Останні статті
- Пётр Порошенко глазами старого педагога
25.02.2019, 21:51 - І знову кацапня!
24.01.2016, 16:48 - ОРВИ, свиной и «человеческий» грипп;
18.01.2016, 22:13
Свіжі фотографії
Ніколи не плач
- 24.03.13, 00:14
- Ми любимо тебе, Україно!
19 березня 1918 року в Киіві на ЦВИНТАРІ біля АСКОЛЬДОВОІ МОГИЛИ в присутності десятків тисяч киян ШАНОВНІ СВЯЩЕНИКИ УГКЦ та УАПЦ поховали тіла християн славних студентів які героічно загинули під КРУТАМИ в бою проти КОМУНОКАЦАПСЬКОІ ЖИДОМАСОНСЬКОІ ОРДИ 29 січня.... )))ВІЧНАЯ ПАМЯТЬ СЛАВНИМ ЮНИМ ПАТРІОТАМ УКРАІНИ ! Не зрадьмо... СЛАВА Украіні
Нова пісня на честь героїв Крут
"НІКОЛИ НЕ ПЛАЧ"
Роз'ятрений степ, окроплений сніг
Юнацькою кров'ю тих, хто спати не міг.
Заклякли слова, урвались шляхи.
В застиглих очах залишилась ти.
...Ніколи не плач...
...Ніколи не плач...
По наше ідуть скаженії пси,
Гвалтують, не шкода їм твоєї краси.
Прокльони і мат лунали тоді.
Ніколи не плач на радість орді.
...Ніколи не плач...
...Ніколи не плач...
В веснянім саду бринять солов'ї,
Тут вперше пізнав колись обійми твої.
Мені посміхнись і спробуй забуть.
Погасли вогні. Мене не вернуть.
...Тільки не плач...
Пекельну журбу навік поховай,
Рости козаків і знов у бій проводжай.
Убий лютий щем! Чуєш чи ні?
Ще стане на всіх цієї борні!
...Ніколи не плач...
--
З найкращими побажаннями,
Сергій Василюк
Об этом свидетельствует информация "Яндекс.Пробки". А на 10-00 23 марта уровень-0 баллов, весь общ. транспорт стоит, а техники не видно. Авто занесены снегом.
Из-за сильного снегопада в столице 22 марта ГАИ ограничила вьезд грузового транспорта, однако движение городского транспорта остается осложненным.
В частности в некоторых районах столицы пассажирам самим пришлось толкать автобусы и троллейбусы.
Кроме того, были зафиксированны сбои в работе столичного электротранспорта - около 2 часов отсутствовало движение на линии скоростного трамвая.
Очередное прекрасное видео из региона-кормильца. Снято сегодня в поселке Артемово Донецкой области. Работы нет, с тех пор, как закрыли единственную местную шахту, половина домов лежит в руинах, но население не изменяет своим политическим пристрастиям.
Такие поселки, как Артемово, уже не спасти. Там необратимая деградация, руины, зарастающие лесом, как в Припяти и доживающее население. Но у жителей остальной Украины еще есть шанс. Думайте, пока такое «покращення2 не пришло к вам.
Ми добровільно віддали владу сучасній"денікі
- 22.03.13, 20:47
- Ми любимо тебе, Україно!
український письменник і політичний діяч Василь Шкляр стверджує, що події 1919 року повторилися у 2009 році, коли українці добровільно віддали владу сучасній "денікінській грабармії".
"Україна має при владі відвертих українофобів, які не сприймають нічого українського".
"Натомість сучасні демократичні сили, зокрема "Свобода", не пропонують чогось надзвичайного, антилюдського. Вони вимагають лише, щоб дали нам на рідній землі, у своїй державі почуватися українцями. Представники владних структур уже все мають. Тож нехай віддадуть нашу культуру, духовний простір, а не окуповують і затискають наш народ".
Шкляр вважає, що принципи "свободівців" - це звичайні речі, які потребує українець, а "радикальними їх сприймають через нашу деформовану свідомість і психіку", - сказав він.
