 2009 року;
- першим, хто повідомив громадськість про наявність епідемії, був міністр охорони здоров'я Василь Князевич;
- рішення по заходам по запобіганню хворобі приймались в контакті з експертною групою ВООЗ.

В дужках зазначимо, Василь Князевич був призначений в уряді Тимошенко за квотою "Нашої України", був особистим лікарем Віктора Ющенка, а також є Заслуженим Лікарем України. Звідки ми робимо ще один висновок:

- перша інформація по епідемії "свиного грипу" поступила безпосередньо від людини із лікарською освітою, що остаточно вибиває основу з-під твердження, що "епідемія свиного грипу" була "состряпана" Юлією Тимошенко. 

Однак чи були підстави для оголошення епідемічної тривоги. Повідомлення ВООЗ [7] свідчить, що були, адже експертну групу не надсилають, якщо підстав нема. Аргумент, що спритний Князевич "розвів" ВООЗ не витримують критики, тому що існує офіційний реліз від 3 листопада 2005 року [8], де записані наступні цифри: хворих на грип налічується 250 000, 235 - важких випадків. Там же сказано, що спеціалістами були знайдені зразки пандемічного вірусу "свиного грипу" і - зверніть особливу увагу - саме це є підставою для ВООЗ зробити висновок, що інші випадки грипу теж були спричинені A(H1N1). Що остаточно ставить крапку:

- остаточний висновок про епідемію "свиного грипу" в Україні був зроблений не В. Князевичем, не Ю. Тимошенко, а безпосередньо Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я.

Малопоміченим також пройшов звіт того ж таке ВООЗ від 17 листопада 2009 року, де мовиться про те, що незалежний аналіз зразків потвердив ідентичність грипу в Україні із зразками "свиного грипу". Т. ч. вже 17 листопада 2009 року існували прямі підстави оголосити ситуацію в Україні епідемією, засновуючись на трьох показниках: а) велика кількість хворих на грип; б) наявність в країні зразків пандемічного віруса, який уже довів свою здатність до швидкісного поширення; в) найкраще запобігання епідемії - не очікування переходу епідеміологічного порогу, а спроба удавити її в зародку.

Задамось наступним питанням, чому саме таміфлю, а не який-небудь інший препарат. 

Діючою речовиною цього препарату є озельтамівір, антибіотик. Так от рекомендація використати саме його міститься... в звіті ВООЗ від 3 листопада 2009 р. [8]. Причому, там же вказано, що його рекомендують приймати навіть якщо нема лабораторного потвердження, що у людини "свиний грип". Причому там же зазначається, що це "загальна практика". Отже:

- ідея масової закупки та застосування таміфлю як засобу проти "свиного грипу" належить не Юлії Тимошенко: це рекомендація ВООЗ, яка нічим не відрізнялась від таких самих для інших країн.

Можна, звичайно, ставити під сумнів висновки всесвітньої організації, наприклад, наводити дані по резистентності віруса і всьому такому, але це не змінить сам факт того, що таміфлю було закуплено не тому, що так захотілось Юлії Тимошенко (чи навіть Василю Князевичу), а тому, що цей препарат входив до списку рекомендованих засобів боротьби із "свинячим грипом".

Окремо зауважимо, що криклива стаття С. Лямця, з якої ми почали розгляд питання, вийшла 2 листопада 2009 року. А звіт, який ми розбираємо, був виданий 3 листопада, а незалежна експертиза "свиний грип" потвердила 17 листопада. Відповідно, її не можна наводити як аргумент не лише тому, що вона оперує не фактами, а емоціями, а й тому, що автор володів неповною інформацією, а відтак його висновок про "придуманість епідемії" є звичайним голослівним домислом.

Тепер проаналізуємо причини, чому вантаж із закупленого "в пожарному порядку" таміфлю зустрічала саме Юлія Тимошенко, і чому знадобився такого масштабу піар по телебаченню. Звісно, можна сказати, що все це сталось тому, що Юля любить красуватись перед телекамерами... але в даному випадку причини існують, і вони значно серйозніші, ніж здається на перший погляд. Давайте простежимо ситуацію по датам. Отже, ось хронологічно перше повідомлення: [9], від 29 жовтня 2009 року.

