З Інтернету
огляд польських медіа в Україні для українських читачів
http://www.dk.com.ua/
9 жовтня 2011 року. Огляд № 407 – серпень 2011 р. Родаки POLONIA FRANCUSKA
ФРАНЦУЗЬКА ПОЛОНІЯ
http://www.dk.com.ua/post.php?id=755
Розмова з Марією Кристиною Орлович-Садовською, багатолітнім директором Ecole „Nazareth та головою «Креси” уві Франці.
- Життя Панні можна поділити на кільки етапів…
- Першій – це літа молодості, другий – це літа студій та праці в Польщі, третій – це період, проведений поза краєм.
- Почнемо від дитинства
- Моя родина походила з Кресів – зі Станіславого (теперішній український Івана-Франківськ – перекладач). Батько був директором пошти, а матка істориком по Львівському університету. Батьків вигнали з їх дому та міста. Дали їм одну ніч на збори та пакування. Потім їх везли у відкритому вагоні три тижні до Перемишля. Це була вже пізня осінь. Щодень рано прокидались під периною снігу. Забрали з собою козу, яка живила їх та моїх братів в отій тритижневої подорожі. Старший брат мав на той час 4 літа, молодший 1,5 роки. Були спрямовані на західні землі, тепер називаємо їх відновленими. Замешкали в Нисі побіля Ополя.
Пам’ятаю з молодості, ще як була дівчинкою, що у нашому мешканню, багато літ по приїзду стояли не розпаковані кафри. Бабця не позволяла нам нічого з них витягувати. Жила вона в надії на повернення до Станіславова. Тільки на свята виймала з тих, не розпакованих, кафрів одну скатертину, яку зараз по Божому Народженні повертала на своє місце. Так було багато, багато літ. Потім кафри поселились на горищі, та почали ми їх розпаковувати. Про повернення у свої родимі сторони, вже не могло бути й мови.
Народилась в Нисі. Була вихована в дусі великого патріотизму. Про Катинь знала з малечі. Мама була вчителькою історії, мала вона проблеми, бо не можна було її вчитись зле. Батько, як й мама, влаштувався за професією. Спочатку був головним інспектором, а затим директором пошти, з якої його викинули після мого виїзду на стипендію до Парижу. Та усяко йому було, бо залежало йому на утриманні родини. Тата вмер в 2003 році. Останні 6 літ провів в мене, в Парижу, чим був дуже задоволений.
- Потім були літа студій…
- З Ниси виїхала на студії до Вроцлава. Там почала свою першу працю в ліцею № 6, де учила французької мові. Потім працювала на червоному Університеті в Катовицях. Однак, не належала до партії, й мала там багато трудностей.
По двох літах праці та тиску- звільнилась. Інакше була би викинута. Працевлаштоване мене тоді в Вищий Школі Фізичного Виховання з планом створення там романської секції для студентів, що мені вдалось реалізувати. Водночас з’явилась можливість праці перекладачем з групою геологів з Geopolu”, в Алжиру, де попрацювала 2,5 роки.
- А коли Пані замешкала у Франції?
- Ще перед виїздом до Алжиру була у Франції на педагогічному обміну. Тоді працювала у вроцлавському ліцею № 8. Був це обмін між нашим вроцлавським ліцеєм – та Ліцеєм Fnlon в Парижу. Виїжджали численні, як на оті часи, групи молоді. Обмін тривав 2 тижні.
У міжчасі старалась про мовну стипендію. Та, помимо багатьох трудностей, удало мені її врешті отримати. Дістала 11-ті місячну стипендію на паризької Сорбоні. Там студіювала методологію навчання чужоземних мов.
На стале мешкання до Франції приїхала тільки після Алжиру. Там познайомилась зі своїм чоловіком, який був Поляком, працюючим для Американців, що постійно мешкали у Франції. Рішення на замешкання у Франції не прийшло мені узагалі легко. Бо ж інше, чи бувати на якийсь час, та інше, там мешкати.
- Тут починається черговий, третій етап життя Пані поза вітчизною…
- Так, бо ж ментально Французи дуже різняться від Поляків. Що більше, вони від нас є герметичні та націоналістично настановлені. Хтось, хто не мовить французькою, є для них чимсь ницим. Поляків не терплять, бо знають, що ми є нацією інтелігентною. Французи бояться білої цивілізації зі сходу Європи, яка може залити їх своєю інтелігенцією та білою шкірою. Воліють засмічувати свій край кольоровими, бо їх можуть без жадний перешкод понижати. А Поляк так би себе трактувати не позволив. Та, в останнє мовлять, що Поляки добре працюють.
- чи з початку побуту у Франції включилась Пані в полонійну діяльність?
- По приїзду у Францію заклала родину. Народились нам тут дві дочки. Обі гарно говорять по-польську. Обі закінчили головну польську школу в Парижу, як другу рівноправну до французької. Тут виховувались. Їздять до Польщі, навіть, з малими дітьми. Уважаю, що добре виконала свій обов’язок передання польської культури, мови та національній свідомості своїм дітям.
- Коли Пані почала полонійну активність?
- Мала десятирічну перерву в праці, яку використала на виховання обох дочок. Потім, помагала сестрі, організаторці колонії для польських дітей, в Lourdes. Й отак, почалась багатолітня співпраця з Сестрами Назарітянками. Стала їх «руками, працюючими на монастирську браму ”.
