Кати польського народу …

З інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]

http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=bandera
Kaci narodu polskiego ... Stepan Bandera
Кати польського народу …
Степан Бандера

Степан Бандера народився 01.01.1909 р. в Польщі у селі Угринів Старий, калуського повіту, Станіславівського воєводства, загинув замордований НКВД 15 жовтня 1959 р. у Мюнхену ФРН.
Вождь нациських українських націоналістів в Польщі ОУН-УПА , гітлерівської агентури в Польщі, фінансованій німецькою розвідкою, а також московським Комінтерном. Німецький агент в Польщі на псевдо «Сірий” , також «Малий, Баба, Орський”, відповідальний за геноцид Поляків, а також Жидів, Українців та Росіян на терену II-ї РП (Волинь, Поділля, Східна Малопольща та Львів), званий «українським фюрером”.

Народився в родині греко-католицького пароха, націоналіста, капелана УГА (Української Галицької Армії), пізніше капелана в Червоній Української Галицької Армії.

01.09.1919 r. розпочав навчання в українській гімназії в Стрию, його ідолом тоді був Д. Донцов та його твір «Націонализм”, там запізнався з нелегальним браством «Чорного Тризуба” (прибудова фашиського ОУН).

В 1928 р. Бандера становиться студентом Львівської Політехніки, вчився за гроші польських платників податків, користався багатьма свободами, що ними користувались Українці в II-ї Речі Посполитої. Не закінчив її (не захистив диплому), бо ж нелегально здійснював проти Польської Держави саботаж, шпигунство, складання списків польської інтелігенції, жидів, на підставі яких пізніше здійснювались арешти та депортації як Гестапо та й НКВД, напади, грабіжницький напад на пошту в Грудку Ягеллонському (м. і. в ньому участували Роман Шухевич та Микола Лебідь).
Діяв й в нелегальному УВО (Українська Військова Організація), відповідальної між іншим за:
Невдалий замах на Вождя Польської Держави – Юзефа Пілсудського (25.11.1921 р.), який прибув до Львова аби «місто-герой” декорувати орденом Хреста «Віртуті Мілітарі”,
замордування в Кам'янці Струміловській (15.10.1922 р.) українського поета та громадського діяча Теодора Твердохліба,
невдалий замах (1924 р.) у Львову на Президента РП Станіслава Войцехівського,
замордування громадського діяча Тадеуша Голувка (прихильника українців). .
У 1928 р. Бандера вступає до ОУН (Організації Українських Націоналістів), або в 1933 р. стати на чолі ОУН, тоді його ідолом стає Адольф Гітлер, канцлер III-го Німецького Рейху, й починає його послідовно наслідувати. Як шеф Крайового Проводу ОУН видав наказ вбивства – Куратора Львівської Шкільної Округи Станіслава Собинського та директора жіночої української вчительської семінарії у Перемишлю – Софрона Матвіяша, а 22.10.1933 р. бойовик ОУН Микола Лемик здійснив замах на совіцького Консула у Львову.
В 1934 р. Бандера видає чергові злочинні накази вбивства:
коваля Бітецького за критику українського фашизму,
шкільного куратора Гадомського,
письменника Антона Крушельницького за критику Донцова,
волинського воєводу Юзефського.
До 1935 р. доручив 18 вбивств та 13 замахів; 15.06.1934 р. за наказом Бандери бойовик ОУН Г. Модой застрілив міністра внутрішних справ РП Броніслава Пекарського, та здійснений був бомбовий замах на друкарню Яцківа у Львову.

25.07.1934 r. за наказом Бандери, ОУН мордує Івана Бабія, директора української гімназії у Львову, довірену особу митрополита Львівського Шептицького, який засудив цей морд та злочинців з ОУН.

