повернення Ющенка...

З Інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]

Blog
Niebezpieczny dla Polski powrt Juszczenki 2012-10-05
Небезпечне для Польщі повернення Ющенка

вищій текст показує, що помимо срамотного програшу на президентських виборах 2010 року, скомпрометований Віктор Ющенко, героїзатор Бандеру, УПА та СС Галіція, може повернутись на наближаючих парламентських виборах. То є радість для таких осіб як от Павло Коваль, шефа Інституту Національної Пам'яті, який інтереси Ющенка репрезентує в Брюсселю та Варшаві, але для Поляків в Україні, як й для самій Польщі, то є зла відомість.

Повернення Ющенка?
Задкуючи до цього в зондажах, «Наша Україна” екс-президента Віктора Ющенка несподівано зростає перед призначеними на 28 жовтня парламентськими виборами. Враз з високою підтримкою, якою тішаться на заході краю нео-бандерівці зі «Свободи”, надається на це дивитись з великим непокоєм в очікувані наслідків.

Чим блище до дня виборів – тим більше Українці надаються до пошуків альтернативи для ялового політичного спору поміж Партією Регіонів та «Батьківщиною” Юлії Тимошенко. Тим зискують менші формації, у тому власне УДАР Віталія Клічка, але також «Вперед Україна!” Наталії Королівської, а також комуністи. Ющенко, якому з часів програних президентських виборів, наворожене політичне поховання, - повертається, відбираючи собі голоси своєї давньої співпрацівниці, а пізніше переможниці та її Об’єднаній Опозиції.

Завчасне поховання
Різні аналітичні осередки понад року давали «Нашій Україні” переважно не більше ніж 1 – 1,5 проценту підтримки. Перелом наступив у вересні, коли стовпи ґвалтовне прогнулись. DEFgroup (за період 5 – 15 вересня) показала 3,6 проц., «Перспектива” (6-26 вересня) – 4,1 проц., а ICMI (6-26 вересня) – 4,5 проценти). То усе таки замало, аби перейти 5-процентовий виборчий поріг, але вже досить, аби політично воскресити екс-президента. Ющенко використовує корисний бренд, б'є у груди за помилки своєї резидентури, та заповідає вдало поводження та продуктивну опозицію у Верховній Раді. Й хоча називає призначення Тимошенко прем’єром однією з найбільших своїх помилок, які зробив за своєї влади, - водночас екс-президент закликає до звільнення лідерки «Батьківщини” ,і не до уживання органів юстиції у політичній боротьбі. – Скільки своїх противників арештували Олександр Квасневський, Лех Качинський чи Жак Жирак? – риторично запитує Ющенко.
За розрахунками з кінця вересні (28-30.09., 2 500 респондентів, маргінес помилки 2,2 проценти), опрацьованими Загальноукраїнською Соціологічною Службою, - виборчий поріг напевно перейдуть: Партія Регіонів – 20,3 проц., «Батьківщина” – 16,5 проц., УДАР – 14.4 проц.., КПУ – 10 проц., а, може бути, також «Вперед Україно!” – 5,1 проц., «Cвобода” – 4,7 проц., й власне «Наша Україна” – 3,8 проц.. 10,1 проц. анкетованих осіб задекларували, що не довіряють нікому на політичній сцені, 7,2 проц. не визначились з голосуванням. На запитання, чи здійснений вибір є остаточний, 43,4 проц. ствердило, що «принципово” так, 38,5 проц. – «найвірогідно так”, 6,4 проц. – «найвірогідно ні” – 2,6 проц., “принципово ні”, 8,3 проц. – «важко сказати”. Про свою участь в виборах запевняють 46,9 проц. опрошених осіб, 34,5 проц. відповідало «вірогідно так”, 8,8 проц. – “вірогідно ні», 5,2 проц. – «принципово ні”, 4,4 проц. – «трудно сказати”.

Рівним чином інши осередки дають Партії Регіонів від 4,8 проц. до, навіть, 7,6 проц. переваги над Об’єднаною Опозицією. Третій в усіх дослідженнях УДАР втрачає від «Батьківщини” від 1,2 до 5,7 проц., але його лідер заповідає гострий фініш та випередження Тимошенко, яка виразно втрачає в зондажах.

