Велика таємниця злочину

З Інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]
INTERIA.PL
lski Katy. Wielka tajemnica morderstwa

Катинь Шльонська. Велика таємниця злочину

Окрім археологічних пошуків і слідства досі не відомо, де спочивають понад 160 жолнежів Національних Збройних Сил (NSZ - перекладач), таємне вбитих в однієї з найбільших комбінований операцій УБ (Служба Безпеки - перекладач).

Жолнежі Свентокшиській Бригади NSZ /пресові матеріали
http://facet.interia.pl/obyczaje/historia/news-slaski-katyn-wielka-tajemnica-morderstwa,nId,993069

У червні 2010 року прокурор католицького підрозділу Інституту Національній Пам’яті Пьотр Налепа закрив провадження у справі «злочину вбивства близько 200 жолнежів Національних Збройних Сил зі угрупування «Бартек” з району Підбескид [укр. Бещади - перекладач], здійсненого восени 1946 року в околицях Ламбіновиць функціонерами Міністерства Публічної Безпеки”. Пошуки на Підбещадах і Жувечизні, що були проведені археологами з Шльонського Музею в Катовицях та саперів з Ґливиць в кількох містах, дали небагато. Викопане кільку гільз до ловецьких набоїв пістолетів ТТ і пепеша (автомат - перекладач) .
До найцінніших знахідок належать фрагменти костей і черепів та бляхи ременів та інши елементи британських мундирів типу battledress. Найвірогідно тільки це позосталось по замордованих партизанах зі угрупування Національних Збройних Сил капітана Генріка Фламего, який близько 67 літ тому провадив боротьби з комуністичним режимом в Польщі. Історія того злочину до сих пір залишається загадкою.

Король Підбескидів

Генрік Фламе (псевдо «Бартек”) свої воєнні пригоди розпочав як капрал – пілот ескадри з бригади винищувачів у Варшаві вже в першим бою над столицею 1 вересня 1939 року по відступу з’єднання в глиб краю, а затим, інтернованню в Угорщині, вернувся до окупованій Польщі. Влаштувався машиністом на залізницю в Чеховичах. Водночас заклав організацію NAK, яка підлягала AK і займалась диверсіями, саботажем та розвідкою на залізниці. Після розкриття організації гестапо Генрік Фламе втік з підлеглими до лісу, та створив каркас партизанського підрозділу і нав’язав контакт з NSZ.
Після приходу до Гірського Шльонську Червоній Армії за дорученням народовців вийшов з лісу зі своїми людьми та став комендантом поста Громадянської Міліції в Чеховичах, але й далі працював в конспірації, для підпілля. Коли знову загрожував йому арешт службою безпеки, разом зі своїми людьми чергове знайшов сховок у лісі, де створив підрозділ, а затим партизанське угрупування VII-ї Шльонської Округи NSZ.
Далі провадив безкомпромісну боротьбу з новим окупантом і швидко став легендарним командиром, до якого масово долучались різні менші підрозділу та збройні групи. Сіяв страх серед комуністів та апарату служби безпеки, як довід визнання його заслуг і опіки на людністю, почали називати його королем [пол. круль - перекладач]. Під час найбільшого напруження партизанської діяльності в шерегах угрупування «Бартека” знаходилось понад 350 жолнежів в кількох окремих підрозділах.

Найбільшою та найголоснішою операцією капітана Фламего було його входження зі своїми жолнежами 3 травня 1946 року до Вісли і проведення там урочистого військового параду з нагоди дня конституції. У місці, зайнятому партизанами, народне військо, після розмови з ними, залишилось в казармах та приглядалось до маршу жолнежів, а функціонери МО та УБ забарикадувались в середині. Після цілодневній присутності в місці, партизани відступили в напрямку Барачній Гори. Того дня не впав ані один постріл. Інформація про цю безпрецедентну подію достигнула до самого президента Берута, який наказав негайно розправиться з «бандою Бартека”.