Тут говориться про те, що в країні було зареєстровано 30 летальних випадків внаслідок захворювання на грип. Причому цю інформацію також потвердив "5 канал", який вказав на смертельні випадки і в інших областях, крім тих, які були зазначені в звіті Міністерства Охорони Здоров'я. З чого ми уточнюємо зроблений вище висновок, і додаємо до аналізу наступний факт:

- причиною оголошення епідеміологічної тривоги було не волюнтаристське рішення В. Князевича, а об'єктивна ситуація, коли від грипу, звичної для України сезонної хвороби, почали вмирати люди.

Заодно додамо, що інформація в той час йшла не лише через МОЗ, а й через регіональну пресу [10], як наприклад, в Дрогобичі, чи у Львові [11]. Зверніть увагу в останній новині, що автором розпорядження про збільшення медичного персоналу було дано Андрієм Садовим, в чиєму професіоналізмі немає підстав сумніватись, при цьому в ньому уже міститься повний набір заходів при масовій епідемії.

Таким чином, вже на 29 жовтня існували підстави для: а) відповідного засідання Кабміну; б) відповідних слухань в Парламенті. Якби вони були призначені перед повідомленнями про смертність від грипу, а до нього, можна було б говорити про "состряпаність" грипу. Однак, повідомлення про засідання комісії Кабміна [11] з'явилось ввечері 29 жовтня (тобто ПІСЛЯ потвердження з місць про масове захворювання), а синхронно із ним була подана заявка на слухання в Парламенті [12]. Особливо зверніть увагу на авторів постанови ВРУ - це Леся Оробець (тоді ще Єдиний Центр - яскраво антитимошенківська фракція в парламенті), а також М. Полянчич (представник НУНС). Т. ч., можна зробити ще один висновок:

- дії українського уряду та українського парламенту були закономірною реакцією на повідомлення про смертність від грипу з місць та введення фактичних умов карантину в тому ж Львові. Те, що відповідні ініціативи виходили від ворогуючих по факту політичних сил, свідчить про відсутність загальної змови.

Зауважимо, піару поки що немає. Є звичайна процедура при виникненні епідемічної ситуації.

А наступного дня якраз і почались ті події, які й призвели до того вечірнього ефіру із зустрічанням "таміфлю". А саме: 30 жовтня, паралельно із засіданням урядової комісії, президент Віктор Ющенко збирає РНБО, але за його підсумком... видає чисто піарне повідомлення із вимогою до Тимошенко надати план боротьби із грипом [13]. При цьому точно знаючи, що цей план УЖЕ розробляється, виходячи з [11]. Логіки в такому повідомленні ні на гріш... якщо тільки не пригадати наступне його повідомлення [14], де Тимошенко оголошується "вчорашнім днем" . Таким чином, робимо перше спостереження:

- піаром на епідемії почав займатись саме Віктор Андрійович Ющенко, який своїми діями бажав створити ілюзію, що вироблені урядовою комісією заходи [15] є результатом його вимог, а Тимошенко недієздатна.

А далі ми бачимо іще одне цікаве повідомлення. Анатолій Гриценко робить фантастичну заяву - виявляється, для того, щоб впоратись з епідемією, треба задіяти... війська [16]. Але війська застосовуються лише у випадку небезпеки національного рівня. А Віктор Янукович тут же звинуватив Тимошенко в тому, що вона... завезла в Київ людей, хворих на "свинячий грип" [17]. В той же самий день член Партії Регіонів Інна Богословська в прямому ефірі у Савіка Шустера заявила, що... в Західній Україні - епідемія легеневої чуми [18]. Що цікаво, це сенсаційне повідомлення, яке прозвучало на всю країну, тут же була дезавуйоване Раїсою Богатирьовою [19], але це повідомлення пройшло непоміченим. Так само, як і більш пізнє повідомлення, що паніка про легеневу чуму нагніталась свідомо [45].

- фактичними авторами паніки були Віктор Ющенко, Анатолій Гриценко, Віктор Янукович та Інна Богословська. 

А Тимошенко якраз говорила про те, що не варто політизувати епідемію грипа і перетворювати її на шоу [20]. 

