політика польського еміграційного уряду в Лондоні щодо українців

Ці політичні концепції отримали таку оцінку сучасного історика: «Деякі організації просували націоналістично-імперські концепції навіть під ту пору, коли однозначного кшталту набула мета політики СРСР у тій частині континенту. (…) Чимало було і таких пропозицій, навіть наприкінці війни, автори яких вимагали рішучого переміщення кордонів аж по Двину і Дніпро1. 

У напрямку «демократичної» тюрми народів

Провідним внутрішнім питанням, поруч із соціальними та економічними проблемами, було таке: Польща буде державою багатонаціональною чи мононаціональною? Чи не третина польської державної території мала бути надалі населена понад 5 мільйонами українців, то їх державний та громадянський статус мав би стояти на порядку денному не одного засідання польського еміґраційного уряду в Лондоні.

Однак у 1939–1943 рр. українці були «мовчазними громадянами» ІІ РП. Польські державні відомства зацікавилися українцями – але тільки як функцією перспективи зміни статусу польської людності Кресів – навесні й улітку 1943 р., коли на Волині поляки зазнали значних втрат від українського селянства та організованого підпілля.

Саме 1943 р. датовані перші поважніші опрацювання щодо української проблеми (політичним репрезентантом якої довелося заявляти про неї як про незалежного політичного гравця в доволі різкий спосіб). Їх авторами стали польські політики та їх експерти, які працювали в умовах підпілля на території Польщі. Згодом, зокрема на переломі 1943 і 1944 р., внутрішні пропозиції «раціонального вирішення українського питання», представляли на письмі в різній формі всі головні польські політичні сили.

У польській міжнародній політиці цього часу українське питання не мало позиції навіть якоюсь мірою подібної до жидівського питання, а то й литовського. Ні один уряд будь¬якої держави світу не ставив української проблеми як міжнародної (лиш німецькі політики в мундирах зважилися на створення дивізії «Галичина», однак її ролля як чинника тодішньої міжнародної політичної гри досі не висвітлюється).

У термінології польського уряду українцями були тільки громадяни УРСР, натомість українці-громадяни ІІ РП було визначенням, наближеним до «антигромадян». Слово «українець» як культурно та юридично повноцінне ніяк не вкладалося в рамки планованого ладу післявоєнної польської Середньо-Східної Європи. Цей лад передбачав, що українці в Польщі – це внутрішнє питання польської нації в польській державі, вони практично мали втратити статус нації та приналежні їй права.

До речі, практично, у Підпільній польській державі (ППД), українці не мали найменшої репрезентації; її керівництво не мало наміру звертатися до них з закликами вступати в лави АК (ця формація як перший орган майбутньої держави з самого початку сформувалася за мононаціональним принципом).

У період до липня 1944 р. українські політики не знали польських урядових концепцій для українського майбутнього – вони були строго засекречені. В офіційному обігу відомі були натомість заява уряду від 18 грудня 1939 р., заява уряду від 24 лютого 1942 р., відозва до українського народу від 30 липня 1943 р. Крайової політичної репрезентації та відозва «За що бореться польська нація?» від 15 березня 1944 р.

У цих заявах під словом «нація» розумілася тільки польська нація та меншини, які повністю підпорядкували свою національну долю рішенню нації-гегемона. Крім цього, там записані були дуже загальні положення про демократичні принципи внутрішнього життя, право на освіту, пошана до культури тощо.

Однак українські політики знали, що в Радянському Союзі на папері також існувала демократична Конституція, незалежні суди, свобода преси, ґарантії прав усім народам СРСР тощо, але практичне здійснення «найдемократичнішої конституції світу» оберталося громадянам і націям СРСР поневоленням та геноцидом.

Польські урядові заяви призначалися для західних демократій як елемент міжнародної гри – внутрішня ж політика реально формувалася за іншими, дуже жорсткими та репресивними щодо українства принципами. Між змістом офіційних документів польського уряду в Лондоні та змістом опрацьованих на цю ж пору Делеґатурою уряду для краю практичних вирішень існувала неузгодженість: вони одні одним вкрай різко суперечили. Якраз у світлі антидемократичних тоталітарних крайових планів можна оцінити серйозність та вартість демократичних заяв уряду, а не навпаки.

У період 1941–1944 в польській політиці за міжнародні питання та проблеми кордонів відповідав Лондон, а питання внутрішньої політики вирішував Край. З огляду на це проекти повоєнного ладу Польщі, виготовлені в Краю, мали мати першорядне значення, причому за опрацювання щодо Червінської землі (Львівське воєвідство, а за аналогією: вся Галичина) відповідали органи ППД у Львові, зокрема Рада з питань національностей Делеґатури під керівництвом Адама Бєня.

