Вони пройшли шляхами війни

Незадовго перед нападом гітлерівської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р,, «еміграційні середовища українських націоналістів організували, за згодою Абверу, двісті особовий підрозділ, що в переважній більшості складався з Українців, походженням з Закарпатської Русі, яка тоді входила до складу Словакії під урядом Тисо”. Це були колишні жолнежи Армії Карпато-України, та нечисленні студенти з університетів в Австрії та Німеччини. Командиром підрозділу став полковник Роман Сушко, а політичне керівництво підрозділом прийняла Організація Українських Націоналістів. За місце формування Українського Легіону, а таку назву прийняв формуючий підрозділ, вибране австрійську місцевість Сауберсдорф. На вишколу, рекрути вчились користуватись різними видами зброї, у т.ч. вибуховими матеріалами. Значна частина вишколу була присвячена снайперській стрілянині, навчання статутів польської Державної Поліції, удосконаленню навичок самооборони, та диверсійній справі.

Початкове формація мала бути задіяна до підтримки антипольського повстання у Східній Галіції, організованого структурами ОУН, однак, в останні дні серпня 1939 р. ОУН остаточно відмовилось від цього задуму, переносячи легіон до допоміжної та пропагандової служби.

Тож, перед нападом на Польщу, Український Легіон був умундурований у, перефарбовані на темно-зелений кольори, мундири з магазинів чехословацької армії. Емблемами підрозділу став стилізований ‘тризуб’, ношений на шапках. На озброєнні були німецькі карабіни Mauser 98k, та пістолі в офіцерів. Підрозділ також мав розвідувальну чоту на мотоциклах.

Легіон у силі двох батальйонів був спрямований на південну дільницю фронту. У тому регіону головною німецькою одиницею була 1 Гірська Дивізія, що складалась переважно з Австрійців, та група „Lang”, які мали вести наступ в напрямку Львова та Стрия. Українські сотні, ідучи услід просуваючими німецькими підрозділами, мали завдання розповсюдження серед місцевої української людності інформації про силу національного українського руху, підбурення до виступів проти Поляків, та ліквідацію недобитків польських підрозділів, розбитих німецьким наступом, а також нищення підрозділів та груп польських жолнежів, що пробували продертись до кордону з Румунією та Угорщиною.

На шляху Українського Легіону, внаслідок агітації, місцева українська людність з ентузіазмом ставилась до вступаючих німецьких підрозділів. У багатьох місцевостях уставлені були вітальні брами, та вітано німецьких жолнежів хлібом та сіллю. «Манифестаційні вітання німецьким військам зготовили Українці м. і. в Терті, та 18 вересня в Саноку, на тлі полум’я трьох синагог, підпалених німцями вночі з 16 на 17 вересня.” [ii] Тоді то, українська молодь, як дівчата, так й хлопці, масово вийшла на вулиці міста з пристебнутими на грудях жовто-блакитними кокардами.  

“Наприкінці вулиці, що вела до церкви, кольорову процесію дітей проводив руській ксьондз. Повівали жовто-блакитні прапори, дівчина з кольоровими смужками у волосся, несла на таці хліб та сіль на вітання нових владців світу. [iii] На цих повітаннях дія не закінчилась. Внаслідок підбурення Українців у зайнятому сілі Захочеві, були підпалені два польські доми, та замордовано дві особи. В Ясеню, натомість, українська боївка здійснила напад на римо-католицьку плебанію, грабуючи та дощенту руйнуючи її. [iv]

Це є тільки декотрі приклади антипольських виступів української людності в 1939 році. Підрозділ полковника Сушка добре впорався з довіреним завданням, будучи факелом, який, вкинутий на стріху, викликає пожежу. Хоча ж події вересня 1939 р. у порівнянні з різаниною польської людності на Волині в Східний Галіції 1943-1944 років, можна визнати за епизодичні, то, однак, вони надихнули Українців до розпочинання більш відважних дій проти Поляків.

По закінченню вересневой кампанії Український Легіон виконував поліційні та сторожеві завдання. У грудні підрозділ був демобілізований. Жолнежи, які прийшли до підрозділу з вищих учелень, повернулись на студії, позосталі ж посилили місцеві підрозділи української допоміжної поліції, яка в пізнішому періоді покрилась похмурою славою, беручи участь в екстерминації жидівській людності.