З Інтернету:
огляд польських медіа [для власного навчання] [1918]
Sojusznicy Dodane przez tutejszy Opublikowano: roda, 23 lutego 2011 o godz. 11:11:48
http://static.kresy.pl/image/x/cf8d5eae37a8eaa90f1f5e5b7ecb652e.jpg Хрест на пам’ятнику петлюрівцям на цвинтарі на вул.. Липовій у Любліну
На вирішенні польсько-українських стосунків накладається великою тінню жахливий період II-ї світової війни. Багато хто, як Поляків, так й Українців, власне через цю призму оцінює сучасність, і на тому опирає будучину. Тимчасом, в нашій спільний багатовікової історії були світлі сторінки, хоча, на жаль, зараз мало відомі, та з певністю – є рідко згадувані. Варто ж її (історію – перекладач ) знову згадати, власне, щоби оті ясні сторінки віднайти, не потрібно йти аж до часів гетьмана Сагайдачного. перекладач ) Університету, Росіянин за походженням, Алеша Авдєєв, колись сказав: «Поляки – є єдиним відомим мені народом, який не дав переробити себе на невільників… Поляки генетично не можуть бути невільниками”. Ці слова, не без тихого зворушення, пригадував собі 11 листопада, стоячи на Плацу Литовському в Любліну під біло-червоними прапорами. Гарна була погода, людей не бракувало. Був свідомий, що напевне отака погода для багатьох з них була головним аргументом, аби сюди прийти, однак, вірив, що принаймні частина з них почувається також як й я. Гордість з того, що 92 роки тому під таким саме прапором Поляки з трьох заборів, через майже 6 поколінь німечинні, русифіковані, кроваве стлумлені в повстаннях, мали стільки сили, й такі міцні «гени волі”, що їх стачило на поновне створення власній держави. Зусилля оті були величезні, але ми подолали.Коли Польща поновне виборювала незалежність, Українці не були нам союзниками. Semper Fidelis Львів, справжній діамант у ланцюжку польських міст, був так саме важним для Українців. Це за нього та пізніші південно-східні воєводства II-ї Речіпосполитої воювали ми поміж себе в 1918-19 роках. Але, то була війна проваджена у цивілізований спосіб (як то не парадоксально звучить зіставлення отих двох слів), без етнічних чисток, різанини. Скорі, однак, Українці зрозуміли, що реальною загрозою для існування їх народжуючийся держави є не Польща, а більшовицька Росія, яка загрожує обом державам. Пілсудський теж бачив, що створення абиякої української держави, але незалежній від совітів, спричинить відсунення отих останніх від нашого кордону, Вже у квітні 1920 р. укладено було політичну угоду та військову конвенцію між Річпосполитою Польською та Українською Народною Республікою.
Пункт 1 згадуваній угоди починався зі слів: «Визнаючи право України на незалежне державне існування…”, - й 70-ю роками пізніше Польща знов першою визнала незалежність України. Поєднані польсько-українські сили рушили на Київ. Заняття міста бо ж мало за задумом союзників розбудити в Українцях та на Наддніпрянської Україні дух боротьби за незалежність. Совіти не ставили великого опору. То був бодай чи не перший бліцкриг в XX віці. У деяких районах наші війська долали протягом доби 90 км. Вже 3 травня праве без боїв зайняли Київ. Відбувся парад жолнежів обох військ. Як подають історики, уся лівобережна Україна була зайнята коштом 130 вбитих та 300 поранених. Однак, Українці не відповіли масово на заклик та агітацію отамана Симона Петлюри, маючий на меті формування великої та сильної української армії для утримання занятих теренів, та визволення чергових українських земель з панування совітів та «білих”. Вже 13 червня почався відступ з Києва, який відбувався в подібному темпу, як й попередня дорога на схід. За 2 місяці Совіти стали у воріт Варшави, Українські союзники залишились при нас.Це підполковник Марко Безручко, запорізький козак з Токмаку, керував же обороною Замостя перед загонами Буденного. Незалежність Польщі вдалось ще оборонити, - України, на жаль, ні. Багато жолнежів та офіцерів української армії після періоду інтернування осіло в Польщі. Багато з них й до сьогодні спочиває в нас, як би то от згадуваний Безручко. Декотрі служили в польський армії, діяли в громадських організаціях. Дороги інших, на жаль, пішли в іншу сторону. Стали членами ОУН…
У тої саме час за понад 600 км звідси на схід, на малявничому київському пагорбі, в тихому закутку Байкового цвинтаря, мій приятель, український натураліст й історик Іван Парникоза прикладав блакитно-жовту стрічку на також незвичайну могилу, – оздоблену Хрестом Віртуті Мілітарі могилу 114 польських легионістів, полеглих у часі боїв за Україну.
Kresy.pl 2008-2012 Джерело : http://www.kresy.pl/kresopedia ,historia,wojna-o-granice?zobacz/sojusznicy - 08.08.2012. За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. 
Коментарі