це панові Богдану Бо - до пенсійного питання... що цікавить за

вул. Горнова, 2, м. Донецьк 83012,

E-mail: [email protected]

панові Тихонові Присяжнюку

Дорпрофсож Донецької залізниці

постійному дописувачу часопису

З В Е Р Н Е Н Н Я

щодо розміщення відгуку на публікацію в порядку

обговорення актуального питання з ініціативи профспілки

про ставлення профспілкових і       допис у часопису № 17 від 17     травня 2013 р.

ветеранських організацій до         

«Чи справедлива формула розрахунку пенсій”,   с. 5

Головний правовий інспектор праці Ради профспілки на Донецькій залізниці пан Присяжнюк як відповідальний працівник Дорпрофсожу Донецькій залізниці (за згодою редакції і дорпрофсожу, найвірогідно) поставив на сторінках Вашого часопису актуальне питання про доконечність внесення суттєвих змін у діючий закон про пенсійне страхування в напрямку вдосконалення  розрахунку (перерахунку) пенсій.

В порядку обговорення питання ґречно прошу опублікувати серед інших й мої коротенькі нотатки, саме коротенькі нотатки, бо пан Присяжнюк давно й добре обізнаний з цієї проблеми, й має свої оцінки щодо цього, соціальний аспект яких я поділяю.

Сподіваюсь, що після обговорення питання, якщо воно відбудеться, шановному пану Присяжнюкові, як ініціатору чи певній групі фахівців, буде доручено узагальнити відгуки членів профспілки, первинних, територіальних профспілкових організацій, з тим, щоби Дорпрофсож Донецької залізниці, по-перше, обговорив це питання на засіданні свого колегіального органу, затим оприлюднив свою профспілкову позицію на сторінках вашого часопису, й подав висновки обговорення і свою консолідовану позицію до Ради Профспілки залізничників для подальшого лобіювання змін законодавства уві всіх парламентських партіях, позапартійних народних депутатів та міжфракційних об’єднаннях.

Додаток: електронною поштою додається файл

                з дописом-нотатками на  4  с., ємність 55,0 КБ

З повагою…

Анатолій Граб(...), пенсіонер за  віком,

м. Дебальцеве Донецької обл., 84701

27.05.2013 року

< 

> 

Деякі нотатки щодо «пенсійної реформи” в порядку обговорення

1.  Геть несправедливим є  неврахування до страхового стажу періоду /періодів/ навчання за денною формою навчання у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації як державної, так й приватної форми власності; різнорідних закладах професійної освіти дотепер (школи, клуби,  курси ДОСААФ, галузевих міністерств і відомств; а ще й коледжі різних форм власності, та інше).

Цей різновид розумовій /інтелектуальній/ трудовій діяльності, - навчання - узагалі був й наразі є первинною і основною формою підготовки кваліфікованих кадрів для усіх сфер промисловості та інших сфер життєдіяльності суспільства і держави до 1 січня 2004 р., визнавався законодавством усіх попередніх державних утворень на території  теперішній України XX сторіччя за суспільно корисну та конче потрібну діяльність громадян [певною мірою ця діяльність громадян була й примусовою, бо конституції попередніх державних утворень визначали працю як правом, так й обов’язком громадян, тому були випадки примусового набору молоді на навчання робітничим професіям].

  Студентам, учням, курсантам та іншим… державні навчальні заклади надавали за певних умов стипендії, які, рівно як й інші витрати на систему власне народної, партійної, комсомольської, профспілкової та іншої освіти, надавались з державного бюджету за відповідним розподілом за міністерствами, відомствами.  Отже, навчання не є забавкою окремих осіб, а витрати на неї не є марнотратством. 

Преамбула чинного Закону України “Про  освіту“ визнає Освіту за основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку українського суспільства і держави, метою якій, зокрема, є забезпечення народного господарства кваліфікованим фахівцями…

     Стаття 3. пункт 1 цього закону надає громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах, що забезпечується  різними  формами  навчання  -  очною,  вечірньою,  заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем [там же].

Права і свободи людини і громадянина, закріплені статтею 22 діючою Конституцією України, не є вичерпними.  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а як в нас насправді…?

За статтею 1  Конституції України - Україна є … державою соціальною, а згідно зі статтею 58 конституції громадяни мають право на безоплатну освіту, яка, певна річ, теж має фінансуватись з державного бюджету  [тут повстає підступне питання – чи власник приватного, відповідно акредитованого, навчального закладу теж має сплачувати стипендію з власних коштів, оскільки він перейняв від держави її соціальну функцію підготовки кваліфікованих фахівців? А, як він оту стипендію не сплачує, а спудеї самі оплачують свою навчання, то це й є також підстава для зарахування страхового вже стажу, тим більш, що з доходів (прибутку) приватний власник сплачує визначенні законодавством податки і обов’язкові платежі до державного бюджету].

Статтею 28 п. 1 вказаного закону про страхування з 1 січня 2004 р. був відтворений з попереднього пенсійного законодавства трудовий стаж, потрібний для призначення повної пенсії:  для жінок – 20 років, для чоловіків – 25 років.

 І це відповідало положенням постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”  від 12.09.1991 № 1545-XII проте,  що до прийняття відповідних  актів  законодавства України на території республіки застосовуються акти  законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції  та   законам України.