Однак решта політичних фігурантів уже відчули, що на цій темі можна зробити добрячий політичний капітал. Особливо старався Віктор Ющенко. Він дав доручення Міноборони розгорнути військові шпиталі [21], оприлюднював статистику смертності [22], вимагав встановити "повний контроль" [23], а в РНБО навіть давали поради, як вести себе під час грипу... і нащось рекомендували вакцинацію [24]. При цьому, як виявилось трохи пізніше, саме Віктор Андрійович Ющенко свого часу заветував постанову про поставку в Україну сучасного діагностичного обладнання [29].

На фоні цього галасу якось загубилось те, що робила Тимошенко. А вона:

- виділила 500 млн. грн. на боротьбу з грипом [25];
- закликала всіх слухатись лікарів (на це особливо зверніть увагу, адже одним із пунктів критики Тимошенко є те, що вона лікарям рот затикала) [26];
- розпочала домовлятись про поставки ліків [27].

Тобто, з усього українського політикума де вимагали, заявляли і звинувачували, Тимошенко піарилась НАЙМЕНШЕ. Навпаки, вона робила те, що необхідно, для того, щоб впоратись із епідемією. Тільки ввечері 31 жовтня, тобто майже через добу після нагнітання ситуації, вона була змушена звернутись до народу України, щоб заспокоїти паніку, яку викликали безвідповідальні заяви решти топ-політиків [28].

Вони, до речі, не припинялись. Бо 1 жовтня 2009 року у Ющенка знову почали давати Тимошенко "ценниє указанія" [30].

А тепер головний сюрприз цієї розвідки. Виявляється, про поставки "таміфлю", як і про "пандемічну ціну" (яку потім оголосили завищеною, і звинуватили в цьому Тимошенко) домовлявся... Петро Порошенко. Причому це не особливо приховувалось, новина про це датована тим таки 1 жовтня 2009 року [31], а потім це потвердив заступник міністра охорони здоров'я В. Лазоришинець [32]. Таким чином, робимо іще один висновок:

- до завищених цін на таміфлю Тимошенко має лише опосередковане відношення.

Однак лишається питання, чому саме вона зустрічала літак. Насправді, вона там була не одна. Якось забулось, що там також була голова Секретаріату Президента Віра Ульянченко [31] і Петро Порошенко [32]. Це цілком відповідає процедурі для практично "пожежного" розмитнення товару. Значно пізніше Ульянченко та Порошенко були акуратно "викреслені" з історії, і з'явився політтехнологічний міф про те, як Юля вночі зустрічала таміфлю, і це був такий страшний-престрашний піар на хворобі. Не вірите? Ось джерело відомості про те, що Юля ОДНА зустрічала літак, і ним є... правильно, Віктор Андрійович Ющенко, який "забув", що там був його кум і голова Секретаріату [50].

При цьому дійсно майже героїчний вчинок Тимошенко, коли вона не побоялась приїхати в Закарпаття, де був найвищий рівень епідеміологічної тривоги [33], забувся взагалі.

А тепер задамось іншим питанням: звідки ростуть ноги у кампанії про "состряпаність" епідемії. І тут ми знову упираємось в Віктора Ющенка, який ще пару днів тому зчинив шумиху навколо епідемії. Він наслав перевіряти заходи Тимошенко по епідемії... Генпрокуратуру та СБУ [34]. І тим же вечором з'являється повідомлення головного санітарного лікаря О. Біловола, що... епідемії свинячого грипу взагалі нема [35]. Це як розуміти? Спочатку міністр охорони здоров'я першим заявляє про епідемію, а потім його заступник робить заяву, що ніякого свинячого грипу нема? За дивним збігом цей же Біловол в 2012 році був обраний до ВР як мажоритарник і вступив до фракції... правильно, Партії Регіонів. Іще одним "прозрілим" політиком, який говорив про те, що грип сфабрикований, був... "всім потрібний" Володимир Литвин [38], який уже наступного дня знову "прозрів" і уже вимагав надзвичайного стану [43].

Цього ж дня, помітимо, з'являється і злощасна стаття С. Лямця. І саме починаючи з цього почалось "викреслювання" з історії Ющенка, Порошенка та Ульянченко. Ще так недавно вони завзято боролись із епідемією, а тепер вони раптом зупинились. Я не маю права робити глобальні висновки, але таких фантастичних збігів в Україні не буває.