Автор "Залишенця" впевнений, що ситуація в Україні повторилась, а саме події 1919 року, коли білогвардійська армія на чолі з Денікіним виступила проти українських сил.
"У 2009 році українці добровільно віддали владу тій же "грабармії", як колись називали денікінське військо. Аналогія очевидна. Крім того, у цих датах співпала остання цифра – "9". Але я не думаю, що боротьба набере тих збройних форм, бо зараз зовсім інші умови. Той таки Холодний Яр зможе знищити один гелікоптер. Але якщо влада побачить, що готові вийти на вулицю мільйони – вона позадкує", – заявив він.
Раніше повідомлялося, що за словами Шкляра, перш ніж іти на вибори, він виношував ідею і механізми морального самоочищення власне самої опозиції: "Сьогодні найперший союзник влади - це розчарування, яке охопило суспільство, безнадійність, апатія. Чому не можна вивести людей на вулицю? Бо нема за ким іти. Бо наша опозиція у своїй більшості також жирує на очах у зубожілого товариства".
Нагадаємо, 5 серпня минулого року ХІХ з'їзд політичної партії Українська платформа "Собор" затвердив Шкляра кандидатом в нардепи в одномандатному (мажоритарному) виборчому окрузі № 123.
«Громадянка Фролова так старанно за дорученням адміністрації президента виконувала функцію ката Юлії Тимошенко, що врешті дочекалася своїх тридцять срібняків у вигляді теплої посади», – йдеться у документі. В опозиції зазначають, що Фролова складе гідну пару Ренату Кузьміну.
«У розпорядженні Генерального прокурора тепер будуть свої Бонні і Клайд, які із задоволенням продовжуватимуть виконувати будь-які забаганки АП по знищенню опозиції. В системі прокуратури, безумовно, є порядні люди, але показово, що найбільш безпринципних, найбільш цинічних «безпредельщиків» підняли на вершину ГПУ, яка мала б виконувати функції по нагляду за дотриманням законності у країні», - наголошують у «Батьківщині».
Водночас, в опозиції вважають, що у такий спосіб влада створює маячки для всієї правоохоронної системи в цілому, демонструючи готовність розплачуватися за виконання наймерзенніших протизаконних наказів.
«Такі як Фролова – це вирок системі прокуратури, її ганьба і ганьба для всіх порядних співробітників правоохоронних органів. Кузьміни-фролови-кірєєви взяли на себе найбруднішу роботу цієї влади і відповідальність їхня перед справедливим судом буде належно оцінена», - говориться у заяві.
Від гальмування до знищення Бульдозера
- 22.03.13, 12:36
- Ми любимо тебе, Україно!
Дивю відео "Що чекає Україну попереду?"
http://svetiteni.com.ua/scho-chekae-ukrainu-poperedu
Вже стало загальною істиною, що саме самі кияни можуть наполягти на призначенні виборів в місті Києві.
Ми не раз писали, що «м’яч зараз не на боці опозиції, а саме українського суспільства».
Тобто, те, що 2 квітня на 10.00 потрібно бути біля Верховної Ради найбільшій кількості людей – зрозуміло кожній притомній людині. Усі опозиційні партії по УСІЙ УКРАЇНІ мусять напружити усі сили, щоб в Києві вибори голови та Київради таки відбулися. Не питання, що центр спротиву – Київ, що національно-визвольна та буржуазно-демократична революція почнеться саме з Києва.
Зрозуміло, що потрібно максимально залучити самих киян.
Прості речі часто найважче доходять. Скасування київських виборів – це скасування наступних виборів президента України. Однозначно. Це потрібно роз’яснити кожному українцеві. Кожному українцеві потрібно роз’яснити, що альтернативою скасованим виборам президента є лише диктатура Януковича, схожа на диктатуру Лукашенка чи північнокорейських диктаторів.
Тобто вибори в Києві – справа усієї України. «Протестний тур» повинні скоригувати: поїздка по регіонах мусить проходити для мобілізації сил в поміч столиці.
Не 18 травня, а 2 квітня – кульмінація поки що мирного виступу в Києві.
Те, що вибори в Києві – справа усієї України - це розуміє і влада.
