мельниківці....

З Інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]

Kresopedia Historia II Wojna wiatowa II Wojna wiatowa
Dodane przez Lipinski Opublikowano: Poniedziaek, 14 lipca 2008 o godz. 11:11:15

Andrij Melnyk, fot. www.wikipedia.pl

+ Також дивись...
Dywizja SS "Galizien"
Banderowcy
Prochy liderw OUN zostan sprowadzone do Lwowa
Talia kart z UPA
Wykad Grzegorza Rossoliskiego-Liebe w Kijowie
Мельниківці

“Мельниківці”, члени і прихильники Організації Українських націоналістів, фракції полковника Андрія Мельника, однієї з тих, яка повстала за розпадом ОУН на з’їзді в Кракову в 1940 році.

Ця група опирала свої політичні плани на тезі, що в разі совіцько-німецької війни, СССР понесе поразку, що позволить Україні здобути незалежність при згоді Німеччини. Аби це стало можливим, Українці повинні стосовно Німеччини виступати легально, додержувати законів та підтримувати Німеччину у боротьбі з Совітами. Після з’їзду в Кракову «мельниківці” створили “Комісію Державного Планування”. Вона опрацювала структуру державних органів, їх фракції та повноваження інституції на випадок незалежної України.

"Мельниківці" розпочали підготовку до створення власного війська. Влітку 1940 р. Андрій Мельник видав наказ «Про підготовку до створення збройних сил ОУН”. Як офіцер Мельник належно оцінював значення військової сили. Народжений в 1890 році, був жолнежем Січових Стрільців. Після російського полону в 1916 році, він творив в 1917 році в Києву Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців. У 1919 році був начальником штабу військ УНР. Пізніше виконував функції військового аташе УНР в Празі та Відні. У 1922 році повернувся до Галіції, де став на чолі конспіративної терористичної УВО – Української Військової Організації. Був в 1924 році арештований, звільнений в 1928 році. У 1938 році виїхав з Польщі під виглядом поїздки на похорон свого шваґра Євгена Коновальця. Як професіональний військовий, без симпатії до терору, від початку ставив на співпрацю з Німеччиною, та творення на УкраЇні за згодою Німеччини легальних українських державних структур. Принаймні такою мірою, як на це станеться. 14 квітня 1941 року керівництво ОУН-М спрямувало до Гітлера «Меморандум про цілі українського націоналістичного руху”, яким поінформувало Гітлера, що хоче воно створити незалежну і суверенну українську державу на замешканих Українцями обширу між Дунаєм, Карпатами та Каспійським Морем. Проте «мельниківці” лічили з тим, що Німеччина може мати іншу думку, й у зв’язку з цим питали; «Дуже важливе і доконечно було би глибше ознайомлення зі справжніми намірами Німеччини відносно Східної Європи”. Свою просьбу керівництво «мельниківців” мотивувало так: «Сьогодні є незаперечним то, що головним чинником нового європейського порядку є і залишається Німеччина, оскільки вона не буде ділити свого права до розпорядження та свого впливу, особливо якщо йдеться про європейський Схід, з жодною іншою державою”.

Гітлер на меморандум «мельниківців” не відповів. Та по затим Мельник бачив, що його підтримує НСДАП і гестапо. Союзником бандерівців було був Абвер. Завдяки своїм протекторам, перед нападом Німеччини на СССР «мельниківці” почали творити кадрові військові підрозділи, перш за все з українських офіцерів та підофіцерів царської армії, а також чеської та айстро-угорської, які мали би бути зародком української армії, допоміжної Німеччині в боротьбі з Совіцьким Союзом. Командування Вермахту на цьому етапу війни однак не визнало за доцільне їх використання. Мельник не дочекався відповіді на свою пропозицію, хоч й звертався до самого Альфреда Розенберга.

Німці не хотіли визнавати керованого Володимиром Кубійовичем, та підтримуваного «мельниківцями”, Українського центрального Комітету, допоки він не усунув зі свого статуту пункт про те, що тяжіє до повстання «Самостійної України”. Комітет міг займатись економічними та культурово-суспільними справами, творити місцеве українське самоврядування.

У серпні 1941 р. Мельник призвав Українців до співпраці з Німеччиною та зірвання з бандерівцями, що вели Україну до згуби. Це започаткувало збройну конфронтацію між обидвома фракціями ОУН. Бандерівці приступили до фізічної ліквідації «мельниківців”. Дуже стривожений цим фактом був митрополит Андрій Шептицький. Боротьба «бандерівців” з «мельниківцями” для нього було була річчю страшною й незрозумілою. Він силувався погодити обидва відломи перед обличчям війни домової (тут - братовбивчої війни - перекладач). Однак, нічого не добився. Коли бандерівці на залізничному вокзалу в Житомиру застрілили двох діячів фракції Мельника, Шептицький висловив прокльони їх вбивцям. У відповідь «бандерівці” визнали його ворогом народу, ставляючи його в один ряд з Німцями, Росіянами, Поляками і Жидами. У результаті він почав розглядатись як прихильник «мельниківців”. Його ж заклики про припинення братовбивчої боротьби вочевидь були воланням в пустелі. Бандерівці старались обмежити творення «мельниківцями” збройних підрозділів, та ще старались їх підпорядкувати собі. А, якщо оті противились, то були ліквідовані. Це затрудняло «мельниківцям” реалізацію програми, прийнятій на третій конференції ОУН-М у травні 1942 року, та на Крайовому З’їзді Українських Націоналістів. Там «мельниківці” прийняли концепцію трьох етапів боротьби за свободу. Найперв, планували створення невеликих підрозділів, затим хотіли перейти до партизанської боротьби, а наприкінці хотіли організувати загальнонаціональне повстання. Поза протидію «бандерівців” «мельниківці” від початку співпраці з Німцями старались поширити свій вплив на усю Україну. У листопаду 1943 р. вони створили в Києву Українську Національну Раду. Також вони творили свої плацдарми в інших містах, м. і. в Харкову, Житомиру, Чернігову та Проскурову.

Німці, занепокоєні надмірною активністю «мельниківців”, ліквідували Українську Національну Раду, та провели арешти на широкому рівні. Їх жертвою впав сам Андрій Мельник, який був посаженний в табору Заксенхаузен.

Поза арештом вождя та протидії «бандерівців”, «мельниківці” росли в силі. Весною 1943 р. їх військові підрозділи лічили вже 3 тис. люди. «Бандерівці” змусили однак їх до підпорядкування УПА. Підрозділи, які тим легковажили, були роззброєні, шерегових направлено в УПА, а офіцерів (старшину - перекладач) розстріляно.
Помимо того, що Німці не надавали «мельниківцям” якогось великого значення, вони залишились їм вірними до кінця. Підтримали м. і. створення дивізії СС-Галіція, ангажуючи для цієї цілі увесь свій потенціал.
Поразка Німеччини справило то, що «мельниківці” втратили вплив в Україні, уступаючи поле «бандерівцям”. Боротьба між ними була перенесена до еміграційних угруповань.

Marek A. Koprowski Марек А. Копровський
Джерело: 05.12.2012.
Портал повстав при підтримці: Сенату Речіпосполитої Польської
за посередництвом Фундації Допомоги Полякам Сходу
http://www.kresy.pl/kresopedia,historia,ii-wojna-swiatowa?zobacz/melnykowcy
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
12.12.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Zaremba

мельниківці....

Останні статті

Коментарі