“Беретошарф з рукавами» („Beretoszalik z rkawami”)
Виразно не справджується виборчий намір Об’єднаної Опозиції «Б”, опертий на виставлення альтернативи урядам Януковича, можливе виразистій вербально, але й максимально з розпливчастій програмою. «Батьківщина” водночас хоче якби презентувати себе западніцькою та патріотичною, ліберальною та про-соціальною. У офіціальній декларації, що вона становить серцевину Об’єднаній Опозиції, формація екс-прем'єрки предстає як «загальнонаціональна центриська партія нової суспільної ідеології, поєднуючи соціальну солідарність з охороною індивідуальних прав і свобод громадян”, - себто свого роду ідеологічний «беретошарф з рукавами”. У такій ситуації кампанія блоку Тимошенко зводиться до простих гасел типу «Україна без Януковича”, а офіціальна програма угрупування складається з гладких зворотів типу «Ідейним фундаментом партії є поєднання крайових, демократичних та християнських цінностей, реформізм, духовність, патріотизм, національна солідарність, відповідальність, права і свободи”. Партія підтримує створення в Україні суспільства справедливості та добробуту, конкурентної національної держави європейського типу».

Рівним чином мало виразними є коаліційні партнери Тимошенко, - у т.ч. Народна Самооборона, що окреслює себе як центро-лівіцова партія, колишнього міністра внутрішних справ Юрія Луценка (скараного 27 лютого 2012 р. на кару чотирьох років ув’язнення, конфіскацію майна та забороною виконання публічних функцій протягом 3-х років за фінансові зловживання). У рамах Об’єднаної Опозиції стартують також кандидати поміркованої націоналістичної партії «За Україну!” колишнього віце-прем'єра Вячеслава Кириленка, крайнє про-НАТО-ського Народного Руху України колишнього шефа МЗС Бориса Тарасюка, а також ліберали з Реформи і Порядок Сергія Соболева. «Батьківщину” підтримала раніш крокуюча до самостійного старту про-унійна Громадянська Позиція (оті дві останні формації раніше колабораціонували з Клічком). Головним після Тимошенко учасником коаліції однак є, річ ясна, Фронт Змін Арсенія Яценюка. Власне оце порозуміння двійки політиків мало надати ОО додаткову динаміку та вивести блок на позицію лідера.
Сам Яценюк, відступаючи з власної, близько 10-процентової підтримки, напевне розраховував, що фактично стане автентичним лідером Об’єднаної Опозиції, зберігаючи ув'язненну Тимошенко єдине як свого роду символ. Тимчасом оказалось, що виборці Фронту Змін не перенесли свою підтримку на спільний блок, а напроти, почали шукати для нього альтернативу, підтримуючи менші партії.

Виграна K.O.?
Цим механизмом перш за все скористався Віталій Клічко. Його Український Демократичннй Союз на користь Реформ зі своєю антикорупційною та проєвропейською програмою добре впакувався в очікування давніх виборців Яценюка. Нота Бене, закордонні зв’язки відомого боксера є важним елементом його виборчій кампанії. УДАР афішує контакти з CDU та Фондом Аденауера, а також, з однієї сторони, з Національним Демократичним Інститутом Міжнародних Справ (NDI) Madeleine Albright, з другої, от з неоконським Міжнародним Республіканським Інститутом Johna McCaina..
1 жовтня Клічко також був в Польщі, зустрівся з президентом Броніславом Коморовським, скаржачись на брак прозорості виборчого процесу в Україні та пропонуючи більшу співпрацю своєї формації з Громадянською Платформою. Спільний виступ лідерів української опозиції в Польщі мав дати виразний сигнал західної опінії, що противники президента Януковича марширую окремо, але УДАРять разом…

