«Куди їдеш?”

накладом Львівського видавництва «Свічадо” за співпраці Генерального Консульства РП у Львові, а фінансову допомогу надав ВАТ КРЕДОБАНК (група РКО ВР).  

„Накладом нашого видавництва видається різні книжки й з кожній тішимось. Однак, сьогодні зустрічаємось з Панством з приводу виходу, як вважаю, особливої книжки, - сказав на вступу Богдан Троянівський, директор видавництва. - Чому ми вважали, що буде добре буде видати в Україні власне цей твір? Редактор нашого видавництва Марія Чайка, перелічила кільку приводів, за якими це належало зробити. По-перше, тому, що це є твір, який належить до класиці загальної літератури. Для нас є дуже важливо, або канон літератури загальної був доступний в української мові. По-друге, тому, що це є шедевр творчості Сенкевича, за яке він отримав Нобелівську Нагороду. По-третє, тому, що це є література наших найблищих сусідів. Тепер ми змінили опції конфронтації на опції поєднання. Дуже тішимося, що такі твори можуть бути елементом взаємного зближення.

Також є повід, як вважаю, особливий. Події, описані Сенкевичем в його повесті, доточать часів переслідування християн. Це був час, коли творився Костьол, повставали нові вартості. Багато старших осіб пам’ятають переслідування Костьолу, часи катакомбного Костьолу. Переслідування, які були нашим уділом, в якийсь спосіб були подібні до тих, які переживали перші християни. Зичив би собі і Панству, аби з нашого грона виходили письменники такої ранги, як Генрик Сенкевич, а з під їх пера виходили такі твори, як „Quo vadis?”

До мови був запрошений ксьондз єпископ Ігор Возняк з Українського Греко-католицького Костьолу: «Текст перекладу легко читається. Мені він подобається. Сам переклад є плинний, багата мова, квіткова. Хотів би подякувати пану Олегові Бурячковському за його працю, а банкові ВАТ КРЕДОБАНК – за сприяння цей ініціативі. Відомо, що раніше книжка вже була перекладена на 50 мов. Не можна сказати, що є то більшість мов світу, але те, що представники щонайменше 50 народів можуть її прочитати свобідне, є великим багатством. Тепер й наш читач візьме в руки добрий український переклад твору, написаний на такому високому рівні.”

Забрав мову також й ксьондз канонік Ян Боярський з Львівської Архікатедри: “За цю книжку Сенкевич отримав Нобелівську Нагороду в 1905 році. Є ця праця важливою, високої ранги. Для мене, як капелана, особи, які вірять в Бога, й для яких слово «релігія” багато значить, це книжка має вартість, оскільки в неї є міцний релігійний акцент. Вона повстала внаслідок зіткнення античної та загальнохристиянської культури. Ян Павел II так мовив до польських митців: «Радує, що інтелектуалісти, артисти, люди культури, власне в Костьолу знаходять простір свободи Усім творцям, особливо митцям пера, надається зичити, аби поширювали та поглиблювали в собі ж на ново отій простір”. Для мене є великою подією, що презентація любимої мною книжки проходить в таких часах й в такому середовищу. Досконало пам’ятаю оті часи, коли про релігію та Бога не вільно було навіть говорити. Добре, що сьогодні ми, - ксьондзи та вірні, - можемо зустрітися у спільному грону з рації презентації перекладу книжки. Це є щось гарне. Не варт шукати різниць й того, що нас ділить. Нехай презентація цей гарної книжки стане міцним зачином симбіозу.”

До зібраних звернувся представник Генерального Консульства РП у Львові консул Марцин Зеневич.   «Щиро дякую за працю та її плоди в постаті цінного перекладу книжки Генрика Сенкевича „Quo vadis?” Це справді велика подія . Вона має велике значення не тільки для літератури, але й для наших стосунків. Мимо того, що акція твору розігрується в стародавніх часах, в часах Нерона, автор заклав там сценки, які показують душу польську, слов’янську. Тому то твір є дуже важливим для українських читачів, щоб вони у такій спосіб запізнались з польською душею, нашими рисами. В 1905 році Сенкевич не був відомий світові. Мешкав в Варшаві, в російському забору, й казано про нього, що є письменником з Росії. Нагло тої незнаний письменник запалив своїм оповіданням увесь світ. Ця книжка досить швидка була перекладена на кільки, потім на кільку десять мов, була видана великими накладами. Думаю, що цю подію можна порівняти до вибору Поляка на Столицю Петрову. Зичу українським читачам, щоби удалися книжці, та перенеслись в часи цезаря Нерона.”

Кілька слів сказав й тлумач, Олег Бурячковський: „Quo vadis?” – це і назва, і останні слова оповідання. Вони пронизують увесь твір, творять нібито його канву. Питання „Quo vadis?” Апостол Петро скерував до Христа, рятуючись втечею по via Appia від неронівських переслідувачів християн в Риму. Почувши відповідь: «До Риму їду, щоб мене вдруге розп’яли на хресту, Петр запитав „Quo vadis?” – Куди ідеш?”, - самого себе, й повернувся до Риму. Думаю, що цей сильний психологічний момент був початком замислу оповідання автора. Дуже цікавим є переосмислення слів „Quo vadis?”, надання їм нового змісту. Питання, спрямоване до Христа, Сенкевич задає своїм постатям. В залежності від того, якою буде відповідь, герої оповідання стають по тої або інший стороні, якби розміщуються в різних духовним таборах. Хтось, як Петроніуш, махають при цьому рукою. Хтось такий, як Нерон, узагалі його не чує. Однак хтось, почувши ці слова, починає крокувати іншою дорогою, дорогою своєї духовій віднови. Мова тут про таких героях оповідання, як Вініціуш та Гілон. Можна ствердити, що оповідання „Quo vadis?” належить до початків екзистенціональної прози, яка визначила рівень прози XX віку. Вона є одним звеном ланцюга, який протягнеться від Книзі Хьоба і Еклезіасти, від римських стоіків через «Визнання” святого Августина, через Паскаля, Толстого і Достоєвського до Сартре, Кафки та Гете, до Валеріана Підмогильного і Валерія Шевчука, до Вітольда Гомбровича. З цього контексту можна зробити висновки, яким великим є значення цього оповідання для прози XX в., і як значущим є її місце в каноні загальної літератури та майбутнього літератури.»

Проте, Люція Залеська вважає, що в більшості польських родин, чи мішаних родин, він є добре відомий, і, навіть, є у хатній бібліотеці. «В XXI віці, коли понад міліард мешканців Землі, - це християни, - така книжка є дуже важливою. Не переслідує нас вже Нерон, але переслідують нас різні нові релігії та секти. Добре, що Українці, які в більшості слабо знають польську мову, можуть прочитати цю книжку” , - додала пані Люція.

Думаю, що кожний вийшов з цієї зустрічі більш піднесеним, та завдав самому собі це питання: „Quo vadis?” Думаю також, що схилило воно до роздумів над самим собою, та ще до читання книжки в оригіналу, чи українською мовою. Познати цей твір варто, справді…