З інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання][збірка з двох дописів ]
Powie mnionych lat" o pocztkach panowania Wodzimierza Monomacha
Dodane przez Lipinski
Opublikowano: Sobota, 10 maja 2008 o godz. 15:03:21
“Повість минулих літ” про початок панування Володимира Мономаха http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia,sredniowiecze?zobacz/monomach
І помер правовірний князь Михаїл, званий Святополком, місяця квітня 16 дня [1113 р.], за Вишегродом, й привезли його в лодзі до Києва, і убрали тіло його, і вложили на сані. І плакали по ньому бояри і дружина його уся, співаючи над нам побожні пісні, і положили в церкві Святого Михайла, яку він сам був збудував. Тут його княгиня розділила многії його багатства монастирям і попам, і убогим, що аж дивились усі люди, бо ж такій милостині ніхто не міг чинити.
Назавтра ж, 17 дня, раду радили Кияни, послали до Володимира [Мономаха], мовлячи: «Їди, князю, на престол батьківський та дідівський”. Це чуючи Володимир плакав дуже і не пішов, в печалі за братом. Кияни ж розграбували двір Путяти тисячника, пішли на Жидів розграбували їх. І постали знов Кияни перед Володимиром, мовлячи: «Іди, князю, до Києва; якщо ж не підеш, то знай, що багато злого стане ще, тож не тільки Путяти двір чи сотників, тож і Жидів грабувати ти, і ще підемо на братову твою і на бояри, і на монастирі, і будеш відповідати, князю, якщо й монастирі розграбуемо”. То чуючи, Володимир пішов до Києва.
Володимир Мономах сів в Києву у неділю. Зустріли ж його митрополит Никифор з
єпископами і з усіма Киянами з честю великою. Сів на престол батька свого і дідів своїх, і усі люди раді були, і бунт притишив. Половці ж, почувши про смерть Святополкову, зібралися і прийшли на Вир. Володимир же, зібравши синів своїх і родичів, пішов до Вирову і поєднався з Олегом. Половці тож збігли. Того ж року посадив сина свого Святослава в Переяславу, а В’ячеслава у Смоленську.
(Повість минулих літ, опрацювання Ф. Сєдлицький, Вроцлав - Варшава - Краків 1999, с. 232 – 233) (Powie minionych lat, oprac. F. Siedlicki, Wrocaw - Warszawa - Krakw 1999, s. 232 - 233) Джерело: 24.01.2013.http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia,sredniowiecze?zobacz/monomach Historia Latopis hustyski o kijowskim panowaniu Wodzimierza Monomacha http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia?zobacz/latopis-hustynski Latopis hustyski o kijowskim panowaniu Wodzimierza Monomacha Dodane przez Lipinski Opublikowano: Sobota, 10 maja 2008 o godz. 15:03:23Літопис Густинський про київське панування Володимира Мономаха Того року [6622 = 1114] Володимир зібрав усіх бояр своїх і старшину і казав їм: «Чи я є меншим від тих передо мною булих владик і урядуючих булавою великого князівства Руського, яки ходили до багатьох країн і земель і звідти з великою славою і здобиччю повертались, як Олег, Ігор і Святослав, особливо ж великий серед усії панувавших князів Володимир, дід мій, який захватив світ і Грепьку землю, і звідтіль велику здобич і славу землі нашій Руській нажив? Тому і я хочу дорогю батьків і дідів моїх ходити, тобто, хочу пійти до Грецької землі і славу для роду нашого здобути”І чуючи це бояри і старшина уся згідно захотіли йти до Грецької землі, яки скорі підготувавши пошли до Царгороду [тобта Константинополю]. Й найперш почали пустошити Тракію. Цар же Алекси Комнен, який тоді мав війну з Персами, коли почув про напад Русів на землю Грецьку, бачачи, що той нарід великий відважний багато може зла на землі його накоїти, тому задумав до них послати [з просьбою] про мир і згоду до приязні к себе нахилити, що тут учинив.
Й негайно посилає Володимирові Мономахові корону, булаву і корону, і хрест золотий з життєдайним деревом, і багато інших зі злота чистого і камені дорогоцінні царських дарів і письмо ще, що в ньому завіряв: «Алексу Комнен, з ласки Божій цар православний Грецький, великоми серед пануючих князів Руський Володимирові є радий. Оскільки з нами однієй віри є ти, а також нам і родич, з крові ж бо великого Константина Мономаха царя грецького походиш, тому не війну, а тільки мир і згоду, як родичам випадає, повиниш ми мати між собою.
І абиш пізнав милість нашу, яку для твоєї достойності живемо, то посилаємо тебе корону царську Константина Мономаха, батька матки твоєї і булаву, і корону, ще й хрест золотий з життєдайним деревом, і грошеву кару з нас, і інши царські відзнаки і дари, якими нехай коронує твою величність посланий мною єпископ, аби був відтого коронованим Богом царем Руським, ти і по тобі наступні владики руської землі».
І так ці послові до великого Володимира письмо з тими великими царськима дарами на таці золотій принеслі, які великий Володимир приязно прийняв, де ними зараз же за звичаїв короною царською як цар коронований був. Послів же добре гонорував почастував і, обдарувавши, відіслав з миром, а з Алексом, царем Грецьким мир і згода на вечні поколення уклав. І відтоді Володимир Мономах царем руським називався. Та ж короною Мономаха і дотепер цареві Московські короновані бувають. [...] Року 6627 [1119]. Володимир, бачачи зле поводження Глеба Всеславича [князя мінського і полоцького] забрав в нього Мінськ, а самого привів до Києва і тримав, допоки не вмер [того самого року]. [...] Року 6629 [1121].прогнав [кочовий люд] Берендеїв з Русі, а Турки і Печенеги сами втекли. [...] Того ж року [6634 = 1126, відповідно стилю ультра березневого 1125] помер великий князь і цар київський Володимир Мономах, травня 19 дня, і покладений був у церкві Святої Софії при батькові своєму Всеволодові.
(за: Літопис гусинський, опрацювання Г. Сушко, Вроцлав 2003Ю с. 124 - 126)
(za: Latopis hustyski, oprac. H. Suszko, Wrocaw 2003, s. 124 - 126) Джерело: 24.01.13.http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia?zobacz/latopis-hustynski (з польської мови переклав для особистого користування: А. Грабовський,)05.09.2013.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились. Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується. Портал повстав при сприянню: Сенату Речіпосполитої Польської; Міністерства Культури і Національної Спадщини; Фундації Незалежності
Коментарі