З Інтернету
огляд польських медіа для власного навчання http://www.polskapartianarodowa.org/tp/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1
UPA czeka na uznanie УПА чекає на визнання
УПА чекає на визнання
Поляки самі собі винні, що не опустили українську землю. А УПА не має за що перепрошувати, бо то не її жолнежи мордували Поляків, чиж сусіди, - переконує останній командувач Української Повстанчої Армії.
Дев'ятитидес'ятичотирирічний Василь Кук «Коваль”, «Леміш”, «Медведь”, мешкає на околиці Києва в малому двокімнатному помешканні. Отримав її по виході на свободу в 1960 році від КГБ, яке хотіло переконати його, - коли сидів у в’язниці, - до співпраці та нахилити, аби зрадив Степана Бандеру. Кук твердить, що не зробив того, й не уявив жодної інформації про інших командирів УПА. Але підписався під зверненням про припинення підпільної діяльності. Та, навіть за своїми літами, Кук живе справами УПА. Хотів би дочекатись її визнання організацією, яка боролась за незалежність. Але Українська Повстанча Армія тільки на заході країни визнається за формацію героїв. На сходу панує опінія, що вона скупила бандитів та фашистів. Натомість, в парламенту урядує проросійська більшість, що ворожо настановлена до УПА та її комбатантів.
Василь Кук народився в місцевості Красне під Золочовому в тарнопольському воєводстві (тепер тернопільська область – перекладач). Був членом «Пласту” (українського скаутингу), який виховував в дусі патриотизму. В сімнадцять літ нав’язав контакти з ОУН (Організація Українських Націоналістів), в якої були його п’ятеро братів. Був кур’єром – таємно перевозив зброю та вибухові матеріали з Кракова до Львова. В 1934 р. разом з братом Іларієм був скараний на роки ув’язнення за організацію акції саботажу у Золочеві. На волю вийшов по смерті маршала Пілсудського. З 1937 р. діяв в конспірації. У Львові керував лабораторією, яка виробляла бомби для замахів на польських поліціянтів. До сьогодні пам’ятає їх конструкцію.
По розламу в ОУН, пристав до фракції Бандери, з яким познайомився кількома роками раніше. Досить швидко піднімався в ієрархії. В 1942-1943 роках був командиром УПА Південь, що оперувала в Дніпропетровському регіону. Пробував створити сітку ОУН, яка могла би провадити партизанську діяльність проти совітів. Наприкінці січня 1944 р. УПА Південь почала формувати власні структури на теренах сучасної рівненської області.
Також вона діяла на обширах хмельницького, вінницького та житомирських областей.
Волинська трагедія
У кімнатах Кука, який є головою Наукового Відділу Братства ОУН-УПА, повно книжок. Декотрі писав сам, - на приклад, спогади про колишніх командирах формації Omy tsze (Ому три – перекладач) Клячковського та Романа Шухевича. На полицях бібліотечки стоять 50 томів «Літописів УПА”, - збірка документів, видана в Торонто та в Україні. На столі література: «Акція “Вісла” 1947 рік», опублікована Інститутом Національної Пам’яті
Запитую про волинську трагедію - злочин на польської людності, здійснений в 40-х роках на Волині. Комбатанти бороняться від відповідальності за морди. Твердять, що до драми допровадили Поляки, які зайняли український терен та не хотіли його покидати.
- Волинь і Галіцію окупували польські колоністи. Мали привілеї та отримували зброю. З часом почули себе панами, а поводились виклично та небезпечно. Українці втратили батьківщину, й не мали з чого жити. Тому їх ненависть до осадників прибирала на силі, - підкреслює Кук.
На запитання, чи був наказ вбивати польську людність, останній командувач УПА реагує здивуванням. Твердить, що жодного наказу не було, так само як не було етнічної війни.
- Воювали ми з польськими боївками, а не з цивільними. Коли УПА розбила підрозділ Армії Крайової, українська людність, користуючись нагодою, нападала на села, в яких були бази польської партизанки. Цьому ми хотіли запобігти, проте, не могли стримати родаків, їх ненависть була сильніша, - переконує.
