Війна за Крим...

  
 KURIER GALICYJSKI (Кур’єр Галіцийський)
індекс передплати 98780

ДВОТИЖНЕВИК
НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА ПОЛЯКІВ В УКРАЇНІ
   
24 квітня – 14 травня 2009 № 8 (84) [с.28-29]

Історія в марках
ВІЙНА ЗА КРИМ?

TADEUSZ KURLUS
(Тадеуш Курлюс)

Російська пошта 29 квітня 2008 року випустила марку на 225-ту річницю присутності російського флоту на Чорному морі. Можна припустити, що в ґрунті речі вона має й додатковий політичний контекст: йдеться про те, що у силу українсько-російської домовленості 1997 р. база російського флоту в Севастополі, а саме в Криму, а, відтак, в Україні, буде ліквідована у 2017 р. . Прем’єр України Юлія Тимошенко ствердила, що її присутність не продовжиться далі ані на один день…

Водночас…

Вже сьогодні з російського боку піднімаються голоси, що ухід з бази, то марення стятої голови. Мер Москви Юрій Лужков, який патронує Севастополь та надає багато коштів на розбудову інфраструктури міста, стверджує, що Росіяни не вийдуть ані в 2017 р., ані, на-віть, в 3017 р.! Інші стримують його, що у разі чого поллється кров. Говорять, що вже два рази Росія обороняла місто ( у кримської війні та останньої), то без сумніву до зброї дійде втрете. Вже сьогодні не бракує провокаційних акцій російського флоту: вбрів заборонам президента України, та навіть не інформуючи Київ!, російські кораблі брали участь у не-давній війні з Грузією! Тож, коли щось станеться, то, здається, буде гаряче. У Москві му-сується теза, що узагалі Росія повинна повернути увесь Крим, необачне переданий Украї-ні Микитою Хрущовим у 1954 р.. Тим більше, що близько половини мешканців півостро-ву це росіяни (у самому Севастополі вони становлять понад 70% населення).

Довга історія

Крим має надзвичайно багату історію, довгий перелік народів, що ним володіли, тому скористаємось тут значним скороченням. Ген перед народженням Христовим на півостро-ві першими запустили свої корені Таври, потім – в VII в. – заступили їх Кимерійці, тих – Скіфи. Водночас на півострів добрались Греки, які заклали на ньому добре розвинуті міс-та-колонії. Де два б’ються, з того користається третій: коли Скіфи спромоглись витиснути Греків, Крим опанував Мітридат VI, цар Понтії, лежачої по другому боці Чорного Моря. У I віці з’явились Римляни, що кільки віків успішно стримували наїзди охочих перехопити їх володіння, аж навалились Готи й Гуни, від яких вони вже не спромоглись оборонитись. У XIII в. захопили Крим Татари й по короткому часі створили тут незалежний ханат, який виріс на потугу, про що пересвідчились й Поляки, бо татари не один тільки раз організовували походи за здобиччю на польські землі, зоставляючи по своїх візитах попелища. Від 1475 р. татари вже не могли самі усе вирішувати, бо потрапили – як васали – під нагляд турецьких султанів. Майже 300 років пізніше останній хан визнав, що корисніше буде кумуватись з Росією, й спочатку прийняв її зверхність, а потім – в 1783 р. віддав Петербургові усю владу над півостровом. У 1854 – 1856 рр. знову Крим огорнуло полум’я війни – цим разом був він ареною битви російських військ з турецькими, підтриманими британськими та французькими експедиційними силами. Таким противникам Росія мала поступитись, війну закінчила трактатом, в якому змушена була піти на далекосяжні поступки, м. і. дати згоду на заборону мати на Чорному Морі абиякого воєнного флоту.

Жидівська республіка?