Зауважимо, що уже після "розвінчувального" повідомлення Біловола (що, до речі, ставить хрест на тому, що Тимошенко закривала рот лікарям) та доручення ГПУ по розслідуванню витрат на епідемію, до Ющенка поступали листи з проханнями ввести надзвичайний стан [36]. Це може свідчити про те, що розпочався тупий саботаж в той час, коли в країні ще не скінчилась кризова ситуація. Адже заявляти в розгар епідемії, що нічого насправді нема, а також займатись розслідуванням витрат, коли гроші-то ще не виділені [37] - це таки саботаж. Що цікаво, гроші були виділені, але не уряду, а... безпосередньо міністерству охорони здоров'я [39].

Зараз ми уже упевнено можемо сказати, що і Лямець, і Біловол відверто брехали. Звіт ВООЗ від 3 листопада потвердив, що у нас саме свинячий грип, тому й така височенна смертність від нього. Але з цієї брехні виріс цілий пласт політтехнологічних міфів.

Тимошенко навіть в таких умовах продовжувала діяти:

- розглянула питання термінової добудови інфекційної лікарні в Івано-Франківську (зауважимо, що це уже дії на перспективу, на випадок повторного сплеску) [40]
- вела перемовини про закупівлю антибіотиків широкої дії в Індії (в дужках зауважимо, що це теж вимога ВООЗ - вже після епідемії було наведено статистичні розрахунки, де показано, що таміфлю краще вживати в поєднанні із такими антибіотиками, менше небезпека ускладнення) [41];
- займалась поповненням резервів марлі в мобілізаційному резерві [42].

На фоні цього Ющенко продовжував звинувачувати Тимошенко в недостатньості зусиль, і прямо обзивав "сліпими кошенятами" [44]. Грошей при цьому не виділяли [47]. Тим часом кількість померлих вже наступного дня перевалила за 100 [48], а епідемічний поріг було перевищено в 4 областях [49]. А гроші не виділили і ще через день [50]. Ба більше, навіть ті гроші, що вона виділила, "зависали" через "процедуру освоєння" [52], а регіони криком кричали про недостатню фінансованість [53]. 

Окремо слід сказати про аптечний бізнес, і те, що Тимошенко якимсь чином контролювала фінансові потоки через них. Мені чисто для себе цікаво, як вона могла це робити, якщо в цей час перевірками ціноутворення аптек займалось... СБУ, під керівництвом Наливайченка [46]. Більше того, закуплений Тимошенко таміфлю був цілком придатний для використання, що потверджується тим, що списали його... аж в 2011 році [54].

На щастя, вже з 10 листопада епідемія пішла на спад, і зрештою, все увійшло в звичну колію. Почались вибори, а разом із ними почали конструюватись і політичні міфи. Саме вони, через масовану кампанію і збереглись в пам'яті, тоді як факти свідчать про інше. І тому, підсумовуючи цю довгу статтю, ми можемо упевнено констатувати:

- епідемія "свинячого грипу" існувала, і дійсно мала місце восени 2009 року;
- з усіх політиків Тимошенко піарилась найменше;
- ніяким лікарям не закривався рот, більше того, Тимошенко радила всім притримуватись саме рекомендацій лікарів;
- інформація по епідемії всебічно розглядалась усіма зацікавленими сторонами, і навіть більше, ніж треба;
- Тимошенко не мала ніякої долі в аптечному бізнесі і не мала навіть теоретичної змоги контролювати фінансові потоки;
- Тимошенко змогла з честю впоратись із епідемічною ситуацією в умовах хронічного недофінансування, пристальної уваги ГПУ та СБУ, а також в умовах сильної інформаційної атаки на себе.

