З Інтернету
огляд медіа польської діаспори в Україні; автентичний текст польською та українською мовою з благодійного культурно-освітнього часопису, двомісячника, польського інформатора Житомиру та Бердичева «Мозаїка Бердичева”
Charytatywne kulturalno-owiatowe pismo. Dwumiesicznik Polski informator ytomierza i Berdyczowa
Strona gwna / Nr 1 (96) 2011 r. / Nasza historia
25 Marca 2011 r.
Echa przeszoci
Dzieje polsko-ukraiskie
http://mozberd.com.ua/?page=article&article=35
W czasie wojny z Bohdanem Chmielnickim w padzierniku 1648 roku poddaa si twierdza Kudak. Polska zaoga twierdzy w niewoli kozackiej zostaa wymordowana. To samo powtrzyo si po klsce poniesionej przez wojsko polskie pod Batohem w 1662 roku. Miaa to by «zemsta za Beresteczko». wiadkiem obu tych wydarze by Stefan Czarniecki, ktry dziki szczliwym okolicznociom, jako jeden z nielicznych ocala.
Nic wic dziwnego, e w wielu wojennych wyprawach na Ukrain bra krwawy odwet na kozakach i na miejscowej ludnoci zwanej potocznie «czerni». Byy to ubolewania godne wydarzenia nie przynoszce zaszczytu adnej ze stron. Za miejsce w polskim hymnie narodowym Stefan Czarniecki zawdzicza wycznie zasugom w wojnie ze Szwedami, co wyranie wynika z treci hymnu.
Opisane wyej wydarzenia kojarz si dzisiejszym polakom z czystkami etnicznymi poudniowo-wschodnich wojewdztwach przedwojennej Polski i prawie nikomu nie przychodzi na myl, e przyczyn tego nie koniecznie musiaa by tradycja historyczna, lecz przyjcie przez nacjonalistw ukraiskich hitlerowskiej koncepcji czystego rasowo narodu.
Mona by przekornie zapyta si, czy w siedemnastym wieku na ziemiach rdzennie polskich nie dziao si podobnie jak na Ukrainie? Ot, dziao si. W roku 1666 w Wielkopolsce wojska rokoszanina Jerzego Lubomirskiego w bitwie pod Mtwami pokonay armi hetmana Jana Sobieskiego, pniejszego krla polski. Jecw wprawdzie nie mordowano, ale te nikt si nie podda. Wobec tego zgino wielu bohaterw poprzednich wojen, za potencja obronny danej Rzeczypospolitej niejako samoczynnie si uszczupli.
Wewntrz spoeczestwa ukraiskiego w tamtych czasach rwnie dochodzio do ostrych konfliktw. I tak Jerzy Niemirycz, jeden z gwnych twrcw zawartej 16 wrzenia 1658 roku Unii Hadziackiej, aktu prawnego rozszerzajcego postanowienia Unii Lubelskiej na niezalen ju od Polski lewobrzen Ukrain, popad w nieask prawowiernych Rusinw. dali oni, aby «niemczynu, Lutra i jewraja», czyli «Niemca, Luteranina i yda» usun z wojska zaporoskiego. Byo to przypomnienie o czstej zmianie wyznania Jerzego Niemirycza. Ostatecznie w niecay rok po zawarciu Unii Hadziackiej zosta on w nieznanych bliej okolicznociach zamordowany przez chopw pod Bykowem, a by moe, e przez Kozakw. I niekoniecznie tragiczna mier Jerzego Niemirycza ma by wanie zwiastunem pniejszych konfliktw ukraisko-ukraiskich.
W spoeczestwie polskim panuje przekonanie, e w czasie ostatniej wojny nacjonalizm ukraiski by skierowany wycznie przeciwko polakom. Mao jednak ludzi w Polsce ma wiadomo, e midzy rnymi odamami nacjonalistw ukraiskich dochodzio do krwawych porachunkw. I tak banderowcy strzelali si z melnikowcami i z «Sicz Polesk» Wasyla Borowcia. A wszystko to dziao si w intencji stworzenia wielkiej «samostijnej Ukrainy». Nieraz ludzie ujawniaj wiksz nienawi do wasnego odszczepieca ni do obcego wroga.
