KURIER GALICYJSKI (Кур’єр Галіцийський)
індекс передплати 98780
ДВОТИЖНЕВИК
НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА ПОЛЯКІВ В УКРАЇНІ
31 серпня – 14 вересня 2009 № 16 (92) с.18-19]
Стародавня історія =
GALICJA - ГАЛІЦІЯ
KRZYSZTOW SZYMASKI - КШИШТОФ ШИМАНСЬКІ
От уже два роки у назві нашого часопису присутнє слово Galicyjski. Звідкіль воно прийшло й чому наші терени у різних історичних періодах мали оцю назву, - по змозі постараюсь пояснити нашим Читачам.
Галіція – відповідно до енциклопедії – є назвою, накинутою загарбниками теренів, що розташовувались поміж Віслою та Збручем, територією давнього аавстрийського завойовника. Назва Галіція повстала від назви столиці тих теренів – міста Галича на верхньому Дністрі, яке у свою чергу взяло свою назву від kawki (галки). Птаха, що є у гербі міста. Чому власне галки? Цей птах не є ані шляхетним, ані якимсь особливим, ані вживаним у геральдиці. Й отут починається історія. Кочуючі угро-фінські племена на шляху зі степів поміж Волгою та Уралом, на певний час затримались на цих теренах. Йшли вони до своєї «землі обітованої “, про яку ніхто з них нічого не знав, окрім того, що вона десь існує. Їх вождь Арпад у 896 році повів далі свій нарід, та, проходячи Верецьковим перевалом (Przecz Wereck) (сучасна траса Київ – Чоп), вказав їм Угорську Рівнину як Паннонію, - власне, оту обіцяну землю. Чом починаю з тих далеких часів? Тому, що в давніх хроніках з 1360 року , які описують першу сімку володарів Угорщини (бібліотека Університету штату Мериленд, США) маємо ілюстрацію з зображенням того ж то Арпада зі щитом, на якому детально видко оту саме галку, як й на гербі Галича. То чи не Арпад заклав Галич? Літописна згадка про Галич походить з 898 року. Цю гіпотезу ще мусять з’ясувати науковці. Тим не менш, до цих земель в наступних віках Угорці часто прибирали собі право та кількаразове підбивали сам Галич (1099, 1149-52, 1214-20, 1227-29), а король Угорщини Ґеза II (1150) навіть себе титулував Rex Galicie et Lodomeriae (Король Галіції й Лодомерії).
Чергові літописні згадки (Баварська Географія) доводять, що ці терени замешкувало плем’я Ldzian (Польща й до сьогодні по угорські – Lengyel). Плем’я мало 98 дужих поселень, названих від місцевості Красне (Czerwie) – Гродами Червенськими. Ці терени в 981 році підбив Київський князь Володимир, званий Великим, й приєднав до Київської Русі. За розпадом Київської Русі та кільку сторіч боротьби за ці землі поміж польськими, угор-ськими та литовськими владцями, на видноколі історії появився Данило (Даніель), Волинський князь, син Романа Волинського з роду Рюриковичів, а по бабці правнук Болеслава Кривоустого. Відтоді проявився його талант володаря та політика. Спершу збільшив своє князівство Луцьким князівством (1228). Потім приєднав й Галіцьке (1238). Здобув Київ й вдало протистояв наїздам монгольських орд. Напочатку, завдяки дипломатичним та військовим маневрам, за встановленням союзу з Угорщиною, Поляками та Литвинами, вдалось йому оборонити свої терени. Проте, однак, в 1245 році змушений був визнати зверхність Золотої Орди.
Для свого сина Льва вибудував замок на горі, над осадою, в рукаві річки Пелтви. З часом ця місцевість прийняла назву Львова. Останній з потомків цієї лінії володарів Галіцько-Володимирівських – князь Болеслав Єжи ( син Марії Львівни та Тройдена мазовецького), вмер без потомків. Отрута й меч зрадників у тих часах діяли справно. У 1340 році Га-ліцько-Волинські землі приймає його шваґер – Казимир Великий. В наступних віках з хроник зникає назва Галіції, а її підміняє назва Руська Земля (Русь Червона) зі столицею у Львові. Відтоді, польські володарі титулуються : Король Польський, великий Князь Литовський, Руський, Прусський, і т.д., допоки в Австрійської монархії знову появляється Галіція й Лодомерія.
Та ще одне зауваження на маргінесі: чому в Польщі нас називають «руськими“ (прошу звернути увагу – не Росіянами). Бож бо в Центральної Польщі мешканці на генетичному рівні мають кодування, що як хтось приїжджає зі Сходу, то приїжджає з Русі. Не обража-ємось на них за це.
По кількох сторіччях, коли по розборах Польщі, терени Галіцько- Володимирського Князівства відійшли до Австрійської монархії, хоча й не повністю, тому що північна частина тих земель відійшла до Росії, Австріяки штучно збільшили ці землі Князівствами Краків-ським та Освенцимським, а на сході вони опирались на ріку Збруч. Австріяки, бажаючи підкреслити своє право й на Королівство Угорське, викопали в хроніках також титул Rex Caliciae et Lodomtriae, який уживали угорські королі, й ці терени охрестили на Королівство Галіції й Льодомерії.
Столицею тих теренів було був оголошений Львів. У 20-х роках XIX віку терени мали площу близько 80 тисяч км з населенням близько 4,5 млн. осіб. Людність тих теренів яв-ляла цілковиту мішанину: Поляки, Русини, Жиди, Вірмени, Німці. Люди гір, що створювали природний південний кордон теренів, були представлені ще барвистіше – від Гуралів Живецьких до Гуцулів. Три відлами католицької віри – католики, греко-католики та вірмено-католики, доповнювали отій казан народів та визнань.