Саме тому дату початку революції призначила саме влада Януковича. І цей виклик потрібно прийняти. На Вандею української революції Сходу та Півдня поки що можна не зважати – у нас досить регіонів, які нас підтримають.
Саме тому, лише силою народного протесту біля Верховної Ради можна примусити переляканих регіоналів та комуністів проголосувати за вибори в Києві. Саме перепляканих. Але вся проблема в тому, як краще їх «перелякати». Адже вести якійсь переговори з ними марно
– вони «договоронездатні».
Зрозуміло, що Янукович обов’язково задіє силові структури проти демонстрантів та взагалі опозиції. Ми це знаємо – але нічого робити, іншого шляху для нас немає.
Потрібно вирахувати усі можливі ризики, навіть «несилові». Якщо існує закон про референдум – потрібно «блокувати» не лише Верховну Раду, але і Центральну виборчу Комісію та Київраду та київську держадміністрацію. Потрібно мати під рукою центральний телеканал, який теж повинен працювати на опозицію.
Не забути про Лук’янівське СІЗО – українську Бастилію.
Це не означає, що ми маємо фізичні сили це зробити сьогодні – це значить, що невідворотно потрібно в «плані Б».
Тобто – захоплення міста Києва у свої руки.
Арсеній Яценюк щось говорив про те, що «ми заблокуємо з 2 червня Київраду». План доведеться міняти: революція за розкладом як обід – нісенітниця. Мало того, що апогей виступу з 18 травня переноситься на 2 квітня.
Потрібно чітко поставити собі питання: що таке «блокування Київради»? З чим його їдять?
Уявімо: заходимо до приміщення Київради та захоплюємо його. Що далі? Адже влада не спатиме, вона
а) застосує силу силовиків та
б) перенесе центр влади Києвом у інше місце в Києві.
На кожну Паризьку комуну є свій Версаль. Тобто, керівники Януковича по Києву можуть керувати з іншого приміщення. Все.
Далі: наводиться дитяча ідея «не платити комунальні платежі». Але уявімо собі ситуацію: до окремої особистості, окремої сім’ї надходять платіжки за комунальні послуги – і особистість залишається наодинці з машиною державного примусу. Ефективними можуть лише колективні дії громадян Києва. Неплатіж за комунальні та транспортні послуги до таких колективних дій не належить.
Чому повинна бути максимальна кількість протестуючих в Києві?
Тому, що зараз час мирних мітингів минув. Люди біля верховної Ради НЕ повинні вважати, що акція діє лише з 10.00 до 14.00 – і додому! Регіонали спокійно перечекають цей стихійний мітинг – і нічого не зроблять на користь киян та України.
Ми вже писали: Настав час, коли ми не можемо просто та спокійно повернутися до минулого порядку – до «все як було».
Тоталітарний режим Янукович має свій цикл саморозвитку – від авторитарної до жорстокої тоталітарної диктатури. Тобто рух Бульдозера зараз відбувається майже у автоматичному режимі. Януковичу вже не потрібні «тушки» та навіть сама партія регіонів.
Як не крути, але революція мусить мати власних силовиків, щоб мати можливість створити Тимчасовий уряд, якій переобирає на себе силові функції – а також арешт колишніх служителів режиму.
Підприємці мали б підтримати коштами тимчасову владу, поки Янукович їх усіх не розорив…
Не з захоплення приміщень, а з арешту діячів режиму починається справжня революція! До речі, їх можна використати як заручників, в обмін на яких можна визволити наших політв’язнів. Це – класика. Якщо Захід – наш вчитель, то це не Захід ХХ1 століття. Ні, це Захід ХУ11 – ХУ111ст. Кромвеля та Робесп’єра.
Ми вже писали, що влада перейшла Рубікон, коли провела конституційний переворот.
Тепер черга саме лідерів опозиції переходити свій Рубікон. І про це потрібно відкрито сказати. Гратися у дрібні хитрощі з мільйонами людей не можна.
Страшно?
Але Янукович насмілився відкинути конституцію та арештувати лідерів опозиції незважаючи на міжнародну суспільну думку. Тому зараз зовсім інші правила боротьби.