W stosunkach polsko-ukraiskich jest wiele ciemnych stron, ale s te i janiejsze. Do takich trzeba zaliczy protest kijowskiej hierarchii prawosawnej przeciwko temu, co Ukraicy nazywaj «zdrad perejasawsk» w wyniku przegranej wojny, ktr Bohdan Chmielnicki prowadzi z Polakami, znalaz on dla siebie i swoich ludzi ratunek oddajc Ukrain pod panowanie cara moskiewskiego. Niecieszca si adnymi specjalnymi przywilejami kijowska cerkiew prawosawna zadaa uznania zwierzchnictwa krla polskiego nad Ukrain, a uczynia to w obawie przed koniecznoci podporzdkowania si patriarchatowi moskiewskiemu.
Wspaniay by rwnie udzia kilkudziesiciu tysicy Kozakw pod dowdztwem atamana Piotra Konaszewicza Sahajdacznego w wojnie, ktr Polska prowadzia przeciw Turcji w 1621 roku. Wojna ta zakoczya si polskim zwycistwem mimo duej przewagi przeciwnika w stanie liczbowym wojsk. W bitwie pod Chocimem zmar wskutek podeszego wieku i zego stanu zdrowia hetman Karol Chodkiewicz, co zdoao utrzyma w tajemnicy przed wasnym wojskiem i Turkami. Za ataman Konaszewicz Sahajdaczny zmar wskutek odniesionych ran.
Trzeba rwnie pamita o wsparciu Polski przez atamana Iwana Mazep. Bya to na tyle barwna posta, e znalaz on swoje miejsce w dramacie Sowackiego.
U schyku polski redniowiecznej miao miejsce jedno z najdziwniejszych wydarze w naszej historii. Grupa kozakw dowodzona przez atamana Saw Caliskiego, przyczya si do Konfederacji barskiej. Sawa walczy na caym prawie terenie Rzeczypospolitej. Wybrany przez szlacht marszakiem ziemi wyszogrodzkiej, oraz mianowany regimentarzem pockim, poleg na Mazowszu w roku 1771. Kozacy zawsze uwaajcy si za obrocw prawosawia przyczyli si do skrajnie katolickiej i konserwatywnej organizacji dla ratowania upadajcego ju wwczas pastwa polskiego. Bya to wprawdzie nieliczna grupa, oceniana na okoo dwa tysice ludzi, ale jednak byli to Kozacy.
Wreszcie w okresie rozbiorw Polski pojawi si na Ukrainie czowiek o nazwisku Mojej Wernyhora. Niewielu dzisiejszych Ukraicw co o nim wie, ale prawie wszyscy Polacy pamitaj to nazwisko. Trafi on bowiem do twrczoci Sowackiego, Wyspiaskiego i Matejki. Jego proroctwo o powstaniu nieodlegej Polski, gdy ju ogoszono «finis Poloniae», podtrzymyway nasz nard na duchu w najtrudniejszych momentach jego historii. Jeeli nie jest specjalist od proroctw, to trudno oceni, ile byo w proroctwie Wernyhory wieszczego jasnowidztwa, a ile nostalgii za utraconymi pod panowaniem moskiewskim swobodami kozackimi. W kadym razie uzyskao ono wysok rang w polskiej wiadomoci narodowej i w polskiej kulturze.
Andrzej Izdebski, Krakw
Відголоски минулого
Польсько-українська історія
Під час війни з Богданом Хмельницьким у жовтні 1648 року здалася фортеця Кудак. Польська залога форту була взята в полон і дощенту вирізана козаками. Саме це повторилося після поразки польського війська під Батогом у 1662 році. То була «помста за Берестечко». Свідком обох тих трагічних подій став Стефан Чарнецький, який дякуючи щасливим обставинам, залишився одним з небагатьох вцілілих поляків.
Немає нічого дивного, що під час численних військових акцій на Україні, він жорстоко розправлявся з козаками та місцевим населенням, яке підтримувало козацький рух. Це були події, гідні вболівання, які не виправдовують ані поляків, ані козаків. Місце ж у національному польському гімні Стефан Чарнецький посів виключно дякуючи своїм заслугам у війні зі шведами.
Описані вище події сьогодні викликають серед поляків асоціації з етнічними чистками у південно-східних воєводствах довоєнної Польщі і майже нікому не спадає на думку, що причиною цього не обов'язково повинна бути історична традиція, а сприйняття українськими націоналістами гітлерівської концепції національно чистого народу.
Можна було б запитати, чи у XVII столітті на корінних польських землях не відбувалося те ж саме, що і на Україні? Авжеж, відбувалося. У 1666 році у Великопольщі війська бунтівника Єжи Любомирського у битві під Монтвами перемогли гетьмана Яна Собеського, майбутнього короля Польщі. Полонених насправді не вбивали, бо ж ніхто не здався до полону. По причині цього загинуло багато героїв минулих воєн, тому оборонний потенціал тогочасної Речі Посполитої самочинно послабшав.
