таємні служби ...

Кшиштоф Бондарик після відходу з Управління Охорони Держави, де керував делегатурою в Білостоку, повідав “Gazecie Wyborczej” (22 жовтня 1996 р.): “Визначали ми, що наш уряд може бути для Росіян прозорим. Росіяни, завдяки своїм старим товариським контактам та оперативним активом могли контролювати більшість операцій нашій контррозвідки (…) UOP був об’єктом багатьох агресивних акцій зі сторони російських, українських, білоруських служб. Наша реакція найчастіше була така: без потреби не провокувати, тільки спостерігати та унеможливлювати діяльність. Аби це було успішним, особливо коли наша розвідка є паралізована, потребуємо знання то те, що тут діялось останні 25 літ. Ким і чим ще КГБ цікавився в Польщі, й в яких справах потребував допомоги СБ? Яку діяльність здійснював щодо польських громадян в країні та за кордоном?Ця проблема доточить не тільки СБ, а також військових спеціальних служб та структур PZPR ( Польська Об'єднана Робоча Партія – перекладач). ніхто дотепер цього не зробив. А бо ж співпраця зі службами не доточила пари осіб, то була величезна статистична лічба. (…) Помимо знищення архівів СБ та військових служб, відкриття тих відомостей є такі можливим. На цієї підставі контррозвідка могла би оцінити, в яких сферах російські служби звертаються до старих впливів, операцій та контактів” . Не дивить, що новостворена таємна служба демократичної держави була об’єктом «агресивних акцій” зі сторони держав, дещо менш демократичних. Світ так діє. Пунктом тяжіння цього допису є уявлення поважного занедбання інституцій, відповідальних за безпеку Польщі. Не реалізовано, - за упливом літ, - досить прості, не коштовні, позбавлені оперативного та політичного ризику, процедури, що становлять частину контррозвідувального інструментарію. Помимо доступу до даних, не виконане інвентаризації операцій служб булого СССР стосовно таємних служб та структур ПОРП.

Також, у тому рапорті про діяльність ABW за 2010 рік, читаємо: що «чужі служби на терену нашеї країни (…) підтримують діяльність лобисткого характеру на річ своїх фірм, що функціонують на польському ринку”. Однак, належить сумніватись, чи така діяльність зустрічається за належною реакцією органів польської держави.

Польський аналітик може вказувати причини катастрофи на нашій стороні. Але не можна одностороннє критикувати усталень комісії Міллера, не достигаючи жадної слабини рапорту MAK. Проблема не в тому, що якась частка коментаторів в медіа, бездумно приточує російські аргументи. Гвіздок проблеми в тому, що чергові медіа та особи, ці голоси поширюють та зміцніють. Коли б в Польщі діяли незалежні та вправні дослідницькі осередки публічної дискусії, вони б проаналізували, як багато з тисяч висловлювань на тему причин катастрофи, були не тільки необ’єктивні, але так й чисто дезінформаційні.