Солідарні з Україною...

З Інтернету огляд польських медіа

http://kontynent-warszawa.pl/content-6-felietony-3507-warszawa__ukrainska.htm Warszawa: Ukraiska Grzegorz Spodarek "Solidarni z Ukrain" / fot. Myron Kertyczak

http://kontynent-warszawa.pl/content-6-felietony-3507-warszawa__ukrainska.htm «Солідарні з Україною” Були, є й будемо Так стисло можна повідати про Українців у Варшаві, яка, - як кожна метрополія у світі вабить людей, шукаючих нових визнань або цікавішого життя. З погляду на культурову близкость та відносно невелику відстань знад Дніпра сюди приїжджають не тільки, як ще у нашому часу вважають, фізичні працівники, але рівним чином й студенти, артисти, науковці, бізнесмени, журналісти, літератори та інші. Східне обличчя столиці – це також Греко-католицька та Православна церкви, а також етнічні Українці, яких в 1947 р. розпорошила по усієї Польщі депортація, відома як операція «Вісла”. Медіа та організація з протестом на тлі Сьогодні в Варшаві знаходиться провід Союзу Українців Польщі, виходить український тижневик «Наше Слово”, та діє видавництво «Тирса”. Українська Секція Польського Радіва надає у зоні до Дніпра україномовну версію інформації про Польщу, а в TVP3 існувала програма «Теленовини”, - про життя української меншини в Польщі, яка з перекладом тексту доходила й до польського глядача. Про «Теленовини” говоримо у минулому часі, бо керівництво TVP у липні прийняло рішення про відмову від цього циклу, стверджуючи, що «медійна діяльність мусить спиратись на економічні реалії”. Проти такого трактування цінної не тільки для української громадськості телепередачі, запротестував ZUwP (Союз Українців в Польщі - перекладач) та широке коло глядачів (підписатись під протестом можна на сторінках: www.kontynent-warszawa.pl , www.nslowo.pl , www.harazd.net , www.oup.ukraina.com.pl ). У Варшаві існує найстарша й перша в Європі ( поза Україною) Кафедра Україністики, а в книгарнях можна знайти переклади українських авторів, як сучасних, так рівно й таких як-от Забужко, Матіос, Андрухович чи Жадан. При відвідування Центру Слов’янської Культури на вулиці Юрія Гагаріна в обширної білорусько-російсько-української пропозиції можна знайти оригінали отих та багатьох інших письменників, або просто почитати цікаві книжки. Багато інформації не тільки про українську фольклорну музику та про капели, та події, можна знайти у Фольклорної Музичної Галереї (вул. Новогродська, 46) Тадеуша Конадора, - члена гурту «Верховина”, який разом з дочкою Агатою провадить також й школу співу. Минулого року на столичної Празі (дільниця Варшави – перекладач) з ініціативи Павла Коженьовського повстала галерея ArTtu, специалізуючи на пропаганді українського і польського малярства, а з часом, й графіки та фотографії. По-перше: культура Багато українських культурових цикавинок можна знайти в столичному Державному Етнографічному Музею. З 2006 р. діяло в Варшаві Товариство Приятелів України (головою якого є одна з вельми відомих в Польщі Українок – акторка та режисер кіно – Вероніка Марчук-Пазура), та Центр Культури і Інформації при Амбасаді України в Польщі. На хвили підтримки Віктора Ющенка в 2004 р. повстала у Варшаві організація Наш Вибір – Україна, до сьогодні об’єднуючи молоду українську інтелігенцію, у більшості студентів та наукових працівників. У рамах спільних, або незалежних проектів згадуваних інституцій, в столиці організуються різни заходи, - від концертів та виставок, дні українського театру, перегляди українських фільмів, аж до урочистостей упам'ятнення жертв Великого Голоду в Україні, чи офіціального святкування Дня Незалежності України ( 24 серпня). З концертами приїжджали до столиці такі київські музичні зірки як Океан Ельзи, Мандри, Гайдамаки, чи Руслана, також фольклорно-рокові групи Гутор, Беркут та Горпина, створенні представниками української національної меншини в Польщі. У Варшаві, на жаль, не існує якась флагманська українська імпреза, - виняток може становить хиба що столична Маланка (Забава Сильвестрова), організована у клубу CDQ , хоча ж в 2009 р. й ця імпреза не відбулась, а замість неї молоді Українці з варшавського кола ZUwP організували з не меншою популярністю бал у клубу Каруселя. Поки ситуація не зміниться, усі, хто прагне краще пізнати культуру східних сусідів, мусить уважно відслідковувати українські елементи в календарю імпрез багатьох столичних інституцій, або відслідковувати, особливо багато цим літом, культурову пропозицію ZUwP, та інших українських організацій та терену усієї Польщі (інформація на www.oup.ukraina.com.pl ). Не тільки одною закваскою… Хоча в столичних крамницях й знайдемо хлібну закваску, кільки ґатунків пива, вина та других міцніших напоїв, та українська традиційна кухня є незаперечним раєм для гурманів, - й при цьому усьому в місці досі не з’явилась звичайна українська ресторація, кав’ярня або паб. Оці пустоти в краєвиду Варшави хтось невідкладно повинен загосподарювати. Такі