Серед українського суспільства у ті часи також доходило до гострих конфліктів. І так, Юрій Немирич, один з головних ініціаторів підписаної 16 вересня 1658 року Гадячської Унії, правового акту, який надавав постановам Люблінської Унії ширші повноваження на користь вже незалежної від Польщі лівобережної України, попав у неласку правовірних Русинів. Вони вимагали, щоб «німчуру, лютра і жида», або «німця, лютеранина та єврея» було усунено з запорізького війська.
Це було свого роду нагадування на часту зміну релігійного визнання самого Юрія Немирича. Через неповний рік після підписання Гадяцької Унії він був при загадкових обставинах вбитий під Биковом селянами, а можливо козаками. І не лише трагічна загибель Юрія Немирича повинна була стати передвісником українсько-українських конфліктів.
У польському суспільстві панує переконання, що український націоналізм був направлений виключно проти поляків. Однак мало хто у Польщі має свідомість того, що між різними угрупуваннями українських націоналістів доходило до кривавих порахунків. І так бандерівці стрілялися з мельниківцями та з «Поліською Січчю» Василя Боровця. І все це діялося з метою створення великої «самостійної України». Нерідко народ більш ненавидить власних відщепенців, ніж іноземних ворогів.
В польсько-українських стосунках є багато темних сторін, але є також і більш ясніші. До таких потрібно віднести протест київської православної ієрархії проти того, що українці називають «переяславською зрадою». Внаслідок програної війни, котру Богдан Хмельницький вів з поляками, він знайшов для себе і своїх людей порятунок, віддаючи Україну під панування московського царя. Київська православна церква, яка не мала жодних привілеїв, зажадала визнання влади польського короля над Україною, а вчинила це побоюючись повного підпорядкування московському патріархату.
Героїчною була також участь кількох десятків тисяч козаків під командуванням отамана Петра Конашевича Сагайдачного у війні, яку Польща вела проти терції у 1621 році. Та війна закінчилась перемогою поляків, незважаючи на величезну кількісну перевагу неприятеля.
У битві під Хотимом помер внаслідок похилого віку і поганого стану здоров'я гетман Кароль Ходкевич, що вдалося утримати в таємниці перед власним військом і Турками. Отаман же Петро Конашевич Сагайдачний помер внаслідок отриманих поранень.
Потрібно також пам'ятати про підтримку Польщі гетьманом Іваном Мазепою. Це була настільки барвна постать, що знайшла вона своє місце у драмі Юліуша Словацького.
Наприкінці польського середньовіччя мала місце одна з найдивовижніших подій у нашій історії. Група козаків, під командуванням отамана Сави Цалінського, приєдналася до Барської конфедерації. Сава бився на території майже усієї Речі Посполитої. Обраний шляхтою маршалком вишеградської землі, а також удостоєний звання полоцького полковника, він загинув у Мазовії 1771 року.
Козаки, яких завжди вважали захисниками православ'я, приєдналися до вкрай католицької і консервативної організації для порятунку ослабленої польської держави. Насправді це була мало численна група, яка налічувала близько двох тисяч людей, але однак, це були козаки.
Врешті в період переділів Польщі з'явився на Україні чоловік на ім'я Мойсей Вернигора. Мало хто із сучасних українців щось про нього знає, але майже всі поляки пам'ятають це прізвище. Оскільки потрапив він у творчість Словацького, Висп'янського і Матейко. Його пророцтво про відродження незалежної Польщі, коли вже було проголошено «finis Poloniae», підтримувало дух нашого народу у найважчих моментах його історії. Навіть якщо він і не є справжнім пророком, та важко оцінити скільки було в пророцтві Вернигори віщого ясновидства, а скільки ностальгії за втраченими під московським пануванням козацькими свободами. У будь якому разі посіло воно своє місце у польській національній свідомості та польській культурі.
Анджей Іздебський, Краків
Переклад Л. А. Вермінської
Джерело: 18.07.2011
http://mozberd.com.ua/?page=article&article=35
Wydaje: Rada Berdyczowskiego Oddziau Zwizku Polakw na Ukrainie (obwd ytomierski)
Adres redakcji:
ul. Puszkina 46, 13-312 Berdyczw, Ukraina
Tel.: +38 (04143) 2-23-78
Wydano dziki wsparciu finansowemu Fundacji «Pomoc Polakom na Wschodzie» (Warszawa).
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
Додав: А. Грабовський; Дебальцеве
20.07.2011.
Коментарі