З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
KURIER GALICYJSKI (Кур’єр Галіцийський)
індекс передплати 98780
ДВОТИЖНЕВИК
НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА ПОЛЯКІВ В УКРАЇНІ
29 жовтня – 15 листопада 2010 № 20 (120) [с.22-]
…………………………………………………………………………………………………………………………
Козацький флот
Krzysztof Szyma sk i tekst zdjcie archiwum Кшиштоф Шиманський текст і світлини з архіву
http://www.lwow.com.pl/kurier-galicyjski/kg_20_120.pdf
Чайки на морі
Перед козацьким флотом в XVI-XVII віках дріжджами мешканці узбережжя Чорного Моря. Чи щорічно козаки робили виправи на турецький берег за
здобиччю. Проти них Турки висилали флотилію галер, але й вони не могли стримати грізних морських вовків, Однак, за здобич вони платили дорого. З виправ іноді не поверталась половина чайок.
Козаки Запорожці переважно асоціюються з битвами на суходолу, з чудовим опануванням різнорідної зброї, з тактикою боїв невеликими відділами проти переважних сил противника, але, найкраще відома тактика оборони за таборовими возами. Зв’язані ланцюгами, вози, прикриті добрими буртами, створювали можливість успішної оборони. Подекуди такі фортифікації рухались як рухома фортеця. Проте, це був люд, який мешкав на берегах великої ріки, якою був Дніпр зі своїми допливами, отож, часто доводилось пересуватись водними шляхами.
З часом Козаки навчились вправно використовувати ріки не тільки для пересування, але й для боїв. Особливо надавалось до того, те, що столиця Січі була Хортиця, - остров на Дніпру. До водних мандрівок вони уживали плоскодонні човни, що будувались на тих теренах від сторіч. Але, оті не досить маневрені, важкі човни могли слугувати найбільш до переправ на ріках, або для рибальства. Тож вони удосконалили цю конструкцію і створили новий тип човна, який почали називати чайками. Шмигали вони водою , як оті річні птахи, верткі, маневрені та легкі, що позволяло залозі переносити їх суходолом. Початкове, на річках, вистачало 10-12 чоловіків залоги.
Але, коли почались подальші виправи, будували усе більші модернізовані човни. У морському варіанті це були судна до 25 м завдовжки, 4 м завширшки. Такі чайки будувались на 40-70 чоловіків (козацька одиниця) переважно з верби або липи. Керував будівництвом досвідчений майстер. Шпангоути оббивали дошками, смалили, натягали линви. Для збільшення плавучості в бурхливому морі, по бортах притачали пучки очерету. За 2-3 тижні будівництва човен готовий був до плавання. Щогла та два стерни на конечностях доводили цей човен гідним своєї назви. За величиною чайки різнились: човен на 25-30 чоловіків мав довжину до 15 метрів, завширшки – 2,5 м., височину борту – 1,4 м., осадку -0,7 м., шість пар весел та тоннаж до 10 тон. Більші судна доходили до 25 м. довжини, завширшки до 4 м., височини – 2,7 м., осадки -1,7 м, 10-15 пар весел, щоглу. Залога такого човна складала, навіть, 70 чоловіків, тоннаж до 40 тон. На виправу кожний козак брав одну чи дві рушниці, пістолі, запас пороху, олову, харчів, сухарі, сушене м'ясо, рибу та запас солодкої води. Початкове на чайках не встановлювались гармати, але с часом на більших човнах монтувались 4-6 фальконетів (малі гарматки, монтовані на носу та на бортах, на прибортовій підставі, калібром 55-70 мм). На виправах панувала залізна дисципліна, - за непослух чи пияцтво викидали за борт.
Коли така флотилія у 80 чайок була готова до сплаву Дніпром, то це не проходило вже так латво. Татари охороняли низовий біг Дніпра кількома фортецями, аби не допустити чайки до виходу в море. Тавань, Іслам-керем та Очаків успішно контролювали ріку. Зазвичай, в безмісячну ніч, в абсолютній тиші, невеликими групами флотилія прокрадалась під мурами фортець. До об’єднання справа доходила вже поза досягненням Татарів. Тоді-то й починалась морська виправа. Грабовано узбережжя Криму, та, навіть, Турції.
