USA: Podatek dla milionerw Krezusi w kryzysie
Майкрософт Білл Гейтс (59 млрд. долярів )
http://www.polityka.pl/swiat/analizy/1519852 ,1,usa-podatek-dla-milionerow.read
Другий у списку найбагатших – легендарний інвестор Варрен Буффетт (39 млрд. долярів) .
http://www.polityka.pl/swiat/analizy/1519852 ,1,usa-podatek-dla-milionerow.read
Третім в списку найбагатших є голова інформаційній фірми Ораце Ларрі Еллісон (33 млрд. долярів).
http://www.polityka.pl/swiat/analizy/1519852 ,1,usa-podatek-dla-milionerow.read
Джон Д. Рокфеллер з онукою та її родиною (близько 1930 р.). Найбагатша сова усіх часів – сьогодні його маєток був би вартий 320 млрд. долярів.
http://www.polityka.pl/swiat/analizy/1519852 ,1,usa-podatek-dla-milionerow.read
Марк Зуцкерберг – 17,5 млрд. долярів. Це він за останній рік збагатився найбільше, - на цілі 10,6 млрд. долярів .
Для американських міліардерів Зірка була в минулий четвер . 22 вересня «Форбос” оголосив рейтинг 400 найбагатших Американців , й, як щорічно, в кількасот кабінетах уважно переглядались сторінки: хто не був у ньому в минулому році, дивився , чи цим разом здолав ще дістатися до нього, хто вже до нього трафив, перевіряв, кого він випередив. Телевізійні бізнес-форуми порівнювали розміри фортуни та подавали їх власників, якби вони виграли олімпіади. Бо в країні дійсно безмежних можливостей примноження мілійонів є народним спортом, та, хоча проводить його невеличка купка людей, переможців уважають за героїв та авторитети.
На горі немає несподіванок: найбагатшим по-прежнему є засновник Майкрософту Білл Гейтс (59 млрд. дол.), другим у рейтингу залишається легендарний інвестор Варрен Буффетт (39 млрд. дол.), третій, як й попереднього року, є голова медіа-корпорації Орацле Ларрі Еллісон (33 млрд. дол.). Далі йдуть промисловці Харлес та Давід Кошове (по 25 млрд. дол.) та родина Вальтонів, троє дітей засновника мережі супермаркетів Валь-Марта (сумарно 66,5 млрд. дол.). У перший десятці є й нова фігура, яку можна було й передбачати: на сьоме місце рейтингу «Форбоса” вскочив спекулянт Георг Сорос (22 млрд. дол.).
Навіть за падінням курсів на біржах та уповільненням господарки, 400 найзаможніших Американців у середньому збагатились на 12 процентів . Найбільше – цілі 10,6 млрд. дол. – прибуло у творця Facebooka Марка Зуцкерберга (17,5 млрд. дол.). Його фірма ще не вийшла на біржу, але з минулого року її совокупна вартість зросла триразово, а разом з нею й маєток засновника, який ривком на фінішу увійшов до першій десятці «Форбоса”. Сорос авансував, бо уявив незнану раніше участь у власних інвестиційних фондах, але Буффетт вже збіднів, хоча й не настільки, аби випасти з рейтингу.
Американські міліардери – це еліта найбільший на світі популяції мільйонерів . Відповідно до рапорту Capgemini i Merrill Lynch, в США живуть сьогодні 3,1 млн. осіб з маєтками повищи мільйона долярів , а 40 тис. Американців посідає більше ніж 30 млн. долярів. Банкіри, які полюють на їх капітали, не називають їх мільйонерами, а тільки особами з високою вартістю нетто ((high net worth individuals). Тільки в минулому році загальний розмір майна зріс у цей групі до 967 млрд. долярів. Для порівнянна: PKB (валовий внутришній продукт – перекладач ) Польщі минулого року – це 468 млрд. долярів.
Полювання на сову
Щорічне свято мільйонерів попсував оголошений за тиждень до листа «Форбоса” рапорт американського Бюра у справах Цензури. З нього виникає, що тоді як ненаситні спокійно багатіли, решта Американців ґвалтовне бідніла . По двох роках високого рівня безробіття, аж 15 процентів громадян живуть нищи порогу бідності, найбільше з початку статистики в 1959 року.
На 46 млн. вбогих Американців 2,6 млн. потрапило в біду минулого року. Водночас, зріст бідності та багаства унаочнює то, про що соціологія мовить здавна: американське суспільство ґвалтовне розшаровується. А економісти додають: податкова система є загальною до цього причиною.
Мільйонери живуть в Америці як в раю. Ще в 1963 році вони платили податок з доходів відповідно ставки 91 процент, але, сьогодні найвищий поріг податку становить 35 проц., яких й так не платять, бо більшість їх доходів – це зиск з капіталів, що оподатковуються на 15 процентів. У наслідку найбагатші Американці заробляють сьогодні, в середньому, 3,9 млн. долярів щорічно, чи понад три рази щодо рівня 1985 року, а 80 проц. зросту доходів протягом останніх 20 літ, припало на найбагатший 1 процент суспільства. Якби цього було замало, 5 процентів найбагатших Американців контролює сьогодні 60 процентів капіталу та загребло 80 проц. зиску з інвестицій в 1983-2009 роках.
