скупка землі чужими...

Тепер держава проведе національний опис землі, бо ж ніхто докладно не знає, скільки її сьогодні є в чужих руках, - рахується, що десь біля 10 процентів.

Аргентина є ласим куснем, бо ж то не тільки восьма країна світу з погляду її поверхні.  

Рік тому, в провінції Ріо Негро найбільший китайський державний харчовий концерн Heilongjiang Bejdahuang набув собі 330 тис. гектарів. Губернатор віддав її як непригодні, а Китайці обіцяли, що землю зволожать коштом понад 1,1 млрд. євро, посіють пшеницю, кукурудзу та сою, за що 20 літ будуть мати виключне право на увесь врожай. Умова була зупинена судом, бо ж її оскаржили екологи, які жадають рапорту про наслідки інвестицій для навколишнього середовища.

Аргентинці вважають, що віддавання землі під управу чужим концернам позбавить їх багатих доходів з поточного продажу, щораз більш дорогих харчів, та наражає їх власну харчову безпеку.

Останній рапорт Світової Організації Рільництва і Харчів алярмує, що викуп землі в Латинської Америці, а також величезна концентрація управ та харчової продукції в руках нечисленних концернів, - хоч би й крайових, але настановлених на експорт, - загрожує харчовій безпеці цих країн. Це також загрожує руїною та недоїданням місцевій людності, та звінчує ціни землі так, що не стати на неї громадянам цих країн. В останніх восьмі роках, наприклад, масна уругвайська пампа подорожчала шестиразово.

Подібні до аргентинських обмеження, раніше запровадила Бразилія. У 2010 році за президента Люлі Інаціо да Сільви вона обмежила обшир землі в закордонних руках, - від 250 до 5 тис. га в залежності від стану землі. В рамах усієї країни чужоземний капітал не може мати більше ніж 25 процентів землі.

В Болівії один власник, без огляду на громадянство, не може мати огулом більше ніж 5 тис. га, а в Парагваю не вільно продавати закордонним посідачам землі з великих маєтків, що призначені на земельну реформу.

rdo: Gazeta Wyborcza