пункти мали би усі передумови тому, аби стати місцем зустріч багатьох Українців та прихильників України. Тож могли би стати придатним інформаційним пунктом, та культуровим центром повсякденного життя. Історія Варшави з української точки зору Подане вище українське обличчя Варшави, певно є відкритим обличчям, яке постійно можна поповнювати новими елементами. У цьому контексту не можна не згадати про такі місця, як пам’ятник українського віщуна Тараса Шевченка на стику вулиць Говорка та Шпацерової, чи Православний Цвинтар на Волі, де м. і. спочивають жолнежи отамана Семена Петлюри, - українського союзника маршала Юзефа Пілсудського у боротьбі з Москвою. Варт зазначити, що столиця є також й садибою знаменитих українських родів – Святополків-Четвертинських, Острозьких (палац на вулиці Тамка), чи Уруських, - колись власників палацу при Краківському Передмісті, наліво від брами Варшавського Університету. Присутність в Варшаві в міжвоєнний період української еміграційної політичної влади, особливо ж функціонування влади Українського Центрального Комітету, та багатьох інших організацій та товариств, справило, що столиця Польщі безперечно була у тому часі центром політичного, громадсько-культурового та наукового життя української еміграції. Тут діяло багато культурових організацій, м. і. Український Народний Хор імені Миколи Лисенка, артистична група «Спокій”, навколо якої купчились архітектори, графіки, малярі, резьбяри, яких вела мета поставлення українського мистецтва нарівні з сучасним мистецтвом інших народів. Зі столицею Польщі також було був пов'язаний Український Театр «Промінь”, та літературна група «Танк”, створена видатними українськими письменниками, серед яких були Євген Маланюк, Юрій Липа, Левко Чикаленко, Олена Теліга, Наталія Лівицька-Холодна, Юрій Косач та інши. У 1930 р. у Варшаві повстав Український Науковий Інститут, наукове гроно якого становили професорове: Олександр Лотоцький, Роман Смаль-Стоцький, Валентин Садовський та Богдан Лепкий. Інститут діяв в семінарах: економічному, української філології; правничої комісії, комісії перекладу Святого Письма та теологічних книг на українську мову, комісії досліджень історії українського руху, комісії у справах досліджень польсько-українських проблем. Опубліковані праці членів УНІ становлять важну частку доробку української науки. Найбільш плідним автором був Олександр Лотоцький, який увесь період діяльності УНІ проводив в науковій бібліотеці. Вона становила найбільшу збірку україністики в Варшаві, й в 1939 р. лічила 10 тис. позицій. У 1929 р. у Варшаві повстала перша Перша Українська Дитяча Школа, а 4-ма роками пізніше відкрита змішана народна Школа ім. Лесі Українки. У місті діяли українські видавництва, видавалась періодика та щоденна преса. Серед багатьох видатних українських постатей не можна не поминути українського письменника, історика та етнографа Пантелеймона Куліша, який мешкав і працював у Варшаві в 1864 – 1867 роках, та чудової української вокалистки (сопрано) і педагога Соломеї Крушельницької. Співачка мала успіх в Італії у головній ролі Мадам Батерфляй Гякомо Пучині, виступала на сцені Ла Скала в партіях з легендарним тенором Енріко Карузо, концертувала в Південній Америці, Парижу, Риму, Львові, Кракові та на багатьох інших сценах. В 1898 – 1902 роках вона була зіркою Варшавської Опери. За пару літ раніше Варшаву підкорив співак Олександр Мушина, якого у своєму часі визнаване за найвидатнішого виконавця тенорових партій в операх Монюшки за усю історію виконання цих творів. Зовсім в інший царині, але також як артист, уславився Петро Мегик, - відомий український маляр, графік, редактор і громадський діяч. Найперв в 1921 р. Петро Мегик став студентом Академії Художнього Мистецтва у Варшаві, аби пізніше його кольорові малюнки медичних препаратів, які розглядались в мікроскоп, були передруковані в медичних часописах в Польщі та за кордоном. Ще не кінець… Наданий тут неповний образ української Варшави однак дає достатнє підтвердження твердження, що закладене в титулу. Наприкінці його вочевидь можна розширити, - Варшава була, є й напевно зостанеться значним місцем в громадсько-культуровому життю Українців і України. У політичному житті запевне також, бо ще багато людей повинно пам’ятати помаранчовий карнавал на столичних вулицях як символ симпатії варшавяків та польської влади до демократичних змін в Києву… Grzegorz Spodarek Гжегож Сподарек

(частина матеріалів до тексту надав український інженер історик-аматор Роман Шагала, який планує видання книжки під робочою назвою «Українці в Варшаві”)

Див. джерело: 09.03.2012. http://kontynent-warszawa.pl/content-6-felietony-3507-warszawa__ukrainska.htm (з польської мови переклав: А. Грабовський,) 11.03.2012.; Дебальцеве За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились. Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Zaremba

Солідарні з Україною...

Останні статті

Коментарі