Буффетт вдарив себе в груди вже в половині серпня на сторінках “New York Timesa”. “Коли більшість Американців боркається, аби зв’язати кінці з кінцями, ми, мегабагачі, далі користаємось з наших податкових знижок”, - написав. Сам міліардер в минулому році заплатив податку на 6,9 млн. долярів за ставкою 17,4 проц., тоді як його власні працівники втратили 36 проц. доходу в середньому. «Оці та інши благодіяння завдячуємо праводавцям з Вашингтону, які почуваються в обов’язку нас охороняти, якби ми були сірими плямистими совами, або іншим загроженим видом. (…). Більшість з нас немає нічого проти того, аби платити вищі податки”, - додав.
Барак Обама пішов вабанк вже у вересні. Під натиском республіканців, аби він оголосив свій план подолання бюджетового дефіциту, запропонував план оподаткування найбагатших відповідно до правила Буффетта: мільйонери не будуть користатись нищими податковими ставками, аніж родини середнього класу. Популістичний підхід має зменшити кількість зауважень президенту перед виборами президента наступного року та паралізувати республіканську опозицію, яка за каденції Георга Буша ухвалила податкові знижки для багатих. «Секретарка Варрена Буффетта не має платити вищу ставку, аніж сам Варрен Буффетт”, - оголосив Обама.
Працюючи багачі
Бійл Гейтс 18 років є найзаможною людиною в Америці, але ніколи не дорівнював найбагатшим Американцям в історії. За життя Джон Д.Рокфеллер був тільки мільйонером, але, у перерахунку на сьогоднішні гроші його маєток був би вартий 320 млрд. долярів, себто у шість разів вище, аніж то, що нагромадив Гейтс. Як й більшість американських неситів кінця XIX віку, Рокфеллер збив фортуну методою російських олігархів: заклав найбільший нафтовий концерн, після чого монополізував видобуток нафти в США. На подібних засадах, - а радше браку засад, - повстали фортуни - сталева Карнегі, залізнична – Вандербільтів, чи фінансова – Морганів.
Сьогодні кокосів вже менше, та збивають їх у досить цивілізований спосіб. Винятковість фортуни Gatesa полягає в тому, що вона першою була оперта на чисті інновації, себто, такій, яка не вимагала початкового капіталу. У подібний спосіб наробив міліарди Steve Jobs z Apple, Larry Page та Siergiej Brin з Google, чи останнім Zuckerberg od Facebooka. Жадна з цих фортуни, вочевидь, не повстала би без біржі, й то завдяки неї винахідники день у день зостаються сьогодні міліардерами.
Блискавичних скоробагатьків єднає щось ще: вони часто не закінчували шкіл . Девіз багачів вже не дзвенить – від чистильника взуття до міліардера, тільки – від шкільного прогульника до міліардера.
Ще в 80-х роках на сторінках «Форбоса” лідером багацтв була промисловість, але сьогодні на першому місці є фінанси, й саме у цієї сфері методи часів Рокфеллера квітнуть найліпше. Услід за Соросом іде Джон Паульсон, який на спекуляціях часів фінансової кризи заробив 2 млрд. долярів, а сьогодні вбрів усім відстоює економічне пожвавлення. Фінансові фортуни, однак, поволі поступаються місцем технологічним фортунам, від того теж найбільшим скупченням міліонерів вже не є Нью-Йорк, проте вже Каліфорнія. Тепер все менше є спадкового багаства, а все більше міліардерів, які починали з нуля.
На відміну від Карнегі та Рокфеллерів сучасні супербагачі мають сильну збірну тотожність, й не знаменують собою взірці аристократії рентної. “Члени цієї групи – це тяжко працюючи, досконало вишколені практики, які вважаються заслуженими переможцями гострої світової конкуренції”, - пишіть Chrystia Freeland у щомісячнику „The Atlantic”. „Багато з них мають амбівалентні стосунки до тих, яким не пощастило так же вдало. Вони становляться глобальною спільнотою людей, які більше єднаються поміж себе, ніж з своїми власними країнами. Сьогодні супербагачі – це, у зростаючий степені, окрема нація».
Забагато грошей
Буффетт зі своїм старим Вольво та невеликим домов в Омасі є винятком серед американських міліардерів. Paul Allen з Microsoftu купив собі велику яхту, Page з Google має власний Боїнг, але вже Jeff Bezos з Амазони спромігся на щось більш оригінальне і будує цивільний космічний паром. Молодші Інтернетові міліардери надаються йти за прикладом Jobsa та позбуваються ознак надмірного споживання.