І служителі Януковича – не наші співвітчизники, а вороги Української держави. Це стосується навіть рядових виконавців. Вони нас не жаліють. (Згадаймо студента Індила…).
Нас б’ють по дорослому, а декому з опозиції хочеться ще погратися в політичній пісочниці…
Станіслав Овчаренко
80-ту р-цю Голодомору потрібно вшанувати на саміті у Вільнюсі
- 21.03.13, 17:24
- Ми любимо тебе, Україно!
Заступник Голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції Олег Панькевич взяв участь у засіданні Комітету Парламентської асамблеї Східного партнерства ЄВРОНЕСТ із соціальних питань, освіти, культури та громадянського суспільства в Брюсселі.
Як інфорсмує прес-служба Львівської обласної організації ВО «Свобода», націоналіст закликав учасників засідання, зокрема міністра закордонних справ Литви Андріуса Кріваса, вшанувати 80-ті роковини Голодомору в Україні на саміті Східного партнерства, який відбудеться в листопаді цього року у Вільнюсі.
"Хочу висловити вдячність представникам тих держав, які засудили Голодомор в Україні як злочин проти людства, як акт геноциду проти українського народу, – зазначив Олег Панькевич. – Ваше визнання дуже важливе для українців, які постраждали у ХХ столітті від окупаційного большевицького режиму, який не лише фізично винищував українців, а й намагався позбавити українську націю її ідентичності, викорінити прагнення до свободи та створення власної держави. Цього року ми вшановуватимемо 80-ті роковини Голодомору в Україні. І сьогодні я звертаюся до вас з проханням вшанувати пам'ять про мільйони жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні під час саміту Східного партнерства у Вільнюсі. Цей крок може послужити тому, що в Європі краще розумітимуть причини сучасної ситуації в Україні".
На засіданні Олег Панькевич також запропонував низку тем для обговорення на наступних зібраннях комітету Парламентської асамблеї, зокрема про проблеми трудової міграції в країнах ЄС та країнах-учасницях Східного партнерства, про збереження історико-культурної спадщини та міжкультурний діалог у країнах ЄС та країнах-учасницях Східного партнерства, про досвід подолання наслідків тоталітаризму у країнах Східної Європи та про програми технічної допомоги ЄС країнам-учасницям Східного партнерства.
агадаємо, що 19-21 березня відбувається засідання Комітету Парламентської асамблеї ЄВРОНЕСТ із соціальних питань, освіти, культури та громадянського суспільства в Брюсселі.
Парламентська асамблея ЄВРОНЕСТ – це структура Східного партнерства між Європейським Союзом та його Східноєвропейськими партнерами, до якої входять представники парламентів країн-членів ЄС та представники парламентів України, Білорусії, Молдови, Грузії, Азербайджану та Вірменії.
vgolos
Митний союз зазнає критики з лав своїх же учасників: опозиція в Казахстані ініціює загальнонаціональний референдум щодо виходу з цього об’єднання, а президент Білорусі Олександр Лукашенко критикує Митний союз за несправедливі та нерівноправні умови доступу до його енергетичного і промислового ринку. Тим часом прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що Україні для співпраці з Митним союзом доведеться підписувати усі його документи. А у Києві, у свою чергу, наполягають на співпраці з Митним союзом у форматі асоційованого членства. Митний союз – це не лише вільна, без митних зборів, торгівля, не лише дешеві енергоносії та міжгалузева кооперація. Митний союз – це, насамперед, політика. Це визнав і президент Росії Володимир Путін на зустрічі з українським колегою Віктором Януковичем на початку березня. За його словами, вступати до Митного союзу чи ні – це питання політичне.
Але від політики, що її пропонує Росія, потерпає населення інших держав-членів Митного союзу. Так, мешканці Казахстану зіткнулися з тим, що після того, як їхня держава приєдналась до Митного союзу, подорожчали основні споживчі товари, а обіцяні Москвою спільні проекти у транспортній та енергетичній галузях залишились тільки на папері.
