З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Micha Minato . 2009-06-26,
Впровадження Цивільного Кодексу уві Франції Цивільний Кодекс, званий Кодексом Наполеона (така офіціальна назва між 1807 та 1814 роками), а фактично затитулований як Цивільний Кодекс Франції, є збором норм цивільного права, та був впроваджений у Франції в 1804 році з ініціативи Першого Консула, а пізнішого Імператора Франції, Наполеона I Бонапарта.
Цей кодекс з численними змінами є чинним у Францій до сьогодні, а його
положення мали величезний вплив на цивільне право багатьох держав Європи. Сама ідея кодифікація права виходить з думки римського права та протиставляється common law, звичайовому праву, характерному для англосакських держав (таких, як Велика Британія та Сполучені Штати).
Ґенеза Цивільного Кодексу
Цивільний кодекс був одним з найбільших та найважніших дій Наполеона Бонапарта у внутришній політиці Франції. У давній, передреволюційній Франції, обов’язували дві правні системи, - писаного права та звичайового права. Думка цілісного права була прийнята вже у часі Ancien Regime'u, себто за панування останніх королів Франції. Затим, три невдалі проби ухвалення унітарного цивільного Кодексу були сприйняті у часі тривання революційної Французької Республіки. Остаточно, в період влади Консулів, редакція цивільного кодексу була прийнята чотириособовою комісією під головуванням Jean Jacquesa Regisa de Cambaceresa. Затим Кодекс Наполеона був оголошений 21 березня 1804 року.
Зміст та принципи Цивільного Кодексу
Головною метою, яка провадила редакторами Цивільного Кодексу, було погодження давніх звичаїв та правного порядку, що був обов’язковим в різних регіонах Франції, принципів та прав Ancien Regime'u, філософічного доробку Просвітництва та політичної Французької Революції. Тому то також Кодекс Наполеона був найдовж уживаним, ніж прогресивні та ліберальні закони, прийняті в період Французької Революції. Редактори кодексу керувались чотирма засадами: по-перше – ясності та зрозумілості права, по-друге - секуляризації (себто, світськості, раніше документи цивільного стану провадились парафіями, за Цивільним Кодексом – вже гмінами, Кодекс Наполеона підтверджує світськість шлюбу), по-третє – особистої власності для нерухомості (усіляка співучасть в нерухомості була заборонена), та по-четверте – свобода праці (заборонена діяльність цехів та професіональних корпорацій).
Кодекс складається з трьох книг – «Про особи ” (положення щодо осіб), «Про маєтки та різні види власності ” (положення щодо речей) та «Про різні способи набування власності ”(положення стосовно розпорядження і обігу речей, та укладення угод).
Цивільний кодекс підтверджував правову рівність усіх громадян, особисту свободу та охорону власності. Норми кодексу щодо торгівлі створили умови до повстання сучасній господарки та капиталістичної системи. Інакше, ніж скасовані закони часів Французької Революції, Цивільний Кодекс затрудняв розлучення подружжя, встановлюючи причини, на підставі яких воно було можливим. Суттєво зміцнював роллю багатоступеневої патріархальної родини, (що, м. і. видко у положеннях про спадок), коштом, перш за все, жінок. За першими положеннями Кодексу Наполеона, жінки не могли спадкувати за чоловіком (аби охоронити інтереси дітей та родини як цілісності), не могли диспонувати родовим маєтком, брати працю та укладати угоди без письмової згоди чоловіка, не мали права вирішувати питання виховання дітей. Жінка могла зажадати розлучення тільки у випадку, коли її чоловік утримував свою коханку та забезпечував її мешкання під дахом власного дому, а чоловік – на саму підозру невірності дружини. А вдови зоставались під опікою найблищого кровного чоловіка.
Цивільний Кодекс в Європі та світу
Внаслідок територіальних захоплень Наполеона Бонапарта у війнах Французької Імперії до 1815 р. Цивільний Кодекс був проваджений на багатьох обширах Європи. Він був обов’язковим на окупованому Францією німецькому Надрейну, затим в Пруссії, та зробив значний вплив на цивільне право Німецького Рейху та Німеччини. На Кодексу Наполеона базувались цивільні кодекси Голландії, Італії, Румунії, Іспанії, Португалії, Бельгії. На польських землях Кодекс Наполеона був впроваджений у Варшавському Князівству (1807 – 1815). Зробив значний вплив на цивільне право II Речіпосполитої. Останні положення Кодексу Наполеона, дослівно перейняті з нього, були обов’язкові в Польщі до 1945 року.
У пізнішому часі Цивільний Кодекс також був при прийнятий більшістю держав – колишніх французьких колоніях. Також його вплив можна зауважити в правовому регулюванні багатьох держав Африки та Азії.
Також Цивільний Кодекс Наполеона був прийнятий у, близько пов'язанному з Францією, американському штату Луїзіана.
Значення Цивільного Кодексу
Цивільний Кодекс, прийнятий у Франції за часів Наполеона Бонапарта, є чинним й до сьогодні, хоча був предметом не однієї поправки, які віддзеркалювали зміни в суспільстві на протязі десятиріч (на приклад, положення стосовно родини та подружжя). Незмінними залишались загальні положення та багато норм торгового права. Цивільний Кодекс й до сьогодні визнається за фундаментальний документ, який визначив правні канони громадянського стану в новітній Європі та у світу.
Див. джерело : 07.11.2010.
http://historia.gazeta.pl/historia/1 ,100258,6761416,Wprowadzenie_Kodeksu_Cywilnego__tzw__Kodeksu_Napoleona_.html
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
02.01.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується .
Коментарі