Податок на міліардерів ... в США...

На горі немає несподіванок: найбагатшим по-прежнему є засновник Майкрософту Білл Гейтс (59 млрд. дол.), другим у рейтингу залишається легендарний інвестор Варрен Буффетт (39 млрд. дол.), третій, як й попереднього року, є голова медіа-корпорації Орацле Ларрі Еллісон (33 млрд. дол.). Далі йдуть промисловці Харлес та Давід Кошове (по 25 млрд. дол.) та родина Вальтонів, троє дітей засновника мережі супермаркетів Валь-Марта (сумарно 66,5 млрд. дол.). У перший десятці є й нова фігура, яку можна було й передбачати: на сьоме місце рейтингу «Форбоса” вскочив спекулянт Георг Сорос (22 млрд. дол.).

Американські міліардери – це еліта найбільший на світі популяції мільйонерів. Відповідно до рапорту Capgemini i Merrill Lynch, в США живуть сьогодні 3,1 млн. осіб з маєтками повищи мільйона долярів, а 40 тис. Американців посідає більше ніж 30 млн. долярів. Банкіри, які полюють на їх капітали, не називають їх мільйонерами, а тільки особами з високою вартістю нетто ((high net worth individuals). Тільки в минулому році загальний розмір майна зріс у цей групі до 967 млрд. долярів. Для порівнянна: PKB (валовий внутришній продукт – перекладач) Польщі минулого року – це 468 млрд. долярів.

Щорічне свято мільйонерів попсував оголошений за тиждень до листа «Форбоса” рапорт американського Бюра у справах Цензури. З нього виникає, що тоді як ненаситні спокійно багатіли, решта Американців ґвалтовне бідніла. По двох роках високого рівня безробіття, аж 15 процентів громадян живуть нищи порогу бідності, найбільше з початку статистики в 1959 року.

На 46 млн. вбогих Американців 2,6 млн. потрапило в біду минулого року. Водночас, зріст бідності та багаства унаочнює то, про що соціологія мовить здавна: американське суспільство ґвалтовне розшаровується. А економісти додають: податкова система є загальною до цього причиною.  

Буффетт вдарив себе в груди вже в половині серпня на сторінках “New York Timesa”. “Коли більшість Американців боркається, аби зв’язати кінці з кінцями, ми, мегабагачі, далі користаємось з наших податкових знижок”, - написав. Сам міліардер в минулому році заплатив податку на 6,9 млн. долярів за ставкою 17,4 проц., тоді як його власні працівники втратили 36 проц. доходу в середньому. «Оці та інши благодіяння завдячуємо праводавцям з Вашингтону, які почуваються в обов’язку нас охороняти, якби ми були сірими плямистими совами, або іншим загроженим видом. (…). Більшість з нас немає нічого проти того, аби платити вищі податки”, - додав.

Працюючи багачі

Сьогодні кокосів вже менше, та збивають їх у досить цивілізований спосіб. Винятковість фортуни Gatesa полягає в тому, що вона першою була оперта на чисті інновації, себто, такій, яка не вимагала початкового капіталу. У подібний спосіб наробив міліарди Steve Jobs z Apple, Larry Page та Siergiej Brin з Google, чи останнім Zuckerberg od Facebooka. Жадна з цих фортуни, вочевидь, не повстала би без біржі, й то завдяки неї винахідники день у день зостаються сьогодні міліардерами.

Блискавичних скоробагатьків єднає щось ще: вони часто не закінчували шкіл. Девіз багачів вже не дзвенить – від чистильника взуття до міліардера, тільки – від шкільного прогульника до міліардера.

На відміну від Карнегі та Рокфеллерів сучасні супербагачі мають сильну збірну тотожність, й не знаменують собою взірці аристократії рентної. “Члени цієї групи – це тяжко працюючи, досконало вишколені практики, які вважаються заслуженими переможцями гострої світової конкуренції”, - пишіть Chrystia Freeland у щомісячнику „The Atlantic”. „Багато з них мають амбівалентні стосунки до тих, яким не пощастило так же вдало. Вони становляться глобальною спільнотою людей, які більше єднаються поміж себе, ніж з своїми власними країнами. Сьогодні супербагачі – це, у зростаючий степені, окрема нація».

Буффетт зі своїм старим Вольво та невеликим домов в Омасі є винятком серед американських міліардерів. Paul Allen з Microsoftu купив собі велику яхту, Page з Google має власний Боїнг, але вже Jeff Bezos з Амазони спромігся на щось більш оригінальне і будує цивільний космічний паром. Молодші Інтернетові міліардери надаються йти за прикладом Jobsa та позбуваються ознак надмірного споживання.

Це є одна з обставин, за якою Американці більше шанують багачів з Каліфорнії, ніж отих з Нового Йорку. Другі є такими, що наскільки винаходи з Силіконової Долини є придатними, настільки кожний міг би обійтись без спекуляцій на Уолл-Стріт.

Gates з 2008 року не працює вже в Майкрософту, а тільки у фонду власного імені, який спонсорує американські школи, розробку нових вакцин та боротьбу з бідністю. З 37 млрд. долярів маєтку фонд на сьогодні є найбільшою філантропічною інституцією у світу, та отим своїм розміром змінює американську благодійність.

Дослідники говорять про народження філантропо-капітализму: Gates приносить у позаурядовий сектор бізнесову практику, дає гроші на конкретні цілі та розрізняє організації як субпідрядні в корпорації. Буффетт обіцяв фонду Gatesw половину свого маєтку, а усе має бути видане протягом 50 років від смерті фундаторів.

створення позаурядового сектору в Центральній Європі, є співзасновником інвестиційної групи Blackstone Peter Peterson, фінансує інститут досліджень глобальної економіки у Вашингтону, а подружжя Сандлерів, яке заснувало, а потім продало банк Golden West, спонсорує організацію детективних журналістів ProPublica, яка недавно здобула нагороду Pulitzera.

Гукають на плутократів

В останніх президентських виборах вони поділились відповідно степені посідання: пересічні мільйонери у більшості підтримали кандидата республіканців Johna McCaina, тоді як великі міліардери на чолі з Соросом та Буффеттом клали в кошик кампанії Обами. Але, не усі: брати Кох, як вийшло на яв місяць тому, є тихими спонсорами Partii Herbacianej (тут: Чайної Партії – перекладач) , яка ставить собі за мету усунення Обами з Білого Дому. Mitt Romney, його найважливий суперник в наступних виборах, сам є міліонером, зрештою як й урядуючий президент, який збив собі невеликий капітал на своїх автобіографічних книжках.

Але, погода для багачів псується навіть в Америці. Від того, як Буффетт призвав політиків, аби «перестали гукати на супербагачів”, республіканцям трудно виступати в їх обороні, а жоден затятий міліардер не відважиться публічно повідомити, що відмовляє в допомозі тонучій державі та бідніючим співгромадянам.