Павло Тетеря

Розглядаючи історію козацького гетьмана Павла Тетері (Павла Пантелеймоновича Пасика Тетері-Можковського), часто серед усталених фактів мусимо рухатись в колу домислів та непевності. Вже саме детально визначення дати його народження дає багато проблем дослідникам його історії. Польські та українські історики подають різні дати його народження між 1610 та 1622 роками. Як бачимо – то є спори про час початку. Більше певною надається дата його смерті, визначена 1671 роком, хоча й вона не є детально визначеною Обставини особистого життя козацького гетьмана наразі не є достатньо з’ясованими. Відомо, що був він двічі одружений, а друга його жінка була дочкою самого Богдана Хмельницького, Олена, що напевно мало вплив на кар’єру Павла Тетері серед Козаків. Батьком його, правдоподібно, був Ян Можковський. Трохи більше ніж про батьків, відомо про його близьких родичах, брата Юрка та двох сестер. Першою була Єва, яка стала дружино Михайла Іскри, а друга сестра, невідома за ім’ям, пошлюбила Атанаса Піроцького. Про соціальне походження історики також відповідають неоднозначно. Наприклад, за однією версією він мав походити зі шляхетського роду Можковських гербу „Radwan”, - за другою версією, походив з дрібної шляхти православного визнання, замешканої побіля Овруча в київському воєводству. 

За українським дослідником Ярославом Дашкевичем, до 1649 року він вживав прізвище Можковський (інша можлива версія – Мошковський), натомість другий член того прізвища, під яким відомий в історії краще, себто Тетеря, за Дашкевичем є прізвиськом, наданим йому вже у часах Козаччини. Якщо говорити про освіту, яку мав майбутній гетьман, також немає згоди серед істориків щодо цього. Український історик Тарас Чухліб подає інформацію, що молодий Павло Тетеря здобував освіту в «уніатської школі в Мінську та в Києво-Могилянському колегіуму”. Юліан Бартошевич також подає інформацію про уніатську школу в Мінську, посилаючись на Annales ecclesiae rutheane, опрацьоване і видане Михалем Харасевичем. Натомість Александер Яблонський у своєму нарису історії Києво-Могилянської Академії утвердився, що невідомо – де вчилися таки вожді Козаччина, як Іван Виговський чи Павло Тетеря.

Обіймаючи в 1663 році уряд гетьмана по Юрію Хмельницькому, Павло Тетеря не був постаттю загадковою ані для польсько-литовської сторони, ані рівно й для козацької. Ця людина походженням з православної шляхти, дала про себе знати як лояльний та відданий співпрацівник Богдана Хмельницького, який надав йому м. і. уряд писаря переяславського полку, аби затим перенести його на становисько полковника того ж полку. Більш того, тодішній козацький гетьман довірив йому м. і. делікатну дипломатичну місію до семигородського князя Єжего II Ракоци, а також в 1654 році вислав у посольству до Москви з завданням представити цареві suplik гетьмана та війська запорозького. Оце вирізнення зумовлювалось також й роллю, яку відігрівав Павло Тетеря у часі відомої ради в Переяславі, де виконував роллю господаря та знавця церемонії, і, окрім цього, був одним з перемовників з козацької сторони в розмовах, що точились з московським посланцями. Така довіра до його особи не могла бути випадковою. Восени 1655 року Павло Тетеря був під Львовом, оточеним козацьким військом, де перемовляється з львівськими мешканцями щодо здачі міста, та приймає на перемовах делегацію львівського православного духовенства на чолі з єпископом Арсенієм Желіборським. Цікавою деталлю біографії Павла Тетері є участь у творенні проекту нової унії костьольної, що було відзначено Антонієм Мироновичем. 

Цей проект повстав у часах дискусії навколо гадяцької угоди. Авторами того проекту мали бути за Антонієм Мироновичем: холмський архімандрит Ян Юзеф Мєшцерський, Станіслав Казимир Беневський та, власне, Павло Тетеря, зрештою добре знайомий Беневському за часів праці Павла Тетері в канцелярії гродської луцької й володимирської. У половині грудня 1658 року, цей проект мав бути остаточно опрацьований та пересланий королю. 

Ще надається важним факт зміни ним, у певному моменту, якби то сказали сьогодні, «політичної оріентації”, чи коротко кажучи, зміни його поглядів на питання, на якому боці конфлікту, що точився між Речіпосполитою та Московським Царством, повинна оповідати Козаччина. Або інакше, яку сторону підтримати, так, аби мати, принаймні, шанс на будову в міру можливості незалежної козацької держави. Така зміна в його роздумах наступила напевно після невдалого для Козаків посольства до Москви у серпні 1657 року.