Жолнежі NSZ в лісу /пресові матеріали
http://facet.interia.pl/obyczaje/historia/news-slaski-katyn-wielka-tajemnica-morderstwa,nId,993069
Капітан Лавина
Усі попередні спроби фізичної ліквідації партизанів не принесли жодних результатів. Вербування інформаторів серед людей з їх мережі також надалося невдалим. Навіть, в III-у Департаменту Міністерства Публічної Безпеки у Варшаві розпочалась діяльність з метою інфільтрації та ліквідації угрупування NSZ. Цей операції надане криптонім «Лавина”. Вона полягала у створенні цілком фіктивної, керованого агентом УБ, Шльонській Округи NSZ.
Агенти нав’язали безпосередній контакт зі зв’язковим «Бартка”. На умовлену зустріч 8 серпня на Баранню Гору прибув емісар округи NSZ – капітан «Лавина”, у дійсності підпоручник Генрік Вендровський, працівник УБ, колишній жолнеж АК з Підляся, який перейшов на сторону комуністів і «уславився” агентурною ліквідацією підрозділів антикомуністичного підпілля на Люблінщини. Вже на першій зустрічі додав фальшиву інструкцію стосовно планового перекидання усього угрупування на Захід, де під оком Американців партизани мали пройти відповідний вишкіл та повернутись до краю, аби провадити дальшу боротьбу з комуною. На початку, на якийсь час, мали затриматись на Відновлених Землях, аби воювати з тамошніми підрозділами Вервольф. Фламе відразу погодився на цю пропозицію та розпочав підготовку до переходу своїх людей.
У тому ж саме часу в апараті безпеки був напрацьований «План ліквідації Б”. Жолнежи – добровольці, або оті, які були «спалені” в терену, - мали бути перекинути по чотирьох етапах (близько 60 людей) американськими автомобілями Студебекер. Сам Фламе в останній день серпня після чергових двох зустрічі з «Лавиною”, удався до Ґливиць, до фіктивної конспіративної квартири, та чекав там на дальші накази. На початку вересня мали вирушати перші транспорти партизанів в сторону американської сфери окупації. Нічого не підозрюючи партизани могли забрати з собою тільки короткоствольну зброю. Пізніше мало бути перекинуте залишене тяжке озброєння.
Усі документи УБ стосовно розпрацювання людей Фламего, з того моменту якось таємничо зникли. Немає жадних письмових даних, що було далі, як виглядала й де мала місце саме остаточна розправа з «ворогами народу”. Усі подальші звити оперті за зізнаннях свідків, та, вірогідно, єдиній особі з транспортів, якій вдалося уникнути долі інших в долинах смерті.

Найдивним в усьому тому є то, з якою легкість та ж дитячою наївність капітан «Бартек” погодився на вислання своїх людей в невідоме. Тим більше це заскочує, що ж він застережений був своїм підлеглим про можливість провокації. Антоні Бігун "Sztubak", командир одного з підрозділів угрупування. Він мав контакти з членами Вольності і Непідлеглості, які його поінформували, що капітан «Лавина” та інши особи, що виступають від імені округи NSZ , є підставними агентами УБ. Коли він поінформував про це свого командира, то той ствердив, що є він понад міру недовірливий. "Sztubak" однак категорично заборонив своїм підлеглими участувати в перекиданні Навіть, пробував достатися «Лавини” та його співпрацівників, однак вони зникли.

http://facet.interia.pl/obyczaje/historia/news-slaski-katyn-wielka-tajemnica-morderstwa,nId,993069

Групова світлина жолнежів підпілля/ пресові матеріали
Транспорт смерті

За прокурорськими визначеннями та на підставі зізнань ще живих людей, які пам’ятали ще оті події, - дійшло до відправи три транспорти. Першій, вірогідно, вирушив з околиці Щурки близько 6 вересня, а наступні були в половині місяця та десь 25 вересня. Сьогодні вже напевно знаємо, що було щонайменше два місця масових мордів. Одно знаходиться в околицях села Барут, на прикордонні сьогоднішніх опольського та шльонського воєводств, а друге неподалік Ламбінович.

Ще живі очевидці підтверджують, що восени 1946 року бачили ввечері рух американських вантажівок в яких сиділи люди в польських та британських мундирах. Схоже увесь терен обставлений був функціонерами УБ і НКВД, спеціально направлених на оті акції.

В обох випадках схема ліквідації мала виглядати подібною. Партизани, змучені подорожжю, на ночівлю залишались в підготовлених «зв’язниками NSZ” кватирах. Почастоване їх багатою вечерею, скрапленою алкоголем, перемішаним зі снотворним.

В німецькому мисливському будиночку Hubertus під Барутом вірогідно кидані були зв’язки гранатів внутрь поміщення на сплячих партизанів, після чого дійшло до стрілянини між ними – заскоченими та несвідомих підступу, - та їх вбивцями. З поміщень витягувались же живі люди, та наказивано їм роздягнутись наголо, після чого виводили на приготовані місця смерті, там їх вбиване пострілом в потилицю. Усі тіла скидані до масової могили, та спалене враз з усіма їх речами так, аби по тих партизанах не залишилось жодного сліду.

У місцевості Верба під Ламбиновицями людей з одного транспорту розміщене на ніч в бараку при покинутому німецькому летовищу. Увесь будинок перед тим був замінований, а після вечері, скрапленій отруєним алкоголем, - зірваний в повітря. Певно, що ще три дні функціонери перешукували околиці. Зібрані рештки партизанських тіл та їх речі напевне спалено, та поховане в незнайдених досі долинах смерті.