[1] http://books.nap.edu/openbook.php?isbn=0309095042&page=75
[2] http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0168170202000278?via=ihub
[3] http://www.who.int/csr/don/2009_04_24/en/
[4] http://www.who.int/csr/don/2009_05_01/en/
[5] http://www.who.int/csr/don/2009_07_01a/en/
[6] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4276249/
[7] http://www.who.int/csr/don/2009_11_01/en/
[8] http://www.who.int/csr/don/2009_11_03/en/
[9] http://life.pravda.com.ua/technology/2009/10/29/29758/
[10] http://zik.ua/ua/news/2009/10/30/202445
[11] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/29/4275772/
[12] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4275954/
[13] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4276530/
[14] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4276614/
[15] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4276916/
[16] http://www.grytsenko.com.ua/blog/view-paniku-zupynjat-efektyvni-i-rishuchi-diji.html
[17] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4276963/
[18] http://tsn.ua/ukrayina/bogoslovska-v-ukrayini-pochalasya-epidemiya-chumi-a-ne-gripu.html
[19] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4279090/
[20] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4277884/
[21] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278317/
[22] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278360/
[23] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278854/
[24] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278842/
[25] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278720/
[26] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278869/
[27] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/30/4278902/
[28] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/31/4280565/
[29] http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/31/4279390/
[30] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/1/4282186/
[31] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/1/4281339/
[32] http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2009/11/13/4513902/
[33] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/2/4283954/
[34] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/2/4284192/
[35] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/2/4285203/
[36] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4287256/
[37] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4287414/
[38] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4286305/
[39] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4286898/
[40] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4287517/
[41] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4287553/
[42] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/3/4287587/
[43] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/4291333/
[44] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/4290421/
[45] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/4290480/
[46] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/4288105/
[47] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/5/4292266/
[48] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/6/4294800/
[49] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/6/4295248/
[50] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/9/4301023/
[51] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/9/4300752/
[52] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/10/4302738/
[53] http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/10/4304717/
[54] http://news.tochka.net/98821-kuda-devalsya-tamiflyu/



Путин в ярости. Стыдно быть русским

  • 27.03.14, 12:36
"...Мы не скрываем своего расизма и нетерпимости к инородцам, и с удовольствием носим свастику, приписывая ей славянские корни. А наш президент идет еще дальше. Владимир Путин напрямую заимствует стратегию внешней политики и даже речи Адольфа Гитлера, а русская пропаганда проходит в лучших традициях Йозефа Геббельса. Путин затеял настоящую войну с Украиной. Хотя мы, русские не верим в это, ведь по телевизору нам об этом не сказали. Для нас Путин - герой, собиратель земель Русских! Нам и в голову не придет, что Владимир Владимирович затеял войну в Крыму для того, чтобы мы никогда больше не задумывались о том сколько он украл!..." Из блога Дмитрия К., московского журналиста.


В Крыму начались веерные отключения электричества

  • 24.03.14, 00:49
полуостров во тьме
крымПо состоянию на 23:00 без электричества остаются Керчь, Черноморское, Старый Крым, Ялта, Алушта, Симеиз и Мисхор.

Как сообщили в эфире 5 канала, также частично обесточены Бахчисарай, Саки, Евпатория и Симферополь, а также районы - Нижнегорский, Сакский, Черноморский, Бахчисарайский и Симферопольский.

Электричество на полуострове исчезло около 20:00 и изначально узнать о причинах обесточивания было невозможно - телефоны аварийных служб не отвечали.
Впоследствии появилась официальная информация от компании ДТЭК - Крымэнерго о причинах обесточивания: согласно сообщению, причиной отключения света является "большая поломка высоковольтной сети".

По данным компании, в настоящее время обесточены две трети Автономии.

Электроснабжение обещают восстановить к утру 24 марта.

В свою очередь вице-премьер самопровозглашенной новой власти Крыма Рустам Темиргалиев заявил: Украина на 50% снизила объем электроэнергии, поставляемой в Крым.

"Украинская поставляющая компания "Укрэнерго"... в два раза снизила объем поставляемой энергии. То есть сейчас на полуостров приходит 50% от планируемых объемов", - сказал Темиргалиев,пишут РИА Новости.

По его словам, после снижения мощности "Крымские энергосистемы" в соответствии с регламентом провели плановое веерное отключение объектов на полуострове.

"Сейчас идет плановое веерное системное отключения в зависимости от объемов поставляемой электроэнергии. В данный момент около 30% Крыму обесточены. Это еще не предел падения. Если отключат оставшиеся 50%, ситуация будет еще сложнее", - добавил Темиргалиев.
censor


В Конгрессе США призвали предоставить Украине оружие

  • 23.03.14, 20:16
"Это будет очень четким сигналом России"

Владимир Путин и Адольф Гитлер, в чем сходство.

  • 22.03.14, 00:20
Ця промова Гітлера відома дуже добре.
Путіна промова вібулася 18 березня 2014. 