Це викликало незадоволення не лише в опозиції, а й у представників влади. В уряді Казахстану незадоволені відсутністю позитивних результатів у міжгалузевій кооперації та в енергетиці.
«Ми створюємо в рамках Митного союзу єдиний наднаціональний орган, як мені пояснили у Москві. Ну, і де тут захист наших національних інтересів?! До створення Митного союзу Казахстан мав певні ціни на споживчі товари – зараз ціни виросли. Населення запитує: а навіщо нам Митний союз, якщо ціни на товари зростають? А тут на місці ми нічого не можемо вирішити, тому що всі відповідальні органи розташовані у Москві», – заявив прем’єр-міністр Казахстану Кайрат Келімбетов.
Білорусь «з бухти-барахти» на зближення з Росією не піде – Лукашенко
Президент Білорусі Олександр Лукашенко на зустрічі зі ЗМІ на початку року визнав, що Митний союз не справдив сподівань Мінська. На його думку, керівництво Росії штовхає Білорусь і Казахстан до ще більшої інтеграції, що не завжди відповідає інтересам цих держав.
«Нам сказали так: ось Митний союз, ми підписали документи! А коли створимо Єдиний економічний простір, тоді не буде митних зборів, тощо. А ми тут і нагадуємо, що у договорі про утворення Митного союзу є пункт про рівний доступ до газової труби, газових магістралей та нафти для Казахстану, Росії і Білорусі, – розповів журналістам Лукашенко. – А я кажу, що якщо у Росії не всі суб’єкти господарювання мають рівний доступ до труби, то як інші країни зможуть його отримати?! Та ніколи у житті!»
Зближуватися з Росією далі не збираються ні Білорусь, ані Казахстан, заявив Лукашенко: «Можливо, Росії хотілося б швидших якихось кроків, може, радикальніших. Але ні Казахстан, ні Білорусь на це не підуть «з бухти-барахти».
Київ відчуває складнощі співпраці з Митним союзом?
У Києві ж сподіваються на асоційоване членство у Митному союзі, усупереч заявам президента Росії та глави уряду щодо неможливості такої форми співпраці України з Митним союзом. При цьому Москва своєї позиції змінювати не збирається.
«Що стосується різних категорій членства, всі ці питання треба максимально у договорі відрегулювати… Членом Митного союзу і майбутнього Євразійського економічного союзу може бути лише така держава, яка ухвалила і ратифікувала усі документи Митного союзу та економічного союзу», – заявив Дмитро Медведєв на нараді з віце-прем’єрами російського уряду 18 березня.
Поглиблення ж співробітництва України і Росії у рамках Митного союзу Києву нині не до вподоби. Урядовий уповноважений з питань співпраці з Росією та державами СНД Валерій Мунтіян у розмові зі ЗМІ вважає за необхідне отримати статус спостерігача при Євразійській економічній комісії, перш ніж робити подальші кроки у напрямку до Митного союзу.
Київський політолог Олександр Палій пояснює це небажанням українських олігархів та політиків ділитися власністю та владою.
«І ситуація у Казахстані, і у Білорусі, де Росія поставила Лукашенку умови отримання чергового кредиту – передачу (росіянам) двох стратегічно важливих підприємств країни – цей досвід двох країн щодо перебування у Митному союзі свідчить про реальну ціну оцих казкових вигод, мільярдних прибутків тощо, які нам малюють прибічники Митного союзу», – зазначив експерт для Радіо Свобода.
На думку Палія, практика функціонування Митного союзу доводить його неефективність і безперспективність.
В приступе ностальгии по “славному” прошлому
- 19.03.13, 14:15
- Лента блогеров.
В ситуационном зале Центрального командного пункта вооруженных сил России под руководством министра обороны Сергея Шойгу прошло расширенное совещание глав центральных командных органов Министерства обороны и оборонной промышленности, посвященное состоянию и перспективам развития Военно-морского флота.