Це є одна з обставин, за якою Американці більше шанують багачів з Каліфорнії, ніж отих з Нового Йорку. Другі є такими, що наскільки винаходи з Силіконової Долини є придатними, настільки кожний міг би обійтись без спекуляцій на Уолл-Стріт.
Міліардери мають один спільний клопіт: забагато грошей. Як пораховане кільки років тому, Ellison з Oracle’a мусив витрачати 30 млн. долярів щотижнево на невідчужуване майно, аби тільки його маєток не збільшувався. Ніхто невзмозі споживати аж стільки, та неситі багатіють навіть тоді, коли про це не забігають. Декотрі, як Donald Trump, улягають спокусі стягнення усе більше маєтків, але більшість іде шляхом Карнегі та Рокфеллера, - обидва на пенсії почали роздавати свою фортуну, аби уберегти її від оподаткування спадщини та забезпечити собі кращу славу в потомків, аніж та, якою тішились за життя.
Gates з 2008 року не працює вже в Майкрософту, а тільки у фонду власного імені, який спонсорує американські школи, розробку нових вакцин та боротьбу з бідністю. З 37 млрд. долярів маєтку фонд на сьогодні є найбільшою філантропічною інституцією у світу, та отим своїм розміром змінює американську благодійність.
Дослідники говорять про народження філантропо-капітализму: Gates приносить у позаурядовий сектор бізнесову практику, дає гроші на конкретні цілі та розрізняє організації як субпідрядні в корпорації. Буффетт обіцяв фонду Gatesw половину свого маєтку, а усе має бути видане протягом 50 років від смерті фундаторів.
Американські неситі вдаються занадто щедрими, але дослідження показують, що є вони пропорційне більш скупі проти пересічних громадян, й мало хто з них позбувається більшості грошей за своє життя. Не усі надають їх на соціальні цілі. Сорос 20 років фінансує
створення позаурядового сектору в Центральній Європі, є співзасновником інвестиційної групи Blackstone Peter Peterson, фінансує інститут досліджень глобальної економіки у Вашингтону, а подружжя Сандлерів, яке заснувало, а потім продало банк Golden West, спонсорує організацію детективних журналістів ProPublica, яка недавно здобула нагороду Pulitzera.
Гукають на плутократів
Сферою, яку американські супербагачі фінансують найбільш систематично, є політика. Право обмежує кількість грошей, які можна переказувати безпосередньо на кампанії губернатора, конгресмена чи президента, але існує багато способів, аби обійти оці лімити, наприклад, спонсоруючи так звані комітети публічних акцій даного кандидата. У країні, де на старт у абияких виборах потрібно викласти чималеньку суму, а кошти президенської кампанії вже лічать на сотні мілійонів долярів, міліардери є бажаними прихильниками. Freeland пишіть прямо: «Живемо в плутократії, де багаті диспонують надмірними політичними впливами”.
В останніх президентських виборах вони поділились відповідно степені посідання: пересічні мільйонери у більшості підтримали кандидата республіканців Johna McCaina, тоді як великі міліардери на чолі з Соросом та Буффеттом клали в кошик кампанії Обами. Але, не усі: брати Кох, як вийшло на яв місяць тому, є тихими спонсорами Partii Herbacianej (тут: Чайної Партії – перекладач) , яка ставить собі за мету усунення Обами з Білого Дому. Mitt Romney, його найважливий суперник в наступних виборах, сам є міліонером, зрештою як й урядуючий президент, який збив собі невеликий капітал на своїх автобіографічних книжках.
У 2008 році американські ненаситні мали ясний мотив, аби голубити своїх кандидатів, бо ж до наступника Буша належала доля впроваджених Бушем податкових знижок для найбагатших. За задумом вони (знижки – перекладач) мали допомогти економіці, бо як багаті будуть більше споживати, то й бідні також на тому скористаються. Сьогодні, навіть, конгресове Бюро у справах Бюджету вважає, що це невдале знаряддя сприяння зростанню, а економісти бачать у знижках одну з причин нерівності доходів та бюджетового дефіциту. Обама не мав наміру їх продовжувати, проте опозиція в Конгресу була досить сильна, крім того, 44 проц. конгресменів є мільйонерами.
Але, погода для багачів псується навіть в Америці. Від того, як Буффетт призвав політиків, аби «перестали гукати на супербагачів”, республіканцям трудно виступати в їх обороні, а жоден затятий міліардер не відважиться публічно повідомити, що відмовляє в допомозі тонучій державі та бідніючим співгромадянам.
Окремою є проблема, - які реальні впливи принесе вирівнювання податків для найбагатших, та скільки їх втече за кордон від податків. Одно є певним: якщо Америку дістане чергова рецесія, минулого року громадяни зі сторінок «Форбосу” будуть біднішими. Але тільки на кільки міліардів.
Джерело : 10.10.2011.
http://www.polityka.pl/swiat/analizy/1519852 ,1,usa-podatek-dla-milionerow.read
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
11.10.2011.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Перекладач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились .
Коментарі
Brodi
118.10.11, 13:28
Цікаво,повчально.