Сильна Україна Регіонів
Тим часом президентський табір тримається міцно, лічачи на подвійну перемогу, - як в пропорціональних виборах за партійними списками, так й в одномандатних виборчих округах. Будучи найбільшою політичною організацією України (понад мільйон зареєстрованих членів) Партія Регіонів проводить кампанію під гаслом «Від стабільності – до добробуту”. Добрим зміцненням для президента було включення до спільної виборчої акції «Сильної України” Сергія Тигипка. Колишній віце-прем’єр з економічних питань узагальнює програмово-персональну пропозицію ПР щодо економічного блоку, а зі своїм образом менеджера – успішно перемагає Яценюка та Клічка. У свою чергу сам президент Янукович свідомо трактує вибори як форму плебісциту щодо оцінки політики чинної влади, що тягне за собою певний ризик, але водночас позволяє використовувати гасла стабілізації та послідовності. Також президент акцентується на соціальних питаннях в діяльності своєї адміністрації, стараючись роззброїти опозицію, яка підіймає тему енергетичної незалежності України, чи вдало використовуючи антифашиські жупели (наприклад, у часі меморіальних заходів у Бабіному Яру), а водночас граючи на патріотичних почуттях (як при відкритті Пам’ятника Незалежності в Харкову). Іншими словами – відстороняючись від надмірного лібералізму – президент та «регіоналісти” переконують, що у головному можуть зробити то ж само, що й опозиція, - тільки ліпше, без надмірного замішання та публічних коштів.

На тлі трьох головних формацій, формуючих свої виборчі платформи на засаді «для кожного щось милого”, - друга трійка освідчується принципово більше виразно. Комуністи, нео-набандерівці та соціалісти у виборчій кампанії ставлять на виразне відрізнення від естеблішменту, хоча власне у випадку «Вперед Україно!”, це не є надійним прийомом.

Міс соціальної революції
Її лідерка Наталя Королівська не тільки ж бо девуалює Юлію Тимошенко як нова «міс політики” в Україні, але також є подібною до екс-прем’єрки з багатьох інших поглядів. Зрештою, нічого у тому дивного немає – бо ж співпрацювали вони багато літ, м. і. в рамах блоку БЮТу. 37-річна Королівська підтримувала Тимошенко як депутатка ВР, й то на особливо контроверсійному напрямку економічної політики. В минулому році однак зробила поворот, змінюючи дещо візерунок українських соціал-демократів.
Справді офіціально «Вперед Україно!” відкидає думки, що є вона анти-тимошенківським саботажем Партії Регіонів, також дистансується від можливої співпраці з президентом, однак Об’єднана Опозиція оскаржує соціал-демократів про розбиття спільного фронту, та в колабораціониських тенденціях щодо влади. Королівська не сприймає закиди і запевняє, що з ПР співпрацю не планує, проте, певно мріється її ролля показника вагів та позиція партнера, потрібного для створення більшості, а, силою речей, таку позицію легше було би її досягнути, коли б то Партії Регіонів забракло отих кільки десять голосів.

Ба більше, «ВУ” подає себе як «більш демократична” формула опозиційності, ніж вождіського типу «Батьківщина” та «Удар”. З другої сторони, «Вперед Україно!” закликає оті партії до співпраці, пропонуючи спільний виборчий моніторинг, а також послідовну підтримку кандидатів вказаних угрупувань, які в мажоритарних округах мають найбільші шанси. Головним мотивом кампанії Королівської однак залишається соціальний популізм. Господарська програма «Вперед...” під назвою «Нова Економіка – Нова Держава” просто взиває до «економічної революції, прямуючої до зміни соціальних стандартів”, і то таких, в яких середня заробітна платня становила би 1.000 євро, а середня пенсія – 500 євро. Зважуючи на те, що середня винагорода в Україні в перерахунку становить близько 1.000 злотих, - оті постулати отримують щораз більший поголос.

