Бальцерович мусив прийти...

Для соціалістичної господарки цвяхом у труну оказалась серпневе рішення уряду Мечислава Раковського про відмову від регулювання ціни на харчі. В умовах державної монополії, цей крок оказався початком катастрофи. Протягом однієї ночі овочі, яйця, м'ясо подорожчали кількиразово. Хлопи волили зберігати збіжжя, ніж замінювати його на банкноти, які з тижня на тиждень втрачали вартість. Наприкінці літних відпусків у великих містах почали вишукуватись черги за хлібом. “Брак цукру, цигарок, сірників, мила, алкоголю. Ринкові відносини на харчі вивільнили ціни та знесли карткові гарантії, а постачання по-старому фатальне і без перспектив». – фіксоване в рапортах Секретаріату Генерального Комітету ПОРП.

Перше свято Божого Народження після відновлення незалежності не було легким для Поляків. Закупівлі їжі на святвечір вже не товаришували сцени штурмів крамниць, відомі за періоду ПНР, однак товарів ще й далі бракувало. «Невідомо, чи усі куплять шинку і балерон (ґатунок вітчини - перекладач) – писала „Gazeta Wyborcza” про ситуацію на варшавському ринку, – бо наразі в крамницях видко тільки залишки тих ковбасних продуктів.  

М’ясні заклади на Жерані, – як нас поінформував директор з виробництва, - остатню партію пів туш купили з закладів в Ельку без шинки, яку експортовано раніше. Більше ковбас не буде, бо нема з чого їх робити, також нема запасів, які накопичувались зазвичай в жовтні та листопаду”.

Реформи, охрещені як план Бальцеровича, від початку зустрілись й з критикою преси. Одні закидали йому, що він є «історичним шахраєм”, інши звинувачували міністра фінансів в доктринерстві, сліпому радикалізму та браку передбачень щодо суспільних коштів трансформації. Преса писала, що замість шляху еволюційних змін, він обрав «стрибок на бетон з піднесеної ринковими відносинами висоти”.

Представляючи в Сейму пакет з 14 законів та розпоряджень, Бальцерович сказав: «Рішення Сейму в справах, яких стосуються подані документи, за суттю визначать здійснення корінних змін в польської господарці. Наша пропозиція – це господарка, ґрунтована на ринкових механізмах, зі структурою власності, існуючої в високорозвинених країнах, господарка – відкрита на світ. Господарка, правила якої ясні для усіх: лічать у неї здібності, знання, талан, справні руки, хіть до праці. Потрібно порвати з фальшивою грою, в якій люди вдають, що вони працюють, а держава вдає, що платить. Альтернативу, яку ми пропонуємо, то удатне життя замість вдаваного”.

 Програма Бальцеровича

Найбільшу тривогу будила блискавична зростаюча ціна продуктів першій потреби, перед усім, їжі: «Хліб найважніший! Стрибок ціни на 800 зл. за одну ніч? Страхітливий. Один буханець хліба щодня - це 70 тис. злотих на місяць. А я заробляю 280 тис. злотих. Мені підняли квартирну платню, світло, Ісусе!”.

Й дійсно, перші тижні надавались на підтвердження візії найзапекліших противників Бальцеровича. Місячна інфляція у січні становила 80 проц. замість планових 45. Драматичним стало падіння продукції – близько 30 проц. відносно грудня. Менеджери державних підприємств не давали собі ради в умовах вільного ринку, й не вміли допасувати профіль продукції до його потреб, ані шукати нових клієнтів. Зрештою, багато хто вважав, що оця реформа, подібно як й усі попередні, це є пропагандове ошуканство, - і нема чого перейматись, тільки потрібно перечекати. 

Ефектом того була лавина банкрутств: занепадаючи фабрики не могли врегулювати прострочених зобов’язань щодо суміжників, та відкликали нові замовлення. Втрата фінансового обігу стала пасткою, в яку впадали чергові заклади. Розпачливо шукаючи заощадження, директори вручали працівникам попередження про звільнення, залишаючи тільки найбільш потрібних, - у такий спосіб приховане безробіття перейшло в реальне. У січні без праці було зареєстроване вже 56 тис. (місяцем раніше – 9 тис.), до кінця року ця лічба перейшла мільйон двісти тисяч.

У щоденних розмовах обік скарг та ремствування появились теж голоси підтримки та сатисфакції. «Вже на пенсії з 1982 року і маю 703 000 зл. щомісячно, - писав у листу до Бальцеровича пенсіонер-суднобудівник з Гданську. – Не потрібно нікого переконувати, як трудно вижити на оці гроші, проте з сатисфакцією стверджую, що моя пенсія завдяки Пану є справжніми грошима, за які, хоч й негусте, та такі можу усього потроху купити. Я переконаний, що вже моя дочка буде жити в нормальний країні, з нормальною господаркою.”

„Одним макроекономічним замахом диво відіслало в минуле пусті полиці та нескінчені черги з часів комунізму, - доносив в лютому репортер „Wall Street Journal”. Поляки вже не мусять уходити з роботи, щоби в тісняві стати за плащем або феном. Знають, що в крамницях не забракне плащів, фенів та усього, на що полювали роками. […] Тоді, коли політичні революції полихають від Берліну до Владивостоку, Польща борюкається з трудним завданням, яке більшість країн Східної Європи ще мають перед собою – революцію в господарці».