Єлекція королів в Польщі...

 В результаті, внаслідок тиску шляхти, король мусив був підтвердити винятковий характер коронації Зигмунта Августа. Зигмунт Старий погодився, що в будучині королі повинні обиратись тільки на спеціальному елекційному сеймі.

Підготовкою до елекційного сейму керував великий коронний маршалок. До його завдань належав нагляд за будовою елекційного поля та мосту через Віслу, а також надання житла над’їжджаючим з усієї країни учасникам. Маршалкові підлягала стража маршалківська, яка пильнувала порядок на елекційному полю. Від його імені у часі елекції діяв суд, що карав усіх тих, хто порушував обов’язкові приписи на час елекції.

Перша вільна елекція в 1573 р. відбулась на Каменці, на східному, правому березі Вісли. Чергові ж вже мали за правило місце на полях сіла Воля на лівому березі Вісли. Перенесення елекційного поля на західний берег Вісли виникало з перешкод, які виникали з потреби щоденного переходу єдиним на той час варшавським мостом, бо ж більшість учасників елекції кватирувала на західній стороні ріки.  

Варшавський міст був зірваний кригоходом в 1603 році. З того часу у місці сталої переправи не було. Понтонові мости будувались з нагоди елекції, після чого їх розбирали (!), понтони віддавали власникам, а дерево продавалось.

В господах, як в місці, так й по усяких містечках і селах, аби кожний скромне та учтиво поводився, жадних вибриків не чинив.

Місце, де відбувається елекція, знаходиться близько четверті міллі від Варшави на великій площині, де ставиться щось на взірець холу з дерева під дахом та замиканого, довшій аніж ширшій, який має дві пари двері […].

Той хол, який називається шопа (себто: сарай, навіс – перекладач), прислужується тільки сенаторам, з яких кожний має своє кресло, і дискутують вони там поміж себе про те, що мають робити для добра Речіпосполитої.

Поблизу цієї шопи знаходиться щось на зразок чотирибічного поля, довшого ніж ширшого, яке має два входи, кожне замкнуте подвійними бар’єрами. Це там збирається Коло [рицарське], яке є асамблеєю усієї шляхти, і де Річпосполита надає авдиенції амбасадорам, які прибувають представлятись неї, або рекомендувати якихось князів [кандидатів на польську корону]. 

Тоді сенаторові зобов’язані вийти з шопи, та прийти до шляхетського Колу, де ставлять свої кресла, кожний згідно своєї ранги. Усі шляхтичі сідають за їх спинами, на розкладних стулках, кожний відповідно до рангу свого воєводства. Та залишають у центрі велике порожне місце по довгому боці, з якого маршалок сейму буде збирати голоси усіх воєводств.

http://www.muzhp.pl/artykuly/676/elekcje-krolow-w-polsce-przedrozbiorowej

Короля вибиране в останній день елекційного сейму. Шляхта віддавала свої голоси, розташувавшись воєводствами на елекційному полю. За правилом, очікувано, що дійде до одностайного вибору владця. Почавши з 1632 р. допущені до голосування учасники елекції вписували свої прізвища до так званих sufragiow (тут: у сенсі засвідчення право участі – перекладач), які затим друкуване. Після елекції вироблявся урочистий документ, який підтверджував вибір, що його опечатували присутні на елекції сенатори.

У часі елекційних сеймів укладались так звані pakta konwenta (латиною: pacta conventa – погоджені умови), що були умовою публічно-правного характеру поміж шляхтою та новообраним королем. Вони завіряли зобов’язання електа та були урочисто заприсяжені у часі коронації, а за виконання їх пізніше, на сеймах, шляхта могла оцінювати владця.

Кожний король-елект був зобов’язаний при коронації рівно й до заприсяження так званих Артикулів (себто: – статей – перекладач) Генриковських, списаних під час елекції першого елекційного короля, Генріка Валезего, 12 травня 1573 року. Вони формулювали засади устрою держави, маючи тим самим фундаментальний характер, формально обов’язкових аж до ухвалення Конституції 3 травня 1791 року.

Артикули Генриковські мали 21 запис, що вони становили фундаментальні права Речіпосполитої, у т.ч.:

1. Утримання свобідної елекції.

3. Питання війни та миру мають консультуватись з сенатом.

9. Скликати що два роки звичайний сейм.

21. У разі недодержання королем прав та привілеїв, шляхта отримувала право висловлення владці непослух.

Річпосполита Ободвух Народів була реалізацією постулату держави, який мав служити своїм громадянам – шляхті. Свобідна елекція була одним з найважніших механізмів, за допомогою яких піддані контролювали починання дотеперішнього владці (у разі невдалого урядування падали шанси на утримання корони в династії) та змушували чергового короля дбати за їх інтереси. Однак, таке вирішення оказалось непрактичним, як на тодішні часи. При милитарній слабкості держави, власне в період безкоролів’я, в XVIII віці свобода вибору владці стала фарсом, відбувавшегося під дулами чужих військ. Конституція 3 Травня 1791 року повернула в Речіпосполитої спадковість трону.

 Див. джерело: 07.11.2011;    Сайт Амбасади Польщі в Києві