Польська Військова Організація...

З Інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]

http://www.wspolnota-polska.org.pl/index099a.html?id=pwspis#

http://www.wspolnota-polska.org.pl/index099a.html?id=pwspis#
Іоанна Циган Віктор Кшиштоф Циган

ПОЛЯКИ - У БОРОТЬБІ ЗА ВОЛЬНІСТЬ 1904-1922 РОКІВ

ЗМІСТ
Початок збройної боротьби >>>
Підготовка до збройного чину >>>
На боці центральних держав >>>
Легіоновий чин 1914-1916 >>>
Польська Збройна Сила 1917-1918 >>>
Польський Допоміжний Корпус >>>
Польська військова формація на терену Росії >>>
Польські підрозділи в Росії на боці союзників >>>
Польська Армія у Франції >>>
Збройний чин Поляків з Америки >>>
Польська Військова Організація 1914-1918 >>>
Початки відновленої польської держави >>>
Польсько-чеський конфлікт про Шльонськ Цещинський >>>
Війна польсько-українська 1918-1919 >>>
Приєднання земель прусського забору 1918-1920 >>>
Повстання великопольське 1918-1919 >>>
Заняття Узбережжя >>>
Перший рік війни з “червоною” Росією >>>
«За нашу і вашу свободу” >>>
В обороні свободи Латвії >>>
За вільну України >>>
В обороні Європи 1920 >>>
Перемога >>>
Командувачі Союзних військ >>>
Конфлікт з Литвою >>>
Приєднання Гірського Шльонську до Польщі >>>
Перше шльонське повстання 1919 >>>
Друге шльонське повстання 1920 >>>
Трете шльонське повстання 1921 >>>
Закінчення >>>

[уривок з праці – ПОЛЯКИ - У БОРОТЬБІ ЗА ВОЛЬНІСТЬ 1904-1922 РОКІВ]

WsplnotaPolska.pl serwis stowarzyszenia Wsplnota Polska
Strona gwna Kraj i Polonia O Polsce Polska Organizacja Wojskowa

Польська Військова Організація 1914-1918

У серпі 1914 р. у Варшаві була створена таємна Польська Військова Організація (POW). Її засновниками були члени Стрілецького Союзу та Польських Стрілецьких Дружин, який вибух війни заскочив на терені Королівства Польського. На чолі організації станув Кароль Рибашевич, якого вже у жовтні заступив ад’ютант Пілсудського поручник Тадеуш Жулинський.
Метою організації було здобуття незалежності дорогою збройної боротьби, скерованій проти Росії. Організація визнавала зверхність Пілсудського як свого ідейного провідника. Вона становила політичну альтернативу для залежних від центральних держав Легіонів Польських.
Початкове POW займалась військовим вишколом членів, та проведення розвідувальної робити. Особливо велику роллю відіграв жіночий підрозділ під командуванням Елли Квятковської-Стефановської та Ядвіги Barthel de Weydenthal, що складався з розвідувальної секції, секції перевезення нелегальної літератури, інтендантства та санітарної секції. Також були створені диверсійні групи (летучі підрозділи) .

У 1915 р. вони проводили диверсійні акції на тилах російських військ. Зірвані були залізничні колії та дезорганізований залізничний2 рух під Гродзіськом Мазовецьким, Тлущем, Брестом над Бугом, знищений потяг з військовим постачанням під Любліном, багаторазово переривалась телефонна та телеграфна мережа, нищились будинки адміністративних установ.

Після відступу російських військ з теренів Королівства Польського (серпень 1915 р.) POW не була ліквідована, а навпаки напроти, - до її розбудови Пілсудським було відряджене багато офіцерів з I-ї Бригади Легіонів. Як пізніше писав шеф німецької політичної поліції та розвідки Еріх Шультце POW входить в рахунок виключно як школа польського війська, який належить навчати військової справі молодих людей, з однієї сторони, а з другої сторони, притягати суспільство для національної справи згідно з ідеологією Пілсудського. З часом організація своїм впливом обійняла усі міста та велику частину сіл на польських землях.