Ці проекти були урядовими законопроектами, отож мали першорядне значення, їх коментували представники політичних сил, представлених у ППД, доопрацьовували фахівці; вони ждали на той момент, коли Альянти відновлять Польщу і моноетнічний парламент у формі законів уведе їх у сферу функціонування держави.

Польський історик К. Пшибиш відзначав щодо уряду, що в його працях «…деякі слов'янські нації вважалися групами з невизначеною національною свідомістю, отож у ході визначення польського стану посідання на схід від Бугу їх інтерес не брався до уваги» 2.

Причому не можна погодитися з поглядом цього ж автора, нібито плани депортації українців на схід були окремими випадками: її згадують чи не всі представлені в Архіві нових актів у Варшаві документи Делеґатури та львівської АК з українського питання. Саме про них свого часу писав Микола Сивицький: «…польська історіографія наче не добачала потреби донести ці архівні масиви читачам» 3. 

Obserwacje wykazay, e przez przeszo 20 lat nie zdoalimy niczego zdziaa, by element ukraiski zwiza z pastwowoci polsk, e wszystkie nasze w tym kierunku metody i zabiegi okazay si wielkim politycznym bdem, ktry nard nasz przyprawi o olbrzymie straty. Ukazao nam to dopiero jasno dzisiejsze ustosunkowanie si Ukraicw i ich polityki, ale prowadzonej ju bez maski 10.

Waciw drog znajdziemy tylko w oparciu o zdrowy instynkt narodu i wyprbowane, a zbawienne i mdre metody polityczne mocarstwowej epoki Jagielloskiej, zarysowujcej si wyranie dnoci do narodowej i kulturalnej jednolitoci pastwa, co objawio si utworzeniem jednej polskiej warstwy szlacheckiej pojmowanej jako nard.

Realizacja za takiej polityki w odniesieniu do dzisiejszych czasw objawi si z koniecznoci wzmocnienia na kresach elementu polskiego jako podstawowego postulatu dobrze rozumianej racji stanu pastw

Aby to osign, naley ju obecnie, zanim y bdziemy pen piersi wolnoci, poczyni odpowiednie cise i zdecydowane przygotowania, naley ju obecnie nakreli wytyczne dziaa tak, aby je mona byo natychmiast po objciu tych ziem w posiadanie urzeczywistni

Plany i zamierzenia ukraiskie wi si cile z powodzeniem ora niemieckiego. Upadek Niemiec pocignie za sob psychiczne zaamanie si Niemcw, ogromn dezorientacj i panik przed odpowiedzialnoci za zbrodnie. Te okolicznoci bd sprzyjay wszelkiej naszej akcji przywrcenia tym ziemiom polskiego oblicza, ale dziaa naley planowo, przemylnie i zarazem szybko oraz niezwocznie.

Dla celw wychowawczych narodu oraz przyszej polityki polskiej trzeba zabezpieczy si przed tym, by Polacy nie weszli na drog masowych samosdw w stosunku do ukraiskiej ludnoci. Chodzi o to, by unikn naladownictwa Ukraicw i by Polska nie wywieraa zemsty, lecz czynia sprawiedliwo, by nard nie wszed na drog pawienia si we krwi winnych i niewinnych, ale przez odpowiednie wadze wykonywa wyroki kary za popeniane zbrodnie, by te zbrodnie byy bodaj doranie rozpatrzone i by zbrodniarz odczu, i kаrze go sprawiedliwa rka polskiej wadzy.

Wszystkich przestpcw ukraiskich winnimy ju dzi zna i mie wynotowanych, aby w odpowiednim momencie ich aresztowa, w obozach na ten cel przeznaczonych skoncentrowa i podda sdowi. Nadto z uwagi na rol, jak odgrywali i odgrywaj jako czoowi politycy zbrodni ukraiskich winno si natychmiast z objciem wadzy przymkn wszystkich duchownych greckokatolickich, lekarzy, adwokatw, nauczycieli i tych z niszej inteligencji czy pinteligencji, ktrzy zaznaczyli si wyranie wrog polityk wobec Polakw. Bdzie to najwaciwsze uderzenie w rdo za, uderzenie, ktre rzuci na Ukraicw dezorganizacj duchow, wywoa strach i instynkt samozachowawczy indywidualny, jednym sowem wywoa stan psychiczny dogodny do natychmiastowej akcji odzyskiwania w szerokich masach utraconych w okresie dziesitkw lat polskich dusz zukrainizowanych.

W tym celu naley stworzy odpowiedni instytucj, wyposaon w szczegow instrukcj dziaania, majc na celu otwarcie na wielk skal rejestracji na polsk list narodow wszystkich pochodzenia polskiego jako tzw. Polakw z pochodzenia. Rejestracyjna sie biur musiaaby by gsta, by kademu uatwi rejestracj i zgoszenie, ktre zreszt powinno posiada wszelkie znamiona dobrowolnoci i formalnej proby. Kady zgaszajcy si Polak z pochodzenia powinien dla formalnoci przedstawi ustne lub pisemne dowody zwizku z polskoci oraz rwnoczenie podpisa odpowiednio przygotowan deklaracj stwierdzajc, i dobrowolnie, bez nacisku, po uprzednim przemyleniu wraca do polskoci, za Polaka si uwaa i za takiego pragnie by uwaany…

Po wypenieniu tej formalnoci petent winien otrzyma legitymacj Polaka z pochodzenia 11. 