Останній, четвертий транспорт був затриманий. До капітана Фламе найвірогідніше дістався єдиний вцілілий в масакрі жолнеж, який був учасником першого або другого перекидання. Анджей Буяк "Jdrek" у часі стрілянини (най правдоподібно під селом Барутою) укрився на стрісі будинку, де пролежав три дні. Затим пішки повернувся до Підбескидів, до бази угрупування NSZ. Коли він повідомив про подію, свідкою якій був, йому не повірили, а сам "Bartek" визнав аж за провокатора (!). Понад усього, до останнього транспорту не дійшло, а Фламего пробував нав’язати контакт з "Lawin", якого проте не знайшов.

Польські дороги в 1946 році /Getty Images/Flash Press Media
http://facet.interia.pl/obyczaje/historia/news-slaski-katyn-wielka-tajemnica-morderstwa,nId,993069

Затирання слідів

На цьому оперативна праця функціонерів не закінчилась. Вони почали арешти жолнежів, які перебували на різних конспіративних квартирах у Ґливицях, Забжу та інших місцевостях на Шльонську. Помста апарату безпеки досягла й самого легендарного командира угрупування. Після амністії в 1947 році він вийшов з підпілля разом з своїми останніми жолнежами. Та однак довго не тішився «ласкою” народної держави, оскільки 1 грудня 1947 року застрілений був міліціянтом, сержантом Рудольфом Дадакою в ресторації у місцевості Забжег. Той функціонер тлумачив, що зробив це з помсти, бо люди "Bartka" застрілили його брата, також міліціянта. Кримінальний суд однак визнав Дадаку за неосудного та спрямував його до психіатричного шпиталю, з якого той за пару місяців й вийшов. Психічне був здоровий, затим повернувся до праці в МО ( Громадянської Міліції – перекладач). Через певний час за дивних на неясних обставинах впав під наближаючий поїзд та згинув на місці.

До сьогодні немає певній версії екстермінації жолнежів NSZ з Підбескедів. Усілякі данні стосовно тих подій є неповні. До рівня доводів доростають зізнання околичних мешканців і тих, які не всіли до вантажівок, що увозили на смерть жолнежів повних надій на ліпше завтра. Відповідно зізнань місцевих, ще з п’ятдесятих років минулого віку, до місць вірогідної казні приїхали функціонери з безпеки та розкопували поляну, де мали знаходитись долин смерті. Може старались вони усунути залишки після замордованих. В архівах IPN – ані в Катовицях, ані в Варшаві, - ще не натрапили на жадні сліди документації щодо ліквідації угрупування. Невідомо, хто санкціонував отої масовий злочин, й чиїми руками її здійснив. Дослідники того періоду підкреслюють, що найвірогідніше документи знищені були повністю, або знаходяться вони в приватних руках.

Єдиними доводи, що підтверджують тезу про масовий злочин, - це знайдення на протязі кільку останніх літ розкопів фрагментів костей. На них видко слід потужного вибуху. Деякі знайдені гільзи від пістолетів німецького виробництва свідчать про те, що не стали вони результатом пострілу, аж від впливу досить високій температури (пожежа або сильна детонація). Також ще живуть люди, які твердять, що поблизу місць злочину бачили фрагменти тіл, одягу, чи, навіть, клаптики документів і світлин, проте за боязні репресій нічого не торкались.

Жаден з виконавців тих злочинів не станув перед судом. Зі спогадів ще живих працівників Воєводського Управління Публічної Безпеки в Катовицях та Міського Управління Публічної Безпеки в Бєльську, появилась «спеціальна група” з Варшаву, яка дісталась на місце з ціллю виконання морду. Особа, яка найбільше пояснити справу – Генрик Вендровський "Lawina", померла в 1997 році як полковник СБ у відставці та почесний амбасадор ПНР у Данії.

Єдиний шанс на ідентифікацію жертв є, наскільки це можливе, отримання ДНК з фрагментів знайдених кості. Археологи та дослідники історії підкреслюють, ще то не є кінець пошуків могил жолнежів підбескидського NSZ. Вони планують провадити працю в тому напрямку в Старому Гродкові, Підліссі та інших місцях Шльонську та Підбескидів. До живих ще родин є дуже важливим, аби змогли вони такі дізнатись місце спочинку їх найблиших та запалити символічну свічечку. Маю надію, що так як латинський злочин, так й оцей такі вийде на яв. Наразі залишились тільки спогади останніх слів партизанів з вересня 1946 року, вимовлених ними перед виїздом, таких як от тих, які почула Беата Талік від свого брата Кароля (псевдо «Рись”): “Не плач за мною сестра. Буде тебе ліпше, як достанусь до Лондону».

Якуб Навроцький
Strona gwna INTERIA.PL

Джерело: 24.07.2013.
http://facet.interia.pl/obyczaje/historia/news-slaski-katyn-wielka-tajemnica-morderstwa,nId,993069
(з польської мови переклав для особистого користування
І зберігання: : А. Грабовський,)
23.09.2013.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.