Після оголошення акту 5 листопаду 1916 р. POW легалізувала щодо німецької влади, виставляючи батальйон добровольців до твореного Польського Корпусу Допоміжного. В 1917 р. Головної Комендатурі підлягало 17 округів, які поділялись на 77 областей, а оті на 250 місцевих організацій, об’єднуючих близько 13 000 членів. Провадилась військова справа, пропагувались незалежницьки ідеї м..і на сторінках часописів «Уряд і Військо”, “Стрілець” “Військовий Огляд” чи “Для Вітчизни» ("Rzd i Wojsko", "Strzelec", "Przegld Wojskowy" czy "Dla Ojczyzny")/

Вибух революції в Росії у березні 1917 р. змінив політичну ситуацію в Поляків. Це розумів Пілсудський, який вважав, що революція в Росії означає відхід її на довгий час з ряду чинників, які є вирішальними в польської справі, а тому наказує польському незалежницькому табору звернення усіх наявних сил проти окупантів, в руках яких оказались усі польські землі. Росії у цієї хвилі не має на тих землях, натомість, є Австрія, є Німеччина, з якими потрібно точити вирішальну боротьбу за польську державу, про її самостійність та кордони. У тих обставинах POW поновне перейшла до повної конспірації, займаючи анти німецькі позиції.

У половині липня 1917 р. в період кризового стану у зв’язку з присягою в Легіонах Польських, німецька влада приступила до арешту виявлених чолових діячів POW центральної та теренової ланки (була ліквідована Головна Комендатура), доводячи організацію до значного послаблення. Репресії австрійської влади у тому ж періоду мали обмежену сферу.

По увязненню Німцями Юзефа Пілсудського, керівництво незалежницього табору обійняв 15-особовий Конвент Організації «А”, головну роллю в якому відіграв полковник Едвард Ридз «Шмігли”, іменований Головним Комендантом POW.

Конвенту була підпорядкована POW (функцію шефа його штабу здійснював капітан Юліан Стахевич), яка готувалась до перейняття влади у хвилі заламання заборчих держав. Головної Комендатурі підлягали чотири Головні Комендатури (з садибами в Варшаві, Кракову, Києву та Любліну – оця остання від жовтня 1918 р.).
Весною 1918 р. головнокомандування POW опрацювала план збройного виступу як на теренах німецької окупації, так й австрийских. Вважалось, що найперв дійде до розброєння менш спаяних, багатонаціональних , айстро-угорських військ. У тому часу жолнежи, підлеглі Головної Комендатурі № 1 (Варшава) за різними диверсійними акціями мали унеможлювати інтервенцію німецьких військ, аби дати час генералу «Шміглові” для організування поважної військової сили.
Для координації повстанчої акції з подіями на фронту влада POW старалась навязати контакти з представниками держав коаліції на терену Росії. Такий контакт весною 1918 р. встановив поручник Болеслав Длугошовський «Венява”, легіоновий ад’ютант Пілсудського. POW тоді почала розвідувальні та диверсійні акції на користь держав Антанти, головним чином Франції. Старалась також опанувати творенні на терену Росії польські формації, однак. без значного поводження.

Члени POW активно участували в збройних акціях проти центральних держав. М. і.. висадили в повітря 27 мостів на Україні, що затрудняло перекидання німецьких сил на західний фронт в період наступу маршала Фердинанда Фоша, співпрацювали в організації вдалого замаху на доктора Шультца в Варшаві (1 жовтня 1918 р.), здобули гроші під Баковцем (12 жовтня), що уможливило діяльність організації до кінці окупації, організували «криваву середу” 16 жовтня 1918 року. В отих акціях, тоді проведених Головною Комендатурою № 1 було вбито або поранено 200 Німців.
Восени 1918 р. поразка центральних держав стала очевидною. 26 вересня про мир звернулась Болгарія, 4 жовтня Турція, Німеччина та Австро-Угорщина. Після капітуляції Турції влада Австро-Угорщини прийняла рішення про створення національних армії , - почергово народи монархії, у т.ч. й Поляки, почали творити власні державні органи. Розпад Австро-Угорщини став фактом. У половині жовтня на терену Галіції та австрійської частині окупації Королівства Польського, почали формувати польські військові підрозділи.
31 жовтня в Кракову владу прийняла Польська Ліквідаційна Комісія. За наказом полковника Болеслава Роя протягом наступних кільку днів пеовяці, австрійські жолнежи польського походження та добровольці, роззброїли (на загал безкровно) австрійські залоги у західної Галіції, в частині Шльонська Цішинського та терену окупації Королівства Польського.
1 або 2 листопада у Варшаві на нараді чолових діячів незалежності та провідників POW прийнято було рішення про створення проти Ради Регентів власно уряду. Він повстав 7 листопаду в Любліну під назвою Тимчасового Уряду Польської Народної Республіки, який після поверхня до краю Юзефа Пілсудського піддався до його диспозиції. Функцію міністра Війни в тому кабінету провадив генерал Ридз-Шмігли.
З 10 листопаду на терену усього Королівства Польського тривало також роззброєння німецьких залог. У часі цієї акції полягло близько 100 Поляків, кількисотень отримали рани. У найповажніший акції в Мендзижечу Подляським 16 листопаду загинуло 19 пеовяків та 26 цивілів, багато осіб було поранено.