Тогда моряки Северного, Балтийского и Черноморского флотов высаживали десант на Черноморском побережье, не раз проходили туда и обратно Босфор, Мраморное море и Дарданеллы, провели в восточной части Средиземноморья более 60 боевых ракетных и артиллерийских стрельб по воздушным, морским и подводным целям. Потом североморцы заменили в районе Африканского Рога корабли Тихоокеанского флота, проводившие через зону, контролируемую сомалийскими пиратами, гражданские торговые суда. А остальные корабли вернулись к местам своей дислокации.
Как следует из заявления министра, корабли российского ВМФ будут дежурить в этом стратегическом регионе не время от времени, как сейчас, а постоянно. В оборонном ведомстве указывают, что именно в Средиземноморье сосредоточены главные угрозы национальной безопасности России.
Весьма интересно сообщение, что средиземноморская группировка ВМФ России примерно на две трети будет состоять из кораблей Северного флота. На треть – из Черноморского. Оперативное командование будет осуществляться с флагманского корабля, стратегическое – из штаба в Санкт-Петербурге.
Возможно, что с точки зрения боевой подготовки столь дальние переходы кораблей с баз на Кольском полуострове вокруг европейского побережья и имеют смысл, но посмотрим на это с другой стороны.
Так называемая Средиземноморская группировка будет иметь в составе до 10 кораблей. Другими словами, 6-7 кораблей Северного флота, 3-4 – из состава Черноморского. Что и говорить, сила боевая и грозная. Как раз такая, чтобы бросить вызов американскому, турецкому и прочим флотам стран НАТО. Другими словами, в составе как Северного, так и Черноморского флотов нет в достаточном количестве кораблей, которые могли бы находиться в Средиземном море на постоянной основе. Собирают с бору по сосенке.
Для сравнения: в советские времена 5-я оперативная эскадра, находившаяся в Средиземном море, состояла из 70-80 вымпелов (30 надводных кораблей, 4-5 атомных и до 10 дизельных подводных лодок, две плавмастерские, 3-4 танкера, сухогрузы, корабли минно-тральной группы, комплексного обслуживания, рефрижераторы, госпитальные и спасательные суда, морские буксиры). Новая оперативная эскадра вряд ли сможет противостоять даже 6-му американскому флоту. Даже если собрать все более или менее пригодные надводные и подводные корабли со всех четырех флотов, 5-я эскадра навряд ли получится. К этому следует добавить, что для заправки водой и горючим придется заходить в порты Черногории, Кипра, возможно, Греции, что также обойдется в копеечку. Да и не всегда это будет возможно по причинам политического характера. Интересно, как в Москве представляют реализацию того, что оперативное соединение российского флота должно противостоять странам НАТО и для этого заходить в порты своего возможного противника.
Понятно, что корабли у причалов стоять не должны. Но каждый поход – это вырабатывание и без того не очень значительного моторесурса. Ведь корабли флота российского не только не первой молодости, наоборот, весьма почтенной старости. По мнению бывшего начальника Главного штаба ВМФ адмирала Виктора Кравченко, Россия пока не обладает возможностями для создания постоянного оперативного соединения в Средиземном море. Для этого у ВМФ не хватает боеспособных кораблей и надежного пункта материально-технического обеспечения. “Не знаю, откуда взялись эти разговоры о воссоздании Средиземноморской эскадры. Подобные заявления – это опять громогласные слова и желания, которые не подкреплены реальными ресурсами. Если такую группировку собрать из того, что осталось у флота, то корабли формирования в течение года выбьют весь свой моторесурс и их придется ремонтировать”. Теперь это не разговоры, а директива, согласованная с Кремлем. Иначе такие вопросы не решаются.
Мнение адмирала совпадает с тем, что сказал министр обороны Сергей Шойгу. “Общее состояние дел на флоте нельзя назвать удовлетворительным. В первую очередь это связано с тем, что в течение длительного времени на флот не поступали новые корабли и суда, не соблюдались сроки выполнения технического обслуживания. В результате большую часть корабельного состава приходится эксплуатировать с продленными межремонтными периодами, многие корабли и суда имеют ограничения по использованию вооружения и военной техники”.
Тогда возникает вполне естественный вопрос: зачем все это действо с кораблями, флагами и пустой тратой денег?
