Крихи польськісті в Галіції

З Інтернету огляд польських медіа в Україні для українських читачів

КУР’ЄР ГАЛІЦИЙСКИЙ / KURIER galicyjcki індекс передплати 98780 ДВОТИЖНЕВИК НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА ПОЛЯКІВ В УКРАЇНІ 13-26 квітня 2012 № 7 (155) [с.15] www.kuriergalicyjski.com Okruchy polskoci w Galicji Крихи польськісті в Галіції Є нам сили щоденно думати про розвиток польської справи в Україні та старатись результативно діяти в цьому напрямку, щоб ото Польща та польськість не згинули в нашому житті на сотні літ та багато поколінь, та щоб ото ми не залишились в історії цієї землі останніми польськими Могіканами. Та щоби наша польськість знову виражалась у нашій єдності, ані була єдине вбогими крихами на обрії життя. http://www.duszki.pl/kurier_galicyjski/ WODZIMIERZ KLU CZAK Володимир Ключак Сто літ, сто літ хай живе, живе нам… Так ми вітаємо когось з нагоди народження чи іменин. Так зичимо людині довгих літ життя. Напевно, так співати на державних святах не належить, бо кожний патріот (в доброму значення цього слова) хоче вірити, що його Вітчизна хоча й мала початок, проте не буде мати кінця, що буде вона існувати повіки. Ще Польща не загинула… Так урочисто, в поруху душі й серця на цієї землі співали наші діди менше ніж сто літ тому. Польський дух Галіції, любов до цієї землі та її польської історії, наповнювали гордістю кожного з наших предків. А що ж то тепер? Чи є ще у Східній Галіції ота інтегральна польська цілість, чи можемо мовити тільки про крихи польськісті на цієї землі? Щоби відповісти на це запитання, потрібно узяти до уваги багато різних речей. Кількість польських шкіл, чи хоча ж би таких, де навчання польській мові є на належному рівні. Кількість осіб, які готові визнати свою польськість. Кількість активно працюючих польських осередків, яки розраховують найперв на себе, на власне зацікавлення в польської справі, ані тільки на фінансову підтримку Материзни. Яким є стосунок до Польщі та Поляків серед мешканців Східної Галіції та присутність Польщі в приватному і публічному житті наших теренів. Про Карту Поляка радше говорити не будемо, хоча ж би через те, що майже на кожному стовпі висіть оголошення про залагодження цей процедури. Скільки осіб скористалось тою пропозицією для залагодження своїх торгових інтересів, можна тільки припускати. Отож, Поляків мешкає в Галіції не у два чи три рази менше, ніж перед війною, а чиж у кільки десять разів менше. Як катастрофу можна визнати кількість діючих римсько-католицьких костьолів у порівнянні з 30-ми роками XX віку. Багато Поляків воліє признаватись до своєї польськісті тільки у «.своєму” товариству. Та ж не на праці чи публічно. Що більше, Поляки не виробляють спільного становища, й не висувають значних вимог до місцевої влади, що приводить просто до ігнорування їх потреб чи позиції органами самоврядування. Чи цікавила когось позиція польської національної меншини в справах зведення пам’ятників Бандері чи назування вулиць в містах та містечках? Майже в кожному місту маємо вулиці Мазепи, Петлюри, Бандери, Грушевського, Коновальця, Героїв УПА, Лесі Українки, Стуса й т.п. А чи у Львову є вулиця короля Яна Казимира чи польських Орлят? Чи є вулиця Раймонда Яроша в Трускавцю, Бруна Шульца або Яна Невядомського в Дрогобучу? Чи ж не подібною є ситуація в Стрию, Бориславу, Станіславові (Івана-Франківську – перекладач) Тарнополю (Тернопіль - перекладач), Мостиськах, Бжежанах? Забуто про польських письменниках, малярах, будівничих держави, витерте наші сліди й небагато що змінилось з часів комунізму. Хто з Поляків користається своїм правом аби святкувати вдома, ані на роботі Боже Народження (Різдво Христове – перекладач)? Чи маємо вплив на тих, хто віддав наші костьоли православним, греко-католикам, протестантам? Хиба ж не маємо, і, навіть, голосуємо з них знову, щоби ото вони репрезентували наші інтереси в міських чи обласних радах. Навіть, нерідко в нашому середовищі чуємо про симпатії до «Свободи ” Тягнибока. Замість монолітності польських товариств та готовності стати в оборону кожного Поляка, маємо не раз і два аморфні групи, які активізуються тільки-но перед виборами в товариствах. Замість творення якоїсь політичної польської сили, далі мусимо вибирати між злом великим та злом меншим. Росіяни в Галіції почуваються вільніше, та мають більше інформаційних та політичних можливостей аніж Поляки, яки творили взірець цього краю.

В Україні пам’ятають слова померлого Президента Росії Бориса Єльцина про те, що нібито він кожного дня думав, що він зробив доброго для України. Так, й ми, як громадяни України, тож повинні старатись про добро цієї країни, в який мешкаємо. Бо вже не в нашій силі зміняти кордони, як це робили вожді кільки великих держав після I та II світових війн. Однак, в наших силах такі є щоденно думати про розвиток польської справи в Україні, та старатись щось робити у тому напрямку. А щоби Польща й польськість не згинули з нашого життя на сотні літ та багато поколінь, й ми ж бо не залишились в історії цей землі останніми польськими Могіканами. Й щоби наша польськість знову виражалась в нашій єдності, а не була ж би єдине вбогими крихами на обрію життя.

Джерело: 20.04.2012. (з польської мови переклав: А. Грабовський,) 20.04.2012.; Дебальцеве За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились. Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Коментарі

Леонід

121.04.12, 08:00

А чи може хтось пригадати випадок, щоб хтось з сучасних українських політиків бодай згадав про українців Придністров'я, Малинового клину (Жовтого, Сірого, Зеленого, Петербурга, Москви), діаспору ближнього та дального зарубіжжя?

М_Ірина

221.04.12, 19:12

По-перше, коли пан не хоче бачити вулиці Мазепи й Бандери - хай переїздіть на Донеччину.
Тут буде вклонятись Леніну, Постишеву, Крупській (полячці).
По-друге, чому Адам Міцкевич та інші поляки опинились в Галичині? Бо після Варшавського
повстання 1830 р, москали б їх в Польщі вбили. А Галиція прихистила. Так хто й у чому винний?
Чи українці, які нарешті почали встановлювати памятники своїм героям? ПОгано в Україні - просимо
панство на ІСТОРИЧНУ БАТЬКІВЩИНУ. а не мріяти про ВЕЛИКУ Польшу. Власну діаспору облаштовуйте за вланий кошт!

Zaremba

327.04.12, 08:44Відповідь на 2 від М_Ірина

427.04.12, 08:44Відповідь на 1 від Леонід

_*N_

57.05.12, 21:02

Цікава замітка. Незважаючи на все сказане , українцям потрібно повчитися у поляків ,
як утверджувати свою віру , традиції -культуру , лержавність.

Zaremba

Крихи польськісті в Галіції

Останні статті

Коментарі