Листопад 1918 р. Роззброєння німецького жолнежа в Варшаві

У листопаді 1918 р. POW мобілізувала близько 20 000 жолнежів на теренах визволений земель (усього через її шереги пройшло близько 50 000 людей). Пеовяці стали кадровим складом м. і. для одинадцяти піхотних полків, у багатьох інших становили їх значною частиною. 16 листопада був виданий наказ про ліквідацію організації по її мобілізацію та включення до Війська Польського.

Затим, вона існувала й подальшому часу на терену Великопольщі (під німецьким забором), та на сходу на теренах Росії, Литви та східної Галіції. Вона відіграла велику роллю в подальшій історії боротьби за незалежність Польщі, проводячи розвідувальні та диверсійні акції.

Едвард Ридз-шміглу (1885-1941)

У період перед I-ю війною комендант округи Стрілецького Союзу. З 1914 р. служив в Легіонах Польських – командував батальйоном, полком та тимчасово бригадою. З 1917 р. Головний Комендант POW. У 1918 р. виконував функцію міністра Війни в Тимчасовому Уряду Польської Народної Республіки. В період боїв 1919-1920 рр. командував дивізією, оперативною групою, армією і фронтом. У незалежній Польщі виконував функцію інспектора армії, а з 1935 р. Генерального Інспектора Збройних Сил. В 1936 р. номинований Маршалом Польщі. У 1939 р. був Головним Вождем Війська Польського підчас боїв з Німеччиною та Совітами. Інтернований в Румунії, втік в Угорщину, звідки в 1941 р. дістався до Польщі, де старався прийняти конспіративну діяльність. Вмер 2 XII 1941 р. в Варшаві. Відзначений орденами Орла Білого, Віртуті Мілітарі 2 та 5 класів, Хрестом Незалежності з мечами, американським Військовим Орденом Пуласького, естонським орденом Білої Зірки 1 класу, та Хрестом Вольності 2 класу, французьким Легія Гонорова 1 класу, японським орденом Сходячого Сонця 1 класу, югославським орденом святого Сави 1 класу та Білого Орла 1 класу, латиським орденом Трьох Зірок 1 класу та Погромця Медведя 3 класу, румунським орденом Корони Румунії 1 класу та Зірки Румунії 1 класу, угорським Хрестом Заслуги 1 класу та італійським Хрестом Воєнної Заслуги.

Леопольд Лис-Куля (1896-1919)

У часах 1-ї світової війни служив в Легіонах Польських – був командиром сотні, батальйону та тимчасово полку. В 1917 р. включений до австрійської армії, воював на італійському фронту, де був тяжко поранений. З 1918 року в POW – був м. і. Головним Комендантом № 3 на терену Росії. Затим у Війську Польському, - командував батальйоном та групою. Помер 7 III 1919 р. в Торчину внаслідок понесених ран у боях з Українцями. Посмертно відзначений орденом Віртуті Мілітарі 5 класу та Хрестом Незалежності з мечами.

Польська Військова Організація
Створення в VIII 1914 року, підлягала Юзефові Пілсудському. До VIII 1915 р. провадила акції спрямовані проти Росії.

