Дивна польсько-російська війна

«ножем в спину”. Вбитим Полякам в героїчній, непоступливій боротьбі з Німцями. Й був це не тільки зрадницький удар в спину, але й удар смертельний, який поховав Польщу. З плином часом усе більше прихильників знаходить погляд, що в другий половині вересня німецька сила виразно слабіла, а ще незадіяні в боях великі польські сили, згруповані начальним вождем на так званому румунському передпіллі, могли відвернути долю тієї кампанії. Також щораз більш популярним стає переконання, що брак допомоги наших союзників зумовлений був власне совіцькою агресією. Ergo, коли б не було 17 вересня, історія світу та II світової війни пішли би іншим шляхом.

Якщо мали ми до чину дійсну совіцьку агресію понад 600 тис. бійців Червоній Армії, понад 3 тис. літаків, майже 5 тис. танків та стільки ж гармат і мортир, то чому ніхто не оголосив стану війни? Не оголосила війни й совіцька сторона. У ноті, що була передана польській стороні, а затим поширеній пресою усього світу, Росіяни єдине твердили, що «польсько-німецька війна уявила внутрішнє банкрутство польської держави. Протягом кільки десять днів воєнних операцій Польща втратила усі свої промислові райони та культурні центри. Варшава перестала існувати як столиця Польщі. Уряд Польщі розпався і не проявляє ознак життя. Це означає, що польська держава та її уряд фактично перестали існувати (…). Перед обличчям такої ситуації совіцький уряд видав розпорядження (…) переходу кордону та взяття під оборону життя та майно мешканців Західної України та Західної Білорусії”.

Номер: 38/2009 (1391)

Може ж бути, що такий голос змусив би наших англійських та французьких союзників (на щось подібне лічив й Гітлер) до оголошення війни Совіцькій Росії. Може ж бути, що факт оголошення Польщею війни Совітам змінив би статус Поляків на кресах, які, як пишіть Володимир Бешанов у видатному «Червоному Бліцкригу”, «знайшлися булими мешканцями булої держави, не маючими жадних прав. Може ж бути, що узяті в неволю жолнежи та офіцери в ситуації правного оголошення війни були би військо полоненими, ані звичайними антисовєтчиками та бандитами”. При такому не оголошенні війни Совітам польською стороною, Франція та Велика Британія обмежились єдине формальними протестами. “Вводячи свої збройні сили на територію держави, яка у даній хвилі знаходиться в стані війни на стороні Франції, та без згоди цієї держави, совіцький уряд здійснює дії, які мають мало спільного з поняттям нейтралітету, - написали Французі в ноті до Москви. Британський уряд оголосив, що «категорично не погоджується з твердженням, якби ж польська держава та її уряд фактично перестали існувати”. Водночас, проте на засіданні кабінету пригадано, що британські гарантії для Польщі доточать виключно німецькій агресії. Й тільки.

По визначних урочистостях 70-ліття вибуху війни на Вестерплятте, в однієї з британських газет зауважено, що Поляки і Росіяни розмовляють про війну через зціплені зуби, але ж такі розмовляють. Питанням є, чи через зціплені зуби, можна порозумітись. Тому, є так цікаво, що то ж Сейм RP напишіть в ухвалі стосовно упам’ятнення 17 вересня 1939 року. Чи війну, яку ніколи не оголошено, чи мир, на який 70 років чекають змучені народи.