Крим має ще один цікавий розділ у своєї історії. У 1920 р. розглядалась можливість масо-вого переселення на півострів жидівського населення та створення на ньому автономної жидівської області, навіть, більше – автономної совецької соціалістичної республіки! Пе-ремови на цю тему провадив з Леніним американський банкір Франк А. Вандерліп, а потім вважавщийся приятелем вождя революції американський промисловець Арман Хам-мер, який обговорював це питання з Троїцьким. Ґрунт на той час був придатним - совецька влада розпорядилась підготувати план оселення у Криму 280 000 Жидів, які б становили на ньому найбільшу етнічну групу. Подальший розвиток проекту передбачав навіть прилучення Приазов’я та чорноморського східного узбережжя аж до кордону з Абхазією! Підтримували це Троїцький, Каменів, Бухарин, Калінін та багато інших вельмож. Не погоджувались ще сильнейші: Сталін, Кіров, Орджонікідзе. Тим не менше, створено два комітети для організації міграції Жидів у Крим, виділенням для них територій розселення, щоб вони мали зайнятись виключно рільним осадництвом. У цих акціях важливу роль мала відіграти американська благодійна організація, яка вже тоді провадила широку програму допомоги Жидам у Росії. На підставі досягнутого в Москві порозуміння створена її російська філія, названа Agro-Joint, яка диспонувала на реалізацію кримського підприємства квоту в 20 мільйонів рублів (совецька держава додала п’ять мільйонів). Надійшли також фонди, зібрані жидівськими об’єднаннями у Франції, Великої Британії, високу активність виказала спеціально створене у тому проекті “Американське Об’єднання Допомоги для Жидівської Колонізації в Совецької Росії”. 

Сталін, неприхильний до цієї ініціативи, прикривав однак очі на вже зроблені конкретні кроки, акція розвивалась. Гостро протидіяло проте цьому татарське населення Криму, бачачи для себе велику небезпеки іудаїзації. Його провідники звернулись до своїх земляків, мешкаючих в Польщі, на Балканах, в Литві та Турції, щоб вони повернулись у вітчизняне лоно, бо чим більше буде Татарів на півострові, тим легше боротись за своє. На їх оселен-ня підготовлено понад 110 000 гектарів ґрунту. Від імені Татарів виступав перш за все ке-рівник Кримського Центрального Виконавчого Комітету Бела Ібраімів, який висилав десятки петицій до Москви (у т.ч. й до Сталіна) з вимогами припинення процедури оселення Жидів на татарських землях. Бажаючі заспокоїти бунтівника, його запрошено в Москву, арештовано та розстріляно.

Фатальний меморандум.

Але надійшли інші часи, Жиди Сталінові ще раз менше подобались, вважав за п’яту колону капіталізму, що тільки-но чекала, щоб вирвати з його рук владу. Отож, почав робити навколо себе чистки, усуваючи від влади діячів з жидівським корінням, Joint (це ж бо агенція CIA) ліквідовано, плани іудаїзації Криму спочили на архівних полицях. Що цікаве: справа ожила під час війни. У тої час, в 1943 р. вислане, навіть, до США на перемови про Крим відомого діяча Жидівського Антифашиського Комітету (KA) Соломона Міхаелса з наданими йому Берією та Молотовим досить широкими повноваженнями. Американські сіоністські організації виявили велике зацікавлення представленими їм проектами й виразили готовність фінансувати міграційний процес, як тільки Крим буде визволений від німецької окупації.

У Москві значними речниками кримського проекту були дружина Молотова, Полина, за походженням Жидівка, Лазар Каганович та Соломон Лозовський, заступник міністра за-кордонних справ. Напевне за їх підтримки KA напрацював меморандум у справі ство-рення після війни жидівської совецької республіки в Криму й розіслав його в усі найваж-ливіші адреси, в тому числі зрозуміло, також й Сталінові. Подіяло як червона ганчірка на бика: вождь наказав розпочати чергову компанію проти Жидів, більш сувору ніж попередні. Арештоване майже увесь склад KA, Міхаелс загинув у влаштованій автомобільній катастрофі, Лозовський був розстріляний, Молотов отримав вказівку розриву з дружиною, яку упаковано на п’ять років (1948-1953) у в’язницю. Марення про “Жидівську Каліфорнію” в Криму розвіялись остаточно.

Припустимо однак, що ще в тридцятих роках плани створення жидівської “держави” в Криму, були б реалізовані. Його мешканців чекала така ж сама доля, яка спіткала тих Жидів, які вже там оселились: - по зайняттю півострова Німцями, усі б вони були вимордувані.

Що далі?