РФії таки, як сказав Обама, дуже дорого обійдеться Крим.

  • 21.03.14, 12:30

 

Как говорится, чует кошка, чьё мясо съела. Это я о вчерашнем гневном и одновременно испуганном заявлении МИД России, в котором оно предостерегает Украину от каких-либо покушений на российскую собственность.

 

Любые посягательства украинской власти на российскую собственность Москва будет расценивать как грубое нарушение международного права и принципа государственного суверенитета, а российская сторона оставляет за собой право принять в таком случае адекватные и соответствующие контрмеры. Об этом, в частности, заявили 20 марта в Министерстве иностранных дел РФ.

 

«Министр юстиции Украины выступил с угрозой компенсировать ущерб Украине от некой национализации украинской собственности в Крыму за счет имущества Российской Федерации, в том числе имущества »Газпрома«, - говорится в комментарии департамента информации и печати МИД России. - Любые посягательства украинских властей на российскую собственность, в том числе за границей, будем расценивать как грубое нарушение международного права и принципа государственного суверенитета. Естественно, в этом случае мы оставляем за собой право принять адекватные и соразмерные контрмеры».

 

«Особое удивление вызывают угрозы в адрес конкретных российских коммерческих компаний, в частности ОАО »Газпром«, - продолжили гнуть свою линию во внешнеполитическом ведомстве России. - Хотелось бы напомнить Киеву о том, что согласно Конституции Украины право частной собственности нерушимо, а принудительное отчуждение объектов такого права возможно только при условии предварительного и полного возмещения их стоимости».

 

«Кроме того, к имуществу коммерческих хозяйствующих субъектов, коим является и »Газпром«, будут в полном объеме применяться и соответствующие положения действующего российско-украинского Соглашения о поощрении и взаимной защите инвестиций 1998 года», - говорится в комментарии российского ведомства.

 

Ага, вспомнили в Москве, наконец-то, про «международное право и принцип государственного суверенитета». Вспомнили после того, как вопиюще наглым образом, по-пиратски захватили часть Украины — полуостров Крым.

 

Но спасибо, что напомнили. Причем, напрасно российский МИД пугает украинскую власть какими-то «адекватными» мерами, поскольку никаких претензий непосредственно к украинским властям у Кремля не будет.

 

Дело в том, что Киев не будет сейчас самостоятельно отнимать какую-то российскую собственность, а сделают это именно на основе международного права правительства других стран, но в пользу Украины. 

 

В частности, уже в в самое ближайшее время украинское правительство может и должно обратиться, например, в Стокгольмский арбитражный суд с иском против России в связи с аннексией ею Крыма. Иск будет на колоссальную сумму — на много десятков миллиардов или даже несколько сотен миллиардов долларов. Именно во столько Украина оценит ущерб от захваченного Россией украинского имущества в Крыму. Речь будет идти о железнодорожных и автомобильных дорогах в Крыму, о сельскохозяйственных землях, о газовых трубопроводах и электросетях, о предприятиях и портах, о санаториях и детских лагерях («Артек» и другие), о зданиях и сооружениях, и т. д., и т. п.

 

Поскольку же правительства всех без исключения стран Запада признали, что Россия сначала оккупировала, а потом незаконно аннексировала Крым, то результат рассмотрения иска Киева против Москвы в международном суде заранее предопределен. Вопрос будет стоять лишь в быстроте вынесения соответствующего судебного решения. 

 

Впрочем, Украина заручится поддержкой Запада, и вместе они убедят Международный суд как можно быстрее рассмотреть данное дело. Поэтому судебное решение может быть вынесено в рекордно короткие сроки — не позднее чем через год, а то и через полгода.

 

Далее представьте себе ситуацию. Предположим, Стокгольмский арбитражный суд присудит, что Россия должна выплатить Украине 200 млрд долл за захват украинского имущества на территории Крыма. Москва, конечно же, примется вопить, что не признает этот суд и что не собирается платить. 

 

Однако решение суда оглашено, и тут начинается самое интересное. Например, ничего не подозревающие россияне садятся в Петербурге на круизный теплоход, и он отправляется по Балтийскому морю на Запад. Но в первом же зарубежном порту, в котором остановится этот теплоход — в немецком городе Гамбург — полиция Германии арестовывает его на основании решения Международного суда. Пассажиры и команда отправляются каким-то способом назад в Россию, а само судно выставляется на аукцион. Затем полученные от продажи деньги за вычетом немецких издержек отправляются на счета украинского правительства.

