З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Sopedia Historia Rzeczpospolita Antonio Possevino - jezuita, ktry zmienia histori
Надано przez wachmistrz_Soroka , Oпубліковано: П’ятниця, 21 жовтня 2011 o godz. 19:07:45
Antonio Possevino – єзуїт, який змінив історію http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia,rzeczpospolita?zobacz/antonio-possevino-jezuita-ktory-zmienial-historie-
картина Яна Матейки «Батори під Псковом”
“Святий з заліза” – так писав про отця Antoniu Possevino (Антоніо Поссевіно – перекладач) XIX-вічний історик, Pawe Pierling SJ. Ото , типовий єзуїт свого часу: освічений, інтелігентний, випещений. І беззаперечно послушний папі.
В Sabaudii та у Франції
Антоніо Поссевіно (1553 – 1611) походив з Мантуї. У 1559 році вступив до Товариства Ісусового, на тої час новій, дуже динамічній асамблеї, яке
власне становилась головним знаряддям контрреформації. Його кар’єра пішла вгору заледве роком пізніше, коли він удався до Sabaudii, де князь Емануєль Філіберт мав величезні проблеми з протестантизмом. Віровизнання Кальвіна трафило там на дуже податливий ґрунт, - вже з середневіччІ папи боролись тут з єрессю вальденсув, поширеною в навколишніх альпійських долинах.
В Sabaudii Поссевіно проголошував проповіді та закладав школи. Відразу дав знати про себе як палкий пропагандист єзуїтської освіти: створив колегії в Туріну, Шамберу, Мондові. Єзуїтські колегії, які густою сіткою покривали тогочасну Європу, були гарною зброєю католицького Костьолу. З погляду на високий рівень навчання, в них навчались не тільки сини католиків, проте й протестантів, - які на випуску були вже звичайними гарячими прихильниками папи, навченими настільки добре, що могли відперти протестантські аргументи в можливих дискусіях. Звідтіль й натиск, які єзуїти клали на фінансування нових закладів.
Черговим полем діяльності Поссевіна була Франція, де тоді тривали релігійні війни. Він працював в Ліоні, Авігноге (де знову помагав у закладанні колегій), врешті в Парижу. Паризький колегіум був «оком в голові” Товариства Ісусового. Паризький Університет бо ж закінчив святий Ігнацій з Лойолі, святий Францишек Ксавери та блаженний Петер Файре, - три головні засновники ордену. Але, оця власне нобелівська учельня, чинила перешкоди єзуїтської фундації, бачачи у неї, не без причини, загрозливу конкуренцію. Оборона паризького колегіуму провадила Поссевіна й там, у столиці Франції.
Делікатна місія в Швеції
У 1573 року Поссевіно став Секретарем Товариства (на цьому становиську заступив відомого отця Полянцо, секретаря самого святого Ігнація). З тих пір, кільки літ через його руки буде проходити уся кореспонденція ордену, скерована до генерала єзуїтів. Він буде певно однією з най інформованих осіб епохи.
W 1577 році Апостольська Столиця, впевнена в його здібностях, вислала його з делікатною місією у Швецію. Ця скандинавська держава відійшла від католицизму в 1527 р., але, тодішній владця країни, король Ян III, чоловік Катажини Ягеллонки (й батько Зигмунта Вази, пізнішого короля Польщі), надавався схильним до повернення в лоно Костьолу.
У Швецію наш єзуїт подорожував дворазово: в 1577-78 роках та 1579-80 роках. Перший разом у цивільному вбранні, - напевно, ніхто не припускав, що отої ошатно вбраний панич з пером на капелюсі, вечорами читає молитвеник, та є посланником папи. Поссевіно оголошував проповіді перед королем, навіть, владця прийняв з його рук католицьке причастіє. У Риму надії сягали до зеніту. На жаль, з огляду на потужну опозицію в Швеції, плани навернення цього краю остаточно скінчились нічим.
В Москві у Івана Грізного
Наш єзуїт повернувся в Італію. Там, однак, на нього чекала чергова місія на північ: ото в 1581 році на папському дворі з’явився некій Істома Шевригин, посол Івана Грізного, владці Москви, намовляючи папу проектом загальнохристиянської Ліги проти Турків та унії з російським православ’ям. Взамін папа мав допомогти Москві в укладанні миру з Польщею.
Звідки в Івана Грізного такий дивний намір? Стефан Батори з 1579 року провадив з ним війну про Інфляндію (сучасна Естонія – перекладач), загарбану дещо раніше Москвою. Польський король здобув Полоцьк та Великі Луги, скорі мав осадити Псков, а становище Москви, додатково загроженної з боку Швеції, становилось досить трудним. Звідти й намір про втручання папи, якого Батори, як володар католицької держави, повинен був послухатись. Іван Грізний також дуже добре знав, що унія з православієм залишалась великою мрією чергових пап. Заледве віком раніше, на Флоренському Соборі майже вдалося погодити спірне визнання, але поєднання й далі залишалось нереалізованим. Хоча ж при тому, як показали подальші події, Іван Грізний не мав й найменшого наміру навертатись на католицизм, милив Ґжеґожа XIII такою перспективою.