W 1935 р.. Бандера, зачарований Гітлером та його акцією «довгих ножів”, в подібний спосіб організує чистки у своїх шерегах, доручає вбивство своїх людей за так звану «критику та партійне відхилення”. Вирок був виконаний на студенці Марійці Ковалюк та гімназисту Михайлові Копачу, а дещо пізніше на студенту права Володимиру Мельнику.
В 1936-37 роках, ОУН під проводом Бандери почала обширну співпрацю з німецькою розвідкою проти Польщі.
В 1936 р. Бандера разом зі своїми компанійцями був скараний в Польщі на кару смерті, яка була замінена на довічне ув’язнення з погляду на наступаючу в Польщі амністію (що, як покаже час, було трагічною помилкою польської демократичної держави, якою була II Річ Посполита).
В 1938 р. по смерті Євгена Коновальця, його наступником становиться Андрій Мельник, як шеф закордонного проводу ОУН, відповідаючий за тісну співпрацю з Німцями, головний конкурент Бандери.
У вересні 1939 р. Бандера, Лебідь, Шухевич виходять з в’язниць та розпочинають свою подальшу злочинну діяльність. У 1940 р. доходить до розколу на ОУН Мельника та ОУН Бандери, шефом ОУН-Б в Генеральному Губернаторству залишається довірення людина Бандери – Роман Шухевич. Тоді дійшло до взаємної боротьби між обома фракціями, але бандерівська Служба Безпеки [СБ], якою керував Микола Лебідь в прихований спосіб вимордувала частину конкурентів Бандери – чергова бандерівська (“ніч довгих ножів”).
У квітні 1941 р. повстає батальйон "Nachtigall", з німецької сторони ним командував німецький поручник Герзнер і поручник Оберлендер, а з української сторони їм підлягав командир Роман Шухевич «Тур”. 1-7 липня 1941 р. у Львову – Nachtigall спільно з українською поліцією та СБ-ОУН замордували понад 3000 Поляків і Жидів, а уніч з 3 на 4 липня Nachtigall спільно з гестапо здійснив вбивство польських львівських професорів, розмах злочину заскочив навіть німецького адмірала Канариса (шефа Абверу), який наказав 7 липня тої батальйон вивести зі Львова. Усі оті морди виконувались за повній згоди Бандери.

30.06.1941 року у Львову Бандера оголосив повстання фіктивного, маріонеткового уряду з Ярославом Стецьком як прем’єром, який оголосив початок: «Політику будемо робити без сентиментів, винищимо без винятку тих, хто стане на нашій дорозі. Керівниками усіх сфер життя будуть Українці і тільки Українці, ані вороги – Поляки, Жиди… Наша влада буде диктатурою ОУН, страшною і невблаганною політичною і військовою диктатурою для ворогів”. Цей маріонетковий уряд протривав 12 днів (у тому ж часі існував легальний український уряд в еміграції), а його не визнала жадна держава світу. Поза здійснених тим «урядом” Привітань для Творця і Вождя Великої Германії – Адольфа Гітлера, Гітлер не визнав його, та доручив Гімлерові зайнятись отою бандою фанатиків (як він визначив бандерівський уряд).
Бандера, підозрюючи, що за тими рішеннями стоять оунівці Мельника, вислав боївку СБ з терористом Козієм на чолі, який в Житомиру [30.08.1941 р.] вбиває його конкурентів з ОУН-М – Сеника Гривінського та Сциборського.

15.09.1941 р. Бандера був арештований та перевезений до табору в Заксенхаузен, посаджений в окремій частині табору для привілейованих, в добрих умовах, проводить тайні розмови про подальшу співпрацю з Німцями, та обробляє співвязнів, м. і. генерала Ровецького "Grota", коменданта АК, та інших політиків з усієї Європи (там перебувала теж й професура з Краківського Ягеллонського Університету, AGH та Католицького Люблінського Університету, та люди з польській розвідки). Підчас осідку в табору Бандера довів справу до порозуміння між ОУН-УПА та Абвером, а на закінчення осідку зустрівся з Гімлером, який ствердив «Відпала потреба, вимушена ситуацією, вашого перебування в фіктивному арешту”. У грудні 1944 р. Бандера та його компанійці були звільнені з табору смерті в Заксенхаузен у зв’язку зі творенням Німцями Української Національної Армії. Бандера отримав службове житло та завзявся до енергійної співпраці з гітлерівцями.

По 1945 р., після закінчення II-ї світової війни та упадку III-го Німецького Рейху, Бандера став довіреною особою спеціальних служб Великої Британії та ФРН, перебував побіля Інсбруку в місцевості Seeder у облаштованому помешканні під чуйною опікою своєї охорони та британської розвідки, що забезпечило його від шибениці. Бажаючи уникнути депортації та кари смерті за здійснений геноцид, Бандера відрікся свого українського походження, та стверджував, що є Поляком на вигнанні, навіть, змінив паспорт зі Степана Бандери на Стефана Попеля. Замішаний він був в багатьох аферах, м. і. в «доларовій афері, чи контрабанді коштовностей, награбованих від вбитих Поляків та Жидів на терену II-ї Речі Посполитої, за “залізну завісу”.
Помимо польського громадянства та зміненого прізвища, його вислідила совіцька розвідка й ліквідувала 15 жовтня 1959 року в ФРН, де він укривався. В історію Польщі вписався як Кат № 3 Польського Народу.

Увага цікавінка !!!

Джерело: 05.10.2012. http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=bandera

http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=bandera

http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=bandera

http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=bandera
джерело: 05.10.2012. там же
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
08.10.2012.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Zaremba

Кати польського народу …

Останні статті

Коментарі