 

Похожие процессы и с российскими самолетами. Вылетел, скажем, самолет какой-то российской компании из Москвы в Лондон. А в Лондоне его уже радостно поджидают... Там его арестуют по иску Украины и тоже продадут на аукционе...

 

Имущество «Газпрома», имеющееся у него в западных странах, естественно, тоже будет арестовано. В частности, во многих западно-европейских странах имеются принадлежащие «Газпрому» подземные хранилища газа — в частности, в Австрии, Германии, Франции, Сербии и других государствах Европы. 

 

Кроме того, с 2011 года Россией был запущен газопровод «Северный поток», пролегающий, в том числе, по дну Балтийского моря до Германии. Его тоже нужно будет арестовать.

 

Кто-то скажет, что я описываю сейчас какой-то фантастический сюжет. Нет, никакой фантастики! Путин сейчас такого натворил — захватив Крым по подобию аннексии Судетской области Чехословакии в 1938 году гитлеровской Германией — что демократический мир ни в коем случае не спустит ему этой неслыханной дерзости. Поэтому России реально придется скоро очень много заплатить за такое бесчинство. Заплатить в прямом и переносном смысле этого слова...

 

Экономика от Пророка

Черная дыра на границе Украины с Россией. Меловое, Луганская обл

  • 20.03.14, 12:00
 
На днях глава МВД Арсен Аваков заявил, что граница с Россией фактически перекрыта. Увы, министр то ли сознательно сказал неправду, то ли был введен в заблуждение кем-то из подчиненных (более вероятно-второе, так я себе думаю). На самом деле граница Украины с Россией открыта настолько, что через нее беспрепятственно можно провести целый батальон солдат. Как человек, многократно ее пересекавший, могу утверждать. Сейчас расскажу господину Авакову, как это выглядит на самом деле.

Наверно, немногие в Украине вообще представляют себе, как выглядят восточные украинские границы. Воображение рисует контрольно-следовые полосы и колючую проволоку, укрепленные КПП и строгих пограничников, пресекающих любые нарушения на корню.

Увы, реальность далека от этой картины. Украино-российская граница на востоке сегодня – это слабо контролируемая полоса земли, преодолеть которую незаметно для пограничников при удачном стечении обстоятельств сможет и группа диверсантов-провокаторов, свободно снующих в последнее время туда-сюда в обход любых официальных пунктов пропуска.

Именно такая ситуация сложилась в Луганской области, имеющей несколько сотен километров общей границы с Россией. Контролируется эта граница лишь местами. А кое-где перейти ее можно так же просто, как сходить к себе домой. В буквальном смысле, если говорить, скажем, о райцентре Меловое. Он не только примыкает вплотную к кордону, но еще и практически сросся с российским населенным пунктом Чертково. Государственная граница проходит прямо по улицам и дворам частных домовладений. Анекдоты о домах, где кухня – в Украине, а туалет – в России пошли именно отсюда. В Меловом к такому все давно уже привыкли.




Трудно сказать, почему государственную границу в свое время решили прочертить именно так. Местные говорят, что сложилось исторически. Жители Мелового считались «хохлами» еще с царских времен, и в свое время были отнесены к УССР, а Чертково – казачье, донское поселение. Так или иначе, а сложившаяся ситуация привела к географическому курьезу. Два городка, давно уже слившиеся в один, в итоге оказались разделены. При этом население живет так, как будто никаких границ нет вовсе – в Меловом и Чертково полно смешанных семей, за покупками все ходят в украинские магазины, бензином заправляться предпочитают на российской стороне. По словам местных жителей, все беглые преступники из Украины в Россию и обратно бегут через Меловое, потому что здесь провезти через кордон можно что угодно.

Вот так, к примеру, выглядит один из участков границы – улица Дружбы народов в Меловом, которая принадлежит обоим государствам. Чтобы провезти тут контрабанду, достаточно просто съехать на обочину. По одну сторону асфальта Украины, по другую – Российская Федерация.