Нападники не гребували жадними трофеями. Грабовано коштовності, килими, одяг, зброю. В ясир забирали жінок та дітей. Бранців продавали в Україні, або отримували за них викуп. Але, бувало й так, що втрачали своїх невільників під час повернення з виправи. Найбільші успіхи мали Запорожці на початку XVII віку. У 1606 році, на виправі здобули вони Кілію, Акерман та Варну, - яка вважалась містом, недоступним для здобування з моря.
У 1608 році, здобули Перекоп в Криму, а в 1609 році знову пала ним Кілія, Акерман та Ізмаїл.
Найбільш театральною була виправа 1613-14 років, у часі якої вони здобули Трапезунд та Синоп. При захваті цього міста, вони спалили у порту кільки десять турецьких галер. А в 1615 році 80 чайок з’явились під Стамбулом та спалили місцевості Мізевна та Архіока. Після таких акцій козаки старались вийти якомога швидше у відкрите море, або уникнути зустрічі з турецьким флотом, що він виходив на знищення флотилії Запорожців та відбиття ясиру. Та сутичок з турецькими галерами вони не уникали. Й тут, в морі, також застасовували тактику раптового нападу. Відходили від турецької флотилії як надалі удень, аби уночі непоміченими підплисти під борти галери та здобути її абордажем. По здобуванні галери, її топили.
Якщо ж, натомість, противник атакував чайки удень, - козаки використовували маневреність своїх човнів, аби відскочити від противника за лінію досягнення пострілів. Або ж підпливали під борти та захоплювали галеру. Проте, бій у відкритому морі був для чайок та їх залог дужим ризиком, й тому, переважно, вони мали великі втрати від обстрілу турецької артилерії.
Найбільшим успіхом Козаків було знищення усього флоту султана Ахмата I під Очаковом та захоплення в довічну неволю турецького адмірала.
Проте, не завжди виправи на море закінчувались успіхом. Найбільшу поразку Запорожці понесли в 1632 році в околицях Каракарману, поблизу устя Дніпра на море. Найбільша в історії запорозьска флотилія – 300 – 350 чайок, затоплена ним, здолала вийти у відкрите море. Тут погода сприяла Туркам, вони мали сприятливий вітер, який позволив ним виконати бойовий маневр та знищити козацьку флотилію. Поразка була настільки уразливою, що наступного року Запорожці побудували заледве 30 чайок.
Про поводження виправи Козаки могли казати тільки після проходження татарських фортець в Очакові, та численних засідок татарських загонів вздовж берегу Дніпра на контрольованих ними теренах. Учасники «ходок” на Чорне Море гинули не тільки в бою на морі, але, рівно, й в боях при штурмі міст, з загонами на суходолу. Як писав у своїх споминах Guillaume le Vassuer de Beauplan: “…зазвичай бува, дві третини залоги Козацької гине від гармат, тільки рідко здужає, щоб збереглися їх половина…”. Захоплені Запорожці не могли лічити на милість. Турки віддавали їх людності спалених міст, де їх піддавали пекельним тортурам, або живцем палене на облитих смолою чайках. Лічба випадок чайок на Чорне Море почала спадати в 30-40-х роках XVII віку. А тоді король Владислав IV намагався використати їх здібності на… Балтиці, у війні проти Швеції.
У 1635 році була зібрана флотилія чайок під командуванням полковника Константи Вовка.
Човні були будовані в Литві та осаджені реєстровими козаками. Залога лічила до 1000 осіб. Збудовано було тільки 15 з 30 замовлених човнів та Німаном їх вислано на Балтику, в околицю Круєвця. Як бойову акцію Козаки провели відбиття польського флагманського корабля «zarny Orze” , захопленого в полон в Пілау. Козакам вдалося непоміченими підпливти під шведський корабель з амуніцією та військовим спорядженням, та узяти до неволі повністю заскочену залогу.
Пізніше отої корабель був виміняний на польський флагманський корабель. На Балтиці козацька флотилія діяла з липня до вересня 1635 року. Козаки повернулись на Задніпров’я, а чайки залишено на переховок у Ковні, з можливістю їх поновного використання. Проте, інших бойових акцій на Балтиці Козаки Запорожці більш не мали. Оце був єдиний випадок акції запорозьких чайок поза Дніпром та Чорним Морем на службі польського короля.
KG Див. джерело : та додатково сайт газети 07.11.2010.
http://www.lwow.com.pl/kurier-galicyjski/kg_20_120.pdf
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
03.01.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.
Коментарі