Проте, на 21 році існування держави Україна раптом приголомшливо трудовий/страховий стаж був збільшений аж на 10 років…! Й то в державі, яка й досі пишається своєї демократичною конституцією…

При цьому, жахливі показники статистики щодо рівня захворюваності, інвалідності, тривалості життя чоловіків і жінок, життя на межі й за межею мінімального фізіологічного забезпечення, безпритульності та безнаглядності дітей, та лавина безробіття, закордонного заробітчанства, ігноруються законодавцями, хоча вони (спільно з виконавчою гілкою влади - Урядом) зобов’язані створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю,… підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (там же, ст. 43).

То з якого ж дива оті самі законодавці, об’єднанні в парламентські партії, узялись в соціальній державі  звужувати соціальні, трудові права, маючи за обов’язок  виконувати доручення виборців, громадян України, своєю законодавчою діяльністю забезпечувати/створювати їм достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло (див. статтю 48 конституції), охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (там же, ст. 49)

Суцільне обурення соціальних низів приголомшливим зростанням величини страхового стажу для призначення повній пенсії за віком не стихає й досі, хоча перейшло здебільше у хатній простір, може тому, що «бачили очі, що купували”...

Й усе це відбувається за чинною засадою статті 22 Конституції України про те, що  конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а  при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод!!!

2.  щодо розрахунку (перерахунку пенсій)…

Статтею 46 чинної Конституції гарантується, що пенсії…, що є основним джерелом існування для мільйонів пенсіонерів (загальна лічба їх понад 16 млн.; усього населення країни – понад 45 млн.), має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, який у свою чергу є похідним від статистичної заробітної платні.

Отже, цей прожитковий мінімум для пенсіонерів має ґрунтуватись виключно на заробітній платні, яка для абсолютної більшості громадян України була/буде, а тепер для пенсіонерів, трансформувавшись у її похідну форму – пенсію, є основним/рятівним джерелом існування.

Чинний Закон України «Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР дає таку дефініцію/поняття заробітної платні: -  заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу (ст. 1).  

Розмір заробітної  плати  залежить  від  складності  та  умов виконуваної   роботи,   професійно-ділових   якостей   працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Отже, якщо узяти до розгляду те, що основним вирішальним компонентом (складником) розміру заробітної платні працівника є … результати його праці та господарської діяльності підприємства, то побачимо, що цей компонент (складова) залишена законодавцем для застосування геть невизначеною, чи визначальною самим працедавцем (а на державних підприємствах саме Уряд є генеральним працедавцем), хоча той саме законодавець спільно з Урядом визначає порядок обрахування собівартості виробленої продукції/послуг – на такі складові, як то хоча б… вартість енергоносіїв, палива, сировини, матеріалів … й оплата праці, зокрема.

Тож, дефініція заробітної платі як винагороди … за трудовим договором… є чимось аморфним, чи тавтологією, й пересічного працівника, а ще більше профспілку, не повинна задовольняти.

Вони, працівник і його профспілка, мають вимагати обов’язково і негайно законодавчо закріпити в дефініції заробітної платні конституційні гарантії на … гідний рівень життя (ані мінімального прожиткового рівня), витрати на непрацездатних членів сім’ї (діти, батьки, дружина - вихователька дітей), на медичне лікування, на освіту, на житло тощо.

Примітка:  люди старшого віку можуть ще пам’ятати, що до 1991 р. не входили до складу заробітної платні такі конституційні гарантії, як-от витрати держави на медичне лікування, на освіту, на медичне лікування [допомога, виплачена за листком тимчасовій непрацездатності бухгалтерією підприємства за певним шифром зарплатні, в 2004 р. при визначені Урядом вперше за новим пенсійним законом рівня середньої заробітної платні по усієї промисловості Урядом не була врахована, чим розмір пенсій в 2004 р. усім пенсіонером ізначально було був занижений…], але, через кошториси, фонди державних підприємств, професійних спілок, кооперативних спілок, опосередковане виплачувались працівникам [так званий поділ виробництва на дві різні сфери: сфера виробництва (група А) і сфера споживання (група Б)].

Саме на такій формулі заробітної платні має ґрунтуватись призначення і перерахунок пенсій.

Розгляд проблеми зростаючій вартості пенсійного забезпечення людей похилого віку тільки як феномен «старіння населення”, низької заробітної платні, поширення прихованих доходів тощо, прикриває в наших умовах і обставинах неконституційний «перелив”  державній власності в приватні руки [відповідно до положень статей 5 і 17  конституції держава нібито є соціальною, державна і приватна власність нібито  є рівні та хоча б збалансовані; що то є за рівність ілюструє недавнє висловлення в полеміці у Верховній Раді України народного депутата П.Симоненка про те, що в приватній власності вже є 93 відсотки колись державної власності, а вона ж вже працює на отримання прибутку власника, ані на соціальну спрямованість економіки (див. ст.13 абз. 3 конституції)], і це, на мою думку, апріорі не дає можливості провести «пенсійну реформу” на засадах соціальної рівності/справедливості та справедливого розподілу і використання національного прибутку [останній теж підважений, бо до його розподілу і використанню долучаються через офшорні зони, інше, інші держави, нації].

Але, ‘бачили очі – що купували” - майже 22 роки державності…

А. Г., пенсіонер за віком

27.05.2013.

<  (внесені невеликі вилучення щодо адресатів 28.03.2014., бо цей допис та інши відгуки на артикул пана Присяжника, якщо вони були, на сторінках часопису не були розміщені)