По витісненню Німців з Криму, Москва провела виселення з півострова майже усіх Татарів, які на її думку колаборацювали з окупантами (що частково було правдою, бо близько 20.000 Татарів було затягнуте під німецькі прапори, проте ще більше боролись з Німцями у совецькій партизанці). Залишені ними будинки й садиби прийняли Росіяни, що приїж-джали сюди охоче, влекомі приємним кліматом, розкішною рослинністю субтропічного типу, урожайною як ніде землею. Нічого дивного, що сьогодні більшість населення Криму (в огулі понад 2 млн. мешканців) це Росіяни (демографічна структура виглядає так: Росія-ни – 52%, Українці – 24%, Татари – 18%, решта – Білоруси, Поляки, Вірмени, Греки і т.д.). При цьому Росіяни усе прибувають, бо ж офіцери з бази в Севастополі по виходу на пенсію можуть за бажанням зостатись в Криму на постійне проживання, чому сприяє цільове житлове будівництво. Цією можливістю, як стверджують неназвані джерела, скористалось вже близько 200 генералів і адміралів та кільки тисяч офіцерів.

То що на це усе Україна? Вона є у досить важкої ситуації. Росія анексувала Крим в 1783 р.. Але, в 1954 р., у 300-ту річницю так званої переяславської угоди, за якою Україна перейшла під владу Росії, Микита Хрущов, тогочасний секретар Комуністичної Партії Сове-цького Союзу, з легкої руки “подарував” його Україні. У грунті речи це був просто жест, бо обдарований був членом Совецького Союзу й у стані його кордонів ніщо не змінилось.

А вже незалежна Україна, річ ясна, думки не має повертати дарунок (Москва оголосила таку претензію). Однак, не бажаючі задіратись з могутнім сусідом, мусила піти на певні поступки. Погодилась на надання Кримові статусу автономної республіки, за винятком Севастополя, який є містом відокремленим та безпосередньо підлеглим Києву. Також по-годжено, як вже згадуване вище, - що Росія може в ньому стаційонувати своє військо до 2017 р..

Який сценарій майбутніх подій за наведених обставин можна передбачати ? Москва може застосувати вже апробовану в Абхазії та Північної Осетії тактику, коли їх мешканців російського походження запостачала російськими паспортами. Коли б таку масову процедуру застосувати в Криму, можна було би в майбутньому відібрати Крим в України наприклад на підставі якогось референдуму. Також можлива була би його анексія з допомогою збройних сил, завжди готових поспішити з допомогою до більшості населення, волаючої про з’єднання з вітчизною. Що зробить Київ? Оце питання, на яке сьогодні ніхто не здатний дати відповідь. Зараз намагається здобути прихильність татарського населення, бо краще мати його на своєму боці. Зрештою, це йому вдається: - Татари підтримали помаранчеву революцію, ставши за Україну хоча б потому, що мають достатньо причин, щоб ненавидіти Москву.

То можна сказати, що Крим вже є, та буде ще більше гарячою точкою на мапі світу.

KG

   

http://www.duszki.pl/kurier_galicyjski/artykuly/2009_04_24/KG_8-84/KG_8-8400028im.jpg   

Тут (на сторінці 28) 3 світлини з підписами (світлина № 2 складається в свою чергу з двох; під одним текстом):

Крим відійшов Росії в 1783 р. після вимушеного зречення кримського хана.
Імператриця Катерина II (1729-1796) давно зажерливо споглядала на Чорне
Море, зараз могла на його узбережжі загосподарювати. Притьмом Петербург колонізував набуток. Повстали нові міста, порти (в тому й Севастополь). В 1787 р. Катерина (звана Великою) організувала великий виїзд свого двору в Крим, щоби особисто пересвідчитись про проведені заходи. Бачимо її, споглядаючою море, на марці російської пошти з 2004 р., надрукованої з нагоди 275 років народження.

• На російському блоці з 2008 р., поруч з маркою з прапорами і контурами Чорного Моря, бачимо символ міста – колонну, поставлену на скалистому 
острівцю при Приморському Бульварі у 1905 р. Називається вона Пам’ятником Затонулим Кораблям, а нагадує роки кримської війни (1854/1855), коли з метою загородити вхід на рейд ворожому флоту, затоплено кільки одиниць російського флоту. Пам’ятник фігурує й на марці української пошти у 2005 р.

Види Криму ілюструє совецька поштова серія у 1938 р.. Декотрі з кримських царських палаців служили після революції двору “червоного царя”, себто Йосифові Сталінові та його прислужникам. Запрошено на відпочинок до них також вождів інших зсоветизованих держав


(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
.05.2009.- 14.09.2012; Дебальцеве

 За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.