Естественно, можно найти и множество обходных троп, расположение которых знает любой местный житель. Граница проходит прямо по огородам, так что если хотите провезти контрабанду – просто перебросьте ее через забор соседям. Договориться с местными достаточно просто – контрабанда составляет основу доходов большинства жителей по обе стороны границы.

Информацию о пограничных лазейках распространять, в принципе, не следовало бы, но автор далеко не первый, кто поднимает эту тему. В сети полно советов о том, как и где можно пересечь кордон. Есть даже целый сайт, посвященный Меловому, где указаны такие места с фотографиями. Надо показать его министру Авакову, чтобы он увидел, как на самом деле.

Вот, к примеру, дом российского МПС с гражданами России, расположенный на украинской территории.




Collapse )
А вот эти столбики – государственная граница в огороде.




И эти тропинки между домами – тоже. По одну сторону дома украинцев. По другую – россиян.







Впрочем, есть в городе и несколько КПП, где границу можно перейти официально. Те, кому не нужны неприятности, пользуются в основном ими. Для приграничных жителей проход почти свободный – показал паспорт и иди.

Всевозможные темные личности обычно пользуются окольными тропами. Говорят, именно через Меловое проникли в Луганскую область десятки российских провокаторов, устроивших на минувшей неделе беспорядки в Луганске. Кроме того, через эту же местность уезжают в бега луганские преступники, скрывающиеся от правоохранителей.

Сам поселок не представляет из себя ничего интересного. Мы побывали в нем в будний день, когда не работал даже знаменитый местный рынок, ставший центром международной торговли. В центре – типовое здание администрации и небольшой дореволюционный особнячок, в котором размещается редакция районной газеты «Слово хлебороба».
















Границу в самом центре города охраняют. В этом месте как раз начинается та самая улица Дружбы народов, которая одновременно является границей. Здесь даже установлен сплошной металлический забор, разделяющий страны. Кирпичное здание в кадре – парикмахерская. Местная достопримечательность – треть здания в России, две трети в Украине. За все 23 года независимости Украины никто так и не попытался устранить этот маразм.




Эти ребята на машинах в штатском – пограничники. Тормозят всех кого захотят, как контролеры в донецких троллейбусах, просто показывая удостоверение. Это и есть местный пограничный контроль. В тех местах, где расположены КПП – все серьезнее. Там висят таблички и стоят люди в форме. Но никакого досмотра не производят. Понимают, что с запрещенным грузом через КПП никто не пойдет.




Один из работников местной администрации, с которым нам удалось пообщаться, заверил, что обстановка в городе спокойная. Танков на границе нет. Не было в поселке даже митингов за присоединение к России, хотя уж в Меловом-то помешать им уж точно никто бы не смог. Говорят, - местные не видят в них смысла. Они и так фактически живут в России, а наличие номинальной границы для них только плюс. В противном случае – не будет заработка. Без контрабанды Меловое и все ближайшие села быстро обеднеют и опустеют. Закроются местные рынки, некому будет продавать купленный в России бензин.

Вместе с тем, для национальной безопасности Украины такие места, как Меловое, представляют серьезную угрозу. Протащить через подобные « дыры» можно что угодно, причем, в обе стороны. Сейчас Меловое - это просто коридор для провокаторов и криминальных элементов. 

Да и тот же Евросоюз вряд ли примет Украину в свои ряды до тех пор, пока граница будет выглядеть, как проходной двор. Так что решать проблему Мелового и других подобных местечек все же придется. И не исключено, что за счет территориальных уступок. По хорошему, Украине куда проще уступить поселок России, чем упрямо держать его у себя и иметь такой незаживающий свищ на кордоне.

frankensstein.livejournal.com/502720.html
Написал для Острова

СУКА

  • 19.03.14, 23:19
Президент РФ не жартував і не обмовився, коли робив шокуючу заяву. Вояки Путіна чітко виконали його ганебну вказівку При штурмі штабу українських ВМС у Севастополі російські солдати використовували для прикриття цивільних. Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30. Це стало виконанням обіцянки Володимира Путіна. 4 березня президент країни-агресора на прес-конференції попередив, що російські солдати ховатимуться за жінок та дітей, коли штурмуватимуть українські частини. "Нехай спробує хтось із військовослужбовців стріляти у своїх людей, котрими ми будемо стояти позаду. Не попереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей", - так було сформульовано бойову тактику росіян.