Ще того ж саме 1581 р. Поссевіно появився у дворі Стефана Баторего. Польський король був схильний підписати мир з Москвою, хоча й з неохотою, оскільки воєнні події в Інфляндії розвивались на користь короля. Він, однак, відразу звернув увагу Поссевіна, що Апостольська Столиця помиляється, якщо має віру на те, що Росія візьме участь у війні з Турцією, оскільки її від Турків відділяє досить велика відстань. Антоніо Поссевіно, згідно з інструкціями папи, удався проте до Стариці, де перебував Іван IV.
Перемови не були легкими. Надходила зима, яка була природним союзником оборонців Пскова, безуспішно обложеними військом Баторого. Поссевіно швидко зрозумів, що питання унії легше буде порушити по укладанню миру. Остаточно, завдяки старанням єзуїта, був укладений 10-річний мир в Ямі Запольської (1582 р.). За його положеннями більша частина Інфляндії залишилась Польщі. Відразу по укладанню миру Поссевіно, знову удався до Івана IV, аби порозмовляти про укладення унії костельній.
Та от, диспут закінчився авантюрою: Іван запалився та навимишляв усілякого папі. Скорі після цього, по черговій зустрічі з владцем, Поссевіно опустив Москву.
Хотів допомогти Польщі в підбиттю Москви
У міжчасі, завдяки старанням Поссевіна, повставали наступні колегії: в Браневе, Ризі чи Дорпаче, й його допомогою до гідності Академії був підвищений колегіум в Вільні. Єзуїта звертався також до цесаря Рудольфа II у справі кордону з Семигородом. У 1586 р. піддався на переконання Стефана Баторего на те, що Польща такі повинна здійснити чергову виправу на Москву.
Іван IV вмер в 1584 році, а його держава погрузилась в хаос. Підбій Москви давав би шанс на її навернення, - аргументував польський король. Затим, за чергою, Польща могла би узяти участь в місії проти Турків. Поссевіно виїхав до Риму, аби потрапити на перемови з самим папою, та від нього отримати фінансову допомогу на польсько-литовські військової виправи. Як коментує фінська історичка Liisi Karttunen, робив це він за спиною власного генерала (тоді ним був харизматичний Claudio Acquaviva), що, насправді, генералові не могло подобатись.
Ці плани перехрестила смерть Баторего. Поссевіно потрапив в немилість та був спрямований до колегіуму в Падве у якості вчителя (там він вчив м. і. Франціська Залезего, пізнішого святого). Та й надалі слідкував за долею Польщі – втішив його «Рятівничий” вибір на короля Польщі Зигмунта III (в Польщі в останній раз був на елекції), живо цікавився черговими Димитриадами, які були ж такі продовженням московських планів Баторего.
Прізвище Антоніа Поссевіна назавжди буде пов’язане з Москвою й з іншого поводу, - у 1586 році вийшов його твір „Moscovia”, де він описав оте, що пережив та побачив у часах своєї місії при дворі Івана IV. Й до сьогодні ”Mosckovia” є безцінним джерелом інформації на тему Москви Івана IV. Праця видана також польською мовою.
Єзуїт ще на коротко повернувся до «великої політики”, аби здійснити перемови з Генріком IV, королем Франції. Одним з питань на тих перемовах, було була справа паризького колегіуму, й досі загрожена через інтриги Університету.
Антоніо Поссевіно, досконалий промовець та фаховий теолог, один з найвидатніших дипломатів свого часу, вмер в 1611 році в Ферраже. Залишився легендою - з часів його місії датується російська «єзуїтофобія”, а єзуїти ще в XIX віці будуть пробувати навернути Росію за допомогою дипломатичних засобів. Відомим він залишився й в Польщі, - Ян Матейко увічнив його у самому центрі картини «Стефан Батори під Псковом”.
*
Нагода до більш близького пізнання постаті отця Антоніа Поссевіна SJ відбудеться вже скорі. 21 та 22 жовтня в Академії Ignatianum відбудеться симпозіум, присвячений його життю та діяльності. На симпозіуму виступлять фахівці з Польщі, Італії, Іспанії та Білорусії. Більше інформації на сторінці:
//www.ignatianum.edu.pl/-page_462.html
Marta Kwanicka Марта Квашніцька
Див. джерело : 09.12.2011.
http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia,rzeczpospolita?zobacz/antonio-possevino-jezuita-ktory-zmienial-historie-
Портал повстав при підтримці:
Сенату Речіпосполитої Польської за посередництвом
Фундації Допомоги Полякам Сходу
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
21.12.2011.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились; також перекладає
тексти авторів, з якими він не погоджується.
http://www.kresy.pl/kresopedia,historia,rzeczpospolita?zobacz/antonio-possevino-jezuita-ktory-zmienial-historie- картина Яна Матейки «Батори під Псковом”
“Святий з заліза” – так писав про отця Antoniu Possevino (Антоніо Поссевіно – перекладач) XIX-вічний історик, Pawe Pierling SJ. Ото , типовий єзуїт свого часу: освічений, інтелігентний, випещений. І беззаперечно послушний папі.
Коментарі