Головні Коменданти:
- Кароль Рибасевич VIII-IX 1914
- поручник Тадеуш Жулинський X 1914-VIII 1915
- майор Михаль Жимерський VIII-IX 1915
- капітан Тадеуш Каспшицький IX 1915-X 1917

POW поділялась на округи (тимчасово існували групи округів), а оті у свою чергу на області та місцеві комендатури. Сферою діяльності була уся цілість польських земель.
З IV 1917 р. проводила діяльність, спрямовану проти центральних держав: Німеччини та Австро-Угорщини, підтримуючі держави Антанти на теренах Росії.

Головний Комендант: полковник Едвард Ридз-шмігли X 1917-XI 1918

Через шереги POW пройшло близько 50 000 людей.
Формально ліквідована 16 XI 1918 р., фактично існувала до 1921 р.
Жіночий підрозділ POW був відзначений орденом Віртуті Мілітарі 5 класу.
Верховна влада Речипосполитої у період боротьби за вольність 1918-1922 рр.

Начальник Держави:
- Юзеф Клеманс Пілсудський з 22 XI 1918

Прем’єри польського уряду:
- Єнджей Морачевський 17 XI 1918-16 I 1919
- Ігнацій Ян Падеревський 16 I-9 XII 1919
- Леопольд Скульський 13 XII 1919-9 VI 1920
- Владислав Грабський 23 VI-24 VII 1920
- Вінценти Вітос 24 VII 1920-13 IX 1921
- Антоній Поніковський 19 IX 1921-6VI 1922
- Артур Шлівинський з 28 VI 1922

Головний Вождь Війська Польського:
- Маршал Юзеф Клеменс Пілсудський з 14 XI 1918
Начальники Генерального Штабу Війська Польського:
- ген. Тадеуш Розвадовський 23 X-15 XI 1918
- ген. Станіслав Шептицький 15 XI1919-7 II 1919
- ген. Станіслав Галлер 27 III 1919-22 VII 1920 (на початку як виконувач обов’язків)
- ген. Тадеуш Розвадовський 22 VII 1920-1 IV 1921
- ген. Владислав Сікорський з 1 IV 1921

Хрест і Медаль Незалежності

Військова відзнака встановлена розпорядження Президентом РП від 29 X 1930 року для вирізнення осіб, які дійсно заслужили для незалежності Польщі в період перед світовою війною або підчас її та в період боїв за вольність в 1918-1921 роках, за винятком польсько-совіцької війни на обширу Речипосполитої.

Відзнака поділялась на три степені: Хрест Незалежності з мечами, Хрест Незалежності та Медаль Незалежності, й становила незвичайно високе вирізнення – Хрест Незалежності займав в ієрархії польських орденів та відзначень місце перед орденом Відродження Польщі 4 класу, а Медаль Незалежності перед срібним Хрестом Заслуги.

Відзначення надавав Президент РП на підставі подання Комітету Хреста та Медалі Незалежності. Згідно з розпорядження Президента РП від 19 X 1938 р. право на його отримання здобули також особи, які чинно заслужили в період боротьби з Чехами про Заользький Шльонск (1938 р.).

Усього надано близько 89 000 Хрестів та Медалів Незалежності (з цього понад 11 000 посмертно), серед них 373 за участь в боях за Заользе (1938 р.). Найвища степінь, Хрест Незалежності з мечами, отримало понад 1800 осіб (300 нагороджень були посмертно).

Kwartalnik "Wsplnota Polska" Pismo powicone Polonii i Polakom za granic
Strona finansowana przez Ministerstwo Spraw Zagraniczych RP

Джерело: 12.10.2012.
http://www.wspolnota-polska.org.pl/index39ab.html?id=pw11

(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
13.10.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Коментарі

Східняк

116.10.12, 17:45

Цікаво, розсилаю друзям!

М_Ірина

216.10.12, 20:56

uraha

317.10.12, 18:35

анонім

419.10.12, 00:27

Stas Rocker

529.05.15, 17:51

Мого діда Рожека Станіслава Варфоломійовича 12 лютого 1938 року заарештували, як члена ПОВ. А 25 вересня 1938 року розстріляли. Така історія.

Zaremba

630.05.15, 08:06

''така істрія''..., і вона з нами в сьогоденні.. і завтра...
для довідки: майже нічого не пишу, мало читаю, бо вихор війни зірвав, відніс, та кинув як біженця... може й зустрінимось...
вдячнийяяяяяя. може й самі приєдна

Zaremba

Польська Військова Організація...

Останні статті

Коментарі