      Спостереження показує, що за минулі 20 літ ми не здолали нічого зробити, абит український елемент звязати з польською державністю, що усі у цьому напрямку наші методи та спроби оказались великим політичним ганджом, який нарід наш привів до величезних втрат. Це показало нам, принаймні, сьогоднішне потрактування Українців та їх політики, але бе маски. 10. 

Правильний шлях знайдемо тільки в оперті на здоровий інстинкт народу і випробувані, та рятівні та мудрі політичні методи імперської Ягелонської епохи, з її виразним тяжінням до національній та культуровій монолітності держави, що проявилось утворенням єдиної польської шляхетської верстви, іменованій як нарід.

Та реалізація такої політики у наші сьогоднішні часи обумовлює доконечності зміцнення на кресах польського елементу як підставного постулату добре розумілих державних інтересів

Аби цього досягти, належить вже тепер, поки не живемо на повні груді свободи, здійснити відповідні, конкретні та проблемнів приготування, належить вже тепер накреслити директивний план дій, аби можна було його негайно по зайняттю отих земель привести до виконання.

Українські плани та наміри тісно пов’язані зі станом німецької зброї. Упадок Німеччини потягне за собод психічне розлад Німців, величезну дезорієнтацію та паніку перед відповідальністю за злочини. Ці обставини будуть сприяти усілякій нашій акції повернення тих землям польського обличчя, але діяти належить планово, обґрунтоване й разом з тим швидко та невідкладно.

З метою виховання народу, та майбутній польській політики потрібно забезпечитись перед тим, аби Поляка не пішли дорогою самосудів відносно української людності. Йдеться про те, аби уникнути відповідних акцій Українців, і аби Польща не мстила, а проте чинила справедливість, аби нарід не пішов дорогою пролиття крові винних і невинних, але через відповідну владу виконував вироки покарання за здійсненні злочини, аби оті злочини були бодай прискореним трибом досліджені, та аби злочинець відчув, що карає його справедлива рука польської влади.

       Усіх українських злочинців вже сьогодні ми повинні знати й документувати, аб у відповідний момент арештувати їх, сконцентрувати в таборах, для цього призначених, та піддати судові. Особливо з уваги на роллю, яку вони відігривали та відігрівають як чильні політики українських злочинів; негайно з встановленням влади затримати усіх греко-католицьких духівників, лікарів, адвокатів, вчителів й тих з нищчої інтелігенції чи напівінтелігенції, яка виразно проявили ворожу політику щодо Поляків.

Це буде найправильний удар в джерело зла, удар, який нанесе Українцям духовну дезорганізацію, викликає страх та інстинкт індивідуального самозбереження,одним словом – викличе психічний стан, придатний до невідкладній акції повернення в широких масах зукраїнізованих польських душ, втрачених протягом десятків літ.

       З цією метою належить створити відповідні інституції, забезпечені підробними інструкціями до дій, маючих на меті проведення на широкому рівні реєстрацію як польського національного обліку усіх осіб польського походження як так званих Поляків з походження.

Мережа реєстраційних бюр має бути густою, аби кожний залагодити реєстрацію й зголошеня, які, зрештою, мають мати ознако добровільності та формального прохання. Кожний Поляк за походженням, що зголоситься, повинен для формальності представити усні аби письмові доводи зв’язку з польськістю, та водночас підписати відповідну взірцеву декларацію ствердження, що добровільлно, без тиску, після попередніх роздумів, повертається до польськості, за Поляка себе вважає та за такого прагне бути уважним…

По виконанню цієї формальності заявник має отримати легімітацію (документальне підтвердження – примітка А.Грабовського) Поляка за походженням . 11

( ця частина допису, узята у квадратові дужки, в оригіналі допису подається польською мовою: - переклад мій, А. Грабовського) ]

11 Nie ulega wtpliwoci, e na list narodow polsk zgosi si wielu dotychczasowych „twardych” Ukraicw, ktrych stosunek do polskoci by wrogi, a co najmniej nieprzyjazny. Jedni uczyni to z chci ucieczki przed odpowiedzialnoci, drudzy z chci zrozumiaych korzyci yciowych. Jest zadaniem waciwej instytucji zadecydowa, co z takim czowiekiem uczyni: czy przyj go czy odrzuci. Z uwagi na warto duchow i polsko zgaszajcych si, ale na polonizacyjn akcj ich dzieci naleaoby przyj.