Моєю опікункою та духовним наставником була сестра Тереса Ясинович, тодішня Старша Сестра Назарітянок в Парижу. Працювала для чисельник родаків, прибуваючих до Франції. Почала провадити курси французької мови, головне, для Поляків. З Сестрою Міріам, Назарітянкою, знайшли ми залу для цього у французькому Ліцею St Sulpice, в Парижу. Початкове, вчила там сама. Потім затрудняла, й успішно, 11 вчителів французької мови, найгарно кваліфікованих. У лютому 1991 р. ми зареєстрували школу французької мови Ecole „Nazareth” для чужоземців: стала її директором. У 2001 р. зареєструвала Вищу Приватну Школу Чужоземних Мов при Паризької Академії. Й так є до сьогодні. Навчаємо французької та польської мові відповідно до вимог Ради Європи, видаємо дипломи, слухачі мають визнаний статус студента.
- Пані є також головою нового Об’єднання «Кресів” у Франції… Звідкіль вони з’явились в Парижу?
- „Nazareth” діяв увесь час на справу здобування коштів для наших родаків на Сході, зрештою не малих. Була й наша значна доля у відбудові давній оселі Назарітянок в Новогрудку, в Білорусії, яка раніше функціонувала як школа. А, оскільки, мені дуже залежало на освіті, тож хотіла, аби Сестри, поновне відкрили там школу. На жаль, сталося інакше, й сьогодні сестри проводять там іншу діяльність.
Також ми допомагали іншим назарітянським осередкам, які отримували від нас фінансову допомогу (в Калішу, Остшешові, Ліді та Сщучині). Ми бачили, що ці люди, які позостались там, за східним кордоном, є дуже покривджені й потребують нашу допомогу, і не вільно нам про них забувати.
http://www.dk.com.ua/post.php?id=755
Цвинтар Пер Лашес – могила Фридерика Шопена
Cmentar Pere Lachaise - grb Fryderyka Chopina
І в 2005 році, опольський Відділ Об’єднання «Спільнота Польська” з фотографом паном Станіславом Вежгонем почав намовляти мене до участі в співпраці. Запропонували фотографічну виставку про Креси. Погодилась на її організування в Парижу. Відповідну рекламу ми зробили на хвилях «Католицького Голосу”, й розмістили виставкову експозицію в дому Польської Католицької Місії. Виставку мала великий успіх. Колійні другу та третю виставки ми організували рік та два роки пізніше. Усі вони були організовані під патронатом Культурово-Освітнього Об’єднання “Nazareth Famille”.
На третій виставці запросила гроно зацікавлених Кресами на чай з тістечками. Там дійшли ми до висновку, що людей з Кресів можна оживити та організувати. Це був 2007 рік, а нове Об'єднання «Kresy” у Франції зареєстровано роком пізніше, у жовтні. На першого голову зголосився пан Кшиштоф Умястовський. Зараз я є Головою цього Об’єднання, вже другий рік.
Остання, четверта виставка, присвячена Кресам, відбулась два літа тому в паризькому міжнародному Ліцею Montaigne, - то один з престижних ліцеїв, в якому в рамах 11 мовних секцій , діє також й польська секція.
- Які цілі ставить собі Об’єднання «Kresy” ?
- Нашою ціллю є утримання, забезпечення та пропаганда культурової та історичної спадщини Польських Кресів; поглиблення знань про мартирологію кресової людності у часах другої світової війни, та розповсюдження тих знань, розвиток контактів з Поляками та польськими організаціями, які знаходяться на давніх землях, що входили до складу давній Речіпосполитої; сприяння діяльності культурових та благодійних організацій.
Тож видається ще важним: організування виставок, колоквіумів, семінарів та зустрічів, що доточать кресовій історії та культурі ; наведення та утримання контактів з людністю кресових земель; сприяння туристиці та паломницького руху на тих землях, організування виїздів, візитів, історичних та культурових колоній та вечорів на кресову тематику; створення, реставрація та обладнання культурових і історичних осередків, зв’язаних з Кресами, та опублікування документів, альбомів, книжок та часописів, присвячених нашим давнім Кресам.
- Чи можна запитати Пані також про усю французьку Полонію: як вона сьогодні організована, та яка її лічба?
- Полонія півночі завжди була добре організована. То є стара Полонія, яку творили гірники та їх родини. Вони усі роки розмовляли поміж себе по-польську, та зберігали національну свідомість, й створили Конгрес Французької Полонії.
В Парижу було значно трудніше нам організуватись. Тут Поляки не потрафили, з часів Великої Еміграції, таки об’єднатись. Здійснила це тільни-но в 2005 році Федерація Французької Полонії. Делегати полоній них об’єднань з усієї Франції, після попередніх засідань, допровадили врешті до її скликання. Також вибрали тридцяти особову Крайову Раду Федерації та тринадцяти особове Правління з головою Барбарою Плащинською на чолі, на період одного року. Сьогодні головою Федерації є Генрік Роговський. На жаль, діяльність Федерації є досить обмеженою.
Поза Федерацією залишився Конгрес Французької Полонії та його організації, та певна лічба об’єднань без усіляких зв’язків. Коли б то не допомога Польської Католицької Місії, то до цього об’єднання хиба б ніколи не дійшло. Федерація стартувала з понад 120 членськими організаціями. Сьогодні є їх заледве 17. Це само мовить за себе.
Rozmawia Leszek WTRBSKI Розмовляв Лешек ВОНТРОБСЬКИЙ
Див. джерело : 09.10.2011
http://www.dk.com.ua/post.php?id=755
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
24.01.2012.; Дебальцеве
http://www.dk.com.ua/post.php?id=755
Розмова з Марією Кристиною Орлович-Садовською, багатолітнім директором Ecole „Nazareth та головою «Креси” уві Франці.
- Життя Панні можна поділити на кільки етапів…
- Першій – це літа молодості, другий – це літа студій та праці в Польщі, третій – це період, проведений поза краєм.
- Почнемо від дитинства
Коментарі