"...вода все прибувала й прибувала. Будинок вже давно стояв по вінка у воді. Чоловік намагаючись хоч якось врятуватися виліз на дах дому й почав молити Бога щоб той його врятував. Невдовзі повз пропливав човен, на якому сиділи люди, вони покликали того чоловіка, щоб той сідав до човна, але він відмовився, кажучи що його Бог врятує. А тим часом вода все прибувала…Пройшов певний час і чоловік стояв по коліна у воді й молився. Звідкись узявся човен , підплив до чоловіка і люди на тому човні теж запропонували тому чоловікові врятуватися, але він подякував і сказав: «Мене Бог урятує» …Час йшов, а води ставало дедалі більше, що бідний чоловік стояв вже по горло у воді… Раптом з’явився третій човен… І чоловік знову відмовився посилаючись на допомогу Бога… Невдовзі вода прилинула сильним потоком і чоловіка не стало… І ось на небесах він запитав Бога, чому йому той не допоміг він же просив і молився йому, на що йому Бог відповів, що чоловік сам відмовився від його допомоги. «Я ж посилав тобі аж три човни», - сказав Бог, - «ти не сів в жоден з них.» "
P.S. «…цілий світ хотів тобі подарити, але ти мене просто не чула…»(ТІК «Апрель»)

Немало літ я тут прожив
Але ніхто так і не любив.
Пора мені вже йти туди,
Бо зрада і лицемірство прийшли сюди.

І бути одному вже немає сил,
О, Боже, що такого я зробив?
Покинули мене вже всі
Помру мабуть я на самоті.

Ніхто не згадає моє ім'я
Ніколи навіть не запита,
Чия могила там поросла
Кого вона в собі хова?

І що жила тоді одна
Людина досить молода.
І серце в нього теж було
Та не любив його ніхто.

Чувак з грошима для ниж ідеал оно,
А ти з віршами лише лайно.

Для чого орлові дані крила, Коли злетіти не дають? Скували їх путами сильно І кожен день нові кують. Хочаб лиш раз злетіти в небо, Відчути вільний той політ. Наповнить серце там любов"ю, Поглянуть на весь широкий світ... Ланцюг коротшає невпинно, Так буде що згадать тоді?

 

 

Серце без любові - серце зі сталі

На клапті мою душу воно розриває

Серце орла, очі тигра

Але в коханні я нічого не виграв

http://www.youtube.com/watch?v=UyOm8_PbBAo

пiсня "Я пiду в далекi гори" (автор - Володимир Івасюк)

Я пiду в далекi гори, на широкi полонини, I попрошу вiтер з ...., аби вiн не спав до днини! Щоб летiв на вiльних крилах, крiзь кiчерi i дiброви I дiзнавсь, де моя мила - карi очi, чорнi брови! Пр. Мила моя! Люба моя! Свiте, ясен свiт! Я несу в очах до тебе весь блакитний цвiт. Я несу любов-зажуру, мрiю молоду, I цвiтуть сади для мене, як до тебе йду! А як вiтер з полонини прилетiти не захоче, Все одно знайду дiвчину - чорнi брови, карi очi, Перейду я бистрi рiки, i кiчерi, i дiброви, I шляхи менi покажуть карi очi, чорнi брови! Пр. Пр. Hа-най, на-на-на-на-на-на-на-най, на-на-на-на-на-на-на-най, на-на-на-на-на-на-на-най