Австріяки, по прийняттю тих теренів, впровадили нові засади адміністрування та управ-ління: германізація усіх царин життя й повний поліційний надзір. Проте, опріч того, Галіція зосталась вірна давнім традиціям. Й то саме завдяки ним польська молодь переважала у відділах повстанців Листопадових та Січневих. Весна Народів принесла у Львів Націо-нальну Раду. Щоби у якийсь спосіб задовольнити патріотичні почуття та протидіяти сепа-ратиським тенденціям, таким популярним у той період в Європі, Австріяки постановили надати Галіції й Лодомерії автономію в рамках монархії. У 1861 році Галіції був наданий крайовий статус, визначено компетенцію Сейму Галіційського й новий виборчий статут. Відтак, від середини 60-х років вдалося скористатись благами автономії. Сейм почав са-мостійно приймати важливі рішення, повстав Крайовий Уряд, Крайова Шкільна Рада. Ці органи починають вирішувати питання господарки, освіти й культури в Галіції.
Від 1867 року польська мова стає урядовою мовою й мовою шкільництва на усіх щаблях.
Господарка Галіції значною мірою спиралась на аграрний сектор, чому сприяли кліматичні умови й добрі землі. Проте, європейським тенденціям розвитку це не перешкодило. Як гриби по дощу, повстають фабрики, невеликі майстерні починають розростатись, реорганізуясь у значні заклади праці. Розвивається видобувна промисловість – перш за все, - ви-добування нафти, газу, вугілля. Повстають хімічні виробництва, що переробляють цю сировину. Господарку приводять у рух гроші, до них повстають фінансові організації, надаючи позички, - Каса Стефчика, Земельні Кооперативи, Земельні Кружки. Від 1861 року на теренах Галіції інтенсивно будуються залізничні комунікації. Великі міста влаштовують зв’язок поміж себе і з Віднем. Це сприяє переміщенню товарів й людей. У 90-х роках повстає Крайовий Комітет у Справах Промисловості.
Економічний розвиток йде у парі з розвитком науки й культури. Повстають учельні у Львові (1784 – Університет, 1844 – Політехнічна Школа, 1856 – Школа Аграрна в Дубля-нах, а в 1896 – Академія Ветеринарії). Учельня, яка за короткий час досягне європейського рівня і є відомою, а її випускники вирізняються високим рівнем знань.
Додамо кільку фактів з половини та кінця XIX віку.
1858 – Львів отримує гасове освітлення;
1871 – впорядковане назви вулиць та нумерація будинків;
1875 – впроваджений телеграф;
1879 – укладений кінний трамвай;
1886 – впроваджений телефонний зв’язок;
1899-1901 – побудований міський водогін (що працює до сьогодні);
Від 1841 – розпочато обмурування ріки Пелтви у межах міста;
1817 – закладений Оссолінеум, а 1823 – додається ще й музей Любомирських;
1845 – повстає природничий музей Дзєдушицьких;
1889 – Музей Ставропігії;
1891 – Історичний Музей;
1907 – Міська Галерея;
1975-1799 – діє польський театр, організований Войцехом Богуславським;
1810 – Гавери Моцарт закладає Співоче Товариство ім. Святої Цецилії;
1894 – відкриття Публічної Крайової Виставки з головним експонатом – Панорамою Рац-лавіцької. У такий спосіб Галіція ушанувала 100-ну річницю Повстання Костюшківського.
У Львові діють: Вінценти Поль, Мариля Вольська, Леопольд Стафф, Северин Гощинсь-кий, Александер Фредро, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Лариса Косач-Квітка.
Львівські будинки проектують: Юліан Захарєвіч, Тадеуш Обмінський, Іван Левінський, фірма Fellner & Helmer з Відня, Теодор Таловський, Александер Лушпінський.
Свої праці створюють Леонард Марконі, Тадеуш Баронч, Тадеуш Блотницький, Антоні Попєль, Юзеф і Станіслав Рейханові, Вільгельм Леопольський, Ян Генріх Росен, Юзеф Мехоффер, Ян Стика, Войцех Коссак, Теофіл Копистянський, Корнило Устянович, Мо-дест Сосенко, Олена Кульчицька.
На тему розвитку культури, мистецтва, архітектури, театру в Галіції написано багато сто-рінок й можна було би ще додавати. Однак, найважніше є те, що ці терени стали значною та впливовою провінцією Австро-Угорської Монархії.
Плодами автономії Галіції рівно ж був розвиток діяльності незалежницьких організацій Сокола, Дружин Стрілецьких, Бартошових, й, у наслідку, - Легіонів Польських з хвилею вибуху I-ой світової війни.
Проте, стан міжнаціональних стосунків був складним. Була відсутня конкретна концепція розвитку цих стосунків, хоча в окремих періодах були вони більш менш коректними. Вла-сне, це в 1918 році вийшло в бої за Львів та наступними подіями II-ої світової війни.
У наш час «бути мешканцем Галіції“ – знову звучить гордо., є ознакою походження з те-ренів, які мають понад то багату історію, культуру й продовжують європейські традиції.
P.S. Подекуди нам закидають (віддавна – на початку існування нашого часопису), що у свої назві ми прийняли назву, створену загарбниками. Це не так. Мова – річ жива. Слово Галіція прийнято повсюди – й в Польщі також. Ану, запитайте – де знаходиться Краків. Жешув, Перемишль?
Правильно – у Малопольщі. Тільки чи така буде відповідь?
MARCIN ROMER Марцин Ромер
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
02.09.2009 – 24.07.2010.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.
Коментарі