Проти імперіалістів і олігархів
«Вперед Україно!” однак відбирає голоси не тільки в Тимошенко, але також – а може перед усім – в комуністів. Проте КПУ й так вдалося протягом року подвоїти свою підтримку. Це є ефектом послідовності в діяльності та пропаганді, а також, незмінність ідеологічної платформи угрупування. КПУ послідовно виступає проти лібералізації принципів обігу землі, критикує уряди олігархів та підкорення натиску Заходу. Лідер комуністів, Петро Симоменко, заповідає успіх своєї формації власне на сходу краю, сподіваючись, що на Луганщині вона може випередити навіть Партію Регіонів, яка досі була поза конкуренції. Однак, що цікаво, компартія не сторониться принаймні від міжнародних контактів, і це не тільки з країнами колишнього Союзу (як можна було би припускати). На зустрічі європейських комуністичних та робітничих партій, організованій в Брюсселі 1-2 жовтня (за ініціативи Комуністичної Партії Греції), критиковане м. і. “імперіалістичну воєнну політику Сполучених Штатів”, та загрозу агресії стосовно Сирії та Ірану, а також »антилюдяний, капіталістичний шлях розвитку”, обраний Європейським Союзом.

Під чорно-червоним прапором до НАТО
Декларативно скептично щодо унії також залишається «Свобода”, хоча, водночас, ця партія приєдналась до Союзу Європейських Національних Рухів (до якого аспірує теж й польське середовище «Маршу Неподлеглості”), а серцевину якого становлять французький Національний Фронт, Британська Національна Партія та угорський JOBBIK). Давня Соціал-Національна Партія України не може бути впевненою в подоланні виборчого порогу, але лічить на успіх в західноукраїнських мажоритарних округах (власне на львівської, івана-франківської та тернопільської землях ).
В отих областях підтримка для Загальноукраїнського Об’єднання «Свобода” сягала під час виборів до обласних рад від 16,50 до 34,69 процентів. В поточній кампанії «свободівці” акцентують на скасуванні нового закону про мови, що дозволяє на рівноправність російської мові. Важливим пунктом програми залишається люстрація та «десовітизація” державних структур, боротьба з «українофобією” і корупцією. Окрім «соціальності” у давній назві – «Свобода” виступає за 20-процентовий лінійний податок (хоча також й за прогресивний податок на розкіш). Натомість, поважно трактованим є націоналізм – при тому постулат узалежнення українського громадянства від етнічного походження «від батьків Українців”, та затруднення отримання його чужоземцями від виконання методичних умов (м. і. 15-річного проживання та здача мовного, історичного та громадянського іспиту). В історичній політиці «свободівці” вимагають безастережної героїзації ОУН і УПА, а в міжнародних стосунках – розірвання зв’язків з Співдружністю Незалежних Держав та вступу до НАТО.

Виграє Янукович?
Стабільно зростаюча підтримка Партії Регіонів та поступове розкидання голосів між опозиційними формаціями, показує, що Українці, не підтримуючи чинної влади, мають проблему з визначенням очікуваної альтернативи. Це додатково зміцнює позиції президента та його прихильників. Понад того, брак успіхів Об'єднаній Опозиції доводить, що виборців не переконує радикалізм форм, а якщо вже так – то воліють чітких програм менших формацій. В’язнична бездіяльність Тимошенко чиж повторно не справдилась – Українці, як видко, не хочуть й з жалості, радше вибираючи провідників рішучих та не скорбящих за себе (як би от Клічко та Ющенко – про президента Януковича не згадуємо).

28 жовтня Українці будуть вибирати між стабільністю і послідовністю (в елеганській оболонці), і європейськими маріннями, історичною ностальгією, шовиністичними фобіями та соціальними потребами. Так чи ні так, однак виграє за певно Янукович, - бо в його руках буде більшість козирів розкладання після виборчого розподілу в Верховній Раді.
Konrad Rkas Конрад Ренкас

Ks. Tadeusz Isakowicz-Zaleski Ксьондз Тадеуш Ісакович-Залеський
Prawa autorskie do umieszczonych tekstw | Kontakt
Jeste 7266445 gociem na mojej stronie od godz. 12.00 dnia 01.06.2007

Джерело: 05.10.2012.
http://www.isakowicz.pl/index.php?page=news&kid=8&nid=6832
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
17.10.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.

Zaremba

повернення Ющенка...

Останні статті

Коментарі