Твердження Кука, що не було наказу мордування польської людності на Волині в 1943 році, підважують історики.
- Такий наказ існував. Видав його Дмитро Клячковський, псевдо Клим Савур, командир УПА Північ в 1943-1945 роках. Це був усний наказ. Письмових доводів немає, - твердить професор Станіслав Кульчицький з Української Академії Наук.
За даними польських істориків, лічба жертв на польської стороні, які загинули від рук Української Повстанчої Армії, сягає від 80 до 100 тисяч.
Кук додержується думці, що немає сьогодні доводів, аби перепрошувати за злочини, здійсненні на польської людності.
- Організація Українських націоналістів (засновниця УПА – Rz) не прагнула конфліктів. Вона апелювала до Поляків: мусіти звідси виїхати, бо інакше буде зле. А польська влада намовляла, аби зоставались на місці. То була помилка – переконує. Твердить, що не був свідком драматичних подій, й не знав їх перебігу на Волині. – У тої час був в Дніпропетровську, - мовить.
- В 1943 р. Кук фактично міг й не знати становища на Волині. Але, на переломі 1943-1944 років вже знаходився у центі подій. Мусив знати директиви та доручення, запевне теж щось знав про акції з оповідань людей, які в них участували, - тлумачить Ґжеґож Мотика.
Кук переконує, що потрібно забути про драматичне минуле, та шукати порозуміння.
- Розвіваймо дружбу та спільно ставимо чоло російської імперії. Виглядає на то, що вона знову хоче відродитись, - мовить.
Українська Повстанча Армія воювала з тими, кого визнала за ворогів незалежності України: Совіцьким Союзом, Польщею та Німеччиною. За Куком найзагрозливими були Совіти.
Президент Віктор Ющенко закликає до поєднання комбатантів Української Повстанчої Армії та ветеранів Совіцької Армії. Проте, одні та другі палають між себе ненавистю. Єдине з Братством УПА співпрацює об’єднання ветеранів II світової війни Ігоря Юхновського, шефа Українського IPN (Інститут Національної Пам’яті – перекладач). Оті другі – українська організація ветеранів Радянської Армії Івана Герасимова, яку Кук коротко окреслює як «п’ята колона”. У свою чергу, комбатанти Червоної Армії називають упівців фашистами та зрадниками, які стріляли їм у спину. Вони звинувачують УПА в колаборанству з Німеччиною. Комбатанти УПА бороняться від цих звинувачень.
В 2002 році президент Леонід Кучма хотів відзначити остатнього командувача УПА титулом Героя України. Кук відмовився. – Не міг прийняти нагороди від людини, яка не визнавала українського визвольного руху, - тлумачить.
Про надання ОУН-УПА статусу організації, боровшийся за незалежність України в II світової війни, клопотались українські урядові комісії, скликані в останніх роках. Про це апелював до парламенту президент Ющенко. Однак, Верховна Радна не спішить з рішенням. Проте, влада в західних областях України не чекала на постанову парламенту. У Львову ветерани ОУН УПА не платять за газ, електричну енергію, мають доплати до пенсій.
Їх колежі в Києву едине-но можуть про це тільки мріяти. Пенсія Кука становить заледве 350 гривень (70 долярів). Коли б не син Петро, який працює в київському Інституті Кібернетики, командувач УПА не мав би на що й жити. На сходу країни родаки постійно говорять про жолнежів УПА: «зрадники” та «фашисти”.
Певний час тому молодий хлопак крикнув до Василя Кука: «Бачив пана в телевізії. Пан підтримував фашистів”. Ветерани УПА трактують такі інциденти, як «слабі знання” про їх діяльність.
Rzezczpospolita (фрагменти )
Див. джерело : 19.01.2012.
http://www.polskapartianarodowa.org/tp/index.php?option=com_content&task=view&id=189&Itemid=62
(з польської мови переклав для
власного навчання: А. Грабовський,)
28.01.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.
http://www.polskapartianarodowa.org/tp/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1
UPA czeka na uznanie УПА чекає на визнання
Коментарі