В продовження теми "ху єсть ху": Тігіпко

Я вже давно і неодноразово казав: Тігіпко це ставленик банківського капіталу, групи "Приват" і власне Генадія Боголюбського та Ігоря Коломойського.

Кар'єра Тігіпка почалася з крісла голови правління "ПриватБанку" у 1992 році. Невеличкий банк у Дніпропетровську, створений за рахунок завезених з Нью-Йорку хасидами доларів, за декілька років перетворився на найбільшу інвестиційну групу "Приват", а Боголюбського, Коломойського та власне Тігіпка перетворив в одних з найбагатших людей України.

У 1997 році, з посиленням єврейського лоббі при Кучмі займає посаду віце-прем'єра з питань економіки в уряді Лазаренка. Після перемоги єврейського лоббі над промисловими лоббістами на чолі з Лазаренком, в уряді ставленика банківського капіталу Віктора Ющенка займав посаду міністра економіки.

У 2001 році Тігіпко створює на базі "Київ - Приват" фінансово - промислову групу "ТАС Комерц Груп", що займалася банківською справою (ТАС Комерц Банк та ТАС ІнвестБанк, з 2007 року - Swedbank), страхуванням (страхова компанія ТАС), медициною (ТАС - Клініка сімейної медицини), нерухомістю (Самсон), промисловістю та таке інше.

Завдяки лоббіюванню груп "Приват" та "ТАС" у 2002 році стає головою Національного банку України, котрий в цей час остаточно перетворюється з державної установи по регулюванню українського фінансового ринку на приватну установу по захисту інтересів банківсько - фінансових груп, особливо інтересів "Привата".

Ця невеличка довідка для тих, хто голосував у 2010 році за Тігіпка, як "за нове обличчя в політиці". Нагадав, що обличчя не нове, а дуже поношене.

І зараз головне питання: чому саме Тігіпко відповідає в уряді за реформи?

І дійсно, пересічна людина може запитати: "Ну яке відношення має пенсійна реформа до банківського капіталу?".

Для відповіді на це питання давайте почнемо з того, що власне таке банківська система?

Просто на прикладі. Уявімо таке собі невиличке селище в якому живуть Петро, Остап та Ізя. Ось живуть вони в своєму селищі, Петро тримає корову, Остап ростить город, а Ізя лежить на грубі. І ось коли мешканцям селища надоїв натуральний товарообмін, адже нелегко увесь час обмінювати молоко на картоплю, Остап та Петро домовилися заснувати еквівалент товару - гроші. І домовилися, що 1 літр молока дорівнює 1 кг картоплі і все це дорівнює одному  золотому гривеннику. Домовилися, що вони викують разом гривенників в кільості, що буде дорівнювати кількості товарів в селищі та поділять їх між собою відповідно до кількості товарів в кожного. І ось жили вони не тужили, допоки до Остапа не прийшов Ізя і не попросив один гривенник, а за це через місяць віддасть два. Остап звісно погодився на таку вигідну угоду. Потім Ізя пішов до Петра і запропонував тому дати гривенник в користування при умові, що той віддасть через місяць три. Петру терміново потрібні були гроші і той погодився. І ось через місяць Петро віддав Ізі три гривенники, а Ізя віддав Остапу два. І з цієї оборутки Ізя, в котрого не було не господарства, ні города, який нічого не виробив матеріального ортимав за місяць прибуток у гривенник, тобто отримав гроші з повітря. 

І що головне - кількість товарів в селищі не збільшилася, в Остапа залишився 1 літр молока, в Петра 1 кг картоплі, а ось грошей стало на 1 гривенник більше. Це призвело до того, що гроші знецінилися і тепер товари стали вдвічі дорожчі. А хто від цього постраждав? Остап та Петро, адже за ту кількість грошей, що в них були вони стали менше купляти, а Ізя, котрий за рахунок своїх оборуток отримував "чистий капітал" тільки виграв, адже тепер мав змогу давати в борг суми грошей, регулюючи свої доходи за рахунок відсоткових ставок за взяття в борг (депозити) та надання в борг (кредити), при чому кредитні відсотки завжди були більше.

І цієї "казки" можна зробити декілька висновків. Перше: банки не працюють власним капіталом, а працюють з чужим, тобто з грошима громадян, котрі ті кладуть на депозит. І капіталізація банка залежить перш за все від кількості грошей, котрі Ізя (Банк) вилучив з реального сектору економіки. А реальний сектор, це власне те, що є матеріальним. Тобто на той мілліард, який банки вилучили з реального обороту, буде вироблено менше реальних товарів. Друге: ставки по кредитах (тобто грошей в борг) завжди більше, що створює побічних доход - гроші з повітря. Третє: гроші з повітря це є основний фактор інфляції - тобто коли кількість грошей перевищує кількість товарів.І стражадють від цього звичайні громадяни, адже на свою кількість грошей вони з часом можуть купити менше товарів.

І зараз при чому ту все ж таки пенсійна реформа?

Хто казав про страхові пенсійні внески? Правильно Тігіпко. От дивимось. Кожний громадянин сплачує пенсійні внески. Вони йдуть до державного бюджету. А після реформи гроші громадян підуть спеціальні рахунки, котрі безумовно будуть відкриті в приватних банках. І уявіть масштаб капіталізації банків. Скажім громадянину Х 25 років, до пенсії ще 40 років, тобто протягом сорока років банк матиме змогу оперувати грошима цієї особи у власних інтересах. Ці гроші будуть інвестовані частина в держоблігації (котрі будуть давати відсотки до кишені тих же банкірів), частина в ризикові фондові операції.І в разі втрати чужих грошей теж не страшно, адже безумовно гроші будуть під державними гарантіями, тобто якщо банк "прогорить" платники податків заплатять зі своєї кишені. І безумовно те, що великий об'єм реального капіталу, заробленого з праці звичайних людей, перетіче з держбюджету до приватного банку і за рахунок цієї "капіталізації" мильна булька нічим не забезпечених грошей на ринку, призведе до ще більшого знецінення реальних грошей на ринку, безумовно ані банкірів, ані Тігіпка не турбує. 

І власне ось цього Тігіпко так обстоює пенсійну реформу в інтересах крупних страхових компаній та банківського капіталу.

Це ж стосується й інших реформ, пояснювати не буду, користуючись логікою, я думаю зрозумієте сутність податкової реформи.