Ответ лежит не только в приступе ностальгии по былому величию и страстном желании кому-то и что-то доказать. Хотя истинную цену подобным оперативным соединениям военные стран НАТО прекрасно знают.
Первый фактор – внутренний. Пропагандистская составляющая вполне ясна и хорошо вписывается в общеполитическую линию: грозить надменному соседу. Особо, правда, грозить нечем, и соседи ближние и дальние не слишком пугливы, но народу такие подробности сообщать не к чему. Картинку по Первому каналу и НТВ покажут – и достаточно. Хотя для подкрепления тезиса о вставании с колен демонстрация флага в дальних морях вполне подходит. Да и приступы антиамериканизма и антизападничества должны в обществе набегать волна за волной. Чтобы всех держать в напряжении и подкреплять тезис о враждебном окружении.
Однако есть тоже внутренний, но гораздо более весомый фактор. Если выходить на моря-океаны, то нужны перевооружение, новые боевые корабли и самолеты. Ведь флот без авиационного сопровождения ничего не стоит. У России вдруг появились стратегические интересы во Вьетнаме, в Латинской Америке, правда, после известных событий и персональных изменений в Венесуэле не ясно, что с ними будет, и тем более в Средиземном море. Если не послать два десантных корабля в сирийский порт Тартус, то как вообще о Сирии можно говорить? В Москве думают, что так уважать не станут.
О том, в каком состоянии российский ВПК, известно. Корабли и подводные лодки строят так долго, что их и спускать на воду не имеет смысла. Например, многоцелевую подводную лодку “Северодвинск” строили 20 лет, подводные атомные стратегические крейсеры, как, к примеру, “Юрий Долгорукий”, – по 15 лет, дизельную, воздухонезависимую подлодку “Санкт-Петербург” за 20 лет так и не сдали флоту. Как пишет московская “Независимая газета”, “в гособоронзаказ 2015-2025 годов заложили пункт о создании нового авианосца. Мол, якобы конструкторы уже разработали его аванпроект, но где его будут строить и сколько лет, зачем он нам нужен – вопрос открытый”. В благословенные времена советская судостроительная промышленность не смогла создать ни одного авианосца. Усеченную версию замаскировали под название авианесущего крейсера. Сейчас ситуация даже не сравнимая, а амбиции все те же. Тем не менее, министр обороны настроен радужно. “В результате реализации госпрограммы вооружения до 2020 года на флот должны поступить 8 ракетных подводных крейсеров, 16 многоцелевых подводных лодок, 54 надводных боевых корабля различного класса”.
Это то, что так ждет военно-промышленный комплекс. Перевооружение и обновление, строительство новых кораблей и ремонт действующих за безумные деньги – только это и нужно директорам ВПК и тесно с ними связанным генералам и адмиралам. А если деньги польются рекой, как в благословенные советские времена, то режим получит крепкую опору. И это главное, для чего все это затевается.
Если отвлечься от всей этой воинственной риторики и неоправданных обещаний, то в сухом остатке остаются две цели. О первой, внутриполитической мы уже говорили. Теперь насчет внешней. Не стоит всерьез принимать боевое значение устаревших в прямом и переносном смысле кораблей, оторванных от своих баз посреди Средиземного моря. Никакой боевой угрозы флотам стран НАТО, и в первую очередь американскому 6-му флоту, они не представляют.
Видимо, ставится более ограниченная задача. Подкрепление дипломатических усилий. Россия буквально надрывается в доказательстве своего значения для арабских стран. Два десантных корабля вблизи сирийского побережья должны были показать, что режим Асада как-то защищен от внешнего воздействия.
Однако тут все напоминает детскую игру. Никто в Сирию вторгаться не собирается, а если бы собрался, то два корабля никак бы не были помехой. Впрочем, это нисколько не помешает российской пропаганде рассказывать гражданам страны о том, как андреевский флаг защитил Сирию и предотвратил вторжение то ли стран НАТО, то ли неизвестно кого. Так что все останутся довольны. Только российскому народу в очередной раз можно посочувствовать из-за